21 січня 2026 року м. Харків Справа № 922/3779/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Євтушенка Є.В.,
представник учасників справи: не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства мисливців та рибалок "Лісівник" (вх. №2636 Д/2),
на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.12.2025 (повну ухвалу складено 01.12.2025) у справі № 922/3779/24 (суддя Величко Н.В.),
за позовом ОСОБА_1 , м. Харків
до Товариства мисливців та рибалок "Лісівник", м. Харків
про визнання недійсним рішення, скасування держреєстрації, відновлення становища
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.12.2025 у справі №922/3779/24 відмовлено у задоволенні заяви Товариства мисливців та рибалок "Лісівник" (далі - ТМР "Лісівник", відповідач) про ухвалення додаткового рішення у справі №922/3779/24 щодо стягнення з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в сумі 40000,00грн у зв'язку з розглядом справи судом першої інстанції.
Приймаючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням Господарського суду Донецької області від 21.07.2025 у цій справі №922/3779/24 позовні вимоги були задоволені повністю, тому судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції, підлягали віднесенню на відповідача. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТМР "Лісівник" про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з позивача на користь відповідача 40000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із прийнятою судом першої інстанції ухвалою, відповідач - ТМР "Лісівник" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.12.2025 у справі №922/3779/24 та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції у розмірі 40000,00грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:
- суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у розподілі витрат на правову допомогу у суді першої інстанції, зазначивши про те, що позовні вимоги були задоволені, тобто рішення суду було прийнято не на користь відповідача;
- судом не враховано того, що рішення Господарського суду Донецької області від 21.07.2025 було скасовано постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2025, якою ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову, а тому відповідно до положень ч. 4 та ч. 14 ст. 129 ГПК України суд апеляційної інстанції мав зробити перерозподіл судових витрат відповідача на правову допомогу у суді першої інстанції та покласти їх на позивача;
- водночас, при ухваленні постанови від 05.11.2025 апеляційний господарський суд був позбавлений можливості зробити такий перерозподіл, оскільки оскаржуваної ухвали суду від 01.12.2025 про відмову у задоволені заяви відповідача про розподіл судових витрат на той час ще не існувало;
- з огляду на викладене, посилаючись на допущені судом порушення норм процесуального законодавства, апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 40000,00грн.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТМР "Лісівник" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.12.2025 у справі №922/3779/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №922/3779/24 на 21.01.2026 о 16:30 год.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026, у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.
21.01.2026 до Східного апеляційного господарського суду від ТМР "Лісівник" надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника відповідача. У вказаній заяві відповідач підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити за наведених у ній підстав.
До початку розгляду апеляційної скарги позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Уповноважені представники сторін по справі у судове засідання 21.01.2026 не з'явилися; про дату, час та місце проведення судового засідання всі сторони повідомлені у встановленому законом порядку.
Копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2025, якою було відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 21.01.2026 11:50 - була направлена судом апеляційної інстанції рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), яка зазначена ним у позовній заяві та інших процесуальних документах.
Проте, конверт з копією ухвали від 22.12.2025 у справі №922/3779/24 надійшов на адресу Східного апеляційного господарського суду з зазначенням причини повернення "одержувач відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Колегія суддів зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (див. постанови Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19).
З урахуванням положень ст. 242 ГПК України, колегія суддів вважає, що зазначені обставини свідчать про вручення позивачу ухвали про відкриття апеляційного провадження у даній справі.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Донецької області перебувала справа №922/3779/24 за позовом ОСОБА_1 до ТМР "Лісівник" про:
- визнання недійсним рішення загальних зборів ТМР "Лісівник", оформленого протоколом № 3 від 01.10.2022;
- скасування запису про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 05.10.2022 за №1004471070013000366, який вчинено державним реєстратором Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Шаповаловим В.В., щодо зміни відомостей про членів керівних органів громадського формування; зміни кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміни відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера); зміни керівника або відомостей про керівника юридичної особи; зміни місцезнаходження юридичної особи; зміни найменування юридичної особи (повного та/або скороченого); зміни фізичних осіб або зміни відомостей про фізичних осіб платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо; зміни до установчих документів, які не пов'язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
- відновлення становища, що існувало до порушення права позивача, шляхом відновлення у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 як керівника ТМР "Лісівник" та особу, яка має право без довіреності вчиняти дії від імені ТМР "Лісівник".
Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.07.2025 у справі №922/3779/24 позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним рішення загальних зборів ТМР "Лісівник", оформлене протоколом № 3 від 01.10.2022.
Скасовано запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 05.10.2022 за №1004471070013000366, який вчинено державним реєстратором Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Шаповаловим В.В., щодо зміни відомостей про членів керівних органів громадського формування; зміни кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміни відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера); зміни керівника або відомостей про керівника юридичної особи; зміни місцезнаходження юридичної особи; зміни найменування юридичної особи (повного та/або скороченого); зміни фізичних осіб або зміни відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо; зміни до установчих документів, які не пов'язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відновлено становище, що існувало до порушення права позивача, шляхом відновлення у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 як керівника ТМР "Лісівник" та особу, яка має право без довіреності вчиняти дії від імені ТМР "Лісівник".
28.07.2025 до Господарського суду Донецької області від ТМР "Лісівник" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач просив суд розподілити понесені ним витрати на професійну правничу допомогу та винести додаткове рішення, яким стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 залишено без розгляду заяву ТМР "Лісівник" про ухвалення додаткового рішення у справі на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України, оскільки таку заяву було подано з пропуском п'ятиденного строку, встановленого для її подання, та без клопотання про поновлення цього строку.
Відповідач - ТМР "Лісівник" не погодився із зазначеними вище рішенням суду та ухвалою про залишення заяви без розгляду та оскаржив їх в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 апеляційну скаргу ТМР "Лісівник" задоволено; ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №922/3779/24 скасовано; заяву ТМР "Лісівник" про ухвалення додаткового рішення направлено для розгляду до Господарського суду Донецької області.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява ТМР "Лісівник" про ухвалення додаткового рішення була подана у межах процесуального строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Водночас постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 апеляційну скаргу ТМР "Лісівник" задоволено; рішення Господарського суду Донецької області від 21.07.2025 у справі №922/3779/24 скасовано; ухвалено нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ТМР "Лісівник" відмовлено.
27.11.2025 матеріали справи №922/3779/24 повернулись до господарського суду першої інстанції.
Як вже зазналося, за результатами розгляду заяви відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу Господарським судом Донецької області постановлено оскаржувану ухвалу від 01.12.2025, якою відмовлено у задоволенні заяви ТМР "Лісівник" про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/3779/24.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки рішенням місцевого господарського суду від 21.07.2025 у цій справі позовні вимоги були задоволені, тому судові витрати, пов'язані з розглядом справи, підлягали віднесенню на відповідача.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 ГПК України, а також відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що представництво інтересів відповідача - ТМР "Лісівник" під час розгляду справи №922/3779/24 у господарському суді першої здійснював адвокат - Ганга Дмитро Григорович, що підтверджується ордером серія ВІ №1288270 від 18.03.2025, виданого на підставі укладеного між сторонами договору про правову допомогу №17/03/2025 від 17.03.2025.
Як вбачається з матеріалів справи, ТМР "Лісівник" на виконання вимог п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України у відзиві на позовну заяву від 01.04.2025 зазначено, що відповідач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у орієнтованому розмірі 40000,00грн.
Також відповідач повідомив суд першої інстанції, що більш детальний розрахунок понесених витрат у зв'язку з розглядом справи та документальне підтвердження цих витрат буде надано після складання Акту приймання-передачі наданих послуг та фактичної оплати цих послуг (дане повідомлення є заявою про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог відповідно до ст. 221 ГПК України).
За результатами розгляду справи по суті Господарський суд Донецької області ухвалив рішення від 21.07.2025, яким задовольнив позов ОСОБА_1 до ТМР "Лісівник" про визнання недійсним рішення, скасування держреєстрації та відновлення становища.
28.07.2025 до Господарського суду Донецької області від ТМР "Лісівник" надійшла заяву про ухвалення додаткового рішення, з додатками за переліком (договором про надання правової допомоги, ордером, актом приймання-передачі послуг), в якій відповідач просив суд здійснити розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу та винести додаткове рішення, яким стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 40000,00грн.
З наведеного вбачається, що відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції мав намір стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, однак суд першої інстанції не розглядав по суті цю заяву.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №922/3779/24 заяву ТМР "Лісівник" залишено без розгляду.
Означена ухвала мотивована тим, що оскільки рішення суду було ухвалено 21.07.2025 у присутності обох сторін в режимі відеоконференції, то відповідач мав подати докази на підтвердження витрат на правову допомогу до 26.07.2025 включно, а подав лише 28.07.2025, тобто з порушенням п'ятиденного строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України. Суд першої інстанції також відзначив, що відповідач не навів обґрунтування та не подав доказів поважних причин пропуску п'ятиденного строку для звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, поновити строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення не клопотав, що є підставою для залишення такої заяви без розгляду ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 апеляційну скаргу ТМР "Лісівник" задоволено; ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №922/3779/24 скасовано; заяву ТМР "Лісівник" про ухвалення додаткового рішення направлено для розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційним господарським судом встановлено, що заява ТМР "Лісівник" про ухвалення додаткового рішення була подана в системі "Електронний суд" 28.07.2025, тобто у межах процесуального строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України з урахуванням правил обчислення строків, встановлених ст. 116 цього Кодексу. З урахуванням наведеного, апеляційний суд відзначив, що висновок місцевого суду про пропуск відповідачем п'ятиденного строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.
Водночас постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 апеляційну скаргу ТМР "Лісівник" задоволено; рішення Господарського суду Донецької області від 21.07.2025 у справі №922/3779/24 скасовано; ухвалено нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ТМР "Лісівник" відмолено.
Відповідно до пп. "б" п. 4 ст. 282 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що оскільки спершу заява відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу була залишена без розгляду ухвалою суду першої інстанції від 11.08.2025, яка в подальшому була скасована постановою апеляційного суду від 06.10.2025 у зв'язку із допущеними порушеннями процесуального законодавства, тому у Східного апеляційного господарського суду при прийнятті постанови від 05.11.2025 за наслідками розгляду справи по суті не було підстав для прийняття нового рішення в частині розгляду заяви ТМР "Лісівник" про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, оскільки така заява була направлена на розгляд саме до Господарського суду Донецької області, який і мав вирішити відповідну заяву з урахуванням прийнятого апеляційним судом нового рішення про відмову у позові.
Однак, за результатами розгляду такої заяви суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 01.12.2025 дійшов помилкового висновку про те, що оскільки рішення Господарського суду Донецької області від 21.07.2025 у цій справі було ухвалено не на користь відповідача, тому останній не мав права на відшкодування судових витрат в суді першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що після скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення у відповідача виникло право на відшкодування понесених судових витрат не лише в суді апеляційної інстанції, а й у суді першої інстанції з позивача, оскільки йому було відмовлено в позові.
Подібна за змістом позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 01.07.2025 у справі №910/325/24 (пункт 44) та від 02.09.2025 у справі № 910/11996/23 (пункт 34).
Отже, після прийняття апеляційним судом постанови про відмову у задоволенні позову відповідач набув статус особи, на користь якої ухвалене судове рішення, а позивач - особи, яка має відшкодувати судові витрати відповідача, у тому числі витрати на правничу допомогу, понесені у суді першої та апеляційної інстанції згідно з вимогами ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Як вже зазначалося раніше, ТМР "Лісівник" у відзиві на позов заявило попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які очікувало понести у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції в сумі 40000,00грн, а також вказало про свій намір здійснити розподіл цих витрат за результатами розгляду справи. Також відповідач повідомив суд, що детальний розрахунок понесених витрат у зв'язку з розглядом справи та документальне підтвердження цих витрат буде надано після складання Акту приймання-передачі наданих послуг та фактичної оплати цих послуг.
Суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову (яке було в подальшому скасовано постановою апеляційного суду із прийняттям нового рішення про відмову у позові) і представник СГК "Екіпаж" у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування йому за рахунок позивача витрат на професійну правничу допомогу, надав решту доказів понесення цих витрат, яких не існувало до закінчення судових дебатів у справі, які (докази) ТМР "Лісівник" та адвокат - Ганга Д.Г. склали після ухвалення рішення господарським судом, зокрема, Акт приймання-передачі наданих послуг №1 до Договору про правову допомогу №17/03/2025 від 17.03.2025.
Отже, оскільки заявник дотримався приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України, то після скасування апеляційним судом рішення від 21.07.2025 у цій справі та ухвалення нового судового рішення про відмову у позові суд першої інстанції мав розглянути по суті заяву про відшкодування судових витрат ТМР "Лісівник" - здійснити перевірку наданих відповідачем доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та надати їм відповідну оцінку по суті.
У той же час, місцевий господарський суд не врахував того, що після прийняття апеляційним судом нового рішення про відмову у позові у справі відповідач мав право на відшкодування понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції.
Враховуючи наведене, оскільки суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального закону щодо належної оцінки доказів на підтвердження понесених судових витрат, апеляційний господарський суд здійснює власну оцінку обґрунтованості заяви відповідача про стягнення витрат на правову допомогу та наданих ТМР "Лісівник" доказів їх підтвердження.
Матеріалами справи підтверджується, що заявником на підтвердження понесених витрат було додано до заяви договір про правову допомогу №17/03/2025 від 17.03.2025, укладеного між ТМР "Лісівник" та адвокатом Гангою Д.Г., а також Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 25.07.2025.
Східним апеляційним господарським судом із наданих представником відповідача доказів встановлено, що правовідносини між ТМР "Лісівник" (далі - клієнт) та адвокатом Гангою Д.Г. (далі - адвокат) під час розгляду даної справи в суді першої інстанції підтверджуються договором про правову допомогу №17/03/2025 від 17.03.2025 (далі - договір).
Відповідно до умов цього договору сторони визначили, що в порядку і на умовах, визначених цим договорам, адвокат надає правову допомогу клієнту у господарській справі №922/3779/24 за позовом ОСОБА_1 до ТМР "Лісівник" про визнання недійсним рішення, скасування держреєстрації, відновлення становища (далі - доручення).
У пункті 2.2. договору сторони погодили, що винагорода (гонорар) за виконання доручення, визначеного у п.1.1. договору у суді першої інстанції є фіксованою, становить - 40000,00грн, та повинна бути сплачена клієнтом протягом 30 днів з моменту винесення судом першої інстанції рішення по суті справи.
Отже, сторони погодили гонорар за надання адвокатом Гангою Д.Г. професійної правничої допомоги по справі №922/3779/24 у суді першої інстанції у фіксованому розмірі, а саме 40 000 грн.
25.07.2025 сторонами було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 25.07.2025, відповідно до якого адвокатом належним чином надані і оформлені, а клієнтом спожиті та прийняті обумовлені у п. 1.1. договору послуги, а саме: правова допомога клієнту у господарській справі №922/3779/24 за позовом ОСОБА_1 до ТМР "Лісівник" про визнання недійсним рішення, скасування держреєстрації, відновлення становища, яка розглядалась Господарським судом Донецької області.
До складу цих витрат, понесених у суді першої інстанції, увійшов наступний перелік наданих правових (адвокатських) послуг:
1) вивчення та аналіз матеріалів справи №922/3779/24;
2) підготовка відзиву на позовну заяву у справі № 922/3779/24;
3) підготовка заперечень на відповідь на відзив у справі №922/3779/24;
4) підготовка заяви про покладення на позивача зобов'язання надати відповіді на письмове опитування відповідача;
5) підготовка і подання до суду письмового виступу у судових дебатах;
6) підготовка і подання до суду інших процесуальних документів (заперечення на дії суду, заяв про долучення доказів, клопотань про відеоконференцію, ознайомлення тощо);
7) участь у судових засіданнях по справі №922/3779/24.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Аналіз ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" дає підстави для висновку, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру або погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
При цьому, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку сторонами договору про правову допомогу №17/03/2025 від 17.03.2025 погоджено гонорар у фіксованому розмірі 40000,00грн, що цілком узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Колегія суддів також враховує, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України (схожа правова позиція, викладена у додаткові постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №824/20/23).
Отже, надані відповідачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справі "Єчюс проти Литви").
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Водночас, за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається зі справи, позивач - ОСОБА_1 відповідно до ч.ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України не скористався своїм правом на подання заяви щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі, які підлягають розподілу між сторонами, та не подавав свої заперечення на заяву представника відповідача ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного господарського суду.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст.129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Водночас у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст.ст. 123 - 130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст.ст. 75-79 ГПК України.
Дослідивши наявний в матеріалах справи Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 25.07.2025 за договором про правову допомогу №17/03/2025 від 17.03.2025, колегія суддів вважає, що заявлена відповідачем у сукупності сума до стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 40000,00грн є завищеною.
Апеляційний господарський суду враховує, що визначена в Акті приймання-передачі наданих послуг №1 від 25.07.2025 послуга, зазначена у п. 1 акту "вивчення та аналіз матеріалів справи №922/3779/24", охоплюється діями адвоката з надання ним послуги, зазначеної у п.2 цього акту "підготовка відзиву на позовну заяву" та оцінюється судом у 10000,00 грн.
Разом з цим, аналіз змісту заперечень відповідача на відповідь позивача на відзив (п. 3 Акту) свідчить, що вони здебільшого містить узагальнення та систематизацію вже раніше викладених заперечень відповідача у відзиві на позов, без наведення нових фактичних обставин або додаткових правових аргументів, які вимагали б виконання значного обсягу додаткової роботи адвоката.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що частина доводів відповідача (викладена у відзиві та запереченнях - п.п. 2, 3 Акту) під час розгляду справи по суті, зокрема, твердження про фактичне самоусунення керівника установи, не були визнані юридично значимими для вирішення спору, оскільки припинення його повноважень та членства відбулося з інших підстав, визначених Статутом Товариства, що і було відображено у мотивувальній частині постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 у цій справі.
