Справа № 240/20386/24
Головуючий у 1-й інстанції: Попова Оксана Гнатівна
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
02 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
до Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 14.02.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 14.02.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу з 2014 року була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". В подальшому, з 14.02.2020 позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування". Вказує, що відповідачем при обчисленні пенсії показники середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески, враховано за 2014-2016 роки. Проте враховуючи попереднє призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" вважає, що потрібно застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2017-2019 роки.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задоволено:
-визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки.
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 14.02.2020 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2017-2019 роки, із урахуванням раніше виплачених коштів.
-стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відзив позивача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 02.09.2003 по 13.02.2020 отримувала пенсію за вислугу років призначену на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення", яку обчислено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В подальшому, 14.02.2020 за заявою позивачки, її переведено на пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивачка звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою щодо перерахунку пенсії із застосуванням під час перерахунку показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії: 2017-2019 роки.
Однак, відповідач листом від 01.10.2024 за №10600-0202-8/124281 повідомив про відсутність підстав для застосування показника середньої заробітної плати за 2017-2019.
Вважаючи відмову протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулась до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно із ч.3 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватись заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Частина 2 статті 40 Закону №1058-ІV передбачає, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+ Кз2+Кз3+...+Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Зі змісту наведених норм вбачається, що ч.3 статті 45 Закону №1058-ІV регламентований порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного за цим Законом, на інший вид пенсії за цим же законом. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії за цим же законом є незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Разом з тим, позивач раніше отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону №1788-XII, який визначає інші підстави та порядок призначення пенсії. Пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивачу раніше не призначалась, відтак, у цьому випадку не відбувся перехід з одного виду пенсії на інший в межах дії Закону №1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 зазначила, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із ч.3 ст.45 Закону №1058-IV.
Отримуючи пенсію за вислугу років, позивач не отримувала пенсію, передбачену Законом №1058-ІV, а тому, звернувшись до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, вона використала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058-ІV вперше.
Відмовляючи позивачці у обчисленні її пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки відповідач помилково ототожнив поняття "переведення на інший вид пенсії" та "призначення пенсії", внаслідок чого в розрахунку пенсії останнім неправомірно враховані показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні не за той період, як це мало б бути для пенсії, яка призначена вперше відповідно до Закону №1058-IV.
Отже, позивач має право на виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.01.2019 у справі №577/2457/17 щодо аналогічних правовідносин.
З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає, що при призначенні у 2020 році позивачці пенсії за віком відповідно до закону №1058-ІV повинен був бути застосований показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували року звернення, а саме за 2017-2019.
Враховуючи наведене вище, відмова відповідача щодо обчислення розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019, є протиправною, а тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено адміністративний позов в цій частині.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо строку звернення до суду з позовними вимогами колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частинами першою - другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а висловила наступну правову позицію щодо строків звернення до суду:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Предметом розгляду у цій справі є перерахунок пенсії позивача з 14.02.2020 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2017-2019 роки.
Таким чином, про виплату пенсії, яка є щомісячним платежем, в меншому розмірі, ніж передбачено законом, та відповідно порушення своїх прав позивач мав дізнатись, отримуючи таку виплату за відповідний місяць.
Крім того, отримання позивачем листа відповідача від 01.10.2024 року у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Колегія суддів наголошує, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на те, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд звертає увагу на те, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Аналогічні висновки щодо строку звернення до суду, висловлено Верховним Судом у постанові від 16.09.2021 у справі № 560/5412/20, від 21.09.2022 у справі №600/4491/21-а та від 18.05.2023 у справі № 560/19830/21.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Колегія суддів зазначає, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідно до частини третьої вказаної статті якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи наведене, а також те, що позивач звернувся до суду з цим позовом 23 жовтня 2024 року його права можуть бути захищені судом з 23 квітня 2024 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не з 14.02.2020 року, як просив позивач, у зв'язку із чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 23 квітня 2024 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2017-2019 роки, із урахуванням раніше виплачених коштів. Позовні вимоги за період з 14.02.2020 до 22.04.2024 (включно) слід залишити без розгляду відповідно до статті 123 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року скасувати.
Ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 23 квітня 2024 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2017-2019 роки, із урахуванням раніше виплачених коштів.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання здійснити виплату пенсії за період з 14.02.2020 до 22.04.2024 (включно) залишити без розгляду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.