номер провадження справи 26/27/22
20.01.2026 Справа № 908/1244/22(908/2980/25)
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: Рахівської міської ради (90600, Закарпатська область, Рахівський район, м. Рахів, вул. Миру, 34, код ЄДРПОУ 04053878)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотес", код ЄДРПОУ 38533288 (69001, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна Сергія, 13)
третя особа: Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 40922492 (88008 Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4)
про стягнення заборгованості в розмірі 595 434, 12 грн.
в межах справи № 908/1244/22
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотес", код ЄДРПОУ 38533288 (69001, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна Сергія, 13)
кредитори - 1/ Товариство з обмеженою відповідальністю "Фокус Фінанс Кепітал", код ЄДРПОУ 44751963 (79491, Львівська область, смт. Брюховичі, вул. Курортна, 8, кв.3)
2/ ФОП Штефура Павло Дмитрович
3/ Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут"
4/ Головне управління ДПС у Запорізькій області
5/ ОСОБА_1
6/ Публічне акціонерне товариство "Укргазбанк"
7/ ОСОБА_2
8/ ОСОБА_3
9/ ТОВ "ЕКОВАТ"
керуючий санацією - арбітражний керуючий Бандура Іван Васильович (свідоцтво №51 від 08.02.13, адреса для листування: а/с 13, м. Вишгород, Київська область, 07301)
Представники сторін:
від позивача - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
від відповідача - Бандура І.В.
До Господарського суду Запорізької області 24.09.2025 через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Рахівської міської ради (90600, Закарпатська область, Рахівський район, м. Рахів, вул. Миру, 34, код ЄДРПОУ 04053878) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотес», код ЄДРПОУ 38533288 (69001, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна Сергія, 13) про стягнення заборгованості в розмірі 595 434,12 грн., для розгляду в межах справи № 908/1244/22 про банкрутство відповідача.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.09.2025 позовну заяву розподілено судді Юлдашеву О.О..
Ухвалою суду від 15.10.2025 року, зокрема, позовну заяву залишено без руху. Заявнику запропоновано у строк протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
23.10.2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків у справі № 908/1244/22 (908/2980/25), на виконання ухвали суду від 15.10.2025 року.
Суд встановив, що позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.11.2025 року, зокрема, прийнято позовну Рахівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотес», про стягнення заборгованості в розмірі 595 434,12 грн., для розгляду у межах справи № 908/1244/22 про банкрутство відповідача, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.01.2026 о 10:00 год в приміщенні Господарського суду Запорізької області за адресою: 69000, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, буд. 4.
28.11.2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідача на позовну заяву Рахівської міської ради, у якому він просить відмовити у задоволені позовної заяви Рахівської міської ради про стягнення заборгованості по сплаті концесійних платежів у розмірі 595 434, 12 грн. з ТОВ «Біотес» за Концесійним договором від 15.09.2014.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.12.2025 року, зокрема, судове засідання, замість 08.01.2026 о 10:00 год. 00 хв., перенесено на 20.01.2026 об 11 год. 30 хв..
18.12.2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника третьої особи - Станкович Вікторії Іллівни надійшло клопотання про долучення до справи № 908/1244/22 (908/2980/25) пояснень з додатками.
До суду 25.12.2025 року через систему «Електронний суд» від представника третьої особи - Станкович Вікторії Іллівни, надійшла заява, в порядку приписів ст. 197 ГПК України, в якій остання просить забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 20.01.2026 року об 11-30 год та всіх подальших судових засідань у справі № 908/1244/22 (908/2980/25) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.01.2026 задоволено заяву представника третьої особи - Станкович Вікторії Іллівни про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 20.01.2026 року об 11:30 год, у справі № 908/1244/22 (908/2980/25) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
До суду 28.12.2025 року через систему «Електронний суд» від арбітражного керуючого Бандури І.В., надійшла заява, в порядку приписів ст. 197 ГПК України, в якій останній просить забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 20.01.2026 року об 11-30 год та всіх подальших судових засідань у справі № 908/1244/22 (908/2980/25) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.01.2026 задоволено заяву арбітражного керуючого Бандури І.В. про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 20.01.2026 року об 11:30 год, у справі № 908/1244/22 (908/2980/25) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Позивач та третя особа не направили своїх представників у судове засідання 20.01.2026.
