категорія №2.10
Іменем України
16 грудня 2010 року Справа № 2а-9188/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Ірметової О.В.,
Судді: Островської О.П.
Судді: Чиркіна С.М.
при секретарі судового засідання Вівдюк М.М.,
за участю сторін:
представник позивача: Морочко О.В.
представник відповідача: не з'явився,
представник третіх осіб, які не заявляють
самостійних вимог на предмет спору
на стороні відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Державного відкритого акціонерного товариства Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» до Міністерства вугільної промисловості України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДХК «Луганськвугілля», голова ліквідаційної комісії ДХК «Луганськвугілля» ОСОБА_2, про скасування наказів №374 від 08.09.2010 року та №2933 від 05.08.2010 року, -
26 листопада 2010 року позивач ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства вугільної промисловості України, яким просив скасувати накази відповідача №374 від 08.09.2010 року та №2933 від 05.08.2010 року.
Ухвалою суду від 13 грудня 2010 року до розгляду справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено ДХК «Луганськвугілля» та голову ліквідаційної комісії ДХК «Луганськвугілля» ОСОБА_2
В обґрунтування позовних вимог ДВАТ «Шахта «Білоріченська» зазначила, що дані накази є неправомірними та такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси Позивача з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи. Отже ліквідаційна комісія фактично здійснює управління підприємством, що ліквідується.
Так як жодним нормативно-правовим документом не встановлений порядок призначення ліквідаційної комісії, а саме порядок вибору кандидатур на посаду голови і членів комісії потрібно виходити з аналогії права.
Отже, виходячи з тлумачення терміну «управління об'єктами державної власності», яке наведене у ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», а також з положень ст. 4 цього ж Закону та положень ст. 60 Господарського кодексу України, голову ліквідаційної комісії можливо прирівняти до суб'єкта управління об'єктами державної власності, або керівника підприємства.
Виходячи з цього, по аналогії права голову ліквідаційної комісії потрібно призначати в порядку, передбаченому для призначення керівників державних підприємств. При цьому необхідно приймати до уваги приписи Постанови КМУ № 777 від 03.09.2008 року «Про проведення конкурсного відбору керівників державних підприємств». З урахуванням того, що з моменту підписання заяви ОСОБА_2 та до моменту його призначення головою ліквідаційної комісії ДХК «Луганськвугілля» пройшло лише шість робочих днів, що на думку позивача є порушенням призначення голови ліквідаційної комісії.
Також в доповненнях до адміністративного позову позивач зазначив, що 09 жовтня 2007 року Міністерство вугільної промисловості видало наказ № 424 про виведення зі складу ДХК «Луганськвугілля» ДВАТ Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля», та у зв'язку з цим повернути Міністерству 51 % акцій Позивача за актом прийому - передачі.
Керівникам же підприємств було доручено привести у зв'язку з цим установчі документи відповідно до норм чинного законодавства України.
На час, коли видавався цей наказ Позивач знаходився у процедурі санації, яка була введена Господарським судом Луганської області. У зв'язку з цим, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» N 755-IV від 15.05.2003 року, а саме ч. 3 ст. 39, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи застосовуються обмеження, які встановлені законом, зокрема частиною другою статті 35 цього Закону. Статтею 35 зазначеного Закону забороняється проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи з дня внесення відомостей до Єдиного державного реєстру.
Отже, підприємство не мало можливості виконувати наказ Міністерства вугільної промисловості України № 424 про виведення зі складу ДХК «Луганськвугілля» бо будь які зміни у статутних документах юридичної особи підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру.
При цьому, Міністерство вугільної промисловості України знало про введення процедури санації бо було учасником провадження по справі про банкрутство ДВАТ Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля», а також погоджувало план санації боржника - ДВАТ Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля».
Пізніше, 08 липня 2008 року, Міністерство вугільної промисловості України видало наказ № 326 «Про ліквідацію ДХК «Луганськвугілля», яким було встановлено порядок ліквідації ДХК «Луганськвугілля» та зазначено дії, які повинен здійснити голова ліквідаційної комісії, пов'язані з ліквідацією підприємства. Оскаржуваним наказом від 05.08.2010 №293 було внесено зміни до наказу №326 від 08.07.2008 в частині терміну ліквідації підприємства - до 01.01.2011 року. Жодного припису, щодо визначення правового становища та подальшої долі дочірніх підприємств ДХК «Луганськвугілля», які не вийшли зі складу компанії на момент прийняття рішення про ліквідацію, в наказі не зазначено. Це на думку позивача суперечить не лише приписам чинного законодавства України, але і ставить під загрозу подальше існування дочірнього підприємства ДВАТ Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» взагалі.
За таких підстав позивач вважає, що оскаржувані накази видані з порушенням норм чинного законодавства та порушують права та обов'язки ДВАТ Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля».
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, дав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Відповідач у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, не скористався правом доказування правомірності свого рішення.
