Справа № 136/1987/25
провадження № 2/136/745/25
21 січня 2026 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,
за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у загальному позовному провадженні, цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно про визнання права власності на нерухоме майно,
ОСОБА_1 (далі позивач) через свого представника адвоката Ладана О.А. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі відповідачі) в якому просила:
- Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га з кадастровим №0522285600:01:001:0943, що розташована під належним на праві приватної власності будинком позивача, за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач обґрунтовує свій позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Росоша Липовецького (на даний час - Вінницького) району Вінницької області померла мати позивача, ОСОБА_4 .
За життя спадкодавець залишила заповіт, яким заповіла позивачу житловий будинок із господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , а також належну їй земельну ділянку площею 2.5739 гектарів у межах згідно з планом, кадастровий номер 0522285600:03:000:0201 цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На даний час ОСОБА_1 , являється власником житлового будинку. В 2024 році на підставі рішень Росошанської сільської ради Липовецького району Вінницької області позивачем було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі під належним її будинком, яка згідно рішень Росошанської сільської ради Липовецького району Вінницької області попередньо належала матері спадкодавця - ОСОБА_5 .
Згідно витягу із Державного земельного кадастру HB-0001756312024 від 23.07.2024 року та витягу із державного реєстру речових прав за №387135991 за ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і спадщину після якої прийняла мати позивача, ОСОБА_4 , було зареєстровано право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га з кадастровим №0522285600:01:001:0943, що розташована під будинком позивача, за адресою АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка є спадковим майном після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і спадщину після якої прийняла мати позивача, ОСОБА_4 , проте її заповітом дана земельна ділянка охоплена не була. На даний час позивачка звернувся до державного реєстратора із заявою про проведення державної реєстрації на її ім?я вказаної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га з кадастровим №0522285600:01:001:0943, що розташована під будинком належним на праві приватної власності позивача, однак їй було відмовлено у проведенні такої реєстрації оскільки, право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за померлою бабусею позивача.
Внаслідок викладеного вона не має можливості належним чином оформити право власності на земельну ділянку під належним її будинком на свої ім?я, і змушена звернутись до суду із позовом про визнання права власності на нерухоме майно.
Ухвалою суду від 21.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у загальному позовному провадженні з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.
Відповідачі у визначений судом строк відзиву на позов не подали, повідомлялися про день та час розгляду справи шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання.
У судове засідання позивач та його представник не з'явились, однак останній у своїй заяві просив суд про розгляд справи за його та позивача відсутності, позов підтримав та просив задовольнити.
З огляду на те, що в судове засідання сторони не з'явились, а відповідачі визнали позовні вимоги у повному обсязі, тому суд проводить розгляд справи у даному підготовчому судовому засіданні (відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України), на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
11 листопада 2009 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, як спадкоємиці зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її дочка - ОСОБА_1 - на цілий житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 .
Вказаний житловий будинок належав померлій ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Липовецькою державною нотаріальною конторою 11 листопада 2009 року за реєстровим №2668, право власності зареєстровано в Комунальному підприємстві «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 03 грудня 2009 року в реєстрову книгу №3 за реєстровим №615, що відповідно до відомостей КП «ВООБТІ» №26 від 18.09.2023 року про зареєстроване право власності станом на 31.12.2012 року.
Згідно з виготовленими ФОП ОСОБА_7 станом на 05 жовтня 2023 року технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер документу в ЄДЕССБ: ТІ01:5057-3767-4293-4229, опис об'єкта: житловий будинок (А), 1967 спорудження, веранда (А), веранда (а1), ганок, сарай (Б), гараж (Б1), погріб (В), вбиральна (Г), огорожа (№1), хвіртка (№2), ворота (№3). Загальна площа - 80.9 кв.м., житлова площа - 48.9 кв.м.
Згідно витягу із Державного земельного кадастру HB-0001756312024 від 23.07.2024 року та витягу із державного реєстру речових прав за №387135991 за ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і спадщину після якої прийняла мати позивача, ОСОБА_4 , було зареєстровано право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га з кадастровим №0522285600:01:001:0943, що розташована під будинком позивача, за адресою АДРЕСА_1 .
Вказана земельна ділянка є спадковим майном після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і спадщину після якої прийняла мати позивача, ОСОБА_4 , проте її заповітом дана земельна ділянка охоплена не була.
На даний час позивачка звернувся до державного реєстратора із заявою про проведення державної реєстрації на її ім?я вказаної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га з кадастровим №0522285600:01:001:0943, що розташована під будинком належним на праві приватної власності позивача, за адресою селі Росоша Липовецького району Вінницької області, однак їй було відмовлено у проведенні такої реєстрації оскільки, право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за померлою бабусею позивача.
У зв'язку з цим, позивач змушений звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності на земельну ділянку як за набувачем нерухомого майна (житлового будинку), у порядку спадкування, з метою подальшого державного оформлення та реєстрації прав.
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Як передбачено ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 377 ЦК Українидо особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об'єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами ЗК України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.
Відповідно до частини першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Пунктом б ч. 1 ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об'єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об'єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Отже, аналіз вказаних норм права свідчить про те, що перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об'єкт нерухомості, що відповідає принципу «superficiessolocedit» - збудоване на землі слідує за нею.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. (правова позиція Верховного Суду в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, постанові Верховного суду від 19 листопада 2020 року в справі №686/9580/16-ц,Постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18).
При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року в справі №689/26/17).
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (правова позиція Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16).
Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, відповідно до вимог статті 388 ЦК України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 6 вказаної Конвенції ніхто не може бути позбавлений своєї власності.
Суд вважає, що застосування принципу слідування землі за будівлею в цій справі, з урахуванням конкретних її обставин, є визначальним і покликано на визнання заявлених прав позивача на земельну ділянку під належного їй на праві власності житловим будинком, яка нерозривно зв'язана із цим будинком та необхідна для його обслуговування, що повністю ґрунтується на викладених вище нормах Закону.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога позивачем, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.259,264,265,273,354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 0522285600:01:001:0943, площею 0.2500 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд; місце розташування: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.
Учасники цивільного процесу:
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідачі:
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 );
ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ).
Суддя Дмитро КРИВЕНКО