Категорія №6.18
Іменем України
08 грудня 2010 року Справа № 2а-8467/10/1270
< Текст >
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Петросян К.Є.,
за участю секретаря - Ковіної І.В.,
сторін:
представника позивача: Глазкової Л.О. (дов. №292 від 05.01.2010)
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська адміністративну справу за позовом Алчевського міського відділу ГУМВС України в Луганській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 про видворення за межі України в примусовому порядку, -
10.11.2010 року позивач Алчевський МВ УМВС України в Луганській області звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому послався на наступне.
Громадянин Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, Україна, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, прибув на територію України 31.10.2008 року автобусом через ПП «ОСОБА_3». До України громадянин ОСОБА_2 прибув по приватним справам, до своєї матері ОСОБА_4, яка мешкає у АДРЕСА_1. Після закінчення терміну перебування на Україні з 30.01.2009 року громадянин Росії ОСОБА_2 не виїхав з території України, а став перебувати на її території нелегально.
В Алчевський МВ ГУМВС з питання легалізації свого перебування в Україні відповідач не звертався. У зв'язку із чим, 29.01.2010 року ВГІРФО УМВС України в Луганській області було прийнято рішення про видворення з України вищевказаного громадянина з забороною в'їзду на територію України на 1 рік, терміном до 29.01.2011 року. Покинути територію України відповідач зобов'язаний був до 28.02.2010 року. Однак, у зазначений термін ОСОБА_2 територію України не покинув. На теперішній час громадянин ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_1, без документів, які дають право перебування на території України, не має коштів для повернення на батьківщину, у зв'язку із відсутністю законного джерела існування.
На підставі викладеного просить суд примусово видворити громадянина Росії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Луганськ, Україна, за межі України.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав, пояснив, що за адресою АДРЕСА_1, він мешкає у своїх батьків. Всі його родичі проживають на території Україні, з питань легалізації свого перебування в Україні він до позивача не звертався.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Нормативною базою, що регулює питання видворення іноземців та осіб без громадянства з України, є Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, закони України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про імміграцію», Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.1995р. №1074 «Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», від 01.11.1999р. №2028 «Про затвердження Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, Інструкція про порядок продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішні справ України від 01.12.2003р. №1456 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.12.2003р. за №1180/8501, Інструкція про визначення порядку дій посадових осіб Державної прикордонної служби України під час видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства, затриманих у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 04.11.2004р. №798 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.11.2004р. за №1499/10098, та інші акти.
Правовий статус іноземця та особи без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов'язки, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Наявність прав іноземців та осіб без громадянства прямо пов'язана із законністю їх перебування на території України, в разі порушення певних встановлених державою умов їх перебування останні несуть відповідальність, яка поділяється на загальна та спеціальну.
Загальна відповідальність полягає в тому, що іноземці, які вчинили злочин, адміністративне правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах, як і громадяни України.
До спеціальних видів відповідальності належать:
- відповідальність за порушення порядку перебування в Україні, транзитного проїзду через її територію;
- скорочення терміну тимчасового перебування в Україні;
- видворення за межі України.
Законом, який регулює застосування спеціальних видів відповідальності іноземців, є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 року № 3929-ХІІ.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Частиною 5 статті 32 зазначеного Закону України передбачено, що орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Рішення органів внутрішній справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.
Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 10 Закону України «про міліцію», одним з основних завдань органів внутрішніх справ є контроль додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.
Згідно з Правилами в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію контроль за дотриманням Правил іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними і фізичними особами в Україні, які приймають іноземців та осіб без громадянства або надають їм послуги, здійснюють у межах своєї компетенції органи внутрішніх справ у взаємодії з Міністерством закордонних справ, органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби.
Зазначені структури віднесені до категорії правоохоронних органів, які здійснюють управління у закріплених за ними сферах, тобто реалізують надані їм управлінські функції, серед яких видворення іноземців та осіб без громадянства.
Такі функції реалізуються шляхом прийняття рішення про видворення іноземця чи особи без громадянства та здійснення примусового видворення.
Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 29.12.1995р. (із змінами №917 від 11.07.2007р.) затверджені Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію (далі - Правила).
Ці Правила визначають порядок в'їзду в України, виїзду з України і транзитного проїзду через її територію іноземців та осіб без громадянства; оформлення документів іноземцям та особам без громадянства на право перебування в Україні; пересування іноземців та осіб без громадянства на право перебування в Україні; пересування іноземців та осіб без громадянства по території України і вибору ними місця проживання в Україні; відповідальність іноземців та осіб без громадянства, юридичних осіб, які їх приймають чи надають їм послуги, за порушення законодавства України.
Дія Правил поширюється на всіх іноземців та осіб без громадянства, які прибувають в Україну, незалежно від їхнього статусу і мети приїзду, а також на юридичних і фізичних осіб в Україні, які приймають іноземців та осіб без громадянства чи надають їм послуги, якщо інше не передбачено законодавством України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні, зобов'язані мати паспортний документ, яким є документ, що підтверджує громадянство іноземця та особи без громадянства або посвідчує особу без громадянства, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, дає право виїзду за кордон і визнаний Україною.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому Правилами.
Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби.
Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 90 днів, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; для іноземців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком в'їзду - на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; після вступу України до Світової організації торгівлі - для іноземців та осіб без громадянства з держав-членів Світової організації торгівлі - на термін не більш як 180 днів протягом року. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності.
Судом встановлено, що відповідач є громадянином Російської Федерації, що підтверджується копією паспорту, виданого 09.01.2008 відділом УФМС Росії по Ростовській області (а.с. 5). ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Луганськ, Україна, прибув на територію України 31.10.2008 року автобусом через ПП «ОСОБА_3», про що свідчить штамп у його міграційній картці (а.с.8). До України громадянин ОСОБА_2 прибув до своєї матері ОСОБА_4, яка мешкає у АДРЕСА_1. Після закінчення терміну перебування на Україні з 30.01.2009 року громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 не виїхав з території України, а став перебувати на її території нелегально.
29.01.2010 року ВГІРФО УМВС України в Луганській області було прийнято постанову про видворення з України громадянина ОСОБА_2 з забороною в'їзду на територію України на 1 рік, терміном до 29.01.2011 року (а.с. 6). Покинути територію України відповідач зобов'язаний був до 28.02.2010 року, про що свідчить копія розписки (а.с. 7). Однак, у зазначений термін ОСОБА_2 територію України не покинув. Рішення органів внутрішній справ відповідачем не оскаржено.
У теперішній час ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_1, документів, які дають право на перебування в Україні не має. Також відповідач не має коштів для повернення на батьківщину через відсутність законного джерела існування.
Таким чином, відповідач перебуває на території України нелегально, не вжив заходів щодо оформлення документів на право постійного проживання в Україні, чим грубо порушив законодавство України про правовий статус іноземців, зокрема, ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Алчевського міського відділу ГУМВС України в Луганській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Алчевського міського відділу ГУМВС України в Луганській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 про видворення за межі України в примусовому порядку задовольнити у повному обсязі.
Примусово видворити за межі України громадянина Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луганськ, Україна.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 10.12.2010 року.
< Текст >
СуддяК.Є. Петросян