21.01.2026 року м. Дніпро Справа № 904/2131/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Суховаров А.В.) від 26.05.2025 р. у справі № 904/2131/25
за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, ідентифікаційний номер юридичної особи 14360570)
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт Нафта Плюс" (49033, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд.122, кімната 9, ідентифікаційний номер юридичної особи 36726843)
про визнання банкрутом, -
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 р. у справі № 904/2131/25:
- у задоволенні клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про відкладення розгляду справи відмовлено;
- відмовлено Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт Нафта Плюс" (49033, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 122, кімната 9, ідентифікаційний номер юридичної особи 36726843).
Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 р. у справі № 904/2131/25 та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає наступне:
- стверджує, що АТ КБ "Приватбанк" було подано до матеріалів справи належні та допустимі докази безспірності грошових вимог, які не були спростовані ані боржником, ані судом, натомість заперечення боржника щодо заявленої Банком заборгованості з винагороди за користування кредитом, зводилися лише до незгоди з її нарахуванням;
- вважає, що суд першої інстанції зобов'язаний був дослідити матеріали справи (докази, якими АТ КБ "Приватбанк" обґрунтовував свої вимоги) та на їх підставі встановити розмір заборгованості. При цьому, додатково до наданих доказів, АТ КБ "Приватбанк" було надано письмові пояснення, в яких роз'яснено порядок нарахування винагороди (детально відображено на прикладі одного дня порядок розрахунку винагороди, окремо за кожним "стовбцем" в розрахунку). Однак, в порушення вимог закону та судової практики, суд першої інстанції безпідставно, без жодного доказу на спростування вимог Банку, не здійснюючи дослідження доказів (розрахунків заборгованості) дійшов протиправного висновку про недоведеність обґрунтованості визначеної АТ КБ "Приватбанк" суми заборгованості;
- на підтвердження власної позиції щодо відсутності у цій справі спору про право посилається на судову практику Верховного Суду;
- вважає, що суд першої інстанції формально розглянув заяву АТ КБ "Приватбанк" про відкриття провадження та дійшов до протиправного висновку про недоведеність заборгованості, а отже наявність спору про право, що стало підставою для винесення незаконного рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Опт Нафта Плюс".
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів Мороза В.Ф., Іванова О.Г.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Іванова О.Г., та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2025р., для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів Дарміна М.О, Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 р. у справі № 904/2131/25, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 25.11.2025 р.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Опт Нафта Плюс" подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого заперечує проти її задоволення та просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 р. у справі № 904/2131/25 залишити без змін.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги боржник, зокрема зазначає наступне:
- вказує на те, що розрахунки заборгованості, які додано Банком до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, не є первинними документами, а надані Банком виписки по рахунках за період з дати укладення відповідного кредитного договору та відкриття рахунку по 17.04.2025 не містять інформації про нарахування та від'ємне сальдо розрахунків з виплати винагороди, передбаченої в п. А.10. Кредитних договорів. Крім того, звертає увагу, що з 13.03.2016 року Банк у листуванні з ТОВ "Опт Нафта Плюс" жодного разу не повідомив про наявність у нього грошових зобов'язань перед Банком та, при цьому, Банк не реалізував свого права на договірне списання коштів з рахунків ТОВ "Опт Нафта Плюс", яке було передбачене Кредитними договорами;
- стверджує, що формула розрахунку винагороди, передбачена в п. А.10. Кредитних договорів, не викладається у загальноосвітніх навчальних закладах і є складною настільки, що потребує залучення експерта та/або спеціаліста у галузі вищої математики, якого немає ні в штаті ТОВ "Опт Нафта Плюс" (ні в штаті переважної більшості інших позичальників - клієнтів Банку), у зв'язку з чим заявляє про неможливість самостійно перевірити вірність розрахунку винагороди;
- вважає, що є підстави для визнання Кредитних договорів недійсними в частині п. А.10. розділу "Істотні умови кредитування".
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку з виходом на роботу судді-члена колегії Іванова О.Г., та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025 р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Іванова О.Г.
25.11.2025 р. в судовому засіданні по справі оголошено перерву до 21.01.2026 р.
