02 лютого 2026 року справа № 580/13215/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС у Черкаській області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 7861144/23-12 від 27.06.2025, видане Головним управлінням ДПС у Черкаській області.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що Головне управління ДПС у Черкаській області в цьому випадку не мало ніяких законних підстав для здійснення нарахування податкового зобов'язання на земельні ділянки, які не перебувають в межах його правомочності відповідно до визначеного адміністративно-територіального устрою України. Крім того, вказала, що відповідач здійснив нарахування податкового зобов'язання в порушення положень пп. 281.1.3 п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України, а податкове повідомлення-рішення прийняте та надіслане з порушенням встановленого чим Кодексом строку.
Ухвалою від 02 грудня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
02.12.2025 до суду надійшли доповнення до позову, у якому позивачка вказала, що податкове зобов'язання за земельні ділянки повинно сплачувати Селянське (фермерське) господарство “КОЛОС», в оренді у якого перебувають земельні ділянки.
22.12.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що підпунктом 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України встановлено, що визначення загального мінімального податкового зобов'язання фізичними особами, які не зареєстровані як фізичні особи-підприємці, здійснюється контролюючим органом за податковою адресою таких осіб. Згідно наданого запиту ГУ ДПС у Черкаській області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта відсутня інформація щодо надання земельних ділянок площею 7,7201 га, кадастровий номер 2323686600:17:011:0004, та 7,7202 га , кадастровий номер 2323686600:17:011:0003 в оренду. Керуючись інформацією в ІКС “Податковий блок» підсистеми “Облік платежів» “Реєстр платників МПЗ», які надійшли до контролюючого органу за податковою адресою платника податку від контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки та даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно наданих ГУ ДПС у Черкаській області ОСОБА_1 було сформовано податкове повідомлення-рішення № 7861144/23-12 від 27.06.2025 на сплату мінімального податкового зобов'язання у сумі 20759,19 грн за земельні ділянки площею 7,7201 га, кадастровий номер 2323686600:17:011:0004, та 7,7202 га, кадастровий номер 2323686600:17:011:0003.
19.12.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка вказала на його необґрунтованість.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 , є власником двох земельних ділянок:
- кадастровий номер 2323686600:17:011:0003 з цільовим призначенням: “для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», площею 7,7202 га за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський р., с/рада. Терсянська;
- кадастровий номер 2323686600:17:011:0004 з цільовим призначенням: “для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», площею 7,7201 га за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський р., с/рада. Терсянська.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - вказані вище земельні ділянки перебувають в оренді у Селянському (фермерському) господарстві “КОЛОС» (код ЄДРПОУ 23848282), зокрема:
- земельна ділянка кадастровий номер 2323686600:17:011:0003 - договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 01.07.2008, видавник: ОСОБА_2 / С(Ф)Г “КОЛОС»; угода до договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008 року, серія та номер: б/н, виданий 06.02.2008, видавник: ОСОБА_2 / С(Ф)Г “КОЛОС»;
- земельна ділянка кадастровий номер 2323686600:17:011:0004 - договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 01.07.2008, видавник: ОСОБА_2 / С(Ф)Г “КОЛОС»; угода до договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008 року, серія та номер: б/н, виданий 06.02.2017, видавник: ОСОБА_2 / С(Ф)Г “КОЛОС».
Відповідно до Угоди від 06.02.2017 до Договорів оренди земельних ділянок кадастровий номер 2323686600:17:011:0003 та кадастровий номер 2323686600:17:011:0004, термін дії договору оренди діє до 01.01.2027.
За вказані земельні ділянки ГУ ДПС у Черкаській області прийняло податкове повідомлення-рішення № 7861144/23-12 від 27.06.2025 про визначення податкових зобов'язань за звітній період 2024 року в сумі 20759,19 грн.
Позивачка вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, а тому звернулась в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).
Законом України від 30.11.2021 року № 1914 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» для платників податків - фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, вводиться поняття мінімального податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 64 розділу XX “Перехідні положення» Податкового кодексу України першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов'язання, є 2022 рік.
Згідно з підпунктом 170.14.3. пункту 170.14 статті 170 Податкового кодексу України визначення загального мінімального податкового зобов'язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб. Мінімальне податкове зобов'язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/ користування.
