Єдиний унікальний номер справи № 761/43259/24
Провадження №22-ц/824/1284/2026
22 січня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Державна міграційна служба України про встановлення факту, що має юридичне значення,
19 листопада 2024 року заявник звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
На обґрунтування вимог зазначено, що у заявника виникла необхідність звернутися до суду із цією заявою про визнання факту народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є прабабою заявника, на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», а саме у селі Зельц, яке на сьогоднішній день є селищем Лиманське Роздільнянського району Одеської області.
Встановлення факту народження прабаби заявника на території України, що є територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», в селі Зельц, яке на сьогоднішній день є селищем Лиманське Роздільнянського району Одеської області, необхідно для отримання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію».
Враховуючи викладене, заявник просив суд встановити факт народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є прабабою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», а саме у селі Зельц, яке на сьогоднішній день є селищем Лиманське Роздільнянського району Одеської області.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2025 року заяву залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 12 червня 2025 року заявник направив апеляційну скаргу, у якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими.
У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву у повному обсязі.
14 серпня 2025 року до апеляційного суду від заінтересованої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення - без змін.
У судове засідання, призначене на 22 січня 2026 року з'явився представник заінтересованої особи Державної міграційної служби України - Дехтяров В.В., який просив апеляційний суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заявник у судове засідання не з'явився, про розгляд справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надавав.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) є громадянином Сполучених Штатів Америки, що підтверджується належним чином засвідченою копією паспорта ОСОБА_1 з нотаріально засвідченим перекладом.
Прабаба заявника - ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Зельц.
Відповідно до загальнодоступних відомостей, розміщених на Вікіпедії (режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Лиманське_(селище)), селище Лиманське (до 1 лютого 1945 року - Зельц, Зельці) є населеним пунктом України, що виконує функції адміністративного центру Лиманської селищної громади Роздільнянського району Одеської області. Раніше селище було районним центром ліквідованого Зельцького району.
Оскільки на момент народження ОСОБА_4 населений пункт входив до складу Російської імперії, архівні книги зберігаються в Державному архіві Саратовської області, тому документ виданий саме цією установою. По цій самій причині у свідоцтві про народження діда заявника - ОСОБА_5 - місце народження ОСОБА_2 вказано «Росія».
Родинні відносини між заявником та ОСОБА_6 підтверджуються:
1) належним чином засвідченою копією свідоцтва про народження Заявника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нотаріально засвідченим перекладом, де вказано, що батьком Заявника є ОСОБА_7 ;
2) належним чином засвідчена копія свідоцтва про народження батька Заявника - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з нотаріально засвідченим перекладом, де зазначено, що його батьком є ОСОБА_8 ;
3) належним чином засвідченою копією свідоцтва про народження діда Заявника - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з нотаріально засвідченим перекладом, де його матір?ю вказана ОСОБА_2 .
Також заявником було долучено копію архівного запису про народження і хрещення прабаби ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з нотаріально засвідченим перекладом.
На переконання заявника, факт народження ОСОБА_2 на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», підтверджується належним чином засвідченою копією архівного запису про народження і хрещення ОСОБА_2 з нотаріально засвідченим перекладом.
Водночас суд першої інстанції зауважив, що наявний документ, у розумінні Закону України «Про імміграцію» не може підтвердити факт народження ОСОБА_2 на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України».
Отже, суд першої інстанції, залишаючи без задоволення заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, зазначив, що заявлені вимоги не доведені належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки надана заявником копія архівного запису про народження і хрещення ОСОБА_2 у розумінні положень статей 77, 78, 81 ЦПК України та Закону України «Про імміграцію» не є документом, який може підтвердити факт її народження на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», з огляду на те, що такий документ не є копією свідоцтва про народження, а обставини справи, які за законом мають підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для встановлення запитуваного факту в порядку окремого провадження.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов помилкових і таких, що не відповідають обставинам справи, висновків, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, безпідставно відмовивши у задоволенні заяви з мотивів неналежності та недопустимості архівного запису про народження і хрещення ОСОБА_2 , хоча саме цей документ, на переконання заявника, є єдино можливим та належним доказом факту її народження у 1882 році в населеному пункті Зельц (нині - селище Лиманське Одеської області), який на момент звернення заявника підтверджує народження на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», з огляду на історичні обставини та відсутність інституту свідоцтв про народження у відповідний період, при цьому родинний зв'язок заявника з вказаною особою підтверджується сукупністю належних доказів, а встановлення такого факту має юридичне значення та є необхідним для реалізації права заявника на імміграцію в Україну, іншого позасудового порядку його встановлення законом не передбачено.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 та частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи за наявності сукупності таких умов: факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити відповідний документ; встановлення факту не пов'язане з вирішенням спору про право. При цьому відповідно до абзацу третього пункту 18 цієї ж Постанови рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, є обов'язковим для органів, які оформлюють права, що виникають у зв'язку з таким фактом.
З матеріалів справи вбачається, що встановлення факту народження ОСОБА_2 на території, яка відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» стала територією України, є необхідним заявникові для реалізації права на імміграцію в Україну поза квотою імміграції як особі, яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію поза квотою надається, зокрема, особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» таке право мають іноземці, якщо їхні прадід чи прабаба народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України».
Порядок підтвердження відповідних обставин визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215. Пунктом 44 цього Порядку прямо передбачено, що у разі відсутності документів, які підтверджують факт народження особи до 24 серпня 1991 року на відповідній території, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Як установлено апеляційним судом, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Зельц, яке нині є селищем Лиманське Роздільнянського району Одеської області, що підтверджується архівним записом про народження і хрещення. На момент її народження вказаний населений пункт перебував у складі Російської імперії, у зв'язку з чим метричні книги зберігаються в Державному архіві Саратовської області, а тому видача такого документа саме цією архівною установою є об'єктивно зумовленою історичними обставинами.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданий архівний запис не може вважатися належним та допустимим доказом. З огляду на дату народження ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 - отримання свідоцтва про народження у сучасному розумінні було неможливим, а єдиним документом, який підтверджує факт її народження, є саме запис про народження і хрещення. За наявності свідоцтва про народження необхідність звернення заявника до суду взагалі була б відсутня.
Таким чином, копія архівного запису про народження і хрещення ОСОБА_2 , отримана у встановленому порядку та подана з нотаріально засвідченим перекладом, є належним і допустимим доказом у розумінні статей 76-81 ЦПК України, а висновки суду першої інстанції про неможливість підтвердження цим документом факту народження на території, що стала територією України, не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
З урахуванням того, що заявлений факт має юридичне значення, безпосередньо впливає на реалізацію прав заявника, іншим шляхом, окрім судового, встановлений бути не може, а подані докази є достатніми та взаємопов'язаними, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість заяви та наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про залишення заяви без задоволення; апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Державна міграційна служба України про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.
Встановити факт народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є прабабою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», а саме у селі Зельц, яке на сьогоднішній день є селищем Лиманське Роздільнянського району Одеської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько