Категорія №2.33
Іменем України
01 грудня 2010 року Справа № 2а-3288/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Солоніченко О. В.
при секретарі: Псоміаді С.І.,
за участю
представника позивача: Абрахімової Т.В. довіреність № 02-07/107-202 від 27.07.10
представників відповідачів: Колеснікової С.Б. довіреність № 17-22/7692-22080 від 22.12.09
Давидової О.В. довіреність № 14-12/1-8 від 31.12.09
Нестеренко О.Є. довіреність № 14-12/1-72 від 25.05.10
представника третьої особи: Клиновського Д.В. довіреність № 16843/10/10-013 від 13.09.10
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Луганськмлин» до Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, третя особа - Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-
27 квітня 2010 року позивач - ВАТ «Луганськмлин» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, Управління Державного казначейства у м. Луганську про визнання дій відповідачів щодо обліку заборгованості по бюджетним позичкам неправомірними, зобов'язання зняти з обліку вказані суми.
У позові позивач зазначив, що органами державного казначейства України протиправно здійснюється облік заборгованості за ВАТ «Луганськмлин» перед Державним бюджетом України за бюджетними позичками для фінансування державного контракту за державним замовленням 1995, 1996 та 1997 років, заборгованості згідно постанови КМУ № 1003 від 11.09.1997 року. Позивач зазначає, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську було подано позов до суду про стягнення заборгованості з ВАТ «Луганськмлин» за вищевказаними бюджетними позичками. Постановою Господарського суду Луганської області від 16.03.2009 року, яка станом на день подання даного позову набрала законної сили, у задоволенні позовних вимог СДПІ було відмовлено. Крім того позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду Луганської області, якою за клопотанням позивача р роз'яснено вказану постанову, встановлено, що ВАТ «Луганськмлин» не має заборгованості перед Державним бюджетом України з бюджетних позичок 1995,1996,1997 років, тому позивач наполягає, що відповідачами заборгованість ВАТ «Луганськмлин» перед Державним бюджетом України обліковується безпідставно.
На думку позивача, врахування органами Державного казначейства цієї заборгованості заважає отриманню з Державного бюджету України сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.09.09., оскільки органи Державного казначейства відмовляються здійснити вказане відшкодування саме з підстав наявності заборгованості по бюджетним позичкам. ВАТ «Луганськмлин» зверталося до УДК в м. Луганську за списанням вищезазначеної заборгованості але листом № 10-04/182-2193 від 08.02.2010 року Державне казначейство України повідомило позивачу про відсутність підстав списання заборгованості.
Таким чином, позивач вважає, що вказані дії відповідачів порушують законні права та інтереси позивача. Оскільки зазначена заборгованість ВАТ «Луганськмлин» перед Державним бюджетом України органами державного казначейства дотепер обліковується, позивач просить суд визнати дії Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, Управління Державного казначейства у м. Луганську щодо обліку заборгованості та нарахування пені протиправними, зобов'язати відповідачів зняти зазначену заборгованість з обліку та утриматись від дій щодо обліку заборгованості та нарахування пені в подальшому.
Ухвалою суду від 08.09.2010 року було залучено до участі у справі у якості третьої особи Спеціалізовану Державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення щодо суті позову та на задоволенні позовних вимог наполягав, додатково зазначив, що підстав для обліку заборгованості з бюджетних позичок відповідачі не мають, а саме, отримання позивачем сум за бюджетними позичками не підтверджується.
Представники відповідачів у судовому засіданні позов не визнали та просили у задоволенні позовних вимог відмовити на підставах, які викладені в письмових запереченнях на позовну заяву, в яких, зокрема, наполягали, що чинним законодавством України на органи Державного казначейства України покладено обов'язок ведення обліку простроченої заборгованості з метою забезпечення повноти надходжень до бюджету та контролю за погашенням заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі. При цьому порядку списання вказаної заборгованості чинним законодавством не встановлено.
Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував підтримавши доводи відповідачів, та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ВАТ «Луганськмлин» створено згідно з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 08.05.1998 року № 636 шляхом перетворення орендного підприємства «Луганський комбінат хлібопродуктів». Відповідача зареєстровано як юридичну особу у виконавчому комітеті Луганської міської ради 12.05.1998 року за № 229/10271 та взято на податковий облік у СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську з 14.05.1998 року. Відповідач є правонаступником прав і обов'язків орендного підприємства «Луганський комбінат хлібопродуктів».
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську було подано позов до Господарського суду Луганської області про стягнення з ВАТ «Луганськмлин» заборгованості перед Державним бюджетом України за бюджетними позичками у загальній сумі 16469488,45 грн. у тому числі: за отриману бюджетну позичку для фінансування державного контракту 1995 року в сумі 6382144,88 грн. та пеню в сумі 1358734,74 грн.; за отриману бюджетну позичку за державним замовленням 1996 року у сумі 3729489,15 грн. та пеню у сумі 793410,30 грн.; за отриману бюджетну позичку за державним замовленням 1997 року у сумі 3271267 грн. та пеню у сумі 694989, 53 грн.; заборгованість за фінансовою допомогою у сумі 217385,34 грн. та пеню у сумі 22067,51 грн. Третьою особою у справі виступало Головне управління Державного казначейства України
Постановою від 16.03.2009 року по справі № 18/19 (10/128ад) Господарський суд Луганської області відмовив у задоволенні позову СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську. Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 04.06.2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2009 року залишено без змін постанову Господарського суду Луганської області.
Відповідно до ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, або господарській справі, що набрало законної сили. Не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з вказаних рішень господарських судів, підставами для відмови у задоволенні зазначеного позову СДПІ по роботі з ВПП стало відсутність в матеріалах справи доказів надання ВАТ «Луганськмлин» в 1995-1997 роках бюджетних позичок, щодо яких було заявлено позовні вимоги, а саме, відповідних договорів, контрактів, витягів з особового рахунку ВАТ «Луганськмлин» по бюджетним позичкам, протоколів, актів звірення розрахунків, платіжних документів, тощо, а також пропуск строку звернення за стягненням до суду. Тобто, господарськими судами встановлено, що відсутність доказів фактичного перерахування та отримання ВАТ «Луганськмлин» бюджетних позичок за рахунок державного бюджету у 1995-1997 роках унеможливило задоволення позову про стягнення заборгованості за такими позичками.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.03.2010 у справі № 18/19(10/128ад) за заявою ВАТ «Луганськмлин» роз'яснено, що відповідно до рішення господарського суду Луганської області від 16.03.2009 по справі № 18/19(10/128ад), відкрите акціонерне товариство «Луганськмлин» не має заборгованості перед Державним бюджетом України за бюджетними позичками для фінансування державних контрактів 1995, 1996, 1997 років та заборгованості за фінансовою допомогою у загальній сумі 16 469 488,45 грн., тобто не має заборгованості, яка була предметом спору по справі № 18/19(10/128ад).
Вирішуючи вказаний спір по суті, суд виходить з наступного.
З наданих відповідачами до матеріалів справи сальдових відомостей по виконавцях (арк. с. 182,183) вбачається, що ГУДКУ в Луганській області станом на 01.09.2010 за ВАТ «Луганськмлин» обліковуються короткострокові та довгострокові кредити надані з Державного бюджету на загальну суму 36 073 200, грн. та нараховані штрафні санкції (пеня) за неповернення бюджетних позичок, наданих з Державного бюджету ВАТ «Луганськмлин». Вказані сальдові відомості ведуться відповідачем відповідно до плану рахунків бухгалтерського виконання державного та місцевих бюджетів, затверджених наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 року № 119.
Таким чином, сума заборгованості за бюджетними позичками, яка обліковується відповідачем в теперішній час перевищує суму бюджетної позички - 16 469 488,45 грн. , яка була предметом розгляду господарським судом.
На думку суду, факт, встановлений рішеннями господарського суду щодо відсутності документального підтвердження наявності заборгованості по бюджетним позичкам, в свою чергу, не підтверджує безпідставність обліку відповідачами вказаної заборгованості. Жодне з вищеперелічених рішень господарських судів не містить будь-якого зобов'язання органів Державного казначейства України щодо виключення з обліку сум бюджетних позичок. Зважаючи на те, що на день розгляду справи у суду немає можливості перевірити підстави взяття на облік органами Державного казначейства вказаної заборгованості, відсутня й можливість підтвердити чи спростувати правомірність здійснення обліку цієї заборгованості у теперішній час.
