27 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 5023/2198/11
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2025
у справі № 5023/2198/11
за первісним позовом Фізичної особи?підприємця Квасника Ярослава Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо торгівельна компанія "Обрій""
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Інспекції державного архітектурно будівельного контролю у Харківській області
про виконання договірних зобов'язань
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо торгівельна компанія "Обрій""
до:
1.Фізичної особи?підприємця Квасника Ярослава Володимировича,
2. Харківської міської ради
про визнання права власності,
Фізична особа-підприємець Квасник Ярослав Володимирович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальності "Виробничо торгівельна компанія "Обрій"", в якому просила (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 563,1 кв.м, розташованої по АДРЕСА_1 .
В свою чергу, ТОВ "Виробничо торгівельна компанія "Обрій"" подало зустрічний позов до позивача та Харківської міської ради про визнання за ним права власності на житлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 563,1 кв.м, що розташована по АДРЕСА_1 .
Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.04.2011 у справі №5023/2198/11 в первісному позові відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Обрій"" право власності на житловий будинок літ. "А-1" по АДРЕСА_1 загальна площа якого складає - 563.1 кв.м, з яких житлова площа складає 403,9 кв.м.
ОСОБА_2 як особа, що не брала участі у справі та вважає, що суд вирішив питання про її права, 14.10.2024 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2011 у справі № 5023/2198/11 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити, а в іншій частині залишити рішення без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 посилалась на те, що оскаржуване судове рішення безпосередньо зачіпає її права та законні інтереси як власника нежитлових приміщень (1-го поверху: №№ 4, 5, 6, 7, 8, 9; 2-го поверху: № 1) у будівлі літ. «Б-2» за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на які виникло на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2007. Скаржник посилалась на висновок експерта №20743 від 19.10.2023, згідно з яким приміщення 1-го поверху №№ 5, 6, 7, 8; 2-го поверху №№15, 16, 17 в літ. «А-1» житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 є тотожними нежитловим приміщенням 1-го поверху №№1, 2, 3; 2-го поверху №1а в літ. Б-2, загальною площею 264,4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, визнання судом першої інстанції права власності на будівлю літ. «А-1» призвело до подвійної реєстрації прав на один і той самий об'єкт нерухомого майна, що позбавляє ОСОБА_2 можливості належним чином розпоряджатися своєю власністю та оформити право користування земельною ділянкою під нею.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 (колегія суддів у складі: Слободін М.М. - головуючий, Гребенюк Н.В., Шутенко І.А.) провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_1 ) (вх. № 2426 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2011 у справі № 5023/2198/11 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України (після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося).
Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки ОСОБА_2 довела очевидний та безумовний зв'язок між її правом власності та правом власності, визнаним оскаржуваним рішенням, тобто оскаржуване рішення суду безпосередньо стосується її прав та прямо впливає на її права як власника нерухомого майна.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 02.01.2026 та витребувано матеріали справи № 5023/2198/11 (з урахуванням п.п. 17. 10 п. 17 ч. 1 Перехідних положень ГПК України) з Господарського суду Харківської області/Східного апеляційного господарського суду.
Витребувані матеріали справи надійшли до Верховного Суду 13.01.2026, і з урахуванням відпустки суддів, а також лікарняного головуючого судді, розгляд касаційної скарги здійснюється у розумні строки.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржену ухвалу апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, ухвалене за результатами розгляду спору про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у такому рішенні мають міститися судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи.
Апеляційним господарським судом встановлено, що ОСОБА_2 на час ухвалення оскаржуваного рішення була власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 4,5,6,7,8,9; 2-го поверху № 1 в літ. "Б-2" за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішним Євгеном Вікторовичем.
Наразі правонаступником (спадкоємцем) померлої ОСОБА_2 є ОСОБА_1 (свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шкіря Ю.В., реєстровий № 1400).
Відповідно до висновку експерта №20743 Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" від 19.10.2023 приміщення 1-го поверху №№5, 6, 7, 8; 2-го поверху №№15, 16, 17 в літ. А-1 житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 є тотожними нежитловим приміщенням 1-го поверху №№1, 2, 3; 2-го поверху №1а в літ. Б-2, загальною площею 264,4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Проте, в наведеному висновку експерта відсутні жодні конклюзивні твердження експерта про тотожність приміщень поверху в літ. «А-1» житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (право власності на які визнано оскаржуваним рішенням за ТОВ ВТК "Обрій") приміщенням 1-го поверху № 4,5,6,7,8,9; 2-го поверху № 1 в літ. "Б-2" за адресою: АДРЕСА_2 (власником яких на момент ухвалення оскаржуваного рішення була ОСОБА_2 , а наразі є її правонаступник ОСОБА_1 ).
Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржником при поданні скарги та в судових засіданнях не було доведено, що оскаржуваним рішенням вирішувалося питання щодо майна, власником якого він був на момент ухвалення такого рішення (а на даний час його правонаступник), як не довів і того, що у рішенні містяться будь-які судження про права та обов'язки апелянта у правовідносинах, з яких виник спір у даній справі. Тобто не доведено наявності правового зв'язку між правом власності апелянта та тими правовідносинами, з яких виник спір у даній справі.
Верховний Суд погоджується з даним висновком, оскільки невідповідність номерів приміщень (№ 4,5,6,7,8,9 1-го поверху та № 1 2-го поверху), а також відсутність у висновку експерта однозначних тверджень про їх тотожність приміщенням у літ. «А-1», вказує на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції стосувалося виключно прав ТОВ ВТК "Обрій" на окремі об'єкти та не порушувало речових прав ОСОБА_2 чи її правонаступника.
При цьому доводи, викладені у касаційній скарзі, вказаного не спростовують.
Відтак, колегія суддів не вбачає жодних порушень апеляційним господарським судом при закритті провадження п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, і враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування норм процесуального права в межах доводів касаційної скарги, доходить висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення ухвали апеляційного господарського суду без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 у справі № 5023/2198/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.