У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт Нафта Плюс" у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою, прийнятою із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2025 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт Нафта Плюс".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2025 заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт Нафта Плюс" прийнято до розгляду в підготовчому засіданні, яке призначено на 15.05.2025.
Судом першої інстанції встановлено, що звернення АТ КБ "Приватбанк" із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт Нафта Плюс" зумовлено наявністю заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт Нафта Плюс" перед АТ КБ "Приватбанк" у розмірі 76 031 021,17 грн, що виникла внаслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Опт Нафта Плюс" зобов'язань перед банком в частині повного та своєчасного розрахунку за винагороду за користування кредитом, що передбачено кредитним договором № 4О15070И від 19.03.2015, кредитним договором № 4О15067И від 10.03.2015, кредитним договором № 4О15067И від 10.03.2015, укладеними між ТОВ "Опт Нафта Плюс" та АТ КБ "Приватбанк".
Вищевказані кредитні угоди укладено на таких умовах.
1. Кредитний договір № 4О15070И від 19.03.2015.
19.03.2015 ПАТ КБ "Приватбанк" (правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ КБ «ПриватБанк», далі - Кредитор, Банк) з одного боку, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіум плюс» (найменування було змінено на ТОВ "Опт Нафта Плюс", далі - Позичальник, Боржник), з іншого боку уклали Кредитний договір №4О15070И (далі - договір № 1).
Відповідно п. 1.1 договору № 1, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у формі згідно з п. А.1., з лімітом та на цілі, зазначені в п. А.2. не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного в третьому абзаці п. 2.1.2, в обмін на зобов'язання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, регулюючим кредитні правовідносини.
А. Істотні умови кредитування.
А.1. Вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія.
Відновлювальна кредитна лінія - кредит, що надається Позичальнику частинами або повністю до дати, зазначеної у п. А.3., у межах ліміту цього договору, у тому числі після часткового або повного погашення по кредиту, таким чином, щоб фактична заборгованість за кредитом не перевищувала встановлений ліміт кредитного договору.
A.2. Ліміт цього кредитного договору: 116 000 000,00 (сто шістнадцять мільйонів) гривень, на наступні цілі: фінансування поточної діяльності. При виникненні заборгованості Позичальника перед Банком з відшкодування витрат згідно п. 2.2.13. ліміт даного договору збільшується на відповідні суми заборгованості, на цілі з відшкодування витрат 2.2.13. в порядку згідно п. 2.1.5.
А.3. Термін повернення кредиту « 15» березня 2016 р.
А.4. Рахунки для обслуговування кредиту:
- позичковий рахунок НОМЕР_1 ;
- рахунок по відсотках No 20682057007837;
- рахунок для сплати винагород No 20689050015863.
А.5. Виконання зобов'язань Позичальника забезпечуються: договором застави.
А.6. За користування кредитом Позичальник сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 12 (дванадцять) % річних.
А.7. При порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань з погашення/повернення кредиту, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом за фіксованою ставкою в розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
А.8. Сплата відсотків здійснюється Позичальником щомісяця, в період з 25 числа місяця по останній день місяця, а так само в дату зазначену в п. 1.2. При несплаті відсотків у зазначені терміни, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно п. 2.3.2.).
А.9. Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку в розмірі 500 (п'ятсот) грн в день укладення кредитного договору.
А.10. Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом в розмірі, що визначається за наведеною у цьому пункті формулою.
При достроковому повному погашенні зобов'язань за договором (кредиту, відсотків, винагороди за користування кредитом), подальший розрахунок винагороди за користування кредитом відбувається згідно зазначеної формули, де наступні обороти, після повного погашення зобов'язань розглядаються, як початкові, "n" і "i" набувають нові первинні значення.
Відповідно до п. 2.2.5 договору № 1, Позичальник зобов'язується сплатити Банку винагороду відповідно до п. 4.5., 4.7., 4.15. цього договору.
Пунктами 4.1., 4.5, 4.13 договору № 1 передбачено, що плата за користування кредитними коштами за цим договором складається з відсотків за фіксованою процентною ставкою, згідно п. 4.2., 4.3. та винагороди за користування кредитом, згідно п. 4.5. Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом згідно п. А.10.
Розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в термін повернення кредиту (п. 1.2.) або строк дострокового повернення кредиту (п. 2.4.1.).
Відповідно до п. 5.7 договору № 1, строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 (п'ятнадцять) років.
Додатковою угодою до кредитного договору № 4О15070И від 19.03.2015 сторони:
- внесли зміни в п. 4.6 розділу « 4. Порядок розрахунків» Договору та виклали його текст в наступній редакції:
"4.6. Сума винагороди за користування кредитом (п. 4.5) сплачується в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1), або у день дострокового повернення кредиту (підп. 2.4.1). При несплаті винагороди за користування кредитом у вказану дату, несплачена винагорода вважається простроченою."
- внесли зміни в п. 4.13 розділу « 4. Порядок розрахунків» Договору та виклали його текст в наступній редакції:
"4.13. Розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1), або у день дострокового повернення кредиту (підп. 2.4.1)."
Заявник вказує, що на виконання умов договору № 1 АТ КБ «Приватбанк» надано кредитні кошти позичальнику шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії, проте внаслідок порушення обумовлених договором № 1 зобов'язань позичальником погашено заборгованість за тілом кредиту та процентами, в той час як заборгованість за винагородою не погашена. Згідно вимог заявника, станом на дату подання даної заяви, заборгованість ТОВ "Опт Нафта Плюс" перед АТ КБ «ПриватБанк» за винагородою за кредитним договором № 4О15070И від 19.03.2015 р. складає 16 573 885,44 гривень.
2. Кредитний договір № 4О15067И від 10.03.2015.
10.03.2015 ПАТ КБ «Прриватбанк» (правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ КБ «ПриватБанк», далі - Кредитор, Банк) з одного боку, і ТОВ «Оптіум плюс» (найменування було змінено на ТОВ "Опт Нафта Плюс", далі - Позичальник, Боржник), з іншого боку уклали Кредитний договір № 4О15067И (далі - договір № 2).
Відповідно п. 1.1 договору № 2, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у формі згідно з п. А.1., з лімітом та на цілі, зазначені в п. А.2. не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного в третьому абзаці п. 2.1.2, в обмін на зобов'язання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, регулюючим кредитні правовідносини.
А. Істотні умови кредитування.
А.1. Вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія.
Відновлювальна кредитна лінія - кредит, що надається Позичальнику частинами або повністю до дати, зазначеної у п. А.3., у межах ліміту цього договору, у тому числі після часткового або повного погашення по кредиту, таким чином, щоб фактична заборгованість за кредитом не перевищувала встановлений ліміт кредитного договору.
A.2. Ліміт цього кредитного договору: 231 000 000,00 (двісті тридцять один мільйон) гривень, на наступні цілі: фінансування поточної діяльності. При виникненні заборгованості Позичальника перед Банком з відшкодування витрат згідно п. 2.2.13. ліміт даного договору збільшується на відповідні суми заборгованості, на цілі з відшкодування витрат 2.2.13. в порядку згідно п. 2.1.5.
А.3. Термін повернення кредиту « 03» березня 2016 р.
А.4. Рахунки для обслуговування кредиту:
- позичковий рахунок НОМЕР_2 ;
- рахунок по відсотках No 20686057007811;
- рахунок для сплати винагород No 20683050015483.
А.5. Виконання зобов'язань Позичальника забезпечуються: договором застави.
А.6. За користування кредитом Позичальник сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 12 (дванадцять) % річних.
А.7. При порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань з погашення/повернення кредиту, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом за фіксованою ставкою в розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
А.8. Сплата відсотків здійснюється Позичальником щомісяця, в період з 25 числа місяця по останній день місяця, а так само в дату зазначену в п. 1.2. При несплаті відсотків у зазначені терміни, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно п. 2.3.2.).
А.9. Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку в розмірі 500 (п'ятсот) грн. в день укладення кредитного договору.
А.10. Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом в розмірі, що визначається за наведеною у цьому пункті формулою.
При достроковому повному погашенні зобов'язань за договором (кредиту, відсотків, винагороди за користування кредитом), подальший розрахунок винагороди за користування кредитом відбувається згідно зазначеної формули, де наступні обороти, після повного погашення зобов'язань розглядаються, як початкові, "n" і "i" набувають нові первинні значення.
Відповідно п. 2.2.5 договору № 2, Позичальник зобов'язується сплатити Банку винагороду відповідно до п. 4.5., 4.7., 4.15. цього договору.
Пунктами 4.1., 4.5, 4.13 договору № 2 передбачено, що плата за користування кредитними коштами за цим договором складається з відсотків за фіксованою процентною ставкою, згідно п. 4.2., 4.3. та винагороди за користування кредитом, згідно п. 4.5.
Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом згідно п. А.10.
Розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в термін повернення кредиту (п. 1.2.) або строк дострокового повернення кредиту (п. 2.4.1.).
Відповідно до п. 5.7 договору № 2, строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 (п'ятнадцять) років.
Додатковою угодою до кредитного договору № 4О15067И від 10.03.2015 р. сторони:
- внесли зміни до п. 4.6 розділу « 4. Порядок розрахунків» Договору та виклали в його текст в наступній редакції:
"4.6. Сума винагороди за користування кредитом (п. 4.5) сплачується в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1), або у день дострокового повернення кредиту (підп. 2.4.1). При несплаті винагороди за користування кредитом у вказану дату, несплачена винагорода вважається простроченою."
- внесли змини в п. 4.13 розділу « 4. Порядок розрахунків» Договору та виклали його текст в наступній редакції:
"4.13. Розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1), або у день дострокового повернення кредиту (підп. 2.4.1)."
Заявник вказує, що на виконання умов договору № 2 АТ КБ «Приватбанк» надано кредитні кошти позичальнику шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії, проте, внаслідок порушення обумовлених договором № 2 зобов'язань позичальником погашено заборгованість за тілом кредиту та процентами, в той час як заборгованість за винагородою не погашена. Згідно вимог заявника, станом на дату подання даної заяви, заборгованість ТОВ "Опт Нафта Плюс" перед АТ КБ «ПриватБанк» за винагородою за кредитним договором № 4О15067И від 10.03.2015 складає 34 176 400,99 грн.
3. Кредитний договір № 4О15068И від 12.06.2015.
12.03.2015 ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ КБ «ПриватБанк», далі - Кредитор, Банк) з одного боку, і ТОВ «Оптіум плюс» (найменування було змінено на ТОВ "Опт Нафта Плюс", далі - Позичальник, Боржник), з іншого боку уклали Кредитний договір № 4О15068И (далі - договір № 3).
Відповідно до п. 1.1. договору № 3, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у формі згідно з п. А.1., з лімітом та на цілі, зазначені в п. А.2. не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного в третьому абзаці п. 2.1.2, в обмін на зобов'язання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, регулюючим кредитні правовідносини.
А. Істотні умови кредитування.
А.1. Вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія.
Відновлювальна кредитна лінія - кредит, що надається Позичальнику частинами або повністю до дати, зазначеної у п. А.3., у межах ліміту цього договору, у тому числі після часткового або повного погашення по кредиту, таким чином, щоб фактична заборгованість за кредитом не перевищувала встановлений ліміт кредитного договору.
A.2. Ліміт цього кредитного договору: 110 000 000,00 (сто десять мільйонів) гривень, на наступні цілі: фінансування поточної діяльності. При виникненні заборгованості Позичальника перед Банком з відшкодування витрат згідно п. 2.2.13. ліміт даного договору збільшується на відповідні суми заборгованості, на цілі з відшкодування витрат 2.2.13. в порядку згідно п. 2.1.5.
А.3. Термін повернення кредиту « 10» березня 2016 р.
А.4. Рахунки для обслуговування кредиту:
- позичковий рахунок № НОМЕР_3 ;
- рахунок по відсотках № 20682057007826;
- рахунок для сплати винагород № 20685050015555.
А.5. Виконання зобов'язань Позичальника забезпечуються: договором застави.
А.6. За користування кредитом Позичальник сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 12 (дванадцять) % річних.