Про час і місце розгляду справи, сторони повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»).
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, а й рішення Європейського суду з прав людини, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії», відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики Верховного Суду, з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини, відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи положення ст. ст. 7, 13, 14, 42-46 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду заяви, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах (відзиві), а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для розгляду справи, суд вважає можливим здійснити розгляд позовної заяви за наявними матеріалами справи та за відсутності представника Відповідача, повідомленого належним чином про місце, дату та час судового розгляду справи.
Судом були здійснені всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність належно повідомлених про розгляд справи позивача та третьої особи за наявними матеріалами справи та ухвалити рішення з метою дотримання розумного строку розгляду справи.
У судовому засіданні 20.01.2026 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд, -
1. Стислий виклад позиції позивача.
15 вересня 2014 року між Рахівською міською радою, ідентифікаційний код юридичної особи - 04053878, яка розташована за адресою: Закарпатська обл., м. Рахів, вул. Миру, буд. 34 в особі Міського голови Думин Ярослава Васильовича, який діє згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР та у відповідності до п. 6 рішення п'ятдесят третьої сесії Рахівської міської ради від 23 грудня 2013 року № 626 «Про визнання переможця концесійного конкурсу та затвердження проекту договору концесії на об'єкти комунальної власності територіальної громади м. Рахів Закарпатської області» (далі - Концесієдавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біотес», код ЄДРПОУ 38533288 в особі Селехмана Віктора Андрійовича укладено концесійний договір громади м. Рахів Закарпатської області (обладнання, склади для зберігання палива, мережі теплопостачання).
В пункті 5.3. Концесійного договору від 15.09.2014 року зазначено, що розмір концесійного платежу становить 24 278,26 грн. на місяць, концесійні платежі сплачуються щоквартально шляхом перерахування коштів на рахунок міського бюджету.
Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, згідно з пунктом 3.8.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2024 року, проведено ревізію бюджету Рахівської територіальної громади (Рахівського міського бюджету) та окремих питань фінансово-господарської діяльності Рахівської міської ради за період з 01.01.2021 по 31.08.2024.
Ревізією встановлено, що рішенням 66 сесії 6-го скликання міської ради № 839 від 04.06.2015 року «Про внесення змін до концесійного договору» надано згоду на демонтаж та виведення зі складу концесії вугільних котлів V-2500U (в комплекті з вуглеподачею, газоходами) та частину теплотраси по вул. Попенка, які не задіяні в технологічному процесі за умови монтажу обладнання теплової електростанції, демонтовано вугільні котли вирішено тимчасово передати відповідальне зберігання ТОВ «Біотес».
Відповідно до вищевказаного рішення укладена додаткова угода № 2 від 10.06.2015 року до концесійного договору від 15.09.2014 року на об'єкти комунальної власності територіальної громади м. Рахів щодо виведення з переліку майна , що передається в концесію (двох вугільних колів V-2500U) (в комплекті з вуглеподачею, газоходами), зменшення розміру річного концесійного платежу шляхом зменшення бази розрахунку на вартість вказаного майна, яке згідно експертно-грошової оцінки на день її передачі в концесію 2 050 882,00 грн..
Рішенням 71 сесії 6-го скликання міської ради № 890 від 22.10.2015 року «Про внесення змін до концесійного договору» передбачено надання в управління ТОВ «Біотес» та включення до переліку майна, що передається в концесію, частину нежитлової будівлі бойлерної площею 71,3 м. кв.. Відповідно до вказаного рішення укладено додаткову угоду від 26.10.2015 року № 3 до концесійного договору від 15.09.2014 року в частині введення в перелік майна, що передається в концесію , частину нежитлової будівлі бойлерної площею 71,3 м. кв. шляхом бази розрахунку на вартість вказаного майна, яке згідно експертно-грошової оцінки станом на 15.10.2015 року становило 114 008,00 грн. та збільшення розміру річного концесійного платежу, який склав 214 042,90 грн..
