Категорія №2.6.1
Іменем України
02 листопада 2010 року Справа № 2а-5801/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ковальової Т.І.
за участю
секретаря судового засідання Скрипкіної А.О.
та
представників сторін:
від позивача - начальник юридичного відділу
Алексанян Ю.О. (довіреність від 06.04.2010 № 51)
від відповідача - не прибув
від третьої особи - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом державного підприємства “Антрацит” до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника,
28 липня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства “Антрацит” до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, в якому позивач, з урахуванням доповнень до позовної заяви від 16 липня 2010 року № 09/291 (арк. справи 25-27), просить:
- визнати протиправними дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області по винесенню постанови № б/н від 07.07.2010 року про арешт коштів боржника, що містяться на р/р 26007310026101, МФО 304999 у ФАБ «Південний» в м. Луганськ у сумі 3 665 336, 62 грн.
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області Овчаренко Ю.С. № б/н від 07.07.2010 року про арешт коштів боржника, що містяться на р/р 26007310026101, МФО 304999 у ФАБ «Південний» в м. Луганськ у сумі 3 665 336, 62 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
Постановою № б/н від 07.07.2010 року про арешт коштів боржника заступником начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області Овчаренко Ю.С. при примусовому виконанні виконавчих проваджень згідно виконавчих документів об'єднаних у зведене виконавче провадження № 13/1, а саме виконавчих написів нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000 року, № 1317 від 12.08.2002 року, № 1318 від 12.08.2002 року, № 1319 від 12.08.2002 року про стягнення з ДП «Антрацит» на користь ОСОБА_2 коштів на загальну суму 3332124,20 грн., накладений арешт на грошові кошти державного підприємства «Антрацит», що містяться на р/р 26007310026101, МФО 304999 у ФАБ «Південний» в м. Луганськ у сумі 3 665 336, 62 грн.
Виходячи з наведеного, позивач вважає, що законних підстав для накладення арешту на кошти державного підприємства “Антрацит” в сумі 3663336,62 грн. у державного виконавця не було, а тому дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області по винесенню постанови від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника є протиправними, а постанова від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника підлягає скасуванню.
У доповненнях до позовної заяви від 16 липня 2010 року № 09/291 (арк. справи 25-27) позивач зазначив, що стягненню підлягає сума боргу по виконавчим написам нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000 року, № 1317 від 12.08.2002 року, № 1318 від 12.08.2002 року, № 1319 від 12.08.2002 року про стягнення з ДП «Антрацит» на користь ОСОБА_2 коштів на загальну суму 3332124,20 грн., а також згідно з постановою № 13/1 від 19.11.2009 року про стягнення з боржника виконавчого збору стягненню підлягає також сума виконавчого збору у розмірі 333 212,42 грн.
Постановою в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Калевичем В.А. від 29.07.2010 р. про перевірку зведеного виконавчого провадження № 13/1 була скасована Постанова № 13/1 від 19.11.2009 року про стягнення з ДП «Антрацит» виконавчого збору у сумі 333 212,42 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та у доповненнях до позовної заяви від 16 липня 2010 року № 09/291.
У судові засідання 27 серпня 2010 року, 13 жовтня 2010 року та 02 листопада 2010 року відповідач не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином (арк. справи 71, 109-110, 113, 115, 117-118). Правом подати суду письмові заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів відповідач не скористався.
Ухвалою суду від 27 серпня 2010 року по адміністративній справі № 2а-5801/10/1270 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судом залучено ОСОБА_2, оскільки рішення у даній адміністративній справі може вплинути на його права та інтереси як сторони виконавчого провадження.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, була повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби згідно з частиною 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України є відповідний орган державної виконавчої служби.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження”.
Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України “Про виконавче провадження”, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження”).
Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР “Про державну виконавчу службу” завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Частиною 4 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР “Про державну виконавчу службу” передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження”визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження” встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до статті 4 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV “Про виконавче провадження” заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на майно боржника;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження” у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника врегульовано главою 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV “Про виконавче провадження”.
Згідно із статтею 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV “Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.
Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Арешт на майно боржника відповідно до статті 55 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV “Про виконавче провадження” може накладатися державним виконавцем шляхом:
- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою № б/н від 07.07.2010 року про арешт коштів боржника заступником начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області Овчаренко Ю.С. при примусовому виконанні виконавчих проваджень згідно виконавчих документів об'єднаних у зведене виконавче провадження № 13/1, а саме виконавчих написів нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000 року, № 1317 від 12.08.2002 року, № 1318 від 12.08.2002 року, № 1319 від 12.08.2002 року про стягнення з ДП «Антрацит» на користь ОСОБА_2 коштів на загальну суму 3332124,20 грн., накладений арешт на грошові кошти державного підприємства «Антрацит», що містяться на р/р 26007310026101, МФО 304999 у ФАБ «Південний» в м. Луганськ у сумі 3 665 336, 62 грн. (а.с. 7).
Відповідно до ухвали Краснолуцького міського суду Луганської області від 01.10.2009 року задоволено подання заступника начальника відділу ДВС Краснолуцького міського управління юстиції та державний виконавець при примусовому виконанні виконавчих написів № 1-1612 від 17.10.2000 року, № 1313 від 12.08.2002 року, № 1317 від 12.08.2002 року, № 1318 від 12.08.2002 року про стягнення з ДП «Антрацит» на користь ОСОБА_2 може звертати стягнення на кошти державного підприємства «Антрацит», що знаходяться на рахунках ДП «Антрацит» в установах банків саме на суму 3 332 124,20 грн.
Постановою № б/н від 07.07.2010 року про арешт коштів боржника заступником начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області накладено арешт на грошові кошти у розмірі 3 663 336,62 грн.
Тобто, ухвалою Краснолуцького міського суду надано право державному виконавцю при примусовому виконанні виконавчих написів звертати стягнення на кошти ДП «Антрацит» у сумі 3332124,20 грн., але не на суму 3663336,62 грн. Отже, рішення суду, як підстава для обмеження права на розпорядження коштами ДП «Антрацит» в банківських установах в сумі 3663336,62 грн., відсутнє та відсутні підстави накладення арешту на банківські рахунки ДП «Антрацит» у сумі 3663336,62 грн.
Стягненню підлягає сума боргу по виконавчим написам нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000 року, № 1317 від 12.08.2002 року, № 1318 від 12.08.2002 року, № 1319 від 12.08.2002 року про стягнення з ДП «Антрацит» на користь ОСОБА_2 коштів на загальну суму 3332124,20 грн., а також згідно з постановою № 13/1 від 19.11.2009 року про стягнення з боржника виконавчого збору стягненню підлягає також сума виконавчого збору у розмірі 333 212,42 грн.
Постановою в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Калевичем В.А. від 29.07.2010 р. про перевірку зведеного виконавчого провадження № 13/1 була скасована Постанова № 13/1 від 19.11.2009 року про стягнення з ДП «Антрацит» виконавчого збору у сумі 333 212,42 грн.
В Постанові № б/н від 07.07.2010 р. про арешт коштів боржника заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державно виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Овчаренко Ю.С. зазначена сума накладення арешту на кошти у розмірі 3 665 336,62 грн., в тому числі сума виконавчого збору у сумі 333 212,42 грн., за Постановою № 13/1 від 19.11.2009 року про стягнення виконавчого збору, що була скасована 29.07.2010 року.
Враховуючи, що постанова відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19 листопада 2009 року № 13/1 про стягнення з боржника виконавчого збору, на підставі якої постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 07 липня 2010 року б/н накладено арешт на грошові кошти державного підприємства “Антрацит” в сумі 333212,42 грн., була винесена з порушенням вимог Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV “Про виконавче провадження”, внаслідок чого вона постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29 липня 2010 року про перевірку виконавчого провадження скасована, а також те, що Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV “Про виконавче провадження” не передбачено можливості вважати постанову про арешт коштів боржника такою, що втратила чинність, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Овчаренко Юлії Сергіївни від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника в сумі 3665336,62 грн., що містяться на р/р 26007310026101, МФО 304999 у ФАБ «Південний» в м. Луганськ, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача по винесенню постанови від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника в сумі 3665336,62 грн., що містяться на р/р 26007310026101, МФО 304999 у ФАБ «Південний» в м. Луганськ, суд зазначає про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області по винесенню постанови від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника в сумі 3665336,62 грн. узгоджуються з вимогами статей 5, 49, 50, 55 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV “Про виконавче провадження”.
Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії -постанова від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника, саме вона має вплив на його права та обов'язки. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав чи інтересів. З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 08 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов державного підприємства “Антрацит” до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Овчаренко Юлії Сергіївни від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника в сумі 3665336,62 грн. (три мільйони шістсот шістдесят п'ять тисяч триста тридцять шість гривень шістдесят дві копійки), що містяться на р/р 26007310026101, МФО 304999 у ФАБ «Південний»в м. Луганськ.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства “Антрацит” (ідентифікаційний код 32226065, місцезнаходження: 94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Ростовська, буд. 38) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 01,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 08 листопада 2010 року.
Суддя Т.І. Ковальова