Справа № 757/61614/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1410/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
22 січня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вісмар, Німеччина, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_10 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 рокузадоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залучення представників інших держав агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 , яке погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62025000000000924 від 09.09.2025.
Застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 01.02.2026, в межах строків досудового розслідування вказаного кримінального провадження.
Визначено ОСОБА_8 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в межах 3000 (три тисячі) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 9 084 000 (дев'ять мільйонів вісімдесят чотири тисячі) гривень.
Визначено, що сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:
отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві
ЄДРПОУ: 26268059
МФО: 820172
банк: Державна казначейська служба України, м. Київ
р/р UA128201720355259002001012089.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави, зобов'язано підозрюваного ОСОБА_8 прибувати до суду за першою вимогою, а також строком до 01.02.2026 виконувати наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
- не спілкуватись із свідками та іншими підозрюваними в даному кримінальному провадженні.
- носити електронний засіб контролю.
Зазначено, що з моменту внесення застави підозрюваний ОСОБА_8 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Строк дії ухвали визначено до 01.02.2026 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05.12.2025 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, захисник у скарзі просить за неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту встановити розмір застави у в сумі, що відповідає 80 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, так як такий розмір застави є посильним для підозрюваного.
В обґрунтування доводів скарги захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, такою що підлягає скасуванню з підстав: неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 .
Апелянт зазначає, що визначений слідчим суддею розмір застави жодним чином не пов'язується з майновим станом підозрюваного (за наявними в матеріалах даними), не співвідноситься за розміром зі встановленими слідчим суддею ризиками, не відповідає рівню залученості підозрюваного до обставин, які перевіряються у цьому кримінальному провадженні, тобто є невиправдано високим та завідомо непомірним, а тому не може бути застосований, не було встановлено виключних випадків, які дозволяли призначити заставу в розмірі 3000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Посилається на те, що у поданих слідчому судді запереченнях, а також усно, у судовому засіданні, стороною захисту заявлялись клопотання про дослідження документів, наданих прокурором у вигляді додатків до клопотання на обґрунтуванні підозри. Зокрема сторона захисту вказувала, що додані до клопотання та копії матеріалів кримінального провадження не містять жодних наявних фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що в діях ОСОБА_8 присутній склад кримінального правопорушення, який передбачений ч. 3 ст. 369-2 КК України (відсутнє вимагання).
Тобто, слідчий суддя, в порушення вищевказаних вимог статей 193-194 КПК, залишив заявлене клопотання без задоволення; надані прокурором докази не дослідив, а отже, не встановив, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, чим допустив неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вказані порушення унеможливили підтвердження чи спростування обставин обґрунтованості підозри, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, а отже відповідно до ст. 410-412 КПК України є підставою для скасування рішення слідчого судді.
Скаржник посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
В суді першої інстанції в порушення ст. 178 КПК України не було враховано при обранні такого жорсткого запобіжного заходу (тримання під вартою) соціально-правовий статус ОСОБА_8 .
В клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор зазначає, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати іншим чином та може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Такий ризик, як переховуватися від суду, повністю і беззаперечно спростовується застосуванням до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 КПК ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається на виконання органам поліції за місцем проживання підозрюваного.
ОСОБА_8 має постійне місце проживання.
При цьому, цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю передбачає повний цілодобовий контроль поліції та оперативне реагування на порушення, а вразі залишення місця проживання місцеві органи поліції мають право затримати обвинуваченого. В подальшому це дає реальні підстави для прокурора, щоб звернутися до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш тяжкий.
Обставини справи підтверджують, що ОСОБА_8 позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання.
Наступний ризик, на який посилається прокурор, це те, що ОСОБА_8 може впливати на свідків та потерпілих.
Однак, вказаний ризик повністю спростовується тим, що з більшістю свідків підозрюваний взагалі незнайомий. В клопотанні відсутня інформація про те, на яких саме свідків, на думку прокурора, підозрюваний може вчиняти вплив.
На думку апелянта, такий ризик, як вчинити нове кримінальне правопорушення, нічим не підтверджується та спростовується більш м'яким запобіжним засобом у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю.
Таким чином, вказані ризики повністю спростовуються застосуванням до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Звернувшись з апеляційною скаргою в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні № 62025000000000924 від 09.09.2025 строком до 01.02.2026 - скасувати та у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема домашній арешт, та покласти на нього обов'язки:
- в нічний період часу не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора та/або суду (в залежності від стадії кримінального провадження) та прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та / або суду (в залежності від стадії кримінального провадження);
- не відлучатися із території Київської області без дозволу слідчого, прокурора та / або суду;
- утримуватися від спілкування із підозрюваними (у разі наявності) та свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Крім цього, у разі незадоволення судом вищезазначеного прохання, адвокат просить визначити ОСОБА_8 заставу у 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб як для тяжкого злочину.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, адвокат ОСОБА_7 зазначає про те, що захист оскаржує ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05.12.2025 року у кримінальному провадженні № 62025000000000924 від 09.09.2025 повністю, з підстав незаконності та необґрунтованості судового рішення, а також сторона захисту стверджує, що не була почута судом.
Зокрема, поза увагою слідчого судді залишились аргументи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, адже, підозра суперечить принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Захисник вважає, що подане клопотання необґрунтоване та таке, що не підлягало задоволенню.
Так, сторона обвинувачення, подаючи до слідчого судді на розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язана довести та належним чином підтвердити матеріалами кримінального провадження те, що з поміж інших обов'язкових обставин наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення.
04.12.2025 ОСОБА_8 було вручене повідомлення про підозру у вчиненні
кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 - 2 ч. 3 КК України, яке сторона захисту вважає необґрунтованим.
Така позиція сторони захисту полягає у тому, що підозра ОСОБА_8 щодо його можливих неправомірних дій за ст. 369 - 2 ч. 3 КК України ґрунтується виключно лише на показаннях одного свідка кримінального провадження, проте, інших будь - яких доказів, які б підтверджували незаконні дії ОСОБА_8 не зазначено та до клопотання не долучено.
Захисник звертає увагу на кваліфікацію, за якою було вручене повідомлення про підозру ОСОБА_13 .
Так, останньому було вручене повідомлення про підозру за ст. 369 - 2 ч. 3 КК України, відповідно до чого ОСОБА_8 підозрюється в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Адвокат вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали слідчим суддею не були враховані доречні аргументи сторони захисту, які були зазначені під час судового засідання по розгляду вказаного клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зауважує, що клопотання про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Слідчому судді було зазначено про те, що слідчим, прокурором у клопотанні не обгрунтовано недостатність застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Сторона захисту вважає, що слідчим та прокурором у поданому клопотанні та
безпосередньо прокурором під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у
вигляді тримання під вартою не було доведено слідчому судді ризики та необхідність застосування найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою, відносно
ОСОБА_8 (...Європейський суд з прав людини зазначає, що існує презумпція на
користь звільнення з - під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути
«загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії»). У всіх
випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за
допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в
таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати
можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня
2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»)...).
Також, слідчим, прокурором у клопотанні не було належним чином обґрунтовано недостатність застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, до підозрюваного ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні раніше не застосовувались жодні інші запобіжні заходи, тому будь - який інший, більш м'який запобіжний захід забезпечить виконання ОСОБА_8 процесуальних обов'язків підозрюваного.
До ОСОБА_8 можна застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, застави, особистого зобов'язання.
Щодо застави, то на думку сторони захисту, слідчий суддя мав право визначити ОСОБА_8 заставу у 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що буде достатньою та співрозмірною, враховуючи вік ОСОБА_8 , сімейний стан та його матеріальний рівень (він одружений, має на утриманні малолітніх дітей, має тяжкі захворювання).
Захисник вважає, що визначення слідчим суддею застави у розмірі 9 084 000 грн. (дев'ять мільйонів вісімдесят чотири тисячі гривень), є необґрунтованим рішенням, оскільки слідчим суддею не було надану належну оцінку документам, які були надані стороною захисту в якості характеризуючих відомостей, зокрема щодо перебування підозрюваного на службі в Службі безпеки України, наявність у нього на утриманні малолітніх дітей та дружини, а також не було взято до уваги матеріальний стан ОСОБА_8 .
Визначений розмір застави є наперед непомірним для ОСОБА_8 та його сім'ї.
В той же час, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.
Крім того, сторона захисту наголошувала слідчому судді на тому, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Манчіні проти Італії» № 44955/98 від 13.10.2005, відомо, що домашній арешт за своєю суворістю прирівнюється до запобіжного заходу у виді тримання під вартою і цілком може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
У зв'язку з чим, слідчому судді було висловлене прохання, що у разі наявності все ж таки підстав для обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу, обрати особисте зобов'язання або домашній арешт. Проте, слідчий суддя не взяв до уваги відповідне прохання сторони захисту.
Так, ОСОБА_8 має місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , де постійно проживає разом зі своєю сім'єю.
Також, жодними матеріалами, доданими до клопотання про застосування запобіжного заходу, ризик, що ОСОБА_8 може переховуватись від органу досудового розслідування та / або суду по даному кримінальному проваджені, не підтверджується. Крім того, сторона захисту вважає, що наявність на утриманні ОСОБА_8 малолітніх дітей, а також перебування його у шлюбі та його міцні соціальні зв'язки є стримуючим фактором за для запобігання ризику його переховування від органу досудового розслідування та/або суду в подальшому.
Так, ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, має батьків, одружений, проживає постійно разом зі своєю сім'єю за однією адресою, має на утриманні малолітніх дітей.
Крім того, ОСОБА_8 є особою раніше не судимою та він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. Дані відомості позитивно характеризують особу ОСОБА_8 .
Дані відомості позитивно характеризують особу ОСОБА_8 та сторона захисту вважає, що слідчим суддею не було надано належної оцінки даним відомостям.
Заслухавши доповідь судді доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_10 , який підтримав вимоги апеляційних скарг та просив їх задовольнити з наведених у них підстав, пояснення прокурора ОСОБА_14 , яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000924 від 09.09.2025 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Вісмар, Німеччина, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 - в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Відповідно до наказу Служби безпеки України 66-ос/дск від 14.02.2023 ОСОБА_8 призначений на посаду консультант-експерта 1 відділу 1 управління Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування СБ України та має військове звання підполковник.
Наказом Служби безпеки України № 102-ос/дск від 06.11.2025 ОСОБА_8 призначено на посаду консультант-аналітик Аналітичного відділу Організаційно-аналітичної служби Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування СБ України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що будучи працівником правоохоронного органу, в порушення вимог законодавства, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення у сфері службової діяльності, за наступних обставин.
На початку 2025 року, більш точний час під час досудового розслідування не встановлено ОСОБА_15 , який є військовозобов'язаним громадянином України та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), під час перевірки своїх облікових даних в електронному кабінеті призовників, військовозобов'язаних та резервістів « Резерв+ » стало відомо про порушення ним правил військового обліку.
Після чого ОСОБА_15 звернувся до службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою оновлення (уточнення) облікових (персональних) даних та подальшого виключення зі списку розшукуваних осіб із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг». Однак, проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_15 у ІНФОРМАЦІЯ_6 не завершив.
Так, 03.09.2025 ОСОБА_15 , маючи намір в законний спосіб зняти відмітку про порушення ним правил військового обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», звернувся до ОСОБА_8 з метою отримання кваліфікованої допомоги щодо вирішення даного питання. В ході телефонної розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_15 , останній повідомив, що перебуває у розшуку за порушення правил військового обліку.
Під час вказаної розмови у ОСОБА_8 , розуміючи необізнаність ОСОБА_17 у питаннях зняття відмітки про порушення ним правил військового обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», усвідомлюючи нагальну потребу та важливість вирішення цього питання для останнього, а також, оцінюючи його побоювання щодо можливого призову для проходження військової служби за мобілізацією, виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 , з метою виключення ОСОБА_15 з розшуку за порушення правил військового обліку, з подальшим зняттям з військового обліку, шляхом надання медичної документації про наявності у ОСОБА_15 групи інвалідності, яка перешкоджає останньому бути мобілізованим та проходити військову службу у лавах ЗСУ або іншого військового формування.
Так, 29.09.2025 року близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_18 , перебуваючи у заздалегідь обумовленому місці на території автозаправної станції «KLO» за адресою: м. Київ, вул. Миколи Василенка, 3, зустрівся з ОСОБА_15 .
Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_18 , продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, повідомив ОСОБА_15 про наявну у нього можливість здійснення впливу на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 , з метою виключення зі списку розшукуваних осіб ОСОБА_15 за порушення правил військового обліку, з подальшим зняттям останнього з військового обліку, шляхом надання медичної документації про наявності у нього групи інвалідності.
При цьому, ОСОБА_8 зазначив, що за вирішення вказаних питань ОСОБА_15 необхідно надати йому неправомірну вигоду в розмірі 15 000 доларів США.
Крім цього, ОСОБА_8 під час зустрічі повідомив ОСОБА_15 про необхідність надання йому копій всіх медичних документів для виготовлення медичної документації щодо наявності в останнього групи інвалідності, задля уникнення мобілізації та проходження військової служби в лавах ЗСУ або інших військових формувань.
Тим самим, ОСОБА_8 запевнив ОСОБА_15 , що він, як отримувач неправомірної вигоди, може реально здійснити вплив на службових осіб органів військового управління, уповноважених на прийняти рішення щодо зняття з розшуку та військового обліку останнього.
У подальшому, 15.10.2025 близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, перебуваючи на території автозаправної станції «KLO» за адресою: м. Київ, вул. Миколи Василенка, 3, під час особистої зустрічі з ОСОБА_15 , який діяв під контролем правоохоронних органів, одержав від останнього грошові кошти в сумі 7 000 доларів США, що станом на 15.10.2025 відповідно до офіційного курсу валют, встановлених НБУ становить 292 259 грн. 80 коп., що є частиною неправомірної вигоди від загальної суми 15 000 доларів США, з урахуванням висунутої попередньої вимоги ОСОБА_19 , за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 , з метою виключення ОСОБА_15 з розшуку за порушення правил військового обліку, з подальшим зняттям з військового обліку, шляхом надання медичної документації про наявності групи інвалідності, яка перешкоджає останньому бути мобілізованим та проходити військову службу у лавах ЗСУ або іншого військового формування.
Крім того, ОСОБА_8 під час розмови повідомив ОСОБА_15 про необхідність надання йому копій паспорту громадянина України, реєстраційного номеру картки платника податків, військово-облікового документу та всіх наявних у ОСОБА_15 медичних документів.
У подальшому, ОСОБА_8 в період жовтня-листопада 2025 року під час спілкування з ОСОБА_15 із використанням месенджера «WhatsApp», неодноразово вимагав в останнього надати йому другу частину неправомірної вигоди в розмірі 8 000 доларів США, мотивуючи тим, що в разі відмови надання другої частини неправомірної вигоди ОСОБА_18 , використовуючи своє становище, маючи можливість здійснювати вплив на службових осіб органів військового управління, уповноважених на прийняти рішення щодо зняття з розшуку та військового обліку, створюватиме перепони в процесі виготовлення військових облікових документів та перешкоджатиме зняттю ОСОБА_15 з військового обліку.
Так, 04.12.2025 близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_18 , продовжуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, перебуваючи у заздалегідь обумовленому місці на території автозаправної станції «KLO» за адресою: м. Київ, Вадима Гетьмана, 27Д, під час особистої зустрічі з ОСОБА_15 , який діяв під контролем правоохоронних органів, одержав від останнього грошові кошти в сумі 8 000 доларів США, що станом на 04.12.2025 відповідно до офіційного курсу валют, встановлених НБУ, становить 337 627 грн. 20 коп., що є другою частиною неправомірної вигоди від загальної суми 15 000 доларів США, з урахуванням висунутої попередньої вимоги ОСОБА_8 , за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 , з метою виключення ОСОБА_15 з розшуку за порушення правил військового обліку, з подальшим зняттям з військового обліку, шляхом надання медичної документації про наявності групи інвалідності, яка перешкоджає останньому бути мобілізованим та проходити військову службу у лавах ЗСУ або іншого військового формування. Після чого ОСОБА_8 був затриманий співробітниками правоохоронних органів.
04.12.2025 року о 10 год. 30 хв. ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
04.12.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
05.12.2025 року (клопотання датоване 04.12.2025 року) старший слідчий в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залучення представників інших держав агресивної війни проти України, Головного слідчого управління державного бюро розслідувань ОСОБА_11 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням, яке погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62025000000000924 від 09.09.2025.
Слідчий у клопотанні зазначав про те, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами:
- заявою ОСОБА_15 про вчинення кримінального правопорушення від 10.09.2025;
- протоколами допитів свідка ОСОБА_15 від 10.09.2025, 30.09.2025 та 15.10.2025;
- протоколами оглядів від 01.10.2025, 15.10.2025, 16.10.2025, 27.10.2025 та 19.11.2025;
- протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії;
- протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів від 15.10.2025;
- протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів від 04.12.2025;
- протоколом затримання ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України;
- витребуваними в порядку ст. 93 КПК України документами, а також іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.
Відповідно до змісту поданого клопотання підставою застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому за погодженням з прокурором звернутися з клопотанням до суду про обрання запобіжного заходу у зв'язку з тим, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, застосування більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного сторона обвинувачення вважає за неможливе, з огляду на наступне.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні умисного тяжкого корупційного злочину, наявність усіх передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, дає підстави вважати, що у разі застосування до останнього більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, таких як застава, особиста порука, особисте зобов'язання чи домашній арешт, орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження, не матиме можливості запобігти впливу ОСОБА_8 на свідків по справі з метою уникнення кримінальної відповідальності, знищення підозрюваним речей та документів, які мають значення для досудового розслідування, та у яких містяться відомості, які можуть бути доказами під час судового розгляду, а також запобігти перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки для проведення слідчих та процесуальних дій.
Вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його триманню під вартою, не хворіє. Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Вік ОСОБА_8 , відсутність міцних соціальних зав'язків, можуть дозволити йому переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що унеможливить проведення за його участю досудового розслідування та судового розгляду.
Водночас, менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків) і руху кримінального провадження.
З урахуванням викладених обставин більш м'які, передбачені ст. 176 КПК України, запобіжні заходи, не забезпечать виконання ОСОБА_8 процесуальних обов'язків підозрюваного та не нададуть можливості запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зокрема, не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного такі запобіжні заходи як особисте зобов'язання чи особиста порука, оскільки він вчинив умисний тяжкий корупційний злочин. Серед осіб з кола спілкування підозрюваного слідству не відомі особи, які заслуговують на довіру, на адресу сторони обвинувачення не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_8 . З урахуванням тяжкості інкримінованого ОСОБА_8 злочину, застосування до нього домашнього арешту також не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
В світлі конкретних обставин кримінального провадження достатнім та дієвим стане запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Застосування цього запобіжного заходу забезпечить мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження.
Суспільний інтерес у швидкому, повному і об'єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.
З урахуванням викладеного, сторона обвинувачення об'єктивно та обґрунтовано вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного сприятиме завданням та цілям кримінального процесуального закону, а також надасть слідству можливість закінчити досудове розслідування у розумні строки, а обрання інших запобіжних заходів не забезпечить дієвість кримінального провадження.
Також слідчий зазначив про те, що з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, особу підозрюваного застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов'язків.
Зауважив, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру забороні відчуження об'єктів власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_8 , також на праві приватної власності останньому належить транспортний засіб «Jeep Grand Cherokee» 2019 р.в. д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , середня ринкова вартість вказаного автомобіля 30 000 доларів США.
Окрім того, грошове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України, на час дії воєнного стану, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», може бути збільшений, що вказує на отримання працівниками Служби безпеки України значного грошового забезпечення та додаткової винагороди, що може дозволити внесення застави.
Також, під час досудового розслідування встановлено, що 15.10.2025 ОСОБА_8 під час особистої зустрічі з ОСОБА_15 , який діяв під контролем правоохоронних органів, отримав від останнього грошові кошти в сумі 7 000 доларів США) що є частиною неправомірної вигоди від загальної неправомірної вигоди в розмірі 15 000 доларів.
Вказані обставини вказують на те, що ОСОБА_8 має значні матеріальні статки, тому застава у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину обов'язків, таким чином доцільно при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3303 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 10 001 484 (десять мільйонів одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) грн., у національній грошовій одиниці України, оскільки внесення застави в саме такому розмірі достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним покладених обов'язків у разі звільнення з-під варти після її внесення, а також забезпечить утримання останнього від реалізації вищевказаних ризиків.
Враховуючи характер кримінальних правопорушень та інші обставини, визначені у ст. 178 КПК України, орган досудового розслідування вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 надасть можливість запобігти ризикам, наведеним у клопотанні. Застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання зазначеним ризикам і не забезпечить дієвість кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 рокузадоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залучення представників інших держав агресивної війни проти України, Головного слідчого управління державного бюро розслідувань ОСОБА_11 , яке погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62025000000000924 від 09.09.2025.
Застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 01.02.2026, в межах строків досудового розслідування вказаного кримінального провадження.
Визначено ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в межах 3000 (три тисячі) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 9 084 000 (дев'ять мільйонів вісімдесят чотири тисячі) гривень.
Визначено, що сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:
отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві
ЄДРПОУ: 26268059
МФО: 820172
банк: Державна казначейська служба України, м. Київ
р/р UA128201720355259002001012089.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави, зобов'язано підозрюваного ОСОБА_8 , прибувати до суду за першою вимогою, а також строком до 01.02.2026 виконувати наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
- не спілкуватись із свідками та іншими підозрюваними в даному кримінальному провадженні.
- носити електронний засіб контролю.
Зазначено, що з моменту внесення застави підозрюваний ОСОБА_8 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Строк дії ухвали визначено до 01.02.2026.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами: заявою ОСОБА_15 про вчинення кримінального правопорушення від 10.09.2025; протоколами допитів свідка ОСОБА_15 від 10.09.2025, 30.09.2025 та 15.10.2025; протоколами оглядів від 01.10.2025, 15.10.2025, 16.10.2025, 27.10.2025 та 19.11.2025; протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії;протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів від 15.10.2025;протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів від 04.12.2025;протоколом затримання ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України; витребуваними в порядку ст. 93 КПК України документами, а також іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.
Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.369-2 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається у клопотанні орган досудового розслідування, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), слідчий суддя виходив із того, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України, яка інкримінується ОСОБА_8 передбачає можливість призначення судом покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з конфіскацією майна.
Водночас, звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, не передбачено (крім випадку затвердження угоди про визнання винуватості у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією).
Крім того, відповідно до встановлених обставин кримінального провадження, ОСОБА_8 має досвід організації та здійснення впливу на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави, з метою зняття з військового обліку під час мобілізації та, відповідно, подальшого перетину державного кордону України, через що може використати ці можливості у власних інтересах для переховування від органів слідства, прокуратури та суду.
Також, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 у період з 2004 року по 2012 рік проходив військову службу в ДПС України, у зв'язку з чим обізнаний щодо заходів з охорони державного кордону та має сталі зв'язки з представниками Державної прикордонної служби, що може створити умови для залишення ним території України, у т.ч. поза пунктами пропуску.
Крім того, ОСОБА_8 має неповнолітніх дітей, які перебувають за кордоном. Рідний брат ОСОБА_8 - ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуває у Німеччині тривалий час, що в свою чергу створює значні ризики залишення ОСОБА_8 території України.
При цьому, ОСОБА_8 має паспорти громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 (термін дії до 22.07.2027).
Також, ОСОБА_8 дотримується правил конспірації, зокрема використовує програми-месенджери з алгоритмами шифрування, секретними чатами та автоматичним видаленням повідомлень; використовує заздалегідь обумовлену термінологію; ознайомлений із необхідністю знищення пристроїв, які використовуються для злочинної діяльності; обізнаний про форми та методи проведення оперативно-технічних заходів та негласних і гласних слідчих (розшукових) дій.
Вищевказані обставини, дають підстави вважати, що підозрюваний в разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватися від органів слідства, суду, та має реальні можливості покинути територію України з цією метою. Одним із ризиків можливого переховування підозрюваного від слідства та суду є відсутність контролю за частиною державного кордону в окремих областях України.
Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), обґрунтовується тим, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені можливих співучасники злочину, місця зберігання засобів вчинення злочинів, а зважаючи на тяжкість інкримінованих підозрюваному діянь, зухвалість їх вчинення, а також на міру покарання, яка загрожує підозрюваному, який є працівником правоохоронного органу, сторона обвинувачення обґрунтовано вважає, що ОСОБА_8 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, вчинятиме дії, спрямовані на знищення або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні, збір яких на даний час досудовим розслідуванням не завершено, що значно вплине на процес доказування вини підозрюваного.
Крім того, ОСОБА_8 , як співробітник правоохоронного органу, має тісні зв'язки з широким колом осіб, в тому числі з числа співробітників правоохоронних органів державної влади на різних рівнях, за сприяння яких він в змозі вчинити дії, спрямовані на знищення, приховування або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні), обґрунтовується тим, що з високим ступенем ймовірності ОСОБА_8 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, може незаконно впливати на свідків, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення. Показання свідків є значущими для доведення обставин, що підлягають доказуванню. Окрім цього, на даний час встановлюються особи, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню, з метою їх подальшого допиту як свідків, а також кола осіб, можливо причетних до вчинення кримінальних правопорушень. Перебуваючи поза межами установ попереднього ув'язнення, підозрюваний може вчинити дії щодо впливу на них, у тому числі шляхом погроз і залякувань, підкупу, з метою відмови надання показань слідству.
Відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.
Ризик незаконного впливу на інших осіб об'єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, за якої на стадії досудового розслідування показання отримуються під час допиту слідчим, прокурором, а на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише під час досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином) слідчий суддя обгрунтовано вважав доведеним з огляду на те, що ОСОБА_8 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, зможе координувати свої дії з іншими невстановленими на даний час можливими співучасниками злочину, що мають можливість впливати на викривлення значимих доказів і даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню.
З метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний може зловживати своїми процесуальними правами з метою затягування строків досудового розслідування шляхом не з'явлення до слідчого, прокурора, слідчого судді під приводом надання фіктивних документів про перебування на лікуванні, у відрядженні, тощо, що унеможливить проведення слідчих дій у розумні строки.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується) слідчий суддя вважав доведеним враховуючи, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме службовими особами ТЦК та СП, поєднане з вимаганням такої вигоди, з метою виключення особи зі списку розшукуваних осіб, а також подальше зняття з військового обліку. На даний час воєнний стан та загальна мобілізація в Україні продовжена, що може спонукати особу надалі вчиняти аналогічні злочини. Відповідно, існує ризик продовження протиправної діяльності з метою отримання прибутку.
Ґрунтуючись на зазначеному, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді суду першої інстанції про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких встановлена в ході розгляду клопотання органу досудового розслідування, та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини, визначені п. п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, обґрунтованість підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами та даними про конкретні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, колегія суддів враховує дані про особу підозрюваного, та приходить до висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованими висновки слідчого судді про наявність на даній стадії досудового розслідування підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків в даному кримінальному провадженні, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів не вбачає.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , ніж тримання під вартою, колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_8 , та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, визначив підозрюваному розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія суддів зазначає, що ймовірно вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369-2 КК України, у якому він підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження встановлено наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Як вбачається із матеріалів провадження, слідчий суддя, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував конкретні обставини кримінального провадження та особу підозрюваного.
При цьому, слідчий суддя у відповідності до положень ст. ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, врахував і тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого злочину, характер та обставини вчинення злочину, і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Викладені в апеляційних скаргах доводи про необґрунтованість підозри є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Твердження апелянтів про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки докази наявності достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
При цьому, посилання сторони захисту на характеристики особи підозрюваного, не спростовують правильність висновків слідчого судді про наявність у підозрюваного можливості в подальшому вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Твердження захисників про непомірність визначеної ОСОБА_8 застави у розмірі 9 084 000 грн., є необґрунтованими, оскільки при визначенні розміру застави слідчий суддя, наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України, врахував практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. Оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 , характер та обставини вчинення злочину, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що застава в розмірі 3000 (три тисячі) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 9 084 000 грн., в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним додаткових процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Також, як вбачається з матеріалів провадження, беззаперечних та достатніх доказів на підтвердження незадовільного стану здоров'я підозрюваного, що перешкоджало б утриманню його під вартою, стороною захисту суду надано не було, а тому доводи про незадовільний стан здоров'я ОСОБА_8 не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Інші наведені у апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких апелянти просять скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з викладеними в них доводами, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4