Суд зауважує на необґрунтованість тверджень позивача щодо того, що безпідставний облік відповідачами заборгованості з бюджетних позичок не дає можливості отримати суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.09.09., зважаючи на таке. З матеріалів справи вбачається, сторонами не заперечується, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року у справі № 2а-24815/09/1270 задоволено позов ВАТ «Луганськмлин» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Луганську про стягнення заборгованості з податку на додану вартість за період з березня 2008 року по травень 2009 року в сумі 9 757825,00 грн. Вказану суму бюджетної заборгованості стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в повному обсязі. Рішення суду набрало чинності та відповідно до ч.1 ст. 255 КАС України є обов'язковим для осіб, які брали участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Виходячи з вимог ч.2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання. Таким чином, органи Державного казначейства, як органи, на які законом покладено відповідні функції, повинні вчинити певні дії щодо відшкодування позивачу вказаної заборгованості з ПДВ на виконання рішення суду.
Відповідно до ч.4 ст. 257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, 21.04.1999 встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Тобто, в разі невиконання рішення суду органом, на який судом покладено певний обов'язок, позивач вправі звернутися до органів державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання судового рішення. Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується позивачем, виконавчий лист у справі № 2а-24815/09/1270 видано Луганським окружним адміністративним судом 16.12.09. Таким чином, отримання позивачем бюджетної заборгованості з ПДВ є лише питанням виконання рішення суду, що набрало законної сили, та не має залежності від обліку певних сум органами Державного казначейства.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що облік заборгованості з бюджетних позичок сам по собі на час розгляду справи по суті не має для позивача певних негативних правових наслідків.
Положенням про Державне казначейство України, затвердженим Постановою КМ України від 21.12.05. № 1232 встановлено, що Державне казначейство України (далі - Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується.
Основними завданнями Казначейства є:
1) забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:
розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;
контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;
в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;
ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів;
2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються;
3) визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.
Повноваження органів Державного казначейства передбачені п.п..4, 5 вказаного Положення, до яких, зокрема, віднесено безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень, та інше.
Отже, органам державного казначейства України надано повноваження розпорядження бюджетними коштами у межах та на підставах, визначених чинним законодавством України, відтак, оскільки до компетенції суду вказаних повноважень не віднесено, то у суду не має й повноважень втручатися в діяльність органів державного казначейства шляхом зобов'язання вчинення будь-яких дій стосовно здійснення цими органами своїх прав та обов'язків.
Частиною 4 ст. 105 КАС України, встановлено, що адміністративний позов може містити, серед іншого, вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; виконання зупиненої чи невчиненої дії.
Відповідно до ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:
1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;
2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача коштів;
5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести та обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення. Згідно з ч. 2 цієї статті у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Проте, на думку суду, обов'язок суб'єкта владних повноважень, встановлений зазначеними нормами ч.2 ст.71 КАС України не звільняє позивача від обов'язку доказування своїх тверджень.
Норми ст. 19 Конституції України зобов'язують органи державної влади їх посадових осіб діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, протиправність дій суб'єкта владних повноважень полягає у вчиненні певних дій всупереч встановленим нормам чинного законодавства. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Позивач, не дотримуючись вказаних вимог ст. 71 КАС України не наводить законодавчих актів, які порушено відповідачами здійсненням безпідставного, на думку позивача, обліку заборгованості з бюджетних позичок.
Як зазначалось, з метою забезпечення повноти надходжень до бюджету та контролю за погашенням заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі наказом Державного казначейства України № 74/194 від 25.04.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за № 436/6724 затверджено Порядок взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями. Вказаним Порядком встановлено обов'язок органів Державного казначейства України ведення обліку простроченої заборгованості з метою забезпечення повноти надходжень до бюджету та контролю за погашенням заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі. При цьому порядку списання вказаної заборгованості цим Порядком не передбачено. Тобто, встановленої законом процедури, якої має дотримуватись відповідач при вчиненні дії щодо виключення заборгованості з обліку. Відповідно, зобов'язати відповідачів діяти у встановлений законом спосіб суд не має можливості.
Таким чином, підстав з яких суд має визнати дії відповідачів протиправними в ході судового розгляду справи не встановлено. Крім того, як зазначалось, у справі відсутній об'єкт порушеного права позивача.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Таким чином, суд вважає, що адміністративний суд не може розглядати вимоги щодо визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на майбутнє у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності/незаконності таких дій.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 01 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Луганськмлин» до Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, третя особа - Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі складено 06 грудня 2010 року.
< Резолютивна частина >
< Текст >
Суддя О.В. Солоніченко