Категорія №2.33
Іменем України
24 листопада 2010 року Справа № 2а-7610/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Бражник В.І.,
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1,
представників відповідача
Головного управління Держкомзему
у Луганській області Русаковської К.О., Лисенко Ю.В.,
Відділу Держкомзему у Старобільському районі
Луганської області Косогора В.О.,
Головного Державного казначейства
України в Луганській області Шердець Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держкомзему у Луганській області, Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області, Головного Державного казначейства в Луганській області про визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправними дій, поновлення на посаді, стягнення грошової компенсації за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
06 жовтня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держкомзему у Луганській області, Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області про визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправними дій, поновлення на посаді, стягнення грошової компенсації за час вимушеного прогулу та моральної шкоди для розгляду.
13.10.2010 ухвалою суду залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління Державного казначейства України у Луганській області.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач працювала на державній службі 16 років: з 25.07.1994 по 09.08.1996 - землевпорядником Старобільської міської ради, з 12.08.1996 по 01.10.1997 - спеціалістом 1 категорії Старобільського районного відділу земельних ресурсів; з 01.10.1997 по 23.01.2002 - головним спеціалістом цього ж відділу; з 23.01.2002 по 27.05.2002 була призначена виконуючим обов'язки заступника начальника відділу, з 27.05.2002 на підставі наказу Луганського обласного головного управління № 21-к від 24.05.2002 працювала заступником начальника Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області.
Наказом Головного управління Держкомзему в Луганській області від 09.08.2010 № 153-к позивача було звільнено з займаної посади - заступника начальника Відділу Держкомзему у Старобільському районі на підставі ст. 16, п. 2 ст. 30 Закону України «Про державну службу» - за сприяння, використовуючи своє службове становище, фізичним та юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.
Позивач вважає, що її звільнено без законних підстав та з порушення норм діючого законодавства з наступних підстав.
Підставою для звільнення стало проведення службового розслідування, призначеного наказом Головного управління Держкомзему у Луганській області. При проведенні службового розслідування наказом від 28.08.2010 позивача було відсторонено від виконання службових обов'язків. Копій наказів та акту службового розслідування позивачу надано не було.
Позивач вважає, що службове розслідування проводилось упереджено та з порушенням норм ст. ст. 57, 62, 68 Конституції України, ст. 141 Кодексу законів про працю України, ст. 10, 11, 22, 30 Закону України «Про державну службу», а також постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування», а саме:
1. Пунктом 2 абзацу 2 Постанови КМУ № 950 передбачено, що з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, за поданням керівника спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС, податкової міліції, по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю СБУ та за рішенням керівника особи, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування».
Але позивач вважає, що подання, стосовно скоєння нею корупційного діяння до Головного управління Держкомзему у Луганській області надано не було.
Крім того, службове розслідування було проведено на виконання наказу Держкомзему від 19.07.2010 № 543 «Про результати контрольних заходів органів Державної контрольно-ревізійної служби», з якого не зрозуміло, з яких підстав Головне управління Держкомзему у Луганській області на нього посилається, оскільки в наказі мова йде про проведення детального аналізу змісту актів, складених за результатами контрольних заходів, притягнення до відповідальності винних осіб в скоєнні ними порушеннях фінансової дисципліни та було доручено провести комплексний аналіз діяльності суб'єктів господарювання, керівники або власники яких пов'язані з керівниками або працівниками територіальних органів Держкомзему, і у разі встановлення будь-яких фактів ознак надання переваг вказаним суб'єктам господарювання, пропонувалось спрямувати відповідні матеріали до правоохоронних органів.
2. Також позивач вважає, що службове розслідування було проведено в супереч п. 3 абзацу 5 постанови КМУ № 950, оскільки під час проведення службового розслідування до участі в роботі комісії було залучено начальника Відділу Держкомзему у Старобільському районі Косогора В.О., з яким у позивача виникли неприязні стосунки.
3. Також позивача безпідставно було відсторонено від виконання своїх обов'язків, оскільки відповідно до п.4 Постанови КМУ № 950 «службове розслідування проводиться з відстороненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави, від виконання повноважень за посадою, або без відсторонення. Особа, стосовно якої винесено постанову про притягнення, як обвинуваченої, у вчиненні злочину у сфері службової діяльності або складено протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов'язаного з обмеженнями, підлягає відстороненню від виконання повноважень за посадою до розгляду справи судом». Крім того, відповідно до ст. 22 Закону України «Про державну службу» «невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати». Позивач вважає, що при прийнятті відповідачем рішення про відсторонення її від виконання своїх обов'язків не було доведено, нанесення позивачем комусь значної моральної чи матеріальної шкоди, не було складено протоколу про вчинення адміністративного корупційного правопорушення та прийнято відповідного рішення суду.
4. У порушення п.7 постанови КМУ № 950 позивач була позбавлена права на отримання копії наказів про проведення службового розслідування та про відсторонення від обов'язків, право на звернення з клопотаннями про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування.
5. Також позивач вважає, що акт службового розслідування було складено в порушення п.8 постанови КМУ № 950, не було нарахований стаж роботи позивача, нагороди, щорічні оцінки, помилково було зазначено, що позивач займає посаду заступник начальника у Лутугинському районі, замість начальника у Старобільському району, не було встановлено чи були порушені позивачем службові обов'язки, не було враховано обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, не було запропоновано ніяких заходів для його усунення.
Також під час проведення службового розслідування не були враховані пояснення позивача стосовного того, що у грудні місяці 2009 року під час передачі Державному підприємству «Луганського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою» заяв громадян, для проведення безоплатної приватизації земельних ділянок, головний бухгалтер інституту землеустрою Горбатенко О.Ф. попросила позивача передати до міста Старобільськ грошові кошти для їх працівників, які працюють за трудовими угодами. Враховуючи вказівку начальника Головного управління Держкомзему на нарадах про те, що виконавці робіт грошові кошти за виконані роботи повинні отримати до кінця року, позивач погодилась передати вказані грошові кошти у сумі 29000 грн. директору Проектному центру «Агроіновації» Ігоніну М.М.
Крім того, позивач вказує, що з моменту передачі коштів працівникам інституту землеустрою, минуло вісім місяців, тобто сплину строк, коли особу можливо притягнути до дисциплінарної відповідальності у відповідності до статті 148 Кодексу законів про працю України та ст. 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Також у позові зазначено, що в порушення ст.ст. 47, 48, 116, 117 Кодексу законів про працю України та пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, позивача не було ознайомлено з оригіналом наказу про звільнення, а лише було запропоновано поставити підпис про ознайомлення з наказом про звільнення з займаної посади на ксерокопії наказу, в трудовій книжці запис про звільнення внесено завідувачем сектором землеустрою Костенко Н.С., за підписом начальника Відділу Косогора В.О.
Вищевказаними діями Головного управління Держкомзему у Луганській області та Відділом Держкомзему у Старобільському районі позивачу було нанесено значну моральну шкоду, яка виразилась у тому, що протягом семи місяців роботи у Відділі Держкомзему з боку керівництва на позивача постійно морально тиснули, заборонили їй виконувати службові обов'язки, підписувати документи в межах її компетенції, безпідставно знижували заробітну плату, не надавали чергової відпустки відповідно до графіку, призначили спеціаліста Відділу Костенко Н.С. виконувати обов'язки начальника Відділу, що відповідно до службових обов'язків входило до повноважень позивача, при зверненні позивача за допомогою до вищого керівництва замість надання допомоги, було призначено службове розслідування, також у зв'язку з проведенням службового розслідування та звільнення позивача її було принижено в присутності підлеглих працівників, без наявності будь-яких законних доказів звинувачено в корупційному порушенні, чим заплямовано її гідність, ділову репутацію, 16 років сумлінної державної служби, дискредитовано перед керівництвом та іншими службами Старобільського району. Крім того, в порушення ст. 2 Закону України «Про боротьбу з корупцією», вже після звільнення відповідачем були передані матеріали службового розслідування для розгляду в правоохоронні органи, не заважаючи на те, що позивач вже не є державним службовцем. Також позивач зазначає, що за час, пов'язаний із її звільненням вона дуже морально страждала, у зв'язку з чим значно втратила вагу тіла.
На підставі вищезазначеного, позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держкомзему у Луганській області: акт службового розслідування, наказ про відсторонення від посади, наказ № 153-к від 09.08.2010 про звільнення з займаної посади, визнати протиправними дії Відділу Держкомзему у Старобільському районі стосовно оформлення та внесення запису про звільнення до трудової книжки, поновити на посаді заступника начальника Відділу Держкомзему у Старобільському районі з моменту звільнення, стягнути з Головного управління Держкомзему у Луганській області грошову компенсацію за період вимушеного прогулу з 9 серпня 2010 року по день поновлення на роботі, стягнути з Головного управління Держкомзему у Луганській області та Відділу Держкомзему у Старобільському районі грошову компенсацію моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням у розмірі 10000,0 гривень.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічно викладеним доводам у позовній заяві, просила визнати протиправними та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держкомзему у Луганській області: акт службового розслідування, наказ про відсторонення від посади, наказ № 153-к від 09.08.2010 про звільнення з займаної посади, визнати протиправними дії Відділу Держкомзему у Старобільському районі стосовно оформлення та внесення запису про звільнення до трудової книжки, поновити на посаді заступника начальника Відділу Держкомзему у Старобільському районі з моменту звільнення, стягнути з Головного управління Держкомзему у Луганській області грошову компенсацію за період вимушеного прогулу з 9 серпня 2010 року по день поновлення на роботі, стягнути з Головного управління Держкомзему у Луганській області та Відділу Держкомзему у Старобільському районі грошову компенсацію моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням у розмірі 10000,0 гривень.
Представники відповідача Головного управління Держкомзему у Луганській області Русаковська К.О. та Лисенко Ю.В. позовні вимоги не визнали, підтримали надані суду заперечення, пояснили, що спеціальним законом, яким регулюється порядок прийняття, проходження державної служби та її припинення є Закон України «Про державну службу». Згідно зі статтею 22 Закону України «Про державну службу» невиконання службових обов'язків, що заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу, в якому працює цей службовець. Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою не повинна перевищувати часу службового розслідування. Службове розслідування проводиться у строк до двох місяців у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 22 Закону України «Про державну службу»).
Відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 (далі - Порядок проведення службового розслідування), стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування, у тому числі, у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян; у разі недодержання ними законодавства про державну службу тощо.
Згідно з нормами Порядку проведення службового розслідування підставами проведення службового розслідування можуть бути факти або підозри відносно невиконання або неналежного виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, службових обов'язків, перевищення своїх повноважень що заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації, недодержання нею законодавства про державну службу тощо.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про державну службу», абзаців 1, 2, 3 пункту 1, абзацу 1 пункту 2, абзацу 1 пункту, 3 абзацу 1 пункту 4 Порядку проведення службового розслідування наказом Головного управління Держкомзему у Луганській області від 26.07.2010 № 147-к призначено службове розслідування стосовно заступника начальника Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області ОСОБА_1 та утворено комісію з проведення службового розслідування. Відповідно до статті 22 Закону України «Про державну службу», абзацу 1 пункту 4 Порядку проведення службового розслідування наказом Головного управління Держкомзему у Луганській області від 28.07.2010 № 121 заступник начальника Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області ОСОБА_1 була відсторонена від виконання повноважень за посадою.
Враховуючи норми пунктів 5, 6 Порядку проведення службового розслідування, службове розслідування стосовно заступника начальника Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області Халявкіної Г.Ю. проведено з виїздом на місце, з ознайомленням з відповідними документами, були отримані письмові пояснення з питань службового розслідування. В ході проведення службового розслідування було встановлено, що заступник начальника Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області ОСОБА_1, використовуючи своє службове положення, отримала кошти у сумі 29000 грн. в касі ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» для передачі цих коштів іншій особі для проведення робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою, що не входить до службових повноважень заступника начальника Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області та суперечить нормам Закону України «Про державну службу».
За результатами службового розслідування комісією складений акт від 06.08.2010, що відповідає вимогам пунктів 8, 9 Порядку проведення службового розслідування. З актом про результати службового розслідування ОСОБА_1 ознайомлена, про що свідчить її підпис та додані письмові зауваження від 06.08.2010.
Враховуючи норму абзацу 6 пункту 8 Порядку проведення службового розслідування комісією було запропоновано звільнити ОСОБА_1.з займаної посади
Наказом Головного управління Держкомзему у Луганській області від 09.08.2010 № 153-к ОСОБА_1 була звільнена з посади заступника начальника Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області відповідно до статті 16, пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу». Підставою для звільнення ОСОБА_1 стало порушення Присяги, а саме, несумлінне виконання своїх обов'язків, недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу», виявлення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі, підтверджені результатами службового розслідування.
Відповідно до абзацу 8 пункту 8 Порядку проведення службового розслідування у разі виявлення ознак корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, комісія вносить пропозицію щодо надіслання акта службового розслідування до правоохоронних органів. Враховуючи вказану норму у акті про результати службового розслідування комісією запропоновано передати матеріали службового розслідування стосовно заступника начальника Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області ОСОБА_1 до органів прокуратури для вжиття заходів щодо вчинення корупційних дій.
Згідно листа Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області від 11.10.2010 за № 05-02-16/3705 у провадженні Старобільського районного суду Луганської області знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєні злочину передбаченого частиною 2 статті 191, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, про що свідчить довідка Старобільського районного суду Луганської області від 11.10.2010 № 22894.
Просили суд відмовити у задоволені позову за необґрунтованістю.
Представник відповідача Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області Косогор В.О. позовні вимоги не визнав, підтримав пояснення, надані Русаковською К.О. та Лисенко Ю.В., заперечення надані до суду, просив відмовити у задоволені позову, додатково зазначивши, що ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі акту службового розслідування, яким було встановлено, що ОСОБА_1, використовуючи своє службове становище, отримавши грошові кошти у касі ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у сумі 29000 грн. передала їх директору Проектного центру «Агроіновації» Ігоніну М.М., у той час, як ці грошові кошти призначались для фізичної особи Коротун О.В., що не входить до службових повноважень заступника начальника Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області та суперечить нормам Закону України «Про державну службу». Ці обставини були зафіксовані у акті службового розслідування та були встановлені на підставі пояснень ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. та актом контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 26.05.2010 щодо ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Луганський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Під час проведення службового розслідування та прийняття рішення про звільнення позивача протокол у відношенні ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення не складався, постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення норм Закону «Про боротьбу з корупцією» не приймалось. Також, представник відповідача зазначив, що порушення присяги ОСОБА_1, яке стало підставою для звільнення її із займаної посади, виразилось у передачі ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 29000 грн. від ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» директору Проектному центру «Агроіновації» Ігоніну М.М. та складений акт Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 26.05.2010 № 07-21. Грошові кошти у сумі 29000 грн., які були видані позивачу є коштами Стабілізаційного фонду та належать ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».
Представник відповідача Головного Державного казначейства України в Луганській області Шердець Я.С. позовні вимоги в частині відшкодування маральної шкоди не визнала, підтримала надані заперечення, просила відмовити у позові в частині відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працювала на державній службі з 1994 року.
24 травня 2002 року наказом № 21-к Луганського обласного управління земельних ресурсів ОСОБА_1 призначено з 27 травня 2002 року на посаду начальника Старобільського районного відділу земельних ресурсів.
05 вересня 2007 року наказом № 56-к Головного управління земельних ресурсів у Луганській області ОСОБА_1 призначено з 06 вересня 2007 року на посаду заступника начальника Відділу земельних ресурсів у Старобільському районі Луганської області.
24 вересня 2008 року наказом № 12-к Головного управління Держкомзему у Луганській області переведено ОСОБА_1 з посади заступника начальника Відділу земельних ресурсів у Старобільському районі Луганської області на рівнозначну посаду заступника начальника Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області.
09 серпня 2010 року наказом № 153-к Головного управління Держкомзему у Луганській області звільнено 09 серпня 2010 року ОСОБА_1 з посади заступника начальника Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області відповідно до ст.. 16, п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу».
Підставою для звільнення позивача став акт про результати службового розслідування від 06.08.2010, яким встановлено, що в діяннях ОСОБА_1 вбачаються ознаки корупційного діяння та запропоновано звільнити ОСОБА_1 з займаної посади відповідно до ст.. 16, п. 2 ст. 30 Закону України «Про державну службу», п. «а» ч. 1 статті 5 Закону України «Про корупцію». Службове розслідування було призначено наказом № 147-к Головного управління Держкомзему у Луганській області від 26.07.2010.
Відповідно до ч. 1 -2 ст. 1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ ( зі змінами та доповненнями) (далі по тексту - Закон № 3723) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Згідно статті 10 Закону України «Про державну службу» основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.
Статтею 30 Закону України «Про державну службу» передбачені підстави припинення державної служби.
Згідно статті 16 Закону України «Про державну службу» державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".
Державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу.
Інші обмеження, пов'язані з проходженням державної служби окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно законодавчими актами України.
Відповідно до вимог Закону України «Про боротьбу з корупцією», на державних службовців покладено низку обмежень, яких він має дотримуватись при проходженні державної служби.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Згідно статті 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» під корупцією в цьому Законі розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.
Згідно статті 2 вказаного Закону за корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, на підставі цього Закону несуть відповідальність такі особи, уповноважені на виконання функцій держави, зокрема, державні службовці.
Згідно частини 1 статті 3 Закону України «Про боротьбу з корупцією» суб'єкти, зазначені у статті 2 цього Закону, за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, несуть адміністративну відповідальність на підставі цього Закону. Питання про кримінальну, цивільно-правову та матеріальну відповідальність за корупційні діяння та правопорушення, пов'язані з корупцією, вирішуються відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно частини 1 статті 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією» порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, а також виконання постанов про накладення адміністративних стягнень визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення, за винятком положень, встановлених цим Законом.
Згідно частини 3 статті 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією» підставою для складання протоколу є достатні дані, які свідчать про наявність в діянні особи ознак корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Згідно частини 4 статті 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією» протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, разом з матеріалами перевірки у триденний строк з моменту його складення надсилається до районного (міського) суду за місцезнаходженням органу, який склав про це протокол. Адміністративне стягнення за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, може бути накладено не пізніш як через шість місяців з дня його вчинення.
Як встановлено у судовому засіданні, однією із підстав звільнення ОСОБА_1 із займаної посади були встановлені у акті службового розслідування від 06.08.2010 обставини, в яких вбачається ознаки корупційного діяння з боку позивача.
Як вбачається із матеріалів справи, дані факти були зафіксовані відповідачем у акті службового розслідування на підставі висновків проведеної ревізії Контрольно-ревізійним управлінням у Луганській області (акт № 07-21 від 26.05.2010) окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», у тому числі використання коштів Стабілізаційного фонду та наданих пояснень ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4
Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується позивачем та представником відповідача Косогор В.О. стосовно фактів, вказаних у акті службового розслідування і які стали підставою для звільнення позивача, протокол у відношенні ОСОБА_1 за корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією не складався, постанови суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних діянь не приймалося.
Таким чином, суд вважає, що оскільки у відношенні позивача не було складено протоколу про вчинення корупційних діянь та не було винесено рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення норм Закону України «Про боротьбу корупцією» у відповідача не було законних підстав для звільнення позивача за вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що пояснення надані ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4 під час проведення службового розслідування є інформаційними відомостями стосовно обставин грудня 2009 року та не могли бути доказами на підтвердження того, що ОСОБА_1 були вчинені корупційні діяння, оскільки пояснення осіб, які б свідчили про достовірно встановлені факти можуть бути встановлені лише у судовому порядку, а особа може бути визнана винною у вчиненні корупційних діянь лише за рішенням суду.
Щодо посилання відповідачів на кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 статті 366, ч. 3 статті 191 КК України суд до уваги не бере, оскільки обставини, зазначені у кримінальній справі не стосуються предмету спору та обставин, які стали підставою для звільнення ОСОБА_1 із найманої посади. Крім того, на час розгляду справи по вказаній кримінальній справі рішення суду не прийнято.
Щодо посилання відповідача Головного управління Держкомзему у Луганській області у наказі про звільнення на п. 6 статті 30 Закону України «Про державну службу» суд зазначає наступне.
Згідно пункту 6 ч. 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Згідно статті 17 Закону України «Про державну службу» громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".
У судовому засіданні представниками відповідачів Головного управління Держкомзему у Луганській області та Відділу Держкомзему у Старобільському районі
Луганської області було зазначено, що порушення присяги позивачем полягало у передачі ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 29000 грн. від ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» директору Проектного центру «Агроіновації» Ігоніну М.М.
Але як було вже зазначено судом даний факт не було встановлено у судовому порядку, рішеня суду щодо визнання ОСОБА_1 виною у вчинені корупційних діянь та притягнення її до відповідальності не приймалося. Інших даних та доказів які б свідчили про порушення позивачем присяги відповідачами зазначено не було.
Посилання представника відповідача Косогора В.О. на те, що передача ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 29000 грн. від ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» до директора Проектного центру «Агроіновації» Ігоніну М.М. стало причиною не цільового використання коштів Стабілізаційного фонду суд оцінює критично, оскільки як було зазначено самим представником відповідача зазначені грошові кошти є коштами ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» і ніякого відношення до Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області не мають.
Таким чином, суд вважає, що представниками відповідачів Головного управління Держкомзему у Луганській області та Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області не було доведено у судовому засіданні у чому саме полягало порушення позивачем присяги.
Крім того, суд вважає, що застосування до працівника такого заходу дисциплінарного стягнення, як звільнення, можливо при додержанні умов, передбачених законодавством. Насамперед, законодавець зауважує, що звільнення робітника є крайньою мірою в залежності від виду порушення трудової дисципліни. При цьому законодавець підкреслює, що звільнення робітника із займаної посади за вчинення корупційного правопорушення може бути лише при наявності судового рішення про притягнення такого робітника до адміністративної або іншої відповідальності.
Також суд вважає за необхідним зазначити наступне.
Згідно статті 14 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Згідно статті 147 КЗпТ України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:
1) догана;
2) звільнення.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Згідно статті 148 КЗпТ України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Як встановлено у судовому засіданні обставини, які стали підставою для проведення службового розслідування 06.08.2010 та звільнення позивача із найманої посади 09.08.2010 відбулися у грудні 2009 році. Акт проведеної ревізії Контрольно-ревізійним управлінням у Луганській області окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» із якого відповідачу стало відомо про події у грудні 2009 року щодо передачі ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 29000 грн. від ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» до директора Проектного центру «Агроіновації» Ігоніну М.М. був складений 26.05.2010. Про результати контрольних заходів органів ДКРС начальникам Відділів (управлінь) Держкомзему у районах (містах) Луганської області було доведено листом від 20.07.2007 за вих. № 9-11-32/2494 та як наслідок стало підставою для проведення службового розслідування згідно наказу Головного управління Держкомзему у Луганській області від 26.07.2010 № 147-К.
Таким чином, суд вважає, що позивача було притягнуто до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення у порушення вимог статті 148 КЗпП України, оскільки наказ про звільнення від 09.08.2010 було винесено після шести місяців з дня вчинення проступку та місяця з дня його виявлення.
За таких підстав, суд прийшов до висновку, що звільнення позивача було проведено без додержання вимог діючого законодавства, з порушенням сторків притягнення до дисциплінарного стягнення, на підставі не встановлених у судовому порядку фактів, без достатніх доказів, які б свідчили про вчинення позивачем діянь в порушення норм Закону України «Про державну службу», а тому наказ Головного Управління Держкомзему у Луганській області № 153-к від 09.08.2010 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги позивача про скасування акту службового розслідування, то суд вважає її безпідставною, оскільки акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, який тягне яких-небудь правових наслідків для позивача, а є висновком проведення службового розслідування.
Щодо вимоги про скасування наказу про відсторонення ОСОБА_1. від займаної посади, суд також не находить підстав для її задоволення, оскільки нормами Закону України «Про державну службу» та Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. N 950 передбачено, що службове розслідування проводиться з відстороненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення, а тому відповідач при винесені наказу про відсторонення позивача від займаної посади на час проведення службового розслідування діяв в межах, передбачених законодавством.
Щодо позовної вимоги про визнання дій Відділу Держкомзему у Старобільському районі щодо оформлення та внесення запису про звільнення до трудової книжки, позивачем не було обґрунтовано протиправність таких дій та яким нормативно-правовим актом це суперечить.
Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., суд виходив з наступного.
Згідно частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Згідно статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. N 5 - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають три складові частини, за наявності яких і настає відповідальність, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Як було встановлено у судовому засіданні, позивача було не законно звільнено за вчинення корупційного правопорушення та порушення присяги державного службовця, дисциплінарне стягнення було застосовано з пропуском строків, передбачених статтею 148 КЗпП України. Під час розгляду справи відповідачем не було обґрунтовано та надано належних доказів щодо законних та обґрунтованих підстав для звільнення позивача.
Таким чином, суд вважає, що незаконними діями відповідачів Головного управління Держкомзему у Луганській області та Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області була заподіяна моральна шкода позивачу та як наслідок доставило моральних та фізичних страждань. Як вбачається із медичної картки позивача, ОСОБА_1 за період з 02.04.2010 по 06.09.2010 значно втратила вагу тіла.
Крім того, враховуючи займану посаду позивача - заступника начальника Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області, незаконне та безпідставне звільнення, без наявності будь-яких доказів стосовно вчинення позивачем корупційного правопорушення, суд вважає, що позивач дійсно понесла моральні та фізичні страждання, була дискредитована перед керівництвом та іншими службами Старобільського району та міста Старобільська, була принижена її ділова репутації.
З урахуванням обставин у справи щодо незаконного звільнене позивача із займаної посади, недоведеність своїх доводів відповідачами, враховуючи не законні підстави для звільнення, суд вважає, що розмір моральної шкоди слід визначити у сумі 3000 грн., яка підлягає відшкодуванню за рахунок Державного Бюджету України та стягненню з Головного Державного казначейства в Луганській області.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що представниками відповідачів Головного управління Держкомзему у Луганській області та Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області не було доведено правомірність прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, а тому вимоги позивача в частині поновлення на посаді та стягнення грошової компенсації за час вимушеного прогулу з 09.08.2010 по день поновлення на роботі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у сумі 3000 грн.
В іншій частині позовних вимог суд вважає за необхідним відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про: 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Питання розподілу судових втрат судом не вирішується, оскільки не було заявлено позовних вимог стосовно відшкодування таких витрат.
Враховуючи наведене, керуючись Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 159, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держкромзему у Луганській області, Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області, Головного Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправними дій, поновлення на посаді, стягнення грошової компенсація за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Держкомзему у Луганській області № 153-к від 09.08.2010 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області.
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області з моменту звільнення.
Зобов'язати Відділ Держкомзему у Старобільському районі Луганської області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за час вимушеного прогулу з 09.08.2010 по день поновлення на роботі.
Допустити негайне виконання рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення грошової компенсації в межах місячного платежу.
Стягнути з Головного Державного казначейства України в Луганській області моральну шкоду у сумі 3000, 00 грн. (три тисячі гривень).
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова в повному обсязі виготовлена 29 листопада 2010 року.
СуддяН.В. Кравцова