Також матеріали справи не містять великої кількості документів та зібраних доказів, на дослідження яких адвокат відповідача витратив значний час. Крім того, основна аргументація відповідача зводиться до цитування положень Статуту ТМР "Лісівник". Відповідно, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачали.
Колегія суддів зазначає, що заявлена відповідачем до стягнення сума наданої правової допомоги в розмірі 40000,00грн є завищеною, оскільки, як і предмет спору, так і обсяг документів та доказів, які надавалися під час розгляду справи відповідачем в обґрунтування своїх заперечень, не викликав складнощів для кваліфікованого адвоката.
Істотних доказів того, що підготовка відзиву на позов та інших письмових заперечень відповідача вимагала проведення складного аналізу або опрацювання значного масиву матеріалів, заявником не надано. З огляду на це заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та співмірності, оскільки реальний обсяг робіт, пов'язаних із її складанням, є меншим.
Щодо послуг, зазначених у пунктах 4, 5, 6 Акту приймання-передачі (щодо підготовки та подання до суду заяви про покладення на позивача зобов'язання надати відповіді на письмове опитування відповідача; письмового виступу у судових дебатах; заперечення на дії суду, заяв про долучення доказів, клопотань про відеоконференцію, ознайомлення тощо), колегія суддів зазначає, що наявність таких процесуальних документів не вплинула на розгляд спору по суті, а їх подання чи не подання не вплинуло прийняття судового рішення у справі.
У даному ж випадку переважна більшість врахованих апеляційним судом при прийнятті рішення доказів була подана позивачем та вже містилася у матеріалах справи та у реєстраційній справі ТМР "Лісівник", і в цьому випадку апеляційний суд, з урахуванням аналізу положень Статуту ТМР "Лісівник", надав власну кваліфікацію спірним правовідносинам, виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, тощо.
Також судова колегія враховує, що участь представника відповідача у двох судових засіданнях 01.07.2025 та 21.07.2025 госопдарського суду першої інстанції відбулася в режимі відеоконференції з використанням ним власних технічних засобів, отже представника ТМР "Лісівник" не було необхідності витрачати часу на прибуття до Господарського суду Донецької області та понесення додаткових витрат для адвоката.
Право на ознайомлення з матеріалами справи було реалізовано представником відповідача у дистанційному режимі, оскільки всі процесуальні документи у справі надходили учасникам справи до електронних кабінетів у ЄСІТС.
З урахуванням наведеного, проаналізувавши надані відповідачу адвокатом Гангою Д.Г. послуги та виконані роботи з наданої правничої допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) при підготовці процесуальних документів (відзиву, заперечень, заяв/клопотань) та участь у судових засіданнях не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг.
Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлений представником відповідача до стягнення розмір вказаних витрат в сумі 40000,00грн не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а отже, судова колегія вважає, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в даному випадку має бути зменшений.
Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського доходить висновку, що відповідно до положень ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України, за рахунок позивача мають бути відшкодовані витрати відповідача на професійну допомогу в частині надання адвокатом послуг в суді першої інстанції на загальну суму 15000,00грн., які колегія суддів вважає достатніми та обґрунтованими. В решті вимог відповідача слід відмовити як таких, що не відповідають зазначеним вище принципам та критеріям.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТМР "Лісівник" слід задовольнити частково.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду Донецької області від 01.12.2025 у справі №922/3779/24 як такої, що прийнята з порушенням норм процесуального законодавства, та ухвалити нове рішення, яким заяву ТМР "Лісівник" про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з позивача 40000,00грн. судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково, а саме, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТМР "Лісівник" 15000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції. В решті вимог заяви відповідача слід відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства мисливців та рибалок "Лісівник" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.12.2025 у справі №922/3779/24 - задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.12.2025 у справі №922/3779/24 - скасувати.
Прийняти нове рішення у справі, яким заяву Товариства мисливців та рибалок "Лісівник" про ухвалення додаткового рішення у справі №922/3779/24 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства мисливців та рибалок "Лісівник", м. Харків (просп. Льва Ландау, 29-А, м. Харків, 61105; код ЄДРПОУ 25462836) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи №922/3779/24 в суді першої інстанції в сумі 15000,00грн.
В решті вимог заяви Товариства мисливців та рибалок "Лісівник" - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 02.02.2026.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.В. Лакіза