вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
02.02.2026 Справа № 904/6715/25
за позовом Комунального підприємства "Транспортна інраструктура міста" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротранссервісес", м. Запоріжжя
про стягнення
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі (виклику) представників сторін
Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротранссервісес" про стягнення заборгованості за договором № 678 ОП від 25.05.2020 у розмірі 53 267, 55 грн, з яких: сума основного боргу за період з 01.04.2025 по 18.11.2025 у розмірі 40 299 грн, 3% річних за період 28.10.2025 по 18.11.2025 у розмірі 72, 87 грн, пеня відповідно до п. 7.1 договору у розмірі 8 865, 78 грн, штраф у розмірі 4 029, 90 грн відповідно до п. 7. 2 договору.
Ухвалою суду від 02.12.2025 відкрито провадження у справі № 904/6715/25. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.
Згідно із частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального суду України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) містяться відомості про юридичну особу, зокрема, щодо її місцезнаходження. Ухвала суду від 02.12.2025 надіслана відповідачу на його адресу, вказану в ЄДР, а саме: 69031, м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, буд. 45.
Відповідно до положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального суду України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, частина 7 статті 120 Господарського процесуального суду України зобов'язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
25.12.2025 на адресу суду повернувся направлений відповідачу конверт із копією ухвали суду від 02.12.2025, до якого відділенням поштового зв'язку додано довідку про причину невручення поштового відправлення - "адресат відсутній за вказаною адресою".
Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 678 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 25.05.2020 в частині оплати за користування майданчиком для паркування.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
25.05.2020 між Комунальним підприємством “Міськавтопарк» Дніпровської міської ради правонаступником якого є Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (позивач, балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпротранссервісес" (відповідач, оператор) укладено договір “Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» № 678 ОП.
10.02.2021 рішенням Дніпровської міської ради № 6/3 “Про затвердження структури виконавчих органів Дніпровської міської ради та її виконавчих органів», пунктом 9.24 прийнято, реорганізувати КП “Дніпротранскомплекс» ДМР, КП “Дніпродорсервіс» ДМР та КП “Міські причали» ДМР шляхом їх приєднання до КП “Міськавтопарк» ДМР та змінити найменування новоствореного комунального підприємства на Комунальне підприємство “Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради.
Згідно пункт 1.1. договору, балансоутримувач надає оператору у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Олександра Поля (проспект Кірова), в районі буд. № 26:
- площа майданчика: 1207, 5 кв. м;
- кількість машино-місць: 105;
- кількість пільгових місць: 11;
- дні роботи: щоденно;
- час роботи: цілодобово.
Розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування - 1 081 кв.м. (виключені квадратні метри, які обладнані згідно п. 2.2.16 цього договору).
Згідно пунктом 1.2 договору, майданчик для паркування транспортних засобів вважається переданим в користування оператору з моменту підписання сторонами одночасно договору та акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до вимог п. 2.2.14 договору, відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі перерахувати балансоутримувачу плату за користування майданчиком для паркування.
Пунктом 4.1 договору, сторони визначено, що сума річної плати за організацію та експлуатацію майданчика для паркування, яка підлягає сплаті складає 63 630 грн.
Оператор щомісячно сплачує балансоутримувачу за користування майданчиком для паркування плату в розмірі 5 302, 50 грн, а в тому числі ПДВ 883, 75 грн за один календарний місяць.
Згідно умов пункту 4.3, 4.4 договору, визначена в п. 4.1. договору плата за користування сплачується грошовими коштами на поточний рахунок балансоутримувача, визначений у реквізитах цього договору. Визначена в п. 4.2. договору плата сплачується оператором щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа кожного місяця, що передує оплачуваному місяцю.
Відповідно до пункту 4.5 договору, нарахування плати починається з дня підписання цього договору і закінчується в день припинення дії цього договору.