На підставі рішення 25 сесії сього скликання Рахівської міської ради від 18.07.2017 року № 327 міською радою укладено додаткову угоду № 4 від 21.08.2017 року до концесійного договору від 15.09.2014 року в частині збільшення вартості основних фондів, що передаються в концесію, на загальну суму 2 996 547,97 грн. в зв'язку з проведенням капітального ремонту мереж теплопостачання за рахунок коштів міського бюджету, а саме:
- Ділянка № 1 від розподільчого колодязя №1 до бойлерної - 822 016,00 грн.;
- Ділянка № 2 - 1117992,00 грн.;
- Ділянка № 3 від розподільчого колодязя № 2 до вул. Шевченка - 1 056 539,97 грн..
Враховуючи вищезазначене, в зв'язку зі збільшенням вартості основних фондів, що передаються в концесію, концесійний платіж згідно розрахунку, починаючи з 21.08.2017 року, склав 333 628,38 грн. на рік.
Відповідно до пункту 5.5. Концесійного договору за домовленістю між Сторонами, концесіонерові можуть бути надані пільги щодо сплати концесійних платежів, у тому числі повне або часткове звільнення від слати.
Рішенням сесії Рахівської міської ради від 17.11.2017 року № 367 надано ТОВ «Біотес» пільги щодо сплати концесійних платежів у вигляді повного звільнення від сплати строком на три роки починаючи з 11.11.2017 року.
Додатковою угодою від 03.08.2022 року № 7 до концесійного договору від 15.09.2014 року, укладеного на підставі рішення Рахівської міської ради від 02.08.2022 року № 388, дію концесійного договору призупинено строком на 1 рік до 01.08.2023 року.
Відповідно до рішення 32 сесії восьмого скликання Рахівської міської ради від 09.06.2023 року № 523 «Про припинення дії Концесійного договору», Рахівської міської радою в особі виконуючого повноваження міського голови секретаря ради та виконкому Євгена Молнара та ТОВ «Біотес» в особі ліквідатора Сергія Литвиненка укладено додаткову угоду від 06.10.2023 року № 8, якою дію концесійного договору від 15.09.2014 року з 06.10.2023 року припинено.
Таким чином, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області шляхом співставлення даних регістрів бухгалтерського обліку Рахівської міської ради, концесійного договору від 15.09.2014 року, додаткових угод до нього та даних Звітів про виконання місцевих бюджетів Рахівської територіальної громади за 2021-2023 р.р. та січень - червень 2024 року встановлено, що в порушення статей 610, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2023 року № 435-ІV, статті 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436 ІV, пуків 5.3 та 5.4. Концесійного договору, додаткової угоди № 4 від 21.08.2017 року та рішення 20 сесії 7 скликання міської ради від 18.08.2017 року № 327 до бюджету не сплачено ТОВ «Біотес» у встановлені терміни належних концесійних платежів, що призвело до недоотримання доходів місцевого бюджету по коду доходів 24160100 «Концесійні платежі щодо об'єктів комунальної власності» за період з 01.01.2021 року по 05.10.2023 року на загальну суму 595 434,12 грн., а саме:
- за 2021 рік - 336 628,38 грн.
- за 2022 рік за період з 01.01.2022 по 02.08.2022 року на суму 198 176,40 грн. (336 628,38 : 12 = 28 052,37 х 7 = 196 366,56 грн.) (28 052,37 : 31 = 904,92 х 2 = 1 809,84 грн.);
- за 2023 рік за період з 01.08.2023 по 05.10.2023 року на суму 60 629,34 грн. (336 628,38 : 12 = 28 052,37 х 2 = 56 104,74 грн.); (28 052,37 : 31 = 904,92 х 5 = 4 524,60 грн.).
Позивач вважає, що відповідачем були порушені вимоги ст. ст. 525, 526, 530, 612 та 629 Цивільного кодексу України, що призвело до недоотримання доходів місцевого бюджету за період з 01.01.2021 року по 05.10.2023 року на загальну суму 595 434,12 грн. та просить їх стягнути з ТОВ «Біотес».
2. Стислий виклад позиції відповідача.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву Рахівської міської ради заперечив проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні виходячи з наступного.
Позивачем до позовної заяви долучено Додаткову угоду № 8 від 06.10.2023, яка укладена між Рахівською міською радою (в особі Молнар Євгена Євгеновича) та ТОВ «Біотес» до Концесійного договору від 15.09.2014 укладеного між сторонами, та до якої застосовуються вимоги статей 202, 203 та 654 ЦК України, умовами якої, зокрема, встановлено:
« 1. Припинити дію Концесійного договору на об'єкти комунальної власності територіальної громади м. Рахів Закарпатської області (обладнання, склади для зберігання палива, мережі теплопостачання) укладеного 15 вересня 2014 року з 06.10.2023 року.
2. З моменту набрання чинності цією додатковою Угодою, зобов'язання сторін що виникли з Договору, припиняються, і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли за Договором.
3. Сторони підтверджують відсутність будь-яких претензій одна до одної, пов'язаних з виконанням Договору.
4. Ця Угода набирає чинності з моменту її підписання.»
Відповідач вважає що у даному випадку застосовуються вимоги ст. ст. 651, 653 та 654 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів яких Додаткова угода № 8 від 06.10.2023 є правочином, яким внесено зміни до Концесійного договору від 15.09.2014. І до даної додаткової угоди мають застосовуватись вимоги ст. 654 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідач зазначає, що відповідно до вимог частин 4 та 5 статті 653 Цивільного кодексу України, cторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Отже, на думку Відповідача, Рахівська міська рада за власним волевиявленням, уклала Додаткову угоду № 8 від 06.10.2023, чим заявила про припинення дії Концесійного договору від 15.09.2014 та припиненням зобов'язань за ним, що повністю спростовує посилання Позивача на порушення Відповідачем вимог Цивільного кодексу України. Більше того, подаючи позовну заяву про стягнення заборгованості, при припинених зобов'язаннях за Концесійним договором, сам Позивач порушує вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України.
Зокрема, Відповідачем акцентується увага на тому, що Позивач раніше звертався з позовом до суду про стягнення з нього збитків у вигляді втраченого майна загальною вартістю 2 358 236,00 грн. за цим же Концесійним договором від 15.09.2014 (справа № 907/903/24). Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 у справі № 908/1244/22 (907/903/24) у задоволенні позовних вимог Рахівської міської ради було відмовлено. Апеляційна скарга на дане рішення не подавалася, а тому, воно набрало законної сили згідно приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. У зазначеному рішенні суд дійшов висновків, що сторони за домовленістю між собою, підписанням Додаткової угоди № 8 від 06.10.2023 не лише розірвали Концесійний договір а й припинили свої зобов'язальні правовідносини за ним, що виникли між сторонами до моменту його розірвання.
Окремо, у відзиві на позовну заяву, Відповідач вказує на те, що Позивачем долучено до позову лише окремі витяги з листа № 130720-13/56-2025 від 10.01.2025 Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області адресованого Рахівській міській раді, який вказує на недоліки бухгалтерського обліку Позивача та її бездіяльність в частині усунення виявлених порушень.
3. Стислий виклад позиції третьої особи.
У своїх поясненнях від 18.12.2025, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області зазначає, що відповідно до пункту 3.8.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2024 року та на підставі направлень для проведення ревізії від 27.09.2024 № 278, № 279 та № 280, виданих начальником Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області Туренком С.В., начальником відділу контролю за місцевими бюджетами - Рябець Наталією Богданівною, заступником начальника відділу контролю за місцевими бюджетами - Ільтьом Вадимом Володимировичем, головним державним аудитором цього ж відділу - Лемак Любов'ю Михайлівною проведено ревізію бюджету Рахівської територіальної громади (Рахівського міського бюджету) та окремих питань фінансово-господарської діяльності Рахівської міської ради за період з 01.01.2021 по 31.08.2024.
Ревізією встановлено порушення та недоліки, які викладені в акті ревізії від 27 грудня 2024 року № 130720/21, який підписаний об'єктом контролю без заперечень. По наслідках вказаного контрольного заходу, у відповідності до пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, на адресу Рахівської міської ради направлено листи-вимоги №130720-13/56-2025 від 10.01.2025 та № 130720-13/1318-2025 від 23.07.2025 щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства та вжиття заходів щодо повного виконання вимог, в т.ч. щодо оспорюваного предмета спору у даній справі.
Так, за результатами проведеної ревізії встановлено порушення статей 610, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV, статті 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV, пунктів 5.3 та 5.4 концесійного договору від 15.09.2014, додаткової угоди № 4 від 21.08.2017 та рішення Рахівської міської ради від 18.08.2017 року № 327 ТОВ «Біотес», а саме до міського бюджету не сплачено у встановлені терміни належних концесійних платежів, що призвело до недоотримання доходів місцевого бюджету по коду доходів 24160100 «Концесійні платежі щодо об'єктів комунальної власності» за період з 01.01.2021 по 05.10.2023 на загальну суму 595 434,12 грн., при цьому дебіторську заборгованість міською радою не відображено по бухгалтерському обліку. Вказане порушення в ході ревізії об'єктом контролю не усунуто.
Також в ході проведення ревізії щодо повноти нарахування та сплати концесійного платежу встановлено, що за ревізійний період згідно даних Звіту про виконання місцевих бюджетів Рахівської міської територіальної громади» доходи місцевого бюджету по коду 24160100 «Концесіційні платежі щодо об'єктів комунальної власності» за 2021-2024 роки не планувалися та не надходили.
Таким чином, у результаті невиконання пунктів 5.3 та 5.4 концесійного договору, концесійні платежі не були сплачені в повному обсязі та в строки, що призвело до недоотримання місцевим бюджетом Рахівської міської ради значної суми - 595 434,12 грн., та спричинило порушення чинного законодавства, що негативно вплинуло на фінансові надходження місцевого бюджету, а також на виконання договірних зобов'язань.
Зокрема, Третя особа наголошує на тому, що за період дії Концесійного договору від 15.09.2014 та відповідно до його умов і Рішень сесії Рахівської міської ради, у зв'язку зі збільшенням вартості переданих в концесію основних фондів, розмір річного концесійного платежу, починаючи з 21.08.2017 року, склав 333 628,38 грн..
Крім цього, при проведенні ревізії встановлено, що ТОВ «Біотес» отримало пільги на сплату концесійних платежів, зокрема повне звільнення від сплати на три роки (з 11.11.2017) відповідно до рішення сесії Рахівської міської ради від 17.11.2017 № 367. Це свідчить про застосування місцевими органами влади певних фінансових пільг для концесіонера.
Додатково, через укладення додаткової угоди від 03.08.2022 № 7, яка призупинила дію концесійного договору на 1 рік до 01.08.2023, були внесені зміни, що вплинули на терміни виконання умов договору.
Згідно з рішенням 32 сесії Рахівської міської ради VIII скликання від 09.06.2023 № 523, а також додатковою угодою від 06.10.2023 № 8, концесійний договір було припинено з 06.10.2023, що означає завершення дії цього правочину між Рахівською міською радою та ТОВ «Біотес».
Таким чином, виконання концесійного договору неодноразово змінювалося через пільги та призупинення дії, що могло вплинути на своєчасність і повноту виконання фінансових зобов'язань з боку концесіонера.
Протягом ревізійного періоду рішення сесій Рахівської міської ради щодо надання пільг або звільнення від сплати концесійних платежів для ТОВ «Біотес» не ухвалювались.
Третя особа звертає увагу, що згідно з даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності Рахівської міської ради на 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 та 31.08.2024, дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «Біотес» за сплату концесійних платежів на суму 595 434,12 грн. відсутня.