А.7. При порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань з погашення/повернення кредиту, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом за фіксованою ставкою в розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
А.8. Сплата відсотків здійснюється Позичальником щомісяця, в період з 25 числа місяця по останній день місяця, а так само в дату зазначену в п. 1.2. При несплаті відсотків у зазначені терміни, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно п. 2.3.2.).
А.9. Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку в розмірі 500 (п'ятсот) грн. в день укладення кредитного договору.
А.10. Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом в розмірі, що визначається за наведеною у цьому пункті формулою.
При достроковому повному погашенні зобов'язань за договором (кредиту, відсотків, винагороди за користування кредитом), подальший розрахунок винагороди за користування кредитом відбувається згідно зазначеної формули, де наступні обороти, після повного погашення зобов'язань розглядаються, як початкові, "n" і "i" набувають нові первинні значення.
Відповідно п. 2.2.5 договору № 3, Позичальник зобов'язується сплатити Банку винагороду відповідно до п. 4.5., 4.7., 4.15. цього договору.
Пунктами 4.1., 4.5, 4.13 договору № 3 передбачено, що плата за користування кредитними коштами за цим договором складається з відсотків за фіксованою процентною ставкою, згідно п. 4.2., 4.3. та винагороди за користування кредитом, згідно п. 4.5. Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом згідно п. А.10. Розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в термін повернення кредиту (п. 1.2.) або строк дострокового
повернення кредиту (п. 2.4.1.).
Відповідно до п. 5.7 договору № 3, строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 (п'ятнадцять) років.
Додатковою угодою до кредитного договору № 44О15068И від 12.03.2015 р. сторони:
- внесли зміни в п. 4.6 розділу « 4. Порядок розрахунків» Договору та виклали його текст в наступній редакції:
"4.6. Сума винагороди за користування кредитом (п. 4.5) сплачується в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1), або у день дострокового повернення кредиту (підп. 2.4.1). При несплаті винагороди за користування кредитом вказану дату, несплачена винагорода вважається простроченою.";
- внесли зміни в п. 4.13 розділу « 4. Порядок розрахунків" Договору та виклали його текст в наступній редакції:
"4.13. Розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1), або у день дострокового повернення кредиту (підп. 2.4.1).
Заявник вказує, що на виконання умов договору № 3 АТ КБ «Приватбанк» надано кредитні кошти позичальнику шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії, проте, внаслідок порушення обумовлених договором № 3 зобов'язань позичальником погашено заборгованість за тілом кредиту та процентами, в той час як заборгованість за винагородою не погашена. Згідно вимог заявника, станом на дату подання даної заяви, заборгованість ТОВ "Опт Нафта Плюс" перед АТ КБ «ПриватБанк» за винагородою за кредитним договором № 44О15068И від 12.03.2015 складає 25 280 734,74 грн.
Таким чином, банк стверджує про наявність у ТОВ "Опт Нафта Плюс", станом на час звернення з даною заявою, заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» за винагородою за користування кредитом на суму 76 031 021,17 грн, з яких:
- за Кредитним договором № 4О15070И від 19.03.2015 заборгованість за винагородою складає 16 573 885,44 грн;
- за Кредитним договором № 4О15067И від 10.03.2015 заборгованість за винагородою складає 34 176 400,99 грн;
- за Кредитним договором № 44О15068И від 12.03.2015 заборгованість за винагородою складає 25 280 734,74 грн.
АТ КБ «ПриватБанк» у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт Нафта Плюс" зазначило, що внаслідок порушення ТОВ "Опт Нафта Плюс" зобов'язань зі сплати винагороди за користування кредитом за кредитним договором № 4О15070И від 19.03.2015, кредитним договором № 4О15067И від 10.03.2015, кредитним договором № 4О15067И від 10.03.2015, на загальну суму 76 031 021,17 грн ТОВ "Опт Нафта Плюс" має безспірну заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк", що є підставою відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Опт Нафта Плюс", визнання грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Опт Нафта Плюс" у розмірі 76 031 021,17 грн, які підлягають внесенню до 4 черги реєстру вимог кредиторів боржника.