Пунктом 4.6 договору визначено, що оператор при підписанні договору протягом 3 робочих днів вносить на поточний рахунок балансоутримувача плату в розмірі, визначеному п. 4.2 цього договору, яка є оплатою за перший місяць користування майданчиком для паркування. Плата за кожний наступний місяць користування майданчиком для паркування здійснюється у строки, встановлені п. 4.4. цього договором.
Сплата збору до місцевого бюджету здійснюється шляхом перерахування оператором збору за місця для паркування до органів Державної фіскальної служби за місцезнаходженням земельної ділянки у строки, визначені для квартального звітного (податкового) періоду (пункт 4.7 договору).
Договір набирає чинності з дати підписання сторонами, а в частині початку ведення діяльності - з моменту підписання акту введення в експлуатацію майданчику для паркування (пункт 10.1 договору).
Пунктом 10.2 договору визначено, що договір діє до проведення конкурсу з визначення оператора на право обслуговування майданчика для паркування.
25.05.2020 позивач передав відповідачу майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Олександра Поля (проспект Кірова), в районі буд № 26 до договору, що підтверджується актом приймання-передачі від 25.05.2020.
Позивач посилається на те, що відповідачем не здійснювалась своєчасна оплата за користування майданчиком для паркування, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 40 299 грн за період з 01.04.2025 по 18.11.2025.
Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом. Крім суми основного боргу за період з 01.04.2025 по 18.11.2025 у розмірі 40 299 грн, позивач просить суд стягнути: пеню відповідно до п. 7.1 договору у розмірі 8 865, 78 грн, штраф відповідно до п. 7.2 договору у розмірі 4 029, 90 грн, 3% річних за період з 28.10.2025 по 18.11.2025 у сумі 72, 87 грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо суми основного боргу
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору організації та експлуатації майданчика для паркування, строк його дії, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості; наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Згідно з положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлено про стягнення з відповідача плату за використання майданчика для паркування 40 299 грн за період з 01.04.2025 по 18.11.2025.
З урахуванням приписів пунктів 4.1, 4.4 договору, строк оплати є таким, що настав.
Позивач надав належні докази на підтвердження надання послуг за договором у сумі 40 299 грн, відповідач доказів оплати за користування майданчиком для паркування у розмірі 40 299 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 40 299 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення суми пені та шрафу
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 7.1 договору, у разі прострочення оператором виконання зобов'язань по сплаті за користування майданчиком для паркування, сплаті інших платежів, передбачених цим договором, оператор зобов'язаний в кожному випадку сплатити балансоутримувачу за кожен день прострочення пеню у розмірі 1% від суми заборгованості.
У разі прострочення оператором виконання зобов'язань по сплаті плати за користування майданчиком для паркування, сплаті інших платежів, передбачених цим договором, більш ніж на десять днів, оператор зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 10 % місячного розміру плати за користування майданчиком для паркування (п. 7.2 договору).
Позивачем нараховані пеню у розмірі 8 865, 78 грн за період з 28.10.2025 по 18.11.2025 та штраф у розмірі 4 029, 90 грн.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу та встановлено, що розрахунок штрафу здійснено арифметично правильно.
Щодо розрахунку пені та після перевірки суду встановлено, що позивачем при розрахунку не враховано приписи статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до яких розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вказані норми, судом здійснено перерахунок пені за визначений позивачем період та встановлено, що пеня складає у розмірі 752, 98 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 752, 98 грн, а в частині штрафу в розмірі 4 029, 90 грн. У решті позовних вимогах про стягнення пені слід відмовити.
Щодо сум інфляційних втрат та 3% річних
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 72, 87 грн за період з 28.10.2025 по 18.11.2025.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що заявлена до стягнення сума вказаних нарахувань є арифметично правильною.
На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 72, 87 грн підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 053, 46 грн.
Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротранссервісес" (69031, м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, буд. 45, код ЄДРПОУ 43541966) на користь Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, буд. 8, код ЄДРПОУ 23357437) основний борг у розмірі 40 299 грн, пеню у розмірі 752, 98 грн, штраф у розмірі 4 029, 90 грн, 3% річних у розмірі 72, 87 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 053, 46 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко