Рішення від 30.01.2026 по справі 640/34708/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

30 січня 2026 рокум. ДніпроСправа № 640/34708/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 26 листопада 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - перший відповідач, ГУПФУ в м. Києві) з такими позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене листом від 26 жовтня 2021 року № 2600-0205-8/170016, щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов'язати ГУПФУ в м. Києві зарахувати позивачу періоди роботи до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: на шахті «Ломоватська» Стахановського виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» з 03.02.1990 по 31.10.1990 на посаді електрослюсаря підземного 3 розряду з повним робочим днем на підземній роботі, з 19.10.1992 по 14.02.1994 на посаді електрослюсаря підземного 4 розряду з повним робочим днем під землею на дільниці № 4, з 14.02.1994 по 03.06.1994 на посаді електрослюсаря підземного 5 розряду з повним робочим днем під землею на дільниці № 4; на Державному відкритому акціонерному товаристві Шахта «Вергелівська» Міністерства вугільної промисловості України з 26.12.1996 по 18.09.2000 на посаді гірника очисного вибою 5 розряду з повним робочим днем під землею;

зобов'язати ГУПФУ в м. Києві зарахувати позивачу періоди навчання до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: з 01.09.1986 по 03.02.1990 в середньому професійно-технічному училищі № 60 м. Брянка за професією «електрослюсар підземний (з умінням виконувати роботу машиніста гірничих виїмкових машин)», з 01.09.1992 по 20.10.1992 в професійному технічному училищі № 18 Луганської області за спеціальністю «гірника очисного вибою»;

зобов'язати ГУПФУ в м. Києві зарахувати позивачу періоди проходження строкової військової служби з 12.11.1990 по 30.09.1992 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

зобов'язати ГУПФУ в м. Києві призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня досягнення позивачем 50-ти річного віку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до ГУПФУ в м. Києві із заявою від 23 вересня 2021 року (не раніше ніж за місяць до досягнення 50-ти річного віку) про призначення пільгової пенсії за віком за Списком № 1, до якої додав документи: військовий квиток, диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, заяву про призначення/перерахунок пенсії, паспорт, трудову книжка.

Листом від 26 жовтня 2021 року № 2600-0205-8/170016 перший відповідач відмовив позивачу в призначенні пільгової пенсії за Списком № 1 у зв'язку з тим, що пільговий стаж визначити не можливо, оскільки відсутня пільгова довідка.

Позивач з такою відмовою не згоден, оскільки вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Атестація робочих місць повністю залежить від волевиявлення роботодавця, проводиться його зусиллями, а процес і результати проведення такої атестації також оформлюються ресурсами роботодавця. Тобто, працівник до вказаного процесу жодного відношення не має. Підприємства на яких працював позивач на даний час знаходяться на тимчасово окупованій території. Відповідно, позивач особисто не має можливості надати докази проведення на його підприємстві атестації робочих місць.

Оскільки наданими першому відповідачу документами підтверджено, що позивач має загальний трудовий стаж 30 років 01 місяць та 08 днів, у тому числі 14 років пільгового стажу за Списком 1, то він має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а перший відповідач протиправно порушує таке право позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Від позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва 17 січня 2022 року надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем вказано, що доводи відповідача суперечать усталеній судовій практиці, складені формально та зводяться до цитувань норм законодавства. Відповідачем не надано відповіді щодо жодного доводу позовної заяви.

Від ГУПФУ в м. Києві до Окружного адміністративного суду міста Києва 18 січня 2022 року надійшов відзив, в якому перший відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

ОСОБА_1 23 вересня 2021 року звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у задоволенні якої відмовлено рішенням ГУПФУ в Одеській області від 30 вересня 2021 року № 262240012159, про що заявника повідомлено листом ГУПФУ в м. Києві від 26 жовтня 2021 року № 2600-0205-8/170016.

З посиланням на положення Порядку № 637, Постанови № 442 перший відповідач зазначає, що для обчислення пільгового стажу ОСОБА_1 необхідно надати до Управління уточнюючу довідку про пільговий стаж роботи. У позивача відсутні обов'язкові для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 документи, зокрема пільгова довідка, накази про результати атестації робочого місця, перелік посад, картка форми 1-2, особові рахунки, накази, розпорядження, тощо і тому ГУПФУ в м. Києві правомірно відмовлено позивачу в призначенні пенсії.