Відповідно до підпункту 170.14.1. пункту 170.14 статті 170 Податкового кодексу України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов'язання визначається контролюючим органом.
У разі передачі таких земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, їх розмір враховується при визначенні загального мінімального податкового зобов'язання орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) таких земельних ділянок у порядку, встановленому цим Кодексом (підпункт 170.14.2 пункту 170.14 статті 170 Податкового кодексу України).
Згідно з пп. 38-1.1.4 п. 38-1.1, п. 38-1.3, 38-1.4 ст. 38-1 Податкового кодексу України мінімальне податкове зобов'язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.
У разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов'язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.
У разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов'язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов'язання кожного з таких власників або користувачів.
У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов'язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.
Згідно з підпунктом 38-1.1.2 статті 38-1 Податкового кодексу України мінімальне податкове зобов'язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де: МПЗ мінімальне податкове зобов'язання; НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; S - площа земельної ділянки, гектарах; К - коефіцієнт, що становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.
Відповідно підпункту 38-1.1.4 статті 38-1 Податкового кодексу України мінімальне податкове зобов'язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.
Згідно пункту 38-1.3 статті 38-1 Податкового кодексу України у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов'язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 38-1.4 статті 38-1 Податкового кодексу України встановлено, що у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов'язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов'язання кожного з таких власників або користувачів.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що у разі передачі земельних ділянок в оренду за умови державної реєстрації такого права податкові зобов'язання визначаються для їх орендарів.
Суд встановив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна належні позивачці земельні ділянки перебувають в оренді у Селянського (фермерського) господарства “КОЛОС» (код ЄДРПОУ 23848282), зокрема:
- земельна ділянка кадастровий номер 2323686600:17:011:0003 - договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 01.07.2008, видавник: ОСОБА_2 / С(Ф)Г “КОЛОС»; угода до договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008 року, серія та номер: б/н, виданий 06.02.2008, видавник: ОСОБА_2 / С(Ф)Г “КОЛОС»;
- земельна ділянка кадастровий номер 2323686600:17:011:0004 - договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 01.07.2008, видавник: ОСОБА_2 / С(Ф)Г “КОЛОС»; угода до договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008 року, серія та номер: б/н, виданий 06.02.2017, видавник: ОСОБА_2 / С(Ф)Г “КОЛОС».
Відповідно до Угоди від 06.02.2017 до Договорів оренди земельних ділянок кадастровий номер 2323686600:17:011:0003 та кадастровий номер 2323686600:17:011:0004, термін дії договору оренди діє до 01.01.2027. При цьому право оренди С(Ф)Г “КОЛОС» на ці земельні ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав згідно з рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 33982417 від 22.02.2017 щодо земельної ділянки з кадастровий номер 2323686600:17:011:0003; індексний номер 33970815 від 22.02.2017 щодо земельної ділянки з кадастровий номер 2323686600:17:011:0004.
Таким чином, відповідно до вимог підпункту 170.14.2 пункту 170.14 статті 170 та пункту 38-1.3 статті 38-1 ПК України мінімальне податкове зобов'язання у спірних правовідносинах не може бути визначене для позивачки, як власниці вищевказаних земельних ділянок.
З урахуванням зазначеного суд доходить висновку, що відповідач протиправно нарахував позивачці мінімальне податкове зобов'язання, у зв'язку із чим спірне ППР належить визнати протиправним та скасувати.
Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для ухвалення рішення по суті спору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд звертає увагу, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон України № 3674-VI).
Частиною 2 статті 4 Закону України № 3674-VI визначено, що за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
До адміністративного позову позивачка додала документ про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. Разом з тим, оскільки адміністративний позов містить одну вимогу майнового характеру, тому за подання позовної заяви позивачка мала сплатити судовий збір в розмірі 968,96 грн (3028*0,4*0,8) і саме щодо цього розміру судового збору слід вирішити питання про розподіл судових витрат. Інша частина судового збору в розмірі 242,24 грн може бути повернута, як надміру сплачена.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 27 червня 2025 року № 7861144/23-12.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач - Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 02.02.2026.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК