Постанова від 15.01.2026 по справі 910/3763/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2026 р. Справа№ 910/3763/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Г.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 15.01.2026:

розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2025

у справі №910/3763/25 (суддя - Чинчин О.В.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС"

до Міністерства оборони України

про внесення змін до договору

та за зустрічним позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 056 504 грн. 40 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" (надалі також - позивач за первісним позовом, ТОВ "ІНКОМПАС", скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (надалі також - відповідач за первісним позовом, МО України, Міністерство) про внесення змін до договору.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання укладеною Додаткової угоди №4 до Договору про постачання товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/45 від 16.07.2024 року.

24.04.2025 від Міністерства оборони України (надалі також - позивач за зустірчним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" (надалі також - відповідач за зустірчним позовом) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 056 504 грн. 40 коп.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором на постачання товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/45 від 16.07.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 року прийнято зустрічну позовну заяву Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМПАС» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 056 504 грн. 40 коп. до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМПАС» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 056 504 грн. 40 коп. об'єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМПАС» до Міністерства оборони України про внесення змін до договору по справі №910/3763/25.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі №910/3763/25 у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" до Міністерства оборони України про внесення змін до договору - відмовлено у повному обсязі. Зустрічний позов Міністерства оборони України - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" на користь Міністерства оборони України пеню у розмірі 1 374 505 грн. 00 коп., штраф у розмірі 1 031 800 грн. 00 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 990 831 грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 47 984 грн. 55 коп. В іншій частині позову - відмовлено. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" до Міністерства оборони України про внесення змін до договору є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що оскільки відповідач прострочив виконання свого зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, а отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 056 504 грн. 40 коп. є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення пені в розмірі 1 374 505 грн. 00 коп. та штрафу у розмірі 1 031 800 грн. 00 коп., у зв'язку із зменшенням розміру неустойки за клопотанням відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/3763/25 від 13.08.2025 скасувати повністю. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ "ІНКОМПАС", внести зміни до Договору № 370/3/5/6/2/45 на постачання товарів за державні кошти від 16.07.2024 р. шляхом визнання укладеною з дати набрання рішенням законної сили Додаткової угоди № 4 про внесення змін до Договору №370/3/5/6/2/45 на постачання товарів за державні кошти від 16.07.2024 в запропонованій ТОВ "ІНКОМПАС" редакції: 1. У Пункті 4.2. Договору словосполучення п'ять місяців замінити на словосполучення вісім місяців. 2. Пункт 5.1 Розділу 4 викласти у редакції: "5.1. Постачання Товару здійснюється з дати підписання Договору Сторонами відповідно до Специфікації у термін до 1 березня 2025 року". 3. Специфікація постачання товару (Додаток 1 до Договору) викласти у редакції Додатку 1 до Додаткової угоди № 4 до Договору № 370/3/5/6/2/45 на постачання товарів за державні кошти від 16.07.2024. Ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 056 504 грн. 40 коп задовольнити частково. Зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за Договором №370/3/5/6/2/45 до 448 156,58 грн. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" понесені судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України. Розгляд справи здійснювати у режимі закритих судових засідань.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення ухвалено з порушенням ст. 236 ГПК України, судом першої інстанції здійснено формальний підхід до розгляду справи, ухвалено рішення на підставі не повно і не всебічно з'ясованих обставин, не дослідження в судовому засіданні обставин на які посилався скаржник, без врахування обставин, які акцентовані та аргументовані скаржником; не наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зокрема скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував об'єктивні перешкоди у виконанні договору, як наслідок відбулося неправильне застосування норм матеріального права, оскільки суд не застосував ч. 2 ст. 652 ЦК України у взаємозв'язку з принципом істотної зміни обставин.Це прямо відповідає підставам для скасування за ст. 277 ГПК України.

Також скаржник зазначає, що неможливість здійснення платежу за Контрактом №01-01/227 сталася з причин, шо не залежали від волі ТОВ «ІНКОМПАС» та призвела до неможливості вчасно виконати зобов'язання за Договором.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі №910/3763/25. Призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі №910/3763/25. Повідомлено, що судове засідання відбудеться 30.10.2025.