Відповідно до записів трудової книжки позивач у період з 03.02.1990 по 31.10.1990, з 19.10.1992 по 14.02.1994, з 14.02.1994 по 03.06.1994, з 03.06.1994 по 26.12.1996 працював на шахті «Ломоватська» Стахановського виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля», з 16.12.1996 по 18.09.2000 працював на Державному відкритому акціонерному товаристві Шахта «Вергелевська» Міністерства вугільної промисловості України, які знаходяться на тимчасово окупованій території. Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» діяльність цих органів вважається незаконною, а будь-які видані ними акти (рішення, документи) є недійсними і не створюють жодних правових наслідків.

Також ГУПФУ в м. Києві вважає, що у ОСОБА_1 недостатньо загального та пільгового стажу для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки за наданими документами його страховий стаж складає 17 років 4 місяці, пільговий стаж відсутній.

Вимога позивача про призначення йому пенсії з 15 жовтня 2021 року, на думку ГУПФУ в м. Києві, є безпідставною, оскільки позивач звернувся до Управління із заявою 23 вересня 2021 року та на момент звернення йому виповнилося 49 років.

Адміністративну справу відповідно до Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено розгляд справи продовжити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано ГУПФУ в м. Києві подати відзив та витребувано від відповідача докази, яких не вистачає для розгляду справи.

У зв'язку із невиконанням ГУПФУ в м. Києві вимог ухвали від 05 лютого 2025 року, ухвалою суду від 15 грудня 2025 року повторно витребувано від ГУПФУ в м. Києві докази, яких не вистачає для розгляду справи.

Від ГУПФУ в м. Києві до суду 26 грудня 2025 року надійшли витребувані судом документи.

Ухвалою від 29 грудня 2025 року залучено ГУПФУ в Одеській області до участі у справі як другого відповідача; розгляд адміністративної справи розпочато спочатку; запропоновано ГУПФУ в Одеській області подати відзив на позовну заяву та витребувано від другого відповідача докази, яких не вистачає для розгляду справи; установлено сторонам строк для обміну заявами по суті справи.

Від ГУПФУ в Одеській області до суду 09 січня 2026 року надійшов відзив, в якому другий відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

Комплексний аналіз норм Закону № 1058-IV та Порядку № 442 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV є: формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у відповідному Списку; документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією не менше 80 відсотків робочого часу; досягнення відповідного пенсійного віку, встановленого Законом.

За результатами розгляду заяви позивача від 23 вересня 2021 року рішенням від 30 вересня 2021 року № 262240012159 відмовлено позивачу в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1058-IV у зв'язку з відсутністю пільгової довідки. Вік заявника - 49 років. Страховий стаж особи становить 17 років 04 місяці. Пільговий стаж особи становить 00 років 00 місяців. За результатами доданих документів до страхового стажу зараховано всі періоди. Пільговий стаж визначити не можливо, оскільки відсутня пільгова довідка.

Другий відповідач вважає, що відсутність підтвердження необхідного пільгового стажу належними доказами не породжує виникнення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пільговий стаж роботи позивача не може бути підтверджений записами у трудовій книжці, оскільки у трудовій книжці відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, характер виконуваної роботи з особливо шкідливими умовами праці протягом повного робочого дня чи про зайнятість протягом повного сезону або протягом року - відсутні.

Другий відповідач стверджує, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і важких умовах праці такі довідки зазвичай є обов'язковими, оскільки в трудових книжках не зазначається, у яких умовах працювали особи і чи були вони зайняті певними роботами або на певних виробництвах протягом повного робочого дня. Такі данні можливо отримати тільки по первинних документах підприємства за час виконання робіт.

Таким чином, зарахувати до пільгового стажу спірні періоди та призначити пенсію за віком на пільгових умовах позивачу неможливо.

Крім того, другий відповідач зазначає, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку, призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд приймати відповідне рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Органи Пенсійного фонду України наділені дискреційними повноваженнями і вони є єдиним органом, на який покладено функції з нарахування, призначення, перерахунку, обчислення та виплати пенсій. Враховуючи положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Від позивача до суду 20 січня 2026 року надійшла відповідь на відзив, в якій викладено міркування та аргументи щодо наведених ГУПФУ в Одеській області у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Разом з відповіддю на відзив позивачем подано клопотання про витребування доказів від відповідачів, у задоволенні якого відмовлено ухвалою від 30 січня 2026 року.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у змішаній формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до ГУПФУ в м. Києві (Дарницький район) із заявою про призначення пенсії від 23 вересня 2021 року, разом з якою згідно з розпискою-повідомленням надав: військовий квиток, диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, паспорт, трудову книжку.

Заяву позивача про призначення пенсії від 23 вересня 2021 року за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФУ в Одеській області та прийнято рішення від 30 вересня 2021 року № 262240012159 про відмову у призначенні пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV.

У рішенні про відмову в призначенні пенсії вказано, що вік заявника - 49 років; страховий стаж заявника становить 17 років 04 місяці; пільговий стаж відсутній. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Пільговий стаж визначити не можливо, оскільки відсутня пільгова довідка. Для обчислення пільгового стажу необхідно надати уточнюючу довідку про пільговий стаж згідно з Порядком № 637.

Згідно з розрахунком форми РС-право до страхового стажу позивача зараховані такі періоди: з 01.09.1986 по 03.02.1990 Навчання у вищих/ середн.НЗ (3 роки 5 місяців 3 дні); з 04.02.1990 по 31.10.1990 (0 років 8 місяців 28 днів); з 12.11.1990 по 31.12.1991 Військова служба строкова (1 рік 1 місяць 20 днів); з 01.01.1992 по 30.09.1992 Військова служба строкова (0 років 9 місяців 0 днів); з 01.10.1992 по 20.10.1992 Навчання за фахом (0 років 0 місяців 20 днів); з 21.10.1992 по 16.12.1996 (4 роки 1 місяць 26 днів); з 26.12.1996 по 18.09.2000 (3 роки 8 місяців 23 дні); з 19.09.2000 по 12.12.2000 (0 років 2 місяці 24 дні); з 18.07.2008 по 07.11.2008 (0 років 4 місяці 8 днів); з 02.12.2013 по 31.10.2014 (0 років 11 місяців 0 днів); з 13.04.2018 по 30.06.2018 (0 років 3 місяці 0 днів); з 01.12.2018 по 31.12.2018 (0 років 1 місяць 0 днів); з 01.07.2019 по 31.12.2020 (1 рік 6 місяців 0 днів), всього 17 років 4 місяці 2 дні.

Дослідженням диплому від 03 лютого 1990 року серії НОМЕР_2 установлено, що ОСОБА_1 в період з 01.09.1986 по 03.02.1990 навчався в СПТУ № 60 м. Брянка та закінчив повний курс за професією «електрослюсар підземний (з умінням виконувати роботу машиніста гірних виїмкових машин)».

Відповідно до військового квитка від 05 листопада 1990 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 в період з 12.11.1990 по 30.09.1992 проходив строкову військову службу.

Згідно із посвідченням ВО «Стахановвугілля» від 26 жовтня 1992 року № 466 ОСОБА_1 з 22 по 26 жовтня 1992 року пройшов навчання за 24-годинною програмою згідно із вимогами параграфу 113 Правил безпеки у вугільних та сланцевих шахтах, та допускається до ведення гірничих робіт.

Відповідно до посвідчення ВО «Стахановвугілля» від 20 жовтня 1992 року № 345 ОСОБА_1 з 01.09.1992 по 20.10.1992 проходив курсове навчання за фахом, за наслідками чого отримав спеціальність гірника очисного вибою 5 розряду.

Дослідженням записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 встановлено, що в ній наявні такі записи про спірні періоди роботи позивача:

запис № 1 - з 01.09.1986 по 03.02.1990 навчався в СПТУ № 60 м. Брянка за професією електрослюсаря (диплом від 03.02.1990 НОМЕР_2 );

Шахта «Ломоватська» Стахановського виробничого об'єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля»)

запис № 2 від 03.02.1990 - прийнятий електрослюсарем ІІІ розряду з повним робочим днем на підземних роботах (наказ від 06.02.1990 № 37к);

запис № 3 від 31.10.1990 - звільнений у зв'язку із призовом на строкову службу (наказ від 27.10.1990 № 304к);

запис № 4 - з 12.10.1990 по 30.09.1992 служба в армії (в/к НОМЕР_3 );

Шахта «Ломоватська» Стахановського виробничого об'єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля»)

запис № 5 від 19.10.1992 - прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею на дільниці № 4 (наказ від 19.10.1992 № 209к);

запис № 6 від 14.02.1994 - переведений електрослюсарем 5 розряду підземним з повним робочим днем під землею на дільниці № 4 (наказ від 15.02.1994 № 64);

запис № 7 від 03.06.1994 - переведений гірником очисного вибою 5 розряду з повним робочим днем під землею (наказ від 03.06.1994 № 107к);

запис № 8 від 16.12.1996 - звільнений за переведенням на Шахту «Вергелівська» (наказ від 16.12.1996 № 237к);

ДВАТ Шахта «Вергелівська» Міністерства вугільної промисловості України

запис № 9 від 26.12.1996 - прийнятий підземним гірником очисного вибою 5 розряду з повним робочим днем під землею (наказ від 26.12.1996 № 554к);

запис № 10 від 18.09.2000 - звільнений за власним бажанням (наказ від 18.09.2000 № 191к).

Інші періоди роботи позивача, про які наявні записи у трудовій книжці, не є спірними, тому судом не досліджуються.

Згідно із довідкою форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування) від 23 листопада 2021 року в Реєстрі наявні відомості про роботу позивача починаючи з січня 1999 року, у тому числі з 01 січня 1999 року по 18 вересня 2000 року на ДВАТ Шахта «Вергелівська» ДХК «Луганськвугілля» (код страхувальника 00177023).

Також в Реєстрі наявні відомості про спеціальний стаж позивача: 1999 рік - 12 місяців (код страхувальника 00177023) за кодом підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013А1 (згідно з Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб, який є додатком до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 № 435, в редакції наказу Мінфіну від 15.05.2018 № 511, має назву «Працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам»).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV, тут і надалі положення Закону наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзаців першого та третього частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до частини другої статті 44 Закону № 1058-IV призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Згідно із частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до абзаців першого-другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзаців першого, чотирнадцятого, двадцятого, двадцять четвертого - двадцять шостого пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Абзацами першим та другим пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до частини третьою статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також:

військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби (підпункт «в»);

навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (підпункт «д»).

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» (далі - Закон № 103/98-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.

Заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я (частина перша статті 17 Закону № 103/98-ВР).

Частиною першою статті 18 Закону № 103/98-ВР визначено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до абзацу другого статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ в редакції, чинній на час проходження позивачем військової служби) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

На час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення абзацом другим частини першої статті 8 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Абзацами першим та другим пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із абзацами першим-другим пункту 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються військові квитки.

Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (абзац перший пункту 8 Порядку № 637).

Відповідно до абзаців першого, другого, сьомого пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пунктом 3 Порядку № 383 визначено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162; якщо пільгова робота продовжується після 16 січня 2003 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 24 червня 2016 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1).

Згідно із абзацом першим пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.8 розділу І Порядку № 22-1).

Відповідно до абзацу першого пункту 1.9 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Згідно із абзацом четвертим пункту 1.9 розділу І Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Абзацом першим підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно із абзацами другим, третім, четвертим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З вищеописаних письмових доказів, судом установлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії від 23 вересня 2021 року за формою, визначеною Порядком № 22-1.

Для розгляду заяви позивача відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності визначено ГУПФУ в Одеській області, рішенням якого від 30 вересня 2021 року № 262240012159 відмовлено позивачу в призначенні пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV.

Як вказано у рішенні, вік заявника - 49 років; страховий стаж заявника становить 17 років 04 місяці; пільговий стаж відсутній. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Пільговий стаж визначити не можливо, оскільки відсутня пільгова довідка. Для обчислення пільгового стажу необхідно надати уточнюючу довідку про пільговий стаж згідно з Порядком № 637.

Суд зауважує, що рішення ГУПФУ в Одеській області не містить відомостей про періоди роботи позивача, які не зараховані до пільгового стажу за Списком № 1.

Однак співставленням записів у трудовій книжці позивача з розрахунком стажу для визначення права, здійсненим ГУПФУ в Одеській області до оскаржуваного рішення, судом встановлено, що до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховані періоди: навчання в СПТУ № 60 м. Брянка з 01.09.1986 по 03.02.1990 (3 роки 5 місяців 3 дні); строкової військової служби з 12.11.1990 по 30.09.1992 (1 рік 10 місяців 20 днів); навчання за фахом з 01.10.1992 по 20.10.1992 в СПТУ № 18 (0 років 0 місяців 20 днів); роботи на Шахті «Ломоватська» Стахановського виробничого об'єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля») з 04.02.1990 по 31.10.1990 (0 років 8 місяців 28 днів) електрослюсарем, з 21.10.1992 по 16.12.1996 (4 роки 1місяць 26 днів) електрослюсарем підземним та гірником очисного вибою; роботи на ДВАТ Шахта «Вергелівська» Міністерства вугільної промисловості України з 26.12.1996 по 18.09.2000 (3 роки 8 місяців 23 дні) підземним гірником очисного вибою.

Щодо спірних періодів, не зарахованих ГУПФУ в Одеській області до пільгового страхового стажу за Списком № 1, суд зазначає таке.

З наведених положень статті 24 Закону № 1058-IV слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

При цьому надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема в постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17, від 18 травня 2021 року в справі № 229/2330/17.

Дослідженням записів у трудовій книжці позивача про його роботу на Шахті «Ломоватська» Стахановського виробничого об'єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля») з 04.02.1990 по 31.10.1990 (0 років 8 місяців 28 днів) електрослюсарем з повним робочим днем на підземних роботах, з 21.10.1992 по 16.12.1996 (4 роки 1місяць 26 днів) електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею і гірником очисного вибою з повним робочим днем під землею та на ДВАТ Шахта «Вергелівська» Міністерства вугільної промисловості України з 26.12.1996 по 18.09.2000 підземним гірником очисного вибою з повним робочим днем під землею установлено, що такі записи містять інформацію про повний робочий день позивача на підземних роботах в шахті, тобто інформацію про період зайнятості та про пільговий характер виконуваної позивачем роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Достовірність внесеної інформації підтверджена підписами уповноважених осіб роботодавців, які скріплені відповідними печатками підприємств, тому у суду відсутні будь-які підстави для сумніву в достовірності внесених до трудової книжки даних.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ГУПФУ в Одеській області взагалі безпідставно вимагає від позивача підтвердження цих періодів роботи уточнюючими довідками, виданими підприємствами роботодавцями відповідно до пункту 20 Порядку № 637.

Крім того, суд зауважує, що пільговий характер роботи позивача протягом 1999 року на ДВАТ Шахта «Вергелівська» Міністерства вугільної промисловості України у повній мірі підтверджений інформацією про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб (довідкою форми ОК-5), яку ГУПФУ в Одеській області відповідно до пункту 20 Порядку № 637 зобов'язано було врахувати при обчисленні страхового стажу позивача та прийнятті відповідного рішення за заявою від 23 вересня 2021 року.

Щодо незарахування цих періодів роботи позивача через відсутність доказів проведення атестації робочих місць, за якими у вказаному періоді працював позивач, на відповідність умовам праці, суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 520/15025/16-а висловлено правову позицію щодо проведення атестації робочих місць і вказано, що непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Тому відсутність доказів проведення атестації робочих місць після 21 серпня 1992 року не є підставою для відмови в зарахуванні вказаних періодів роботи позивача до страхового стажу за Списком № 1.

Отже, суд дійшов висновку, що в ГУПФУ в Одеській області відсутні підстави для незарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періодів його роботи на Шахті «Ломоватська» Стахановського виробничого об'єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля») з 04.02.1990 по 31.10.1990, з 21.10.1992 по 16.12.1996 та на ДВАТ Шахта «Вергелівська» Міністерства вугільної промисловості України з 26.12.1996 по 18.09.2000.

Щодо незарахування до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 періодів його навчання в СПТУ № 60 м. Брянка з 01.09.1986 по 03.02.1990 та навчання за фахом з 01.10.1992 по 20.10.1992 в СПТУ № 18, суд зазначає таке.

З наведених вище положень Закону № 103/98-ВР слідує, що умовами для зарахування часу навчання до пільгового страхового стажу є: навчання особи у закладі професійної (професійно-технічної) освіти; працевлаштування за набутою професією на роботу, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, упродовж трьох місяців після закінчення навчання.