Поряд з цим, ТОВ "Опт Нафта Плюс" заперечувало проти наявності вищевказаної заборгованості перед АТ КБ "ПриватБанк" зі сплати винагороди за користування кредитом, та, зокрема, зазначало про відсутність технічної можливості перевірити здійснені заявником нарахування, що зумовлено складним алгоритмом нарахувань за формулою, розрахунок за якою вбачається можливим лише шляхом залучення відповідного експерта.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Опт Нафта Плюс", суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати доведеним заявником факт безспірності вимог ініціюючого кредитора до боржника, що свідчить про наявність між сторонами спору про право, який не підлягає вирішенню у підготовчому засіданні суду, строк проведення якого обмежено у відповідності до положень частини другої ст. 36 КУзПБ, внаслідок чого місцевим господарським судом відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Опт Нафта Плюс" за заявою АТ КБ "Приватбанк".
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 1 КУзПБ надано визначення таким термінам:
- банкрутство - визнана господарським судом нездатність боржника, крім страховика або кредитної спілки, відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, а також віднесення страховика або кредитної спілки відповідно до рішення Національного банку України до категорії неплатоспроможних відповідно до Закону України "Про страхування" або Закону України "Про кредитні спілки";
- боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав;
- грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загально-обов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви;
- неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Частинами 1, 2 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентовано статтею 39 КУзПБ.
Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
Частиною п'ятою статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Відповідно до частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є:
- наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду;
- відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог;
- до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Оскільки стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й організаційного та майнового, обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).
Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання документальної обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
При ініціюванні справи про банкрутство наявність боргу підтверджується в порядку, визначеному положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, та доказами у такому обсязі, який є необхідним з урахуванням правової природи правовідносин між боржником та кредитором.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, але не виключно: судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником взятих на себе зобов'язань.
Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. Якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому КУзПБ. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (частини третя-п'ята статті 39 КУзПБ).
Встановлення факту відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Суди повинні надавати оцінку про наявність спору про право в контексті правовідносин, які виникли саме між боржником та ініціюючим кредитором, а не боржником та іншими кредиторами, оскільки порядок розгляду судових справ у позовному провадженні (яке передбачає вирішення наявного спору про право) з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржника врегульоване положеннями частини другої статті 7 КУзПБ.
Одним з методів встановлення факту відсутності або наявності спору про право є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
Частиною першою статті 39 КУзПБ унормовано, що у підготовчому засіданні здійснюється перевірка господарським судом обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство. Водночас, зазначена норма КУзПБ не встановлює обов'язку саме кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливості виконати майнові зобов'язання, строк яких настав.
Доведення обставин можливості виконати майнові зобов'язання, строк яких настав, покладено саме на боржника (частина третя статті 39 КУзПБ). Водночас, положеннями статті 39 КУзПБ на господарський суд покладено обов'язок перевіряти можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав.
Отже, на ініціюючого кредитора покладено обов'язок документально довести наявність грошового зобов'язання боржника перед таким кредитором та зазначити обставини його невиконання, в той час, як боржник наділений правом такі обставини або спростувати, або підтвердити.
Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог, без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Крім того такий підхід у справі про банкрутство порушує як права кредиторів, так і права боржника.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України. Такими критеріями є: відсутність у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили; кожен доказ має оцінюватися як окремо, так і у сукупності з метою встановлення їх вірогідності та взаємозв'язку.
Водночас суд не наділений на стадії розгляду заяви ініціюючого кредитора правом дослідження та оцінки укладених правочинів на предмет їх фіктивності або на предмет наявності обставин, які свідчать про те, що такі правочини є фраудаторними (фіктивними), оскільки положеннями КУзПБ прямо передбачено "інструменти" (див. статті 42, частину другу статті 61 КУзПБ тощо), які надають учасникам провадження у справі про банкрутство оскаржити такі правочини або притягти винних осіб до відповідальності за їх вчинення та мінімізувати негативний вплив як на окремих учасників провадження у справі про банкрутство, так і на таке провадження в цілому вже після його відкриття.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі. Разом з тим, надаючи оцінку заяві ініціюючого кредитора та поданим з такою заявою документам, суд повинен дотриматися балансу, який унеможливить підміну однієї процесуальної (процедурної) дії, передбаченої КУзПБ, іншою (наприклад, перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство у підготовчому засіданні процедурою розгляду заяви недійсності (фраудаторності) окремого правочину боржника).
Для відмови у відкритті провадження у справі положення частини шостої статті 39 КУзПБ визначають дві можливі підстави:
- вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;
- вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 911/1005/23.
Законодавець визначив в якості підстави звернення особи (кредитора) до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство наявність заборгованості, тобто наявність порушення щодо виконання грошового зобов'язання.
Щодо моменту виникнення вимог (права вимоги) кредитора (ініціюючого кредитора в цьому випадку) до боржника в площині права неспроможності, слід виходити з того, що боржником є особа, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання (тобто грошові обов'язки), строк виконання яких настав. Таким чином, моментом виникнення вимоги кредитора як учасника відносин неспроможності, слід вважати саме дату настання строку виконання грошового обов'язку боржника, а не момент вчинення правочину, чи настання іншої підстави, з якої виникає відповідне право як таке.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2022 у справі № 910/10741/21.
З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника та інших учасників, ухваленню відповідного рішення суду (відкриття провадження у справі про банкрутство або відмова у відкритті) має передувати системний аналіз обставин, пов'язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з'ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).
Водночас, правова категорія "спору про право", яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як в процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дозволяють зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у складі вимог кредитора, а відтак відсутності можливості, на цій стадії судового провадження, встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника (висновок Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).
З огляду на викладене, суд враховує сталу та послідовну практику Верховного Суду щодо правозастосування статті 39 КУзПБ, згідно з якою встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
При цьому наявність спору про право, згідно з наведеними вище правовими висновками Верховного Суду, може бути виражена у двох формах:
(1) процесуальній (наявності позову, який поданий до ініціювання кредитором справи про банкрутство та предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги цього кредитора);
(2) матеріально-правовій (відсутність можливості встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника).
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
За змістом КУзПБ кредитор (и), який (і) звернувся (лися) з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не мають більшого, порівняно з конкурсними кредиторами обсягу процесуальних повноважень, крім тих, які обумовлені самим фактом ініціювання процедури банкрутства. Відтак, вимоги щодо детальної перевірки підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення, також стосуються й вимог кредитора, який звернувся з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 908/1336/23.
Щодо поняття "спір про право" в розумінні частини шостої статті 39 КУзПБ, суд звертається до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 02.02.2022 у справі № 910/4918/21, згідно з якою спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, яка виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншої і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Поняття "спір про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків і неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може спостерігатися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Отже, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням, невизнанням або недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Законодавство не містить переліку критеріїв для висновку про існування спору про право, який може бути виражений як в процесуальній формі - підтверджуватися судовими актами, так і в матеріально-правовій формі - підтверджуватися юридичними фактами (відповідна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № /1922/20, від 24.11.2021 у справі № 902/560/20, від 20.07.2022 у справі № 904/6023/21, від 26.10.2022 у справі № 911/299/21).
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі № 910/4658/20 та від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20).
Звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
При цьому, на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
Обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх та належних доказів існування та непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).
Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 910/862/22.
Так, як вже було зазначено вище, пунктом А.10 Кредитних договорів передбачено, що Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом у розмірі, який розраховується згідно наведеної у цьому пункті формули.
Пунктом 4.6. Кредитних договорів (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами) встановлено, що сума винагороди за користування кредитом (п. 4.5) сплачується в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1), або у день дострокового повернення кредиту (підп. 2.4.1). При несплаті винагороди за користування кредитом у вказану дату, несплачена винагорода вважається простроченою.
Пунктом 4.13 Кредитних договорів (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами) передбачено, що розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1), або у день дострокового повернення кредиту (підп. 2.4.1).
Вказана альтернатива пов'язана з правомірністю поведінки боржника, який може як здійснити дострокове погашення кредиту, так і станом на дату закінчення кредитування мати відповідну заборгованість, що зумовлює різний момент розрахунку, нарахування та сплати процентів.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується ініціюючим кредитором, що боржник здійснив погашення по тілу кредиту та відсоткам у березні 2016 року, проте, АТ КБ «Приватбанк» не погоджується з повним виконанням боржником своїх зобов'язань, а саме в частині, що стосується сплати винагороди за користування кредитом.
Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що Верховний Суд у постанові від 20.05.2021 у справі № 904/5748/18 дійшов висновку, що винагорода банку за надані послуги має компенсаційний характер і її призначення полягає у тому, щоб покрити витрати банку, понесені ним у зв'язку з наданням кредиту.
Це є безперечно дохід банку від проведення своєї банківської діяльності і поняття винагороди банку відсутнє у договірному законодавстві, внаслідок чого правова природа такої винагороди залежить від індивідуальної правової регламентації кожного банку (аналогічного висновку дотримувався Верховний Суд Касаційного господарського суду в постанові від 25.05.2022 у справі № 904/5314/20).
За змістом поданої ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у цій справі про банкрутство, Банк визначає винагороду, передбачену пунктом А.10 Кредитних договорів, як інструмент, за допомогою якого коригується фінансовий результат Банку від операції з надання коштів в кредит з метою недоведення даних операцій до збиткових операцій.
Тобто індивідуальна правова регламентація АТ КБ «Приватбанк» винагороди, що передбачена пунктом А.10 Кредитних договорів, визначена саме як фінансового інструменту компенсаційного характеру, що захищає майновий інтерес банку від збитковості операцій з кредитування саме через операції щодо надання коштів в кредит.
Водночас судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за результатом дослідження розрахунку заборгованості за винагородою за користування кредитом відсутні підстави вважати обґрунтованими здійснені заявником нарахування, оскільки з наданого розрахунку та пояснень заявника не вбачається за можливе встановити, яким чином методика коригування нарахованих сум з винагороди за користування кредитом, проведена під час здійснення розрахунку співвідноситься з методикою розрахунку за формулою, визначеною у пункті А.10 кредитних договорів, якою визначено алгоритм розрахунку винагороди за користування кредитом.
При цьому, апеляційний суд враховує і обставини щодо часу погашення боржником тіла кредиту і відсотків та часу розрахунку заявником заборгованості за винагородою за користування кредитом та пред'явлення заяви про відкриття провадження у справ про банкрутство у суді з підстав наявності цієї заборгованості, що також свідчить про існування між сторонами спору про право.
Поряд з цим, судова колегія зазначає, що у підготовчому засіданні суд не вирішує спір по суті, а у відповідності до положень частини другої ст. 36 КУзПБ підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14 днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов'язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів.
Таким чином, господарський суд обмежений у правах щодо розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство у строки, що перевищують визначені частиною другою ст. 36 КУзПБ, що виключає можливість надання учасникам справи часу для надання додаткових пояснень та доказів по справі.
За змістом постанови Верховного Суду від 15.06.2021 по справі № 904/3074/20 судом касаційної інстанції зазначено про відсутність у суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство можливості вирішення спору про право, що, в свою чергу, пов'язано з особливостями позовного провадження, як то пред'явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо.
За викладених обставин, враховуючи недоведеність обґрунтованості визначеної АТ КБ "Приватбанк" суми 76 031 021,17 грн заборгованості зі сплати винагороди за користування кредитом та наявність заперечень ТОВ "Опт Нафта Плюс" в частині здійсненого банком розрахунку заборгованості, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати доведеним заявником факт безспірності вимог ініціюючого кредитора до боржника, що свідчить про наявність між сторонами спору про право, який не підлягає вирішенню у підготовчому засіданні суду, строк проведення якого обмежено у відповідності до положень частини другої ст. 36 КУзПБ.
Отже, судова колегія констатує, що місцевим господарським судом обґрунтовано і у відповідності до норм процесуального права відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Опт Нафта Плюс" за заявою АТ КБ "Приватбанк".
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржувана ухвала відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 р. у цій справі відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 36 336,00 грн слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 р. у справі № 904/2131/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 р. у справі № 904/2131/25 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 02.02.2026 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов