Справа № 214/3464/25
2/214/2188/26
Іменем України
02 лютого 2026 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
при секретарі - Собченко Н.А.,
за участю:
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, -
Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що їхній з відповідачем син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повноліття, є студентом денної форми здобуття вищої освіти за кошти державного бюджету Криворізького національного університету Міністерства освіти та науки України, строк навчання в якому за першим (бакалаврським) рівнем встановлений до 30 червня 2028 року, перебуває на її утриманні, не працює, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, при цьому відповідач є його рідним батьком та зобов'язаний надавати синові матеріальну допомогу, тому вона просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до суду і до закінчення сином навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-х років.
Позивач у судове засідання не з'явилась, але надала до суду письмову заяву, в якій пред'явлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд розглянути справу за її відсутності.
Відповідач у судове засідання також не з'явився, але його представник у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у наданому до суду відзиві на позов.
Так, згідно наданого представником відповідача відзиву на позов зазначено, що син сторін у справі навчається на бюджетній основі, може отримувати стипендію, проживає разом зі своєю матір'ю, доказів матеріального становища якої матеріали справи не містять, а також не містять доказів на підтвердження витрат, які вона несе у зв'язку з навчанням сина. Між тим, відповідач не має змоги сплачувати аліменти на утримання сина, оскільки має на утриманні батьків пенсійного віку, які хворіють, а також має сам незадовільний стан здоров'я, постійно потребує лікування та реабілітації у зв'язку з отриманим пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, а заробітна плата, яку він отримує становить близько 21000 грн.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є повнолітнім сином позивача та відповідача у справі.
Згідно довідки №38-38 від 08.04.2025 року, ОСОБА_4 є студентом групи БІ-24-2 будівельного факультету, за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія», денної форми здобуття вищої освіти за кошти державного бюджету Криворізького національного університету Міністерства освіти та науки України, строк навчання в якому за першим (бакалаврським) рівнем встановлений до 30 червня 2028 року.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 199 СК України батьки зобов'язані утримувати свою повнолітню дитину, яка продовжує навчання і в зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, до досягнення дитиною 23-х років за умовами, якщо вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Верховний Суд в постанові від 13.04.2021 року у справі №308/4214/18 при вирішенні спору про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, зауважив про дію рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 5,6,7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, з урахуванням усіх обставин, які мають істотне значення, а саме: матеріального становища позивача, яке не підтверджено матеріалами справи, того, що на підтвердження витрат, які, як стверджує позивач, вона несе у зв'язку з навчанням сина нею не було надано жодного доказу, а відтак не доведено того, що вона потребує стягнення з відповідача аліментів саме у розмірі 1/4 частки з усіх видів його доходів щомісяця та не спростовує права ОСОБА_4 на отримання аліментів, з урахуванням матеріального становища платника аліментів, яке також не підтверджено належними та допустимими доказами, його працездатності, стану здоров'я, зокрема отримання ним поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини та потреби у зв'язку з цим у лікуванні та реабілітації, на що безумовно потрібні грошові кошти, наявності у нього батьків, які є пенсіонерами та мають отримувати пенсію, матеріального становища сина сторін у справі, який навчається за кошти державного бюджету та проживає разом із матір'ю, у зв'язку з чим безпосередні витрати на оплату його навчання та винайм житла не здійснюються та який не позбавлений права на отримання стипендії, суд визначає розмір аліментів, які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача на утримання сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/8 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, що відповідатиме положенням розумності та справедливості, принципу рівності прав та обов'язків батьків та їх зобов'язань щодо дітей, а також того, що відповідач має розподіляти свої доходи між дітьми та мати кошти для належного утримання самого себе.
Разом з тим, визначаючи строк, з якого і до якого стягуються аліменти, суд виходить з норм ч. 1 ст. 191 СК України та ч. 2 ст. 199 СК України, відповідно до яких аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, право на утримання припиняється у разі припинення дитиною навчання, але не більш, ніж до досягнення нею 23-х років, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання з 23 квітня 2025 року, тобто від дня пред'явлення даного позову до суду та стягувати їх до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не більш ніж до досягнення ним 23-х років.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у фіксованому розмірі у сумі 1211 грн. 20 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180-183, 191, 198-200 СК України, ст. ст. 3, 4, 5, 10-13, 19, 23, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , у розмірі 1/8 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 23 квітня 2025 року і до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не більш ніж до досягнення ним 23-х років.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити рішення в частині стягнення аліментів до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Попов.