У зв'язку із перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі №910/3763/25 призначено на 04.12.2025.

У зв'язку з відсутністю можливості авторизації в особистому кабінеті підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС у період із 10:20 по 12:30 04.12.2025, що, в свою чергу, призвело до неможливості проведення технічної фіксації судове засідання, призначене на 04.12.2025 об 11:30, не відбулося. Така неможливість підтверджується відповідним Актом від 04.12.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі №910/3763/25 призначено на 15.01.2026.

Позиції учасників справи, явка представників сторін у судове засідання

Представники позивача та відповідача з'явилися у судове засідання 15.01.2026 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 16.07.2024 між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" (Постачальник) було укладено Договір про постачання товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/45, відповідно до умов якого Постачальник зобов??язується здійснити постачання Замовникові товару спеціального призначення, а саме: авіаційна шина 950х300 MODEL 2A (34730000-3: частини повітряних і космічних літальних апаратів та вертольотів) (далі - Товар) у асортименті, кількості, за цінами та в строки, які зазначені в Специфікації постачання Товару (далі - Специфікація), що додається до Договору (додаток №1), а Замовник зобов?язується прийняти і оплатити Товар. Підставою для укладення Договору є Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (зі змінами), "Перелік та обсягів товарів, робіт і послуг на закуплю військово-технічного майна в інтересах Збройних Сил України на 2024 рік, затвердженого Міністром оборони України від 13.02.2024 №525/дск (зі змінами), протокол визначення переможця закупівлі товарів оборонного призначення від 21.06.2024 №14933. Обсяги закупівлі Товару можуть бути змінені (зменшені/збільшені) залежно від потреби та/або реального фінансування Замовника. У випадку змін обсягів закупівлі Сторонами укладається відповідна додаткова угода до цього Договору.

Згідно з п.3.1 Договору ціна Договору становить 18 425 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ (0%). Податок на додану вартість за нульовою ставкою становить 0 (нуль) гривень 00 копійок згідно з ПКМУ №178 від 02.03.2022. Оплата Товару здійснюється за рахунок коштів, призначених за КПКВ 2101020/7, КЕКВ 2260, код видатків 020. Ціна за одиницю Товару - відповідно до Специфікації.

Згідно з п.5.1 Договору постачання Товару здійснюється з дати підписання Договору Сторонами відповідно до Специфікації у термін до 30 листопада 2024 року.

Місцем постачання Товару є місцезнаходження Вантажоодержувача Замовника м. Кропивницький (військова частина НОМЕР_1 ). Товар постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт тощо. У випадку проведення в м. Кропивницький воєнних (бойових) дій, які (воєнні (бойові) дії) роблять неможливим виконання умов даного Договору, та/або місце поставки Товару чи прилеглі до нього території будуть перебувати в блокаді (окупації) військових формувань іноземної держави (держав), Постачальник: має право поставити Товар у будь-яке інше місто України, визначене за попередньою домовленістю з Замовником (в такому випадку, звільняється від відповідальності за порушення строків постачання Товару, даний Договір є виконаним Постачальником належним чином, відповідно до вимог самого Договору та приписів діючого законодавства.). (п.5.2 Договору)

Згідно з п.5.5 Договору приймання Товару за кількістю та якістю проводиться представником Вантажоодержувача Замовника та оформляється Акт приймання-передачі військового майна, який складає Вантажоодержувач.

Датою виконання Постачальником зобов'язань щодо поставки Товару є дата визначена у Акті приймання-передачі військового майна. (п.5.7 Договору)

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов?язання, зазначених у Специфікації, з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 (одна десята) відсотка вартості Товару, з яких допущено прострочення постачання, за кожний день прострочення до дати підписання Акту приймання-передачі військового майна, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості непоставленого Товару.

Продовження строку (терміну) виконання зобов?язань щодо надання Послуг, можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов?язків за Договором, у разі, якщо вони змінилися настільки, що/якби Сторони могли це передбачити, вони не укладали б цей Договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими Сторони керувалися при укладенні Договору він може бути змінений або розірваний за згодою Сторін.

