Категорія №2.6.1
Іменем України
18 листопада 2010 року Справа № 2а-6836/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Матвєєвої В.В.
при секретарі Сіряцькому А.С.
за участю сторін:
представника позивача: Наумової В.А.
представник відповідача: Шевченка Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відділу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Ровеньки Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції в Луганській області про визнання незаконним та скасування рішення ВП № 12125553 , -
09 вересня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відділу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Ровеньки Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції в Луганській області про визнання незаконним та скасування рішення ВП № 12125553.
Позивач в обґрунтування позову зазначив, що 17.08.2010 на адресу позивача надійшла постанова державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції про накладення штрафу ВП № 12125553 від 16.08.2010. Згідно цієї постанови на відповідача, як на боржника, накладено штраф у розмірі 170,00 грн.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова прийнята із порушенням діючого законодавства з наступних підстав.
У постанові про накладення штрафу державний виконавець посилається на те, що, боржник не виконує вимоги державного виконавця щодо виконання рішення суду, при цьому керується ст.87 Закону України «Про виконавче провадження», санкція якої передбачає штраф для юридичної особи - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Але за вказане порушення позивач повинен нести відповідальність, передбачену ст. 88 Закону «Відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення цього Закону», санкція якої передбачає накладення штрафу у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 170,00 грн., який зазначений у постанові.
Крім цього, відповідно до ст..88 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання законних вимог державного виконавця штраф може бути накладений постановою, винесеною начальником відповідного органу державної виконавчої служби, а не державним виконавцем, і відносно громадянина чи посадової особи, а не юридичної особи.
Позивач вважає, що постанова державного виконавця Саричевої Г.І. про накладення штрафу від 16.08.2010 складена не тією посадовою особою, відносно не тієї особи та на підставі іншої статті Закону України «Про виконавче провадження», а тому просить визнати незаконною та скасувати зазначену постанову як прийняту із порушенням вимог чинного законодавства.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні позовній заяві, просила задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив, що при винесенні постанови про накладення штрафу була допущена технічна помилка, яка не є суттєвою. Оскаржувану постанову вважає законною та просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Постановою державного виконавця від 16.08.2010 за невиконання рішення суду за виконавчим листом № 2-277, виданим 17.03.2009 апеляційним судом Луганської області про зобов'язання ВВД ФССНВ ВПЗ м. Ровеньки виплатити на користь ОСОБА_3 грошові кошти на додаткове харчування, на боржника накладено штраф у розмірі 170,00 грн. (а.с. 4).
Копію постанови направлено до ВВД ФССНВ ВПЗ м. Ровеньки, яку останнім отримано 17.08.2010 (а.с.4).
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ст.24 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надана відстрочка виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення терміну відстрочки в межах строку, встановленого для пред'явлення цього виконавчого документа.
Відповідно до вимог ст. 76 Закону України „Про виконавче провадження” після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії, державний виконавець відповідно до вимог ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження” призначає йому строк для добровільного виконання рішення.
Статтею 87 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк.
Тобто, право державного виконавця виносити постанову про накладення штрафу надано лише у випадку невиконання судового рішення без поважних причин.
Аналогічні положення містяться і в Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158.
Так, у п. 10.2. Інструкції зазначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена у начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду в 10-денний строк (додаток 24).
Таким чином, зі змісту вказаних норм випливає, що застосування штрафних санкцій за невиконання у встановлений державним виконавцем строк судового рішення, можливе у разі невиконання судового рішення без поважних причин.
В судовому засіданні встановлено що державним виконавцем відповідно до вимог ст. ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-277, виданим 17.03.2009 апеляційним судом Луганської області про зобов'язання ВВД ФССНВ ВПЗ м. Ровеньки виплатити на користь ОСОБА_3 грошові кошти на додаткове харчування та надано строк для добровільного виконання з моменту отримання постанови. Позивач не заперечує, що на примусовому виконанні знаходиться виконавчий лист № 2-277, постанова про відкриття виконавчого провадження ним була отримана вчасно.
У встановлений державним виконавцем строк постанову ВВД ФССНВ ВПЗ м. Ровеньки не виконало, крім того, боржником не було вчинено ніяких дій щодо своєчасного виконання рішення суду. У зв'язку з цим постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції в Луганській області від 16.08.2010 на боржника накладено штраф у розмірі 170,00 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду у встановлений державним виконавцем строк.
Позивачем під час розгляду справи не надано суду жодного доказу в обґрунтування поважності причин невиконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, за яким позивача зобов'язано виплатити на користь ОСОБА_3 грошові кошти на додаткове харчування.
Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не було прийнято заходів, необхідних для виконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк, а також не надано доказів поважності причин невиконання вимог деравжного виконавця, тому суд вважає, що у державного виконавця були підстави для застосування до позивача штрафу, він діяв у межах наданих йому повноважень.
Посилання позивача на те, що державний виконавець при прийнятті постанови про накладення штрафу повинен був керуватися ст.88 Закону України «Про виконавче провадження», а не ст. 87, як зазначено у оскаржуваній постанові, суд не приймає до уваги, оскільки цей факт не змінює суті порушення та не позбавляє позивача обов'язку виконувати рішення та вимоги державного виконавця по виконанню виконавчих документів.
Норми ст.87 та ст.88 є суміжними та стосуються одних й тих самих відносин, санкції обох статей стосуються порушень за невиконання боржником вимог державного виконавця без поважних причин.
Посилання відповідача на ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» замість статті 88 суд розцінює як технічну помилку, яка не може бути підставою для скасування, правильного і законного по суті.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що постанова державного виконавця від 16.08.2010 про накладення штрафу на ВВД ФССНВ ВПЗ м. Роженьки у розмірі 170,00 грн. є правомірною та не суперечить діючому законодавству.
Відповідно до положень ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи без діяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративному позову.
Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідач довів, що при винесені постанови про накладення штрафу від 16.08.2010 він діяв із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Тому суд вважає, що у задоволенні позову Відділу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Ровеньки Луганської області про визнання незаконним та скасування рішення Відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції в Луганській області ВП № 12125553 про накладення штрафу слід відмовити.
Керуючись 2, 17, 18, 87, 94, 159, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158 суд -
У задоволенні позовних вимог Відділу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Ровеньки Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції в Луганській області про визнання незаконним та скасування рішення ВП № 12125553 від 16.08.2010 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено 23 листопада 2010 року.
Суддя В.В. Матвєєва