Категорія №2.33
Іменем України
18 листопада 2010 року Справа № 2а-5752/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
Судді Ковальової Т.І.,
секретаря судового засідання Скрипкіної А.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Жєлєнкова І.О.
від відповідача - Гриб Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування припису №332 від 11.06.2010 про порушення прав споживачів,-
26 липня 2010 року до суду надійшла адміністративна справа за позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування припису №332 від 11.06.2010 про порушення прав споживачів.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що припис Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області видано на підставі ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів».
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.
Відповідно до ст.1 зазначеного Закону термін «послуга» вживається в цьому Законі в вступному значенні: «послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється її індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб».
Підприємство не відноситься до вищезазначеної категорії. Договорів та прямих - відношень між ЛМКП "Теплокомуненерго" та споживачем діючим законодавством не передбачено.
ЛМКП "Теплокомуненерго" діє на договірних засадах та надає послугу організаціям на балансі яких знаходяться житлові будинки. Будинок 6, який розташовано на кв. 60 років створення СРСР обслуговується ЧП"Луганьбудсервіс". Згідно п.2.3. договору № 17 від 01.05.2007 р. виробник (ЛМКП "Теплокомуненерго") за дорученням виконавця веде лише облік нарахувань та оплати споживачів за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання.
Вважає, що припис Управлінням у справах захисту прав споживачів в Луганській області видано неправомірно та з порушенням вимог діючого законодавства.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеними у позовних вимогах.
Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував і просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Позивач є юридичною особою, суб'єктом господарської діяльності у сфері надання комунальних послуг споживачам з централізованого постачання гарячої води та опалення. (а.с.17-21).
08 червня 2010 року управлінням у справах захисту прав споживачів в Луганській області було проведено перевірку ЛМКП "Теплокомуненерго". За результатами перевірки складено акт №00081 від 08.06.2010 року (а.с. 7-8).
На підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів видано припис № 332 від 11.06.2010 р. про припинення порушень прав споживачів ЛМКП «Теплокомуненерго» ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 9).
01 травня 2010 року «Теплокомуненерго» було укладено договір № 17 з ПП «Луганьбудсервіс» на надання послуг з опалення та централізованнном постачання гарячої води (а.с. 10-12).
Відповідно до п. 3 наказу Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 217 від 09.12.2007, державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів здійснюється місцевими органами виконавчої влади та суб'єктами господарювання на території відповідного регіону (далі - наказ № 217).
Згідно з п.1 наказу № 217, відповідач є територіальним органом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів на території відповідного регіону та здійснює державний захист прав споживачів.
Наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 229 від 23.06.2009 затверджено Положення про Управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - наказ № 229).
Таким чином, відповідачем у справі є державний орган виконавчої влади, який входить до структури Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Пунктом 1 ст. З КАС України встановлено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на:
спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Правові та організаційні заходи, основні принципи та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України “Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”(далі - Закон № 877).
Згідно з пп. 2 п.1 ст. 26 Закону України “Про захист прав споживачів”(далі -Закон 1023) порядок проведення перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, тобто Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.10.06р. № 311 затверджений “Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг” (далі -Порядок № 311).
Відповідно до ч. 2 п. 1.3. Порядку № 311 підставою для проведення планових перевірок є тематичний план роботи Держспоживстандарту України, його територіальних органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також накази, розпорядження та доручення Держспоживстандарту України.
Згідно з ч.3 п.1.3 Порядку № 311 планові перевірки проводяться посадовими особами на підставі річного або квартального плану роботи Держспоживстандарту України, його територіальних органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи у справах захисту прав споживачів) та в межах відповідного переліку питань для здійснення планових заходів, які затверджуються у встановленому законодавством порядку.
Згідно зі ст. З Закону № 877 одним з основних принципів здійснення державного нагляду (контролю) є принцип відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 877 планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.
Предметом даного спору є правомірність винесення відповідачем припису за наслідками проведеної перевірки. Позивачем не оскаржується право відповідача проводити перевірку.
Відповідно до пункту 6 ст. 7 Закону України № 877, пункту 3.1 Порядку № 311 за результатами здійснення планового або позапланового заходу, посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен у тому числі містити і дату складання акту. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п. 8 ст. 7 Закону України № 877, припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 8 ст. 7 Закону України № 877, розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником.
Надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV “Про житлово-комунальні послуги”.
Згідно із статтею 30 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV “Про житлово-комунальні послуги” державне регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги базується, серед іншого, на принципі відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості.
Споживач відповідно до частини 1 статті 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV “Про житлово-комунальні послуги”, зокрема, має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством, та на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із підпунктом 9 пункту 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживач має право, серед іншого, на звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання та отримання компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт.
Пунктом 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, закріплено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630).
На виконання пункту 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 “Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення” наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2005 року за № 1478/11758, затверджений Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.
Згідно із пунктом 2.5 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2005 року за № 1478/11758, відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.
По закінченні робіт відповідно до пункту 2.6 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2005 року за № 1478/11758, складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження (далі - наказ № 4). Після затвердження акту на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.
Згідно ст.29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку, в тому числі послуги з теплопостачання, укладається між власником квартири і балансоутримувачем, а не власником квартири та виробником -ЛМКП " Теплокомуненерго".
ЛМКП "Теплокомуненерго" діє на договірних засадах та надає послугу організаціям на балансі яких знаходяться житлові будинки.
Таким чином будинок 6, який розташовано на кв. 60 років створення СРСР обслуговується ПП"Луганьбудсервіс" (аркуш справи 10 ,67-68)
Згідно п.2.3. договору № 17 від 01.05.2007 р. виробник (ЛМКП "Теплокомуненерго") за дорученням виконавця веде лише облік нарахувань та оплати споживачів за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання.
Згідно п.4.3.15 договору виконавець зобов"язаний не допускати самовільного переобладнання внутрішньобудинкових систем ЦО в тому числі: самовільного переобладнання систем опалення на автономне.
Додаток № 1 к договору містить відомості про загальну опалювальну площу будинку, яка може бути змінена лише за згодою сторін.
Отже, втручання управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області в господарську діяльність суб"єктів господарювання є протиправним.
В зв'язку з тим, споживач ОСОБА_3, в інтересах якого винесено позивачу припис, не звертався до виконавця послуг ПП «Луганськбудсервіс» з заявою про не нарахування плати за послуги теплопостачання, не надав акту про відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж. тощо, відповідно «Луганськбудсервіс» не вносилися зміни до договору та розрахунків опалюваної площі.
Тобто, відносини між споживачами (фізичними особами) і ЛМКП «Теплокомуненерго» неможливо розглядати, як послуги в значенні, яке вживається в Законі України «Про захист прав споживачів», так як правовідносини у споживача по наданню послуг по теплопостачанню склалися з ПП «Луганськбудсервіс».
З огляду на вищенаведене позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.
Керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування припису №332 від 11.06.2010 про порушення прав споживачів задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати припис Управління у справах захисту прав споживачів № 332 від 11.06.2010 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 23 листопада 2010 року.
СуддяТ.І. Ковальова