Представник третьої особи у судовому засіданні адміністративний позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи ДХК «Луганськвугілля» та третю особу, дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» є юридичною особою, створене відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 18.09.1996 №471 на підставі Указу Президента України від 07.02.1996 №116 «Про структурну перебудову вугільної промисловості» на базі державного підприємства шахта «Білоріченська» виробничого об'єднання «Луганськвугілля» з наступним перетворенням його у Державне відкрите акціонерне товариство «шахта «Білоріченська» - дочірне підприємство ДХК «Луганськвугілля» шляхом передачі контрольного пакету акцій компанії (а.с.13-20), зареєстроване Лутугинською районною державною адміністрацією Луганської області 18.04.1997. про що зроблено запис до ЄДР за №13671200000000243 (а.с.22).
Відповідно до Статуту Державна холдингова компанія «Луганськвугілля» є акціонерним товариством відкритого типу і створена відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 26 листопада 1996 року №602 на бузі Державного відкритого акціонерного товариства «Луганськвугілля» відповідно до Законів України «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства», Указів Президента України від 11 травня 1994 року №224 «Про холдингові компанії, що утворюються в процесі корпоратизації та приватизації», від 07 лютого 1996 року №116 «Про структурну перебудову вугільної промисловості» шляхом об'єднання у Статутному фонді контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств та інших активів (а.с.23-31).
Згідно п.п.2.2.3 п.2.2 Статуту Державної холдингової компанії предметом діяльності компанії є управління господарською діяльністю дочірніх підприємств.
Відповідно до п.п.2.3.4 п.2.2 Статуту Компанія здійснює операції з акціями, що належать Компанії, та іншими цінними паперами, включаючи контрольні пакети акцій дочірніх підприємств, і довірче управління акціями дочірніх і інших підприємств, що знаходяться в державній власності, на підставі договору доручення з відповідним органом, уповноваженим управляти державними корпоративними правами.
Згідно з розділом 5 Статуту Компанії, до складу статутного фонду Компанії входять контрольні пакети акцій дочірніх підприємств, у тому числі ДВАТ «Шахта «Білоріченська».
Відповідно до п.11.4 Статуту ДХК «Луганськвугілля» ліквідація Компанії проводиться призначеною Вищим органом Компанії ліквідаційною комісією, а в разі ліквідації Компанії за рішенням суду або арбітражного суду - ліквідаційною комісією, що призначається цими органами. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження Правління Компанії по управлінню її справами.
Наказом Міністерства вугільної промисловості України №424 від 09.10.2007 було прийнято рішення про виведення зі складу ДХК «Луганськвугілля» Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська» - Дочірнє підприємство ДХК «Луганськвугілля» (а.с.34).
Відповідно до п. 3 даного наказу, керівника ДХК «Луганськвугілля» зобов'язано підготувати проект змін до статуту державної холдингової компанії, пов'язаних з виданням цього наказу, після чого забезпечити державну реєстрацію їх у порядку та терміни, визначені чинним законодавством.
Відповідно до ч.8 ст. 63 Господарського кодексу України, у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.
Частиною 5 ст. 126 Господарського кодексу України встановлено, що холдингова компанія - публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).
Як вбачається зі Статуту ДХК «Луганськвугілля» останні зміни та доповнення до Статуту були внесені 07.02.2001. Тобто на день звернення до суду ДВАТ «Шахта «Білоріченська» є дочірнім підприємством ДХК «Луганськвугілля», а тому суд вважає, що виходячи з вищенаведених пунктів Статуту ДХК «Луганськвугілля» убачається, що ДХК «Луганськвугілля» здійснює управління господарською діяльністю позивача та позивач має залежність від ДХК «Луганськвугілля», а тому всі рішення, які приймаються відносно ДХК «Луганськвугілля» впливають на права, інтереси та обов'язки ДВАТ «Шахта «Білоріченська».
Наказом Міністерства вугільної промисловості України №326 від 08.07.2008 року було прийнято рішення про ліквідацію ДХК «Луганськвугілля» (а.с.6-7).
05 серпня 2010 року Міністерством вугільної промисловості України було видано наказ № 293 «Про внесення змін до наказу Мінвуглепрому від 08.07.2008 р. № 326 «Про ліквідацію ДХК «Луганськвугілля», яким внесено зміни у п. 2 наказу № 293 щодо призначення голови ліквідаційної комісії, а саме призначити головою ліквідаційної комісії ДХК «Луганськвугілля» арбітражного керуючого ОСОБА_2, звільнивши від виконання обов'язків голови ліквідаційної комісії цього підприємства Просолупова Олександра Леонідовича».
08 вересня 2010 року Міністерство вугільної промисловості України видало наказ за № 374 від 08.09.2010 року «Про внесення змін в наказ Мінвуглепрому від 08.07.2008 року № 326 «Про ліквідацію ДХК «Луганськвугілля», яким внесено зміни у п. 2 наказу № 374 щодо утворення ліквідаційної комісії, а саме утворено ліквідаційну комісію ДХК «Луганськвугілля» у складі: ОСОБА_2 - голова комісії; Кузьміна Анна Олександрівна - член комісії; Калініна Вікторія Вікторівна - член комісії. Також цим наказом внесені зміни в частині зміни терміну ліквідації ДХК «Луганськвугілля» - до 01.01.2011 року.
Відповідно до ч.1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Пунктом 1 ч.1 ст. 110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу.
Ліквідація підприємства здійснюється спеціально створюваною комісією з припинення юридичної особи (п. 2 ст. 105 ЦКУ). У складі такої комісії можуть бути кілька чоловік - ліквідаційна комісія, або одна людина - ліквідатор. Причому склад комісії має призначатися за погодженням з органом, що здійснює державну реєстрацію.
При ліквідації юридичної особи за рішенням відповідного органу, комісія з припинення юридичної особи створюється власником чи уповноваженою ним особою. Однак за рішенням таких осіб функції комісії можуть покладатися на орган управління такої юридичної особи (п. 2 ст. 105 ЦКУ). Тобто, до складу ліквідаційної комісії увійдуть особи, які здійснюють управління підприємством, а функції з ліквідації підприємства виконуватимуться ними в межах їх трудових функцій. На невеликих підприємствах ліквідація може здійснюватися однією фізичною особою - ліквідатором, яким може бути директор.
Статтею 65 ГК України зазначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.
Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.
Тобто власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо.
Відповідно до статті 60 ГК України ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами) або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.
Згідно ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» (далі - Закон 185), управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до ст. 4 Закону 185, до суб'єктів управління об'єктами державної власності відносяться серед інших - уповноважені органи управління).
Згідно ст. 6 Закону 185, уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності.
Одже, аналізуючи термін «Управління об'єктами державної власності», наведений у ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», положень ст. 4 цього ж Закону, вищеперелічених норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, та п. 11.4 Статуту ДХК «Луганськвугілля» повноваження голови ліквідаційної комісії прирівнюються до повноважень керівника суб'єкта управління об'єктами державної власності.
Постановою Кабінету Міністрів України №777 від 03.09.2008 встановлено Порядок проведення конкурсного відбору керівників державних підприємства (далі - Порядок), який визначає процедуру конкурсного відбору керівників державних суб'єктів господарювання - державних підприємств, господарських товариств, єдиним засновником та учасником яких є держава (далі - підприємства) у разі прийняття міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, що здійснює управління об'єктами державної власності, рішення про необхідність проведення такого відбору.
Відповідно до п.8 Порядку оголошення про проведення конкурсного відбору оприлюднюється на офіційному сайті органу управління, у засобах масової інформації не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку проведення конкурсного відбору.
Як вбачається з оскаржуваного наказу Мінвуглепрому №293 від 05.08.2010, головою ліквідаційної комісії ДХК «Луганськвугілля» призначено адбітражного керуючого ОСОБА_2. Підставою про призначення головою ліквідаційної комісії ОСОБА_2 є заява голови ліквідаційної комісії ДХК «Луганськвугілля» Просолупова О.Л. від 28.07.2010 та заява ОСОБА_2 від 28.07.2010.
З оскаржуваного наказу Мінвуглепрому України №374 від 28.09.2010, яким було утворено ліквідаційну комісію ДХК «Луганськвугілля» вбачається, що підставою для утворення ліквідаційної комісії є лист голови ліквідаційної комісії ДХК «Луганськвугілля» ОСОБА_2 від 26.08.2010.
Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що ліквідаційна комісії ДХК «Луганськвугілля» була створена не уповноваженою особою - Вищим органом Компанії - зборами акціонерів, як це передбачено Статутом ДХК «Луганськвугілля», а лише на підставі листа голови ліквідаційної комісії ДХК «Луганськвугілля», який в свою чергу був обраний головою ліквідаційної комісії, якому відповідно до Статуту ДХК «Луганськвугілля» були передані повноваження Правління Компанії, з порушенням порядку призначення керівника суб'єкта управління об'єктами державної власності, суд дійшов до висновку, що позвоні вимоги ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» є законними та обгрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Державного відкритого акціонерного товариства Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» до Міністерства вугільної промисловості України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДХК «Луганськвугілля», голова ліквідаційної комісії ДХК «Луганськвугілля» ОСОБА_2, про скасування наказів №374 від 08.09.2010 року та №293 від 05.08.2010 року задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати п.п.1.1, п.п1.2 п. 1 наказу Міністерства вугільної промисловості України №293 від 05.08.2010 року «Про внесення змін до наказу Мінвуглепрому від 08.07.2008 №326».
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства вугільної промисловості України №374 від 28.09.2010 «Про внесення змін до наказу Мінвуглепрому від 08.07.2008 №326».
Стягнути на користь Державного відкритого акціонерного товариства Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» з Державного бюджету судові витрати у вигляді судового збору 3 грн. 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанову складено та підписано у повному обсязі 17 грудня 2010 року.
Головуючий суддяО.В. Ірметова
суддя
суддяС.М. Чиркін О.П. Островська