Дослідженням наданих в матеріали справи диплому від 03 лютого 1990 року серії НОМЕР_2 , посвідчення від 20 жовтня 1992 року № 345, трудової книжки серії НОМЕР_4 установлено, що позивач в період з 01.09.1986 по 03.02.1990 навчався в СПТУ № 60 м. Брянка за професією електрослюсар підземний, за якою в останній день навчання і був працевлаштований на Шахта «Ломоватська» Стахановського виробничого об'єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля») на роботу, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Також з цих документів установлено, що одразу після закінчення проходження строкової військової служби позивач з 01.10.1992 по 20.10.1992 здобував фахову освіту (підвищував кваліфікацію) в СПТУ № 18, в період проходження якої був працевлаштований до Шахти «Ломоватська» Стахановського виробничого об'єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля») на роботу, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, за раніше набутою професією.

Отже за встановлених обставин та нормативного врегулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що час навчання позивача в СПТУ № 60 м. Брянка з 01.09.1986 по 03.02.1990 та з 01.10.1992 по 20.10.1992 в СПТУ № 18 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 1.

Щодо незарахування до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 періоду строкової військової служби, суд зазначає таке.

Так записами у трудовій книжці серії НОМЕР_4 та військовому квитку від 05.11.1990 серії НОМЕР_3 сукупно підтверджено, що позивач з 12 листопада 1990 року був призваний на строкову військову службу під час його роботи у Шахті «Ломоватська» Стахановського виробничого об'єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля») електрослюсарем з повним робочим днем на підземних роботах, тобто з роботи, яка давала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Оскільки відповідно до положень абзацу другого частини першої статті 8 Закону № 2011-ХІІ в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, було визначено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, за встановлених обставин суд погоджується з твердженнями позивача про наявність правових підстав для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду його служби з 12.11.1990 по 30.09.1992, так як позивач на час призову на військову службу працював на підземних роботах в шахті, про що є відповідні записи у трудовій книжці.

Щодо тверджень відповідачів про неможливість призначення позивачу пенсії у зв'язку із недосягненням 50-річного віку, то суд відхиляє їх як безпідставні, оскільки ГУПФУ в Одеській області при прийнятті оскаржуваного рішення не звернуло уваги, що позивач скористався наданим йому пунктом 1.8 розділу І Порядку № 22-1 подати заяву про призначення пенсії у строк не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Наданим разом із заявою про призначення пенсії від 23 вересня 2021 року паспортом громадянина України на ім'я позивача підтверджено, що ОСОБА_1 14 жовтня 2021 року досягнув 50-річного віку, тому відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV має право на призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 цього Закону з 15 жовтня 2021 року (дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку).

Щодо тверджень відповідачів про недостатність страхового стажу позивача, то суд також відхиляє їх як безпідставні, оскільки згідно з вищенаведеними положеннями пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV позивач має право на призначення пенсії за цим пунктом за умови наявності у нього страхового стажу не менше 23 років 6 місяців, у тому числі не менше 10 років на роботах за Списком № 1.

Так за обрахунком ГУПФУ в Одеській області на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії його страховий стаж становив 17 років 4 місяці 2 дні. Однак внаслідок протиправної відмови в зарахуванні спірних періодів роботи позивача на Шахті «Ломоватська» Стахановського виробничого об'єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля») та ДВАТ Шахта «Вергелівська» Міністерства вугільної промисловості України до пільгового стажу за Списком № 1 ГУПФУ в Одеській області позбавило позивача права на додаткове зарахування до страхового стажу по одному року за кожен повний рік стажу роботи на підземних роботах, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно судом установлено, що підтвердженого ГУПФУ в Одеській області страхового стажу ОСОБА_1 з урахуванням необхідності додаткового зарахування до страхового стажу по одному року за кожен повний рік спірного стажу роботи, сукупно достатньо для призначення позивачу пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Підсумовуючи встановлені обставини, зважаючи, що ГУПФУ в Одеській області при прийнятті рішення від 30 вересня 2021 року № 262240012159 про відмову позивачу в призначенні пенсії допущено порушення при обчисленні страхового стажу позивача, суд дійшов висновку, що таке рішення прийнято другим відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та без дотримання принципу добросовісності, тобто таке рішення не відповідає визначеним статтею 2 КАС України критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, тому підлягає скасуванню як протиправне.

Як наслідок визнання протиправним та скасування рішення від 30 вересня 2021 року № 262240012159, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУПФУ в Одеській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV з 15 жовтня 2021 року, зарахувавши до пільгового страхового стажу за Списком № 1 періоди: навчання в СПТУ № 60 м. Брянка з 01.09.1986 по 03.02.1990; строкової військової служби з 12