Сторона, що не може виконувати зобов?язання за Договором унаслідок виникнення істотної зміни обставин, повинна не пізніше ніж протягом 15 (п?ятнадцяти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це в письмовій формі іншу Сторону.

У разі не повідомлення у строк, який визначений у другому абзаці цього пункту, у письмовій формі іншої сторони про настання істотної зміни обставин, вона позбавляється права посилатися на ці обставини навіть при наявності відповідного документа про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами. (п.8.4 Договору)

Відповідно до п.8.5 Договору доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов?язків за Договором є документ про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Документ про істотну зміну обставин має бути наданий іншій Стороні не пізніше ніж через 30 (тридцять) днів після письмового повідомлення відповідно до абзацу другого пункту 8.4.

У разі не надання документу про істотну зміну обставин у строк, який визначений у другому абзаці цього пункту Сторона позбавляється права посилатися на істотну зміну обставин навіть при наявності відповідного документу про істотну зміну обставин, виданого Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними торгово-промисловими палатами України.

Зміни до цього Договору оформлюються шляхом письмового укладання додаткової угоди до Договору, яка після підписання є невід?ємною частиною Договору. (п.11.2 Договору)

У п.11.4 Договору визначено, що питання щодо внесення змін до цього Договору може вирішуватися Сторонами не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів до закінчення його строку.

Специфікацією до Договору про постачання товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/45 від 16.07.2024 Сторони узгодили найменування товару, кількість 200 шт., ціну товару, загальну суму договору 18 425 000 грн. 00 коп., термін постачання товару до 30.11.2024.

Додатковими угодами №1 від 01.11.2024, №2 від 26.12.2024, №3 від 13.02.2025 до Договору про постачання товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/45 від 16.07.2024 Сторони вносили зміни до п.п.3.1, 10.1, 4.9 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про постачання товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/45 від 16.07.2024 Міністерство оборони України перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" грошові кошти у розмірі 14740000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку за 02.08.2024.

У свою чергу 21.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" (Покупець) та Westhills Company Sp. z o.o. (Продавець) було укладено Контракт №01-01/227, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується продати та передати Покупцеві товари, перелічені в Додатку №1 до цього Контракту, який є його невід'ємною частиною, далі - "Товар", а Покупець зобов?язується прийняти Товар та сплатити його вартість на умовах, викладених у цьому Контракті.

Згідно з п.4.1 Контракту оплата здійснюється в доларах США по безготівковому розрахунку. Оплата здійснюється частинами згідно рахунками, виставленими Продавцем у відповідності до Додатку №l до цього Контракту.

Специфікацією №1 до Контракту №01-01/227 від 21.08.2024 сторони узгодили найменування товару: авіаційна шина 950х300 код УКТ ЗЕД 4011000000 у кількості 200 шт за ціною 390 000 доларів США. Продавець поставить товар протягом 90 календарних днів з дати підписання Контракту на умовах DAP Київ, Україна, згідно з INCOTERMS-2020. Оплата здійснюється в доларах США по безготівковому розрахунку такими частинами:

- 80% - протягом 30 банківських днів з дати підписання контракту:

- 20% - протягом 30 банківських днів з дати поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Контракту №01-01/227 від 21.08.2024 Westhills Company Sp. z o.o. виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" рахунок на оплату №FZ/01/08/2024 на суму 312000 доларів США, який був оплачений останнім 22.08.2024, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №68 на суму 312000 доларів США.

Westhills Company Sp. z o.o. надіслало на адресу CREDIT AGRICOLE BANK POLSKA скарги щодо необхідності розблокування рахунку, повернення коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" на рахунок платника. У відповідь на які Банк у листі від 29.10.2024 повідомив про відсутність порушень банку.

Як вбачається з листа Акціонерного товариства "АБ Радабанк" №6204-1/32-4-3/2024 від 16.10.2024, о 13 годині 34 хвилині 28.08.2024 кошти в розмірі 312 000,00 USD були зараховані до CREDIT AGRICOLE BANK POLSKA. 02.10.2024 о 9 годині 31 хвилина розпочався процес повернення коштів до ТОВ "Інкомпас". При цьому, від CREDIT AGRICOLE BANK POLSKA відсутні будь які запити до АТ "АБ "РАДАБАНК" щодо платежу.

Листом №01-03/1366 від 14.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" повідомило Відповідача про неможливість здійснення поставки товару у строк до 30.11.2024 внаслідок істотної зміни обставин, а тому просив перенести строк поставки товару.

Листом №01-03/1385 від 19.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" запропонувало Westhills Company Sp. z o.o. припинити дію Контракту №01-01/227 від 21.08.2024. Листом від 20.11.2024 Westhills Company Sp. z o.o. погодилось на припинення дії договору.

Листом №01-03/1419 від 27.11.2024 Позивач надіслав на адресу Міністерства оборони України висновок Київської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин, додаткову угоду №2 до договору. У відповідь на який останній листом №720/1/00869 від 04.12.2024 відхилив запропонований проект додаткової угоди.

28.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" (Покупець) та Fortop SP. Z O.O. (Продавець) було укладено Контракт №01-01/259, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується продати та передати Покупцеві товари, перелічені в Додатку №1 до цього Контракту, який є його невід'ємною частиною, далі - "Товар", а Покупець зобов?язується прийняти Товар та сплатити його вартість на умовах, викладених у цьому Контракті.

Специфікацією №1 до Контракту №01-01/259 від 28.11.2024 Сторони узгодили найменування товару: авіаційна шина 950х300 код УКТ ЗЕД 4011000000 у кількості 200 шт за ціною 390 000 доларів США.

Листом №01-03/1460 від 06.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" просило Міністерство оборони України укласти додаткову угоду про перенесення строку поставки товару. У відповідь на який останній листом №720/1/13386 від 17.12.2024 відмовив в укладенні додаткової угоди.

Листом №01-03/1492 від 14.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" просило Міністерство оборони України укласти додаткову угоду про перенесення строку поставки товару або укласти додаткову угоду про розірвання контракту.

Претензією №720/4/13299 від 16.12.2024 Міністерство оборони України вимагало від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" сплатити штрафні санкції за порушення строків поставки товару.

Претензією №01-03/162 від 05.02.2025 позивач вимагав від відповідача підписати додаткову угоду №4 до договору, якою узгодити термін постачання товару до 01.03.2025, що підтверджується копіями описів вкладення у цінний лист від 06.02.2025, накладних, фіскальних чеків, роздруківками з офіційного вебсайту Акціонерного товариства "Укрпошта".

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач за первісним позовом зазначає, що внаслідок істотної зміни обставин, він не зміг здійснити поставку товару у визначений строк. За таких підстав, звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд визнати укладеною Додаткову угоду №4 до Договору про постачання товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/45 від 16.07.2024 у редакції, запропонованій позивачем, якою вексти зміни до Договору про постачання товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/45 від 16.07.2024.

Заперечуючи проти позову, Відповідач за первісним позовом зазначав, що відсутні чотири умови, визначені частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, для внесення змін до договору.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідач всупереч умовам Договору не здійснив поставку товару у передбачені договором строки. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" на його користь пеню у розмірі 1 695 500 грн. 00 коп.

Заперечуючи проти позову, відповідач за зустрічним позовом зазначав, що вина Постачальника у такому простроченні відсутня, оскільки має місце істотна зміна обставин.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Внаслідок укладення Договору про постачання товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/45 від 16.07.2024 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При зверненні з первісним позовом до суду позивач просив суд визнати укладеною Додаткову угоду №4 до Договору про постачання товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/45 від 16.07.2024 у редакції, запропонованій Позивачем, якою вексти зміни до Договору про постачання товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/45 від 16.07.2024.

Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин регулюється приписами ст. 652 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 1 якої у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч. 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (ч. 2).

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч. 4).

З наведеного слідує, що положення ст. 652 Цивільного кодексу України застосовуються як при розгляді справ, предметом спору в яких є вимоги про зміну правочину, так і при подачі позову з вимогами про його розірвання.

Відмінність у застосуванні ст. 652 Цивільного кодексу України до тих чи інших вимог полягає у тому, що при розгляді справ з вимогами про зміну умов договору, окрім встановлення наявності істотних змін обставин, та одночасного існування визначених ч. 2 цієї статті чотирьох умов при істотній зміні обставини для даного конкретного зобов'язання, дослідженню підлягає також і наявність передбаченого ч. 4 цієї статті виняткового випадку для внесення змін до договору за рішенням суду.

Норма ст. 652 Цивільного кодексу України є універсальною, а її правозастосування - сталим та послідовним у судовій практиці, що підтверджується, зокрема змістом постанов Великої Палати Верховного Суду у справах №910/15484/17, №363/1834/17, Верховного Суду у справах № 910/13557/21, №910/17639/21, №920/475/23.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду у наведених справах при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (припис абз. 2 ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України).

Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язку між ними.

Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч. 4 цієї статті), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору.

Істотна зміна обставин, на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі:

- не впливає на строк виконання зобов'язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин);

- є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.

Форс-мажор (ст. 617 ЦК України) та істотна зміна обставин (ст. 652 ЦК України) є різними правовими ситуаціями.

Таким чином, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору, є виключною мірою, допускається лише за відсутності форс-мажору, у виняткових випадках та при наявності чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, і на особу, яка подала позов покладений обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність одночасно всіх чотирьох умов та існування виняткового випадку.

За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі ст. 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Застосування ст. 652 ЦК України є відображенням у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.

Існування одночасно чотирьох умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.

Так, першою умовою є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до цієї умови події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин", повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона знала про ці події і могла взяти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які й створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", роблять неможливим для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.

Друга умова - це умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення за всієї турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Зазначена умова, з одного боку, вказує на характер причин, які зумовили зміну обставин, з іншого - передбачає оцінку поведінки заінтересованої сторони: чи могла вона усунути зазначені причини. Згідно з вимогами добросовісності виконання зобов'язань кожна зі сторін договору повинна вживати заходів щодо досягнення мети зобов'язання; вчиняти дії, направлені на полегшення виконання зобов'язання та уникати вчинення дій, які можуть обтяжити виконання зобов'язанням чи взагалі унеможливити його; не допускати порушення прав іншої сторони тощо. Тобто сторони мають докладати усіх зусиль для належного виконання договірного зобов'язання. Для відповідного обґрунтування вказаної умови суду необхідно належним чином проаналізувати умови укладеного сторонами договору та встановити належним чином обставини, які свідчили б про те, що сторона договору дійсно не може усунути обставин, які для неї істотно змінилися.

Третьою необхідною умовою є умова, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Для встановлення цієї умови слід довести порушення еквівалентності у відносинах сторін. Майнові інтереси сторін мають перебувати в збалансованому стані. Виконання договору за істотної зміни обставин може призвести до порушення цього балансу. При цьому фактор порушення співвідношення майнових інтересів сторін виступає не як суб'єктивний, а як об'єктивний критерій, фіксація якого здійснюється на підставі не стільки оцінки самими сторонами договору балансу своїх інтересів, скільки комплексного аналізу судом питання адекватності такої оцінки в умовах, що склалися.

Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може випливати із самого характеру та змісту зобов'язання.

Саме позивач при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору насамперед повинен довести факт наявності передбачених чинним законодавством підстав для його розірвання.

Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17, від 01.08.2020 у справі №910/16784/20.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87-89 постанови від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов'язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 ЦК України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов'язання (абзац 1 частини першої статті 651 ЦК України). В абзаці 2 частини першої статті 652 ЦК України встановлено критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Колегією суддів встановлено, що на підтвердження факту існування істотної міни обставин скаржник посилається, зокрема, на висновок Київської торгово-промислової палати №17/13-4/1047 від 27.11.2024 року про істотну зміну обставин, яким Київська торгово-промислова палата підтверджує настання істотної зміни обставин за Договором про постачання товарів за державні кошти № 370/3/5/6/2/45 від 16.07.2024, укладеним між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНОКМПАС". У зв'язку з настанням істотної зміни обставин згідно зі ст. 652 ЦК України Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" має право вимагати перегляду та внесення змін до умов Договору про постачання товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/45 від 16.07.2024 без застосування штрафних санкцій в частині перенесення терміну поставки Товару - не раніше 01.03.2025, а також зміни інших умов, на які має вплив дана істотна зміна обставин, або вимагати розірвання Договору без застосування штрафних санкцій.

Однак, судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги посилання позивача на висновок Київської торгово-промислової палати №17/13-4/1047 від 27.11.2024 про істотну зміну обставин, оскільки Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів. Правова оцінка, що наведена у висновку Торгово-промислової палати України про істотні зміни обставини, відображає думку його автора (авторів), а не обставини чи докази у справі та не є обов'язковою для суду.

Висновки Торгово-промислової палати України про наявність істотної зміни обставин не є підставою для звільнення підприємства від доказування цих обставин.

Крім того колегія суддів, відхиляючи доводи апеляційної скарги, констатує, що висновок не є тим доказом, що безсумнівно підтверджує факт настання істотної зміни обставин для підприємства, оскільки для суду жодний доказ не має наперед встановленої сили та однозначно не підтверджує факту настання таких обставин.

У той же час, у контектсі доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС", укладаючи Договір про постачання товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/45 від 16.07.2024, шляхом вільного волевиявлення зобов'язався здійснити поставку товару у встановлений таким договором строк та прийняв настання відповідних несприятливих для нього наслідків, що передбачені Договором у разі порушення зобов'язання, що узгоджується з вимогами статей 42, 44 ГК України.

Суд зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, самостійного формування підприємцем програми діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Подібні за змістом висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.

Наведені вище норми дають підстави для висновку, що фактично суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, підписуючи Договір, має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій.

Внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов'язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.

Отже, фактично суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, підписуючи договір, має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій.

При цьому повномасштабна агресія, розпочата 24.02.2022, безпосередньо вплинула на можливість суб'єктів господарської діяльності здійснювати свою підприємницьку діяльність. Водночас стосовно різних видів діяльності цей вплив мав різний ефект та інтенсивність.

У той же час, Контракт №01-01/227 від 21.08.2024 з іноземним постачальником товару укладався скаржником на власний ризик, а тому обставини, які виникли під час виконання умов вказаного правочину, не свідчать про існування таких же обставин саме під час виконання ТОВ "ІНКОМПАС" своїх зобов'язань перед Міноборони за Договором.

При цьому, як доречно зазначено судом першої інстанції, що спірні правовідносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду; забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов'язань позивачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов'язання із визначеними в контракті умовами здійснення поставки продукції, має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію позивача.

Внесення змін у договір є виключною мірою, яка пов'язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.

У Принципах Європейського договірного права вказано, що якщо сторони не досягли згоди щодо врахування істотної зміни обставин у розумний строк, суд може припинити дію договору на дату та час, визначені судом, або змінити договір таким чином, щоб розподілити між сторонами справедливою мірою втрати та вигоди, які є результатом зміни обставин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

Таким чином, колегія суддів цілком погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем/скаржником не надано належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про те, що первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" до Міністерства оборони України про внесення змін до договору є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується зустрічного позову Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 056 504 грн. 40 коп., колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про постачання товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/45 від 16.07.2024 відповідач поставив товар, а позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актами приймання - передачі запасів №26/3003 від 12.01.2025 на суму в розмірі 1 289 750 грн. 00 коп., №26/184 від 06.02.2025 на суму в розмірі 6 080 250 грн. 00 коп., №26/539 від 28.03.2025 року на суму в розмірі 11 055 000 грн. 00 коп., Актом приймання - передавання товару №1 від 12.01.2025, видатковою накладною №28 від 28.03.2023 на суму 11 055 000 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов'язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи умови Договору про постачання товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/45 від 16.07.2024 колегія суддів констатує, що відповідач повинен був здійснити поставку товару на загальну суму в розмірі 18 425 000 грн. 00 коп. у строк по 30.11.2024.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення умов Договору про постачання товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/45 від 16.07.2024, відповідач здійснив поставку товару на загальну суму в розмірі 18 425 000 грн. 00 коп. лише 12.01.2025 на суму в розмірі 1 289 750 грн. 00 коп., 06.02.2025 на суму в розмірі 6 080 250 грн. 00 коп., 28.03.2025 на суму в розмірі 11 055 000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними Актами приймання - передачі запасів, Актом приймання - передавання товару №1 від 12.01.2025, видатковою накладною №28 від 28.03.2023 року на суму 11 055 000 грн. 00 коп., що самим скаржником у апеляційній скарзі не заперечується.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено колегією суддів, що всупереч умов Договору про постачання товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/45 від 16.07.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" не була здійснена поставка товару на загальну суму в розмірі 18 425 000 грн. 00 коп. у строк по 30.11.2024.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення з 01.12.2024 по 27.03.2025 у розмірі 1 754 981 грн. 25 коп. та штраф у розмірі 1 289 750 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно норми ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК).

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов"язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені за загальний період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання з 01.12.2024 по 27.03.2025 у розмірі 1 754 981 грн. 25 коп., погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення початку прострочення відповідача. Так, позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України) Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання з 03.12.2024 по 27.03.2025 року у розмірі 1 718 131 грн. 25 коп.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не заперечуються та не оскаржуються в апеляційному порядку вищезазначені висновки.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 7% штрафу на підставі п.7.3 Договору у розмірі 1 289 750 грн. 00 коп., погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, возивач просив суд стягнути з відповідача проценти за користування коштами попередньої оплати у розмірі 1 011 773 грн. 15 коп.

Частиною 3 ст.693 Цивільного кодексу України встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

У ст.536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, положення ст.536 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України передбачають можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер договору купівлі-продажу. Порушення продавцем обов'язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до абзацу 5 пункту 7.2 Договору за порушення строку постачання Товару, за умови здійснення Замовником попередньої оплати, Постачальник зобов'язаний відповідно до частини третьої статті 693 Цивільного кодексу України сплатити на користь Замовника відсотки за користування коштами попередньої оплати у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, до дня підписання Акту приймання-передачі запасів (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.11.2024 до Договору)

Відтак, з огляду на зміст абзацу 5 пункту 7.2 Договору сд відзначає, що правовідносини у відповідній частині регулюються саме приписами ст.536 та ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України.

Передбачені ст.536 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України проценти за своєю правовою природою є винагородою (платою) за користування грошовими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (ст.1214 ЦК), та виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.

Отже, підставами для застосування до правовідносин сторін ст.536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

Суд зауважує, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п.3 ч.1 ст.3 ЦК). За встановлених у справі обставин сторони самостійно на власний розсуд, використовуючи принцип свободи договору, передбачили відповідну його умову щодо сплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розумінні ст.536 ЦК, що відповідно до положень ст.629 ЦК є обов'язковим для виконання сторонами.

Спірні правовідносини у справі виникли саме з Договору про постачання товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/45 від 16.07.2024, який був укладений між позивачем, як замовником, та відповідачем, як Постачальником.

Отже, з аналізу правової конструкції вказаної норми необхідним для стягнення відсотків за користування грошовими коштами попередньої оплати є встановлення таких обставин:

(1) здійснення замовником попередньої оплати товару, її розмір;

(2) прострочення зобов'язання Постачальником щодо строків поставки товару;

(3) вартість простроченого товару.

Договір не містить будь-яких інших умов (передумов/відсилочних норм) щодо правомірності нарахування Постачальником відсотків за користування коштами попередньої оплати або умов, за яких замовник втрачає таке право і, відповідно, у виконавця не виникає такого обов'язку.

З огляду на наведене, дії Відповідача (виконавця), які ним вчиняються в процесі здійснення власної господарської діяльності, як то укладення контрактів (договорів) з контрагентами, взаєморозрахунки з ними тощо, не мають жодного юридичного значення для кваліфікації до спірних правовідносин пп.5 п.7.2 Договору.

Зазначене повністю узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 28.05.2025 у справі №910/10379/24.

Верховний Суд у вказаній постанові дійшов такого висновку:

"Суди попередніх інстанцій помилково вдалися до оцінки подальшої долі грошових коштів (попередньої оплати), які були отримані відповідачем на виконання умов Контракту, адже вказані обставини не входять в предмет доказування у даній справі та не можуть бути правовою підставою для відмови у стягненні коштів за користування грошовими коштами у порядку пункту 7.2 Контракту та статей 536, 693 ЦК України.

Отже, ураховуючи наведе вище, з огляду на те, що відсотки за користування грошовими коштами є способом захисту майнового права та інтересу кредитора і передбачають отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, що були отримані ним як попередня оплата, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у конкретних правовідносинах.

За таких обставин, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції у наведеній частині ухвалена з порушенням норм права.

Доводи позивача у касаційній скарзі у відповідній частині знайшли своє підтвердження. Обґрунтованими є посилання на постанови Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/14180/18, від 29.05.2024 у справі №911/2347/22, від 11.09.2024 №910/13575/23, від 18.12.2018 у справі №908/639/18".

Колегія суддів, перевіривши розрахунок відсотків, як плати за користування чужими грошовими коштами відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання з 01.12.2024 по 27.03.2025 у розмірі 1 011 773 грн. 15 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення початку прострочення відповідача. Так, позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України) Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки, як плата за користування чужими грошовими коштами відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за загальний період прострочення виконання Відповідачем його договірного зобов'язання з 03.12.2024 по 27.03.2025 у розмірі 990 831 грн. 07 коп.

У свою чергу, відповідачем було подано до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України до 448 156,58 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов'язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).

Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов"язань за Договором, наслідків порушення зобов'язання, вжиття останнім всіх заходів до виконання зобов'язання, прийшов до висновку про наявність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" приймає участь у посиленні обороноздатності України, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, під час проведення бойових дій на території України. Таким чином, відповідач докладає всіх зусиль для збереження життя людей та зміцнення обороноздатності країни.

Колегія суддів також звертає увагу, що на виконання умов Договору про постачання товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/45 від 16.07.2024 відповідачем здійснено поставку позивачу всього обсягу замовлених ним за договором виробів, а з боку позивача відсутні претензії щодо якості й комплектності поставленого товару.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, беручи до уваги інтереси позивача, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов'язання відповідачем, незначності прострочення виконання зобов'язання, зважаючи на військову агресію російської федерації на території України та суспільну необхідність господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" і її військову спрямованість, а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, поведінку самого Відповідача, яким вживалися заходи щодо погашення заборгованості, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені на підставі ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України на 20%, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню.

Принагідно колегія суддів звертає увагу, що позивачем за зустірчним позовом не оскаржено в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені на підставі ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України на 20%, що підвтерджує врахування інтересів останнього в даному випадку.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач прострочив виконання свого зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 056 504 грн. 40 коп. є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення пені в розмірі 1 374 505 грн. 00 коп. та штрафу у розмірі 1 031 800 грн. 00 коп., у зв'язку із зменшенням розміру неустойки за клопотанням відповідача.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скаргзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі №910/3763/25, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі №910/3763/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі №910/3763/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНКОМПАС".

4. Матеріали справи №910/3763/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 03.02.2026.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк

Попередній документ

133746501

Наступний документ

133746503

Інформація про рішення:

№ рішення:	133746502
№ справи:	910/3763/25
Дата рішення:	15.01.2026
Дата публікації:	04.02.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (20.02.2026)
Дата надходження:	19.02.2026

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

30.04.2025 12:20	Господарський суд міста Києва
14.05.2025 12:40	Господарський суд міста Києва
28.05.2025 13:10	Господарський суд міста Києва
18.06.2025 11:50	Господарський суд міста Києва
23.07.2025 11:40	Господарський суд міста Києва
13.08.2025 11:30	Господарський суд міста Києва
30.10.2025 11:20	Північний апеляційний господарський суд
04.12.2025 11:30	Північний апеляційний господарський суд
15.01.2026 10:40	Північний апеляційний господарський суд

Заплановані засідання (1)

18.03.2026 12:40

Господарський суд міста Києва

Учасники справи:

головуючий суддя:

ТКАЧЕНКО Б О

суддя-доповідач:

ТКАЧЕНКО Б О

ЧИНЧИН О В

суддя-учасник колегії:

ГАВРИЛЮК О М

СУЛІМ В В