Отже, у результаті ревізії було виявлено порушення, яке призвело до заниження дебіторської заборгованості по розрахунках з ТОВ «Біотес» за сплату концесійних платежів на суму 595 434,12 грн. в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності Рахівської міської ради. Зокрема, на 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 та 31.08.2024 у рядку 1150 «Інша поточна дебіторська заборгованість» форми № 1-дс «Баланс» не було відображено відповідну суму, що є порушенням вимог Бюджетного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативних актів, які регламентують ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Таке неналежне відображення дебіторської заборгованості в обліку порушує принципи ведення вимог щодо звітності, що в свою чергу може спричинити недостовірність фінансової інформації.
Відповідно, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області підтримує позовні вимоги Рахівської міської ради до ТОВ «Біотес» про стягнення заборгованості в розмірі 595 434,12 грн. в повному обсязі та просить суд їх задоволити.
4. Оцінка аргументів учасників справи. Норми права, які застосував суд. Позиція суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Приписами частин 1-2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання, а частина 1 статті 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
У главі 50 розділу І книги п'ятої Цивільного кодексу України, зокрема у статтях 599-609 викладено випадки, у яких зобов'язання припиняється. Згідно приписів частини першої статті 604, зобов'язання може бути припинено за домовленістю сторін. Стаття 605 Цивільного кодексу України передбачає також можливість припинення зобов'язань шляхом прощення боргу.
Загальні положення про договір викладено у розділі ІІ книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору: договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Зміна або розірвання договору, відповідно до вимог ст. 651 Цивільного кодексу України, також можуть здійснюватися: - за згодою сторін; - за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; - у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.
У відповідності до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Частина 3 цієї ж статті передбачає, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Частинами 4 та 5 статті 653 Цивільного кодексу України унормовано, що cторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відповідно до вимог ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31.05.2021 у № 917/265/18 зазначив, що необхідно розрізняти поняття «додаток до договору» та «додаткова угода до договору».
Так, додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз'яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо.
Тобто, додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов.
Водночас додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. І саме до додаткової угоди можуть застосовуватись вимоги ст. 654 ЦК України, а також положення про нікчемність.
Відповідно до вимог ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Позивачем до позовної заяви долучено Додаткову угоду № 8 від 06.10.2023, яка укладена між Рахівською міською радою (в особі Молнар Євгена Євгеновича) та ТОВ «Біотес» до Концесійного договору від 15.09.2014 укладеного між сторонами.
Виходячи із зазначених вище положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що Додаткова угода № 8 від 06.10.2023, яка укладена між Рахівською міською радою (в особі Молнар Євгена Євгеновича) та ТОВ «Біотес», відповідає вимогам статей 202, 203 та 654 Цивільного кодексу України. Тобто, даним правочином сторони за власним волевиявленням внесли зміни до Концесійного договору від 15.09.2014 року укладеного між ними: припинили дію договору та будь-які зобов'язання за ним, а також заявили про відсутність претензій одна до одної пов'язаних з його виконанням, підтвердивши це у самій угоді:
« 1. Припинити дію Концесійного договору на об'єкти комунальної власності територіальної громади м. Рахів Закарпатської області (обладнання, склади для зберігання палива, мережі теплопостачання) укладеного 15 вересня 2014 року з 06.10.2023 року. 2. З моменту набрання чинності цією додатковою Угодою, зобов'язання сторін що виникли з Договору, припиняються, і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли за Договором. 3. Сторони підтверджують відсутність будь-яких претензій одна до одної, пов'язаних з виконанням Договору. 4. Ця Угода набирає чинності з моменту її підписання.»
Отже, починаючи з 06.10.2023, Концесійний договір від 15.09.2014 року, укладений між Рахівською міською радою (в особі Молнар Євгена Євгеновича) та ТОВ «Біотес» припинив свою дію. Зобов'язальні правовідносини за ним, що виникли між сторонами до моменту його розірвання - припинено.
Щодо посилань Позивача на те, що відповідачем були порушені вимоги ст. ст. 525, 526, 530, 612 та 629 Цивільного кодексу України, що призвело до неотримання доходів місцевого бюджету за період з 01.01.2021 року по 05.10.2023 року на загальну суму 595 434,12 грн., а тому він просить стягнути дану суму, суд звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 у справі № 449/1154/14, якою визначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У ст. І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права закріплено, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Одним із способів захисту добросовісної сторони є принцип естопелю: особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своїх домагань, якщо його попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції.
Обов'язкові умови для застосування естопелю: (a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель; (b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони; (c) очевидна несправедливість підриву довіри.
a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель. Довіра добросовісної сторони має стати результатом попередньої поведінки недобросовісної сторони, здатної сформувати таку довіру (наприклад, будь-яких заяв, обіцянок, фактичної поведінки, що формує в іншої сторони обґрунтовані очікування, у тому числі й бездіяльності).
(b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони. У добросовісної сторони мають виникнути певні очікування щодо подальшої поведінки іншої особи. Сторона має розумні підстави для того, щоб покладатися на поведінку контрагента.
(с) очевидна несправедливість підриву довіри. Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки.
(Добросовісність поведінки у практиці ЄСПЛ 1) рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08.07.1986, заява № 9815/82, п. 46; 2) рішення у справі «Фрессо і Руар проти Франції» від 21.01.1999, заява № 29183/95, п. 55; 3) рішення у справі «Карабет та інші проти України» від 17.01.2013, заяви №№ 38906/07 і 52025/07, п. 276).
Поведінка є недобросовісною, якщо одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, а після цього посилається на недійсність такого договору або його неукладеність. Якщо поведінка сторони давала іншій стороні підстави вважати, що договір є дійсним (виконувався належним чином сторонами протягом тривалого часу), то наступне висунення вимог про його недійсність або неукладеність є зловживанням правом (Ухвала КЦС ВС про передання до ВП ВС у справі № 513/879/19).
Як вище зазначалося, суд встановив, що сторони за власним волевиявленням припинили будь-які зобов'язання за Концесійним договором від 15.09.2014 року, а також заявили про відсутність претензій одна до одної пов'язаних з його виконанням. А тому, зміна Позивачем своєї попередньої поведінки викладеній у Додатковій угоді № 8 від 06.10.2023, свідчить про недобросовісність таких дій з його сторони.
Крім цього, як слушно було зауважено Відповідачем, Позивач раніше вже звертався з позовом до суду про стягнення з ТОВ «Біотес» збитків у вигляді втраченого майна загальною вартістю 2 358 236,00 грн. за цим же Концесійним договором від 15.09.2014 (справа № 907/903/24). Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 у справі № 908/1244/22 (907/903/24) у задоволенні позовних вимог Рахівської міської ради було відмовлено. У зазначеному рішенні Господарським судом Запорізької області вже було встановлено, що сторони за домовленістю між собою, підписанням Додаткової угоди № 8 від 06.10.2023 не лише розірвали Концесійний договір а й припинили свої зобов'язальні правовідносини за ним, що виникли між сторонами до моменту його розірвання.
Наявність же висновку Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області який викладено в Акті ревізії № 130720/21 від 27.12.2024, на підставі якого встановлено неотримання доходів місцевого бюджету за період з 01.01.2021 року по 05.10.2023 року на загальну суму 595 434,12 грн. - жодним чином не спростовує припинення зобов'язальних правовідносин між Рахівською міською радою та ТОВ «Біотес» за Концесійним договором від 15.09.2014 року, а лише свідчить про ознаки припинення зобов'язання прощенням боргу, передбаченого ст. 605 ЦК України.
Щодо позиції Третьої особи, викладеної у поясненнях від 18.12.2025, суд дійшов наступного висновку.
Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області підтримує позовні вимоги Рахівської міської ради до ТОВ «Біотес» про стягнення заборгованості в розмірі 595 434,12 грн. в повному обсязі та просить суд їх задоволити, мотивуючи це проведеною ревізію бюджету Рахівської територіальної громади (Рахівського міського бюджету) та окремих питань фінансово-господарської діяльності Рахівської міської ради за період з 01.01.2021 по 31.08.2024, за результатом якої встановлено порушення та недоліки, які викладені в акті ревізії від 27 грудня 2024 року № 130720/21. Результатом чого стало недоотримання доходів місцевого бюджету по коду доходів 24160100 «Концесійні платежі щодо об'єктів комунальної власності» за період з 01.01.2021 по 05.10.2023 на загальну суму 595 434,12 грн..
У той же час, Третя особа у свої поясненнях зазначає наступне:
«Третя особа звертає увагу, що згідно з даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності Рахівської міської ради на 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 та 31.08.2024, дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «Біотес» за сплату концесійних платежів на суму 595 434,12 грн. відсутня.
…
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (із змінами), відповідальність за недостовірність відображених в первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. З приводу вказаного порушення начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності - головний бухгалтер Рахівської міської ради Петрюк М.Ф. надала пояснення, з якого слідує: «Не відображення в обліку дебіторської заборгованості пояснюється не наданням в бухгалтерії міської ради посадовими особами міської ради прийнятих рішень та додаткових угод».
Отже, у результаті ревізії було виявлено порушення, яке призвело до заниження дебіторської заборгованості по розрахунках з ТОВ «Біотес» за сплату концесійних платежів на суму 595 434,12 грн. в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності Рахівської міської ради. Зокрема, на 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 та 31.08.2024 у рядку 1150 «Інша поточна дебіторська заборгованість» форми № 1-дс «Баланс» не було відображено відповідну суму, що є порушенням вимог Бюджетного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативних актів, які регламентують ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Таке неналежне відображення дебіторської заборгованості в обліку порушує принципи ведення вимог щодо звітності, що в свою чергу може спричинити недостовірність фінансової інформації.».
Частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає організаційні засади бухгалтерського обліку на підприємстві.
Так, згідно з частинами 1-3, 6 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
Згідно з ч.ч. 1-3, 6 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їх договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійснення своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Частиною 2 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що відсутність свої вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Із зазначеного вище вбачається, що у частині порушення, яке призвело до заниження дебіторської заборгованості по розрахунках з ТОВ «Біотес» за сплату концесійних платежів на суму 595 434,12 грн. в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності Рахівської міської ради, відповідальність лежить саме на органах управління Рахівської міської ради, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Беручи до уваги припинення зобов'язальних правовідносин між Рахівською міською радою та ТОВ «Біотес» за Концесійним договором від 15.09.2014 року та результати ревізії бюджету Рахівської територіальної громади (Рахівського міського бюджету) проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, суд не вбачає підстав для застосування відповідальності за виявлене порушення саме до ТОВ «Біотес» та відповідно правомірності стягнення заборгованості по сплаті концесійних платежів у розмірі 595 434,12 грн..
Посилання Третьої особи на невиконання пунктів 5.3 та 5.4 концесійного договору, у результаті чого концесійні платежі не були сплачені в повному обсязі та в строки, що призвело до недоотримання місцевим бюджетом Рахівської міської ради значної суми - 595 434,12 грн., та спричинило порушення чинного законодавства, що негативно вплинуло на фінансові надходження місцевого бюджету, а також на виконання договірних зобов'язань - не спростовують застосування до спірних правовідносин вимог ст. ст. 605, 629, 651, 653 та 654 Цивільного кодексу України.
За змістом частини 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, що виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 904/6994/20.
Отже, суд вважає, що Рахівська міська рада, на дотримання зазначених вище вимог, за умови відсутності предмету спору, не довела правомірність стягнення з ТОВ «Біотес» заборгованості по сплаті концесійних платежів у розмірі 595 434,12 грн. за Концесійним договором від 15.09.2014 року.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню судом, з викладених вище підстав.
5. Щодо розподілу судового збору.
Згідно із частинами першою та другою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Положення статей 123, 129 ГПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на засаді обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
У зв'язку з відмовою у позові, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 2, 86, 129, 233, 236-238, 241, 256 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
У зв'язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 03.02.26.
Суддя О.О. Юлдашев