Справа № 560/11792/25
іменем України
02 лютого 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом від 08.07.2025, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000111/2 від 13.05.2025; 2) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2025/000269 від 13.05.2025.
У позові позивач пояснив, що прийняті відповідачем Рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Зазначає, що відповідач безпідставно визначив митну вартість імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Відповідно до ухвали від 14.07.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та витребував докази.
У Відзиві на позов від 29.07.2025 відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що оскаржувані рішення та картка винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень митним органом. Зазначає, що під час митного оформлення у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару. Декларанту було запропоновано надати додаткові документи, які б усунули виявлені сумніви та розбіжності, однак такі надані не були. З огляду на це, прийняте рішення щодо коригування митної вартості товарів та картку відмови відповідач вважає обґрунтованими. Також просить розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Приписами пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до частини 2 статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з частиною 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями частини 1 статті 260 КАС України визначено, що питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Пунктом 2 частини 6 статті 262 КАС України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З урахуванням наведеного, характеру спірних правовідносин та предмету доказування суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а тому, в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
Встановивши обставини (факти), якими сторони пояснюють вимоги та заперечення, оцінивши надані учасниками справи докази, враховуючи норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд робить такі висновки, беручи до уваги наступне.
Приватне підприємство “СВІТ-ХІМ» (позивач) зареєстроване 09.08.2005, основним видом економічної діяльності є неспеціалізована оптова торгівля, зокрема торгівля побутовою хімією.
23 серпня 2023 року між Приватним підприємством «СВІТ-ХІМ» (покупець) та компанією «NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD» (продавець) укладено контракт купівлі-продажу №N1-23 (далі - Контракт).
На виконання умов укладеного Контракту №N1-23 від 23.08.2023 NINGBO AMA INDUS TRY TRADE CO., LTD (продавець) виставлено на адресу ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМТВА "СВІТ-ХІМ» (покупець) інвойс №2510 від 05.03.2025 на загальну суму 27585,82 доларів США.
У відповідності до п. 1.1. Контракту «Продавець продає, а Покупець купує Товар на умовах (ІНКОТЕРМС-2010) відповідно до кількості, асортиментом і цінами, вказаними в Інвойсах, який є невід'ємною частиною цього Контракту».
Загальна сума Контракту зазначається в Інвойсах, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Валюта контракту USD (п. 2.1. Контракту).
Умови оплати: 100% передоплата (п. 2.4. Контракту).
03.12.2024 укладена Додаткова угода №1 до Контракту №N1-23, якою внесено зміни до п. 2.4. Контракту та викладено його у наступній редакції, зокрема: «2.4. Умови оплати уточнюються у кожному інвойсі».
На виконання Контракту здійснено поставку Товару згідно інвойсу №2510 від 05.03.2025, загальна сума інвойсу складає 27 585,82 доларів США. Згідно інвойсу №2510 від 05.03.2025 оплата за товар здійснюється протягом 180 днів з дати виставлення рахунку, поставка здійснювалась на умовах «Інкотермс» 2010 - EXW NINGBO (Китай). Доставка товару здійснена за рахунок Покупця, згідно договору про транспортно-експедиторське обслуговування №1507 від 15.07.2024 укладеним з ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ».
12.05.2025 з метою митного оформлення поставленого товару, позивачем складено та подано до Хмельницької митниці електронну митну декларацію ІМ40ДЕ №25UA400040011205U7. Митна вартість товару визначена за ціною Інвойсу (основним методом) в розмірі 1 391 008,05 грн. До складових митної вартості включено ціну товару 1 146 108,06 грн. (27 585,82 доларів США (графа 22 МД №25UA400040011205U7 * 41,5470 грн./1долар США), також, відповідно до вимог МК України до митної вартості товару включено вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 244 900,00 грн.
На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість до митної декларації №25UA400040011205U7 додано (графа 44 Декларації):
Контракт №N1-23 від 23.08.2023;
Додаткова угода №1 від 03.12.2024 до Контракту №N1-23;
Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №2510 від 05.03.2025;
Декларація про походження товару №2510 від 05.03.2025;
Заявка №19 від 07.05.2025, Довідка про транспортні витрати №462180 від 07.05.2025; Рахунок-фактура №LS-4643282 від 07.05.2025;
Коносамент №HYSF2025030167 від 09.03.2025;
Автотранспортна накладна (CMR) №462180 від 07.05.2025;
Довіреність б/н від 01.03.2024.
13.05.2025 відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000269 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000111/2 в сторону збільшення за резервним методом.
В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000111/2 від 13.05.2025 відносно наданих позивачем документів зазначено, що: «При здійсненні аналізу поданих відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ документів, митним органом було встановлено, що вони містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів. Зокрема:
- заявлений рівень митної вартості окремих товарів (3,4,5,6) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби;
- в поданих документах, що підтверджують вартість транспортування, не відображені витрати на транспортування товару з місця відвантаження до порту відправлення. Також не надано платіжні документи на оплату вартості фрахту, хоча заявкою на перевезення передбачено 100% передоплату на момент прибуття на склад вивантаження;
- особа, яка надає інформацію про вартість перевезення не відповідає особі, яка здійснює перевезення, що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, яка хоча і передбачена рахунком на оплату, але не включена до складових митної вартості товарів;
- до митного оформлення не подано договір на перевезення, передбачений заявкою на перевезення;
- вартість транспортування автомобільним транспортом з Гданська до Хмельницького, передбачена заявкою на перевезення є значно вищою, ніж зазначена в рахунку-фактурі на перевезення;
- наявні розбіжності в частині умов оплати за товар, а саме, відповідно до додаткової угоди до контракту, умови оплати визначаються в інвойсі. Поданим інвойсом передбачена оплата протягом 180 днів від дати інвойсу, однак це не відповідає п. 3.1 контракту, де передбачено, що поставка товару повинна бути здійснена не пізніше 180 днів з моменту перерахування суми зазначеної в інвойсі, тобто з даних пунктів випливає, що поставка товару має здійснюватися після його оплати, натомість банківських платіжних документів, які б підтверджували оплату за товар до митного оформлення не подано;
- витрати на транспортування до митного кордону України нижчі, ніж витрати на транспортування після ввезення, що ставить під сумнів достовірність включення складових митної вартості товарів таких як транспортування, оскільки відповідно до довідки про транспортно-експедиційні витрати, вартість перевезення вантажу за 1 км до кордону України нижча ніж вартість після кордону (тариф на перевезення до кордону складає 82,74 грн/км, після кордону України - 88,95 грн/км). Також, подані до митного оформлення документи не містять усіх, визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, а саме належним чином підтвердженої вартості перевезення та експедиційних послуг, транспортування на території Китаю, комісійної та брокерської винагороди.
Відповідно до ч.3 статті 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно надати наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації, банківські документи, прайс-листи виробника товарів, копії митної декларації країни відправлення.
У відповідь декларантом повідомлено про неможливість подання інших додаткових документів.
Згідно частини 6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товарів, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) зважаючи на відсутність у митного органу інформації про ідентичні та подібні товари, що були оформлені у митному відношенні. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 62 та 63 МКУ) у зв'язку з відсутністю у митного органу інформації основи для віднімання та додавання вартості.
Джерелом числового значення митної вартості товарів є:
Товару №3 - МД від 19.04.2025 №25UA100230007996U4 (5,2219 дол.США/кг) (термосумка текстильна, походженням з Китаю, вагою 8,2 кг, умови поставки СРТ. Даний рівень митної вартості є мінімальним серед подібних товарів та не залежить від кількості та комерційних рівнів. Коригування на умови поставки не здійснювались, оскільки митницею використано інформацію щодо митної вартості подібних товарів, які задекларовані з урахуванням вартості доставки товарів до місця ввезення їх на митну територію у країни);
Товару №4 - МД від 09.01.2025 №25UA209170001398U0 (5,7347 дол.США/кг), (Килимок для сушіння посуду, Верх: Синтетичні матеріали; Китай, вагою 3,55 кг, умови поставки СРТ. Даний рівень митної вартості є мінімальним серед подібних товарів та не залежить від кількості та комерційних рівнів. Коригування на умови поставки не здійснювались, оскільки митницею використано інформацію щодо митної вартості подібних товарів, які задекларовані з урахуванням вартості доставки товарів до місця ввезення їх на митну територію України);
Товару №5 - МД від 17.03.2025 №25UA209150002866U2 (4,7330 дол.США/кг), (Рушники кухонні одноразові з синтетичного матеріалу в рулоні, походженням з Китаю, вагою 1393,06 кг, умови поставки FOB Ningbo. Даний рівень митної вартості є мінімальним серед подібних товарів та не залежить від кількості та комерційних рівнів. Коригування на умови поставки не здійснювались, оскільки митницею використано інформацію щодо митної вартості подібних товарів, які задекларовані з урахуванням вартості доставки товарів до місця ввезення їх на митну територію України. Коригувань на обсяг партії подібних товарів, не здійснювалось у зв'язку з відсутністю інформації про вплив їх на рівень митної вартості та у зв'язку з тим, що даний рівень митної вартості є мінімальним серед подібних товарів, дата час яких є максимально наближеною до дати на часу ввезення.
Товару № 6 - МД від 25.11.2024 №24UA500490005906U1 (6,84 дол. США/кг), (набір рукавичка + прихватка, походженням з Китаю, вагою 246,19 кг, умови поставки СРТ. Даний рівень митної вартості є мінімальним серед подібних товарів та не залежить від кількості та комерційних рівнів. Коригування на умови поставки не здійснювались, оскільки митницею використано інформацію щодо митної вартості подібних товарів, які задекларовані з урахуванням вартості доставки товарів до місця ввезення їх на митну територію України).
Коригувань на обсяг партії подібних товарів не здійснювалось у зв'язку з відсутністю інформації про вплив їх на рівень митної вартості та у зв'язку з тим, що даний рівень митної вартості є мінімальним серед подібних товарів, дата і час яких є максимально наближеною до дати на часу ввезення оцінюваних товарів.
В результаті консультації представнику імпортера роз'яснено, що згідно з ч.3 ст.55 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ. Також роз'яснюється право на оскарження рішення про коригування митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду».
Пред'явлений до розмитнення товар випущено в обіг за ЕМД № 25UA400040011332U0 від 13.05.2025.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч. 1 ст. 68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами 1-2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, частини 1 статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
В силу вимог частин 2-3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією.
Таким чином, до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.
Разом з тим, з урахуванням положень частини 3 статті 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в митного органу обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 10 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною 11 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Частиною 9 статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
В силу вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
А відповідно до частини 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу
З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:
- надані декларантом документи містять розбіжності,
- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,
- або наявні ознаки підробки.
Відповідно, наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Частиною 4 статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
В силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- “…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів» (постанова від 18.12.2018 року у справі №821/110/18);
- “… витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України […]. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації» (постанова від 17.07.2019 року у справі №809/872/17);
- “… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом» (постанова від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15);
- “…щодо доводів відповідача стосовно того, що митна вартість товарів, вказана декларантом, є нижчою від ціни, інформація про яку наявна у митного органу, слід відзначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості» (постанова від 15.02.2023 року у справі №815/2552/16);
- “… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів» (постанова від 05.03.2019 року у справі №815/143/174);
- “… в силу ч.2 ст.55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства» (постанова від 21.12.2018 року у справі №815/1670/17). У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена в інвойсі №2510 від 05.03.2025, до складових митної вартості включено ціну товару 1146108,06 грн (27585,82 доларів США * 41,5470 грн./1 долар США) та вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 244900,00 грн.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною 2 статті 53 Митного Кодексу України, а саме: Контракт №N1-23 від 23.08.2023; Додаткова угода №1 від 03.12.2024 до Контракту №N1-23; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №2510 від 05.03.2025; Декларація про походження товару №2510 від 05.03.2025; Заявка №19 від 07.05.2025, Довідка про транспортні витрати №462180 від 07.05.2025; Рахунок-фактура №LS-4643282 від 07.05.2025; Коносамент №HYSF2025030167 від 09.03.2025; Автотранспортна накладна (CMR) №462180 від 07.05.2025; Довіреність б/н від 01.03.2024.
Аналізуючи наведені вище норми законодавства та перелічені вище документи суд дійшов висновку, що позивач до митного оформлення надав усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного Кодексу України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 та 3 статті 53 Митного Кодексу України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Надаючи правову оцінку аргументам відповідача у цій частині, суд виходить з наступного.
Стосовно посилань відповідача на те, що заявлений рівень митної вартості окремих товарів (3,4,5,6) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби, то такі, на думку суду, є безпідставними та необґрунтованими.
В рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод, та відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Згідно із п. 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, у рішенні про коригування митної вартості жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо, а також докладної інформації та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні не зазначено.
Отже, в рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод. Не дано пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов. Не вказані причини, з яких не був застосований основний метод визначення митної вартості, та чотири другорядні методи і чому обраний саме резервний метод визначення митної вартості.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18 та від 19.06.2018 у справі №826/6346/16.
Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд зауважував, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.
Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).
Щодо посилань відповідача на те, що до митного оформлення не надано платіжні документи на оплату вартості фрахту, договір на перевезення, суд зазначає наступне.
Частина 2 статті 53 Митного Кодексу України містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товару.
Частиною 3 статті 53 Митного Кодексу України, визначено перелік додаткових документів, які надаються у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З системного аналізу частини 3 статті 53 Митного кодексу України судом встановлено, що пакувальний лист, заявка-замовлення, проформа інвойс, копія експортної декларації не є основними документами, що підтверджують митну вартість товарів.
Згідно з частиною 5 статті 53 Митного Кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості та лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі № 540/1918/20 від 22 липня 2021 року, постанові по справі №809/1884/16 від 20.02.2018.
Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення надані всі документи визначені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про митну вартість товарів, й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Щодо висновку відповідача про те, що в поданих документах, що підтверджують вартість транспортування, не відображені витрати на транспортування товару з місця відвантаження до порту відправлення, та не надано платіжні документи на оплату вартості фрахту, хоча заявкою на перевезення передбачено 100% передоплату на момент прибуття на склад вивантаження, суд зазначає наступне.
З метою доставки товару згідно інвойсу №2510 від 05.03.2025 з Ningbo (Китай) до м. Хмельницький, позивач уклав договір про транспортно-експедиторське обслуговування №1507 від 15.07.2024 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАМАН ШИПІНГ».
На підтвердження понесених витрат на транспортування товару до митного кордону України, позивач надав до митного оформлення довідку про транспортні витрати №462180 від 07.05.2025 та рахунок-фактуру №LS-4643282 від 07.05.2025.
У зазначеній довідці чітко відображено повну вартість перевезення, яка охоплює весь логістичний маршрут до митного кордону України, включаючи витрати на внутрішнє транспортування товару територією Китаю.
Аналогічні числові значення, щодо вартості транспортування товару містяться у поданій до митного оформлення рахунку-фактурі №LS-4643282 від 07.05.2025.
Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 у справі №804/16533/14, від 07.07.2023 у справі №803/718/17 наголосив, що, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Отже, документи, подані позивачем, містять повну та достатню інформацію щодо витрат з місця відвантаження до порту відправлення, що повністю спростовує позицію митного органу.
Щодо твердження відповідача про те, що особа, яка надає інформацію про вартість перевезення не відповідає особі, яка здійснює перевезення, що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, яка хоча і передбачена рахунком на оплату, але не включена до складових митної вартості товарів, суд враховує наступне.
Позивачем до митного оформлення надано: Автотранспортну накладну (CMR) № 462180 від 07.05.2025; Заявку № 19 від 07.05.2025; Рахунок-фактуру №LS-4643282 від 07.05.2025.
В автотранспортній накладній (CMR) №462180 від 07.05.2025 у графі №23 зазначено ФОП « ОСОБА_1 ».
Відповідно до п.п. 2.1.1 Договору № 1507 від 15.07.2024, Експедитор зобов'язаний - «за рахунок Клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених Сторонами, а також надати інші послуги Клієнтові за погодженням Сторін, в тому числі, митне оформлення вантажу, оплаті провізної плати (залізничного тарифу) за завантаженні та порожні рейси рухомого складу (РС) та інші послуги/роботи надані залізницею, перевізником. При необхідності для виконання своїх зобов'язань за цим договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна».
Частиною першою статті 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
Тобто, для виконання взятих на себе експедиторських зобов'язань за договором №1507 від 15.07.2024 укладений з ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» має право укладати від свого імені договори з іншими особами для забезпечення організації перевезення товару позивача.
Залучення до перевезення третіх осіб, з якими позивачем не укладено прямого договору перевезення, не суперечить умовам законодавства України. А здійснення перевезення товару особою, відмінною від тієї, з якою укладено договір, не впливає на митну вартість товару. Тому, жодних розбіжностей і протиріч у цьому немає.
Щодо висновку відповідача про те, що вартість транспортування автомобільним транспортом з Гданська до Хмельницького, передбачена заявкою на перевезення є значно вищою, ніж зазначена в рахунку-фактурі на перевезення, суд зазначає наступне.
Пунктом 4.3. Договору №1507 від 15.07.2024 визначено, що «Виконані послуги оформлюються Актом виконаних робіт (наданих послуг) та рахунком Експедитора. Остаточна вартість послуг вказується в рахунку-фактурі та/або в Акті виконаних робіт (наданих послуг) Експедитора на кожне TEO. Оплата здійснюється Клієнтом на підставі рахунку Експедитора у повному обсязі.»
До митного оформлення з метою підтвердження вартості доставки товару до митного кордону позивачем надано рахунок-фактуру №LS-4643282 від 07.05.2025. Додатково на підтвердження числових значень вартості доставки товару до митного кордону також надано до суду платіжну інструкцію №Св380-25 від 16.05.2025 та акт наданих послуг №ЛШ00-005625 від 16.05.2025.
Щодо висновку відповідача про те, що наявні розбіжності в частині умов оплати за товар, а саме, відповідно до додаткової угоди до контракту, умови оплати визначаються в інвойсі. Поданим інвойсом передбачена оплата протягом 180 днів від дати інвойсу, однак це не відповідає п. 3.1 контракту, де передбачено, що поставка товару повинна бути здійснена не пізніше 180 днів з моменту перерахування суми зазначеної в інвойсі, тобто з даних пунктів випливає, що поставка товару має здійснюватися після його оплати, натомість банківських платіжних документів, які б підтверджували оплату за товар до митного оформлення не подано, суд враховує, що 03.12.2024 укладено Додаткову угоду №1 до Контракту №N1-23, і вказаною Додатковою угодою внесені зміни до п.2.4. Контракту та викладено його у наступній редакції: «2.4. Умови оплати уточнюються у кожному інвойсі» Відповідно до умов зазначених в інвойсі №2510 від 05.03.2025 оплата за товар здійснюється протягом 180 днів з дати виставлення рахунку.
На момент митного оформлення, товар згідно інвойсу №2510 від 05.03.2025 не був оплачений позивачем, оскільки строк оплати поставленого товару не сплинув.
Верховний суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19 висловив наступну позицію: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може мати місце у випадку, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар та послуг із страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.»
Крім цього, суд враховує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження існування сумнівів чи невідповідностей у документах, які підтверджують вартість перевезення.
Щодо підтвердження вартості перевезення, суд враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №804/16553/14 у постанові від 31.05.2019 згідно якої, у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
До митного оформлення позивачем надано: Заявку № 9 від 20.03.2025, Рахунок-фактура № LS-4631841 від 19.03.2025, Довідку про транспортні витрати № 458401 від 19.03.2025.
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому інвойс, довідка про транспортно-експедиційні витрати, платіжні доручення та свіфт-платежі є допустимими доказами на підтвердження розміру витрат на перевезення товарів.
Також, жодних розбіжностей чи наявних ознак підробки у документах, які підтверджують вартість транспортування, відповідачем не виявлено, та не надано доказів цього. Сумніви митного органу ґрунтуються виключно на припущеннях, та спростовуються поданими декларантом до митного оформлення документами, зокрема, рахунком-фактурою №LS-4643282 від 07.05.2025 та довідкою про транспортні витрати №462180 від 07.05.2025, наданими перевізником.
На підтвердження понесених витрат на транспортування товару до митного кордону України, позивач надав до митного оформлення довідку про транспортні витрати №462180 від 07.05.2025 та рахунок-фактуру №LS-4643282 від 07.05.2025. У зазначеній довідці чітко відображено повну вартість перевезення, яка охоплює увесь логістичний маршрут до митного кордону України, включаючи витрати на внутрішнє транспортування товару територією Китаю.
Тобто, витрати на транспортування вантажу по території Китаю було включено до вартості міжнародного перевезення. За таких умов подані до митного оформлення документи відображають витрати на транспортування вантажу на території Китаю.
Відповідно до висновків Верховного Суду, наявність в базі даних митного органу інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 року по справі №814/2659/16, від 21.08.2018 року по справі №804/7845/17, від 07.12.2018 року по справі №809/4367/15).
З аналізу положень ч.2 ст.55 МК України слідує, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Однак у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.
В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб'єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000111/2 від 13.05.2025 є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати. Разом з тим, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2025/000269 від 13.05.2025 є похідною від рішення про коригування митної вартості, а тому також підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведені вище мотиви, суд робить висновок, що оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2025/000269 від 13.05.2025 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000111/2 від 13.05.2025, є протиправними, внаслідок чого підлягають скасуванню.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4844,80 грн, тому ці витрати необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000111/2 від 13.05.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці № UA400040/2025/000269 від 13.05.2025.
Стягнути на користь Приватного підприємства "Світ-Хім" 4844,80 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні вісімдесят копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 02 лютого 2026 року
Позивач:Приватне підприємство "СВІТ-ХІМ" (вул. Костя Степанкова, 3/1,м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29025 , код ЄДРПОУ - 33709982)
Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)
Головуючий суддя А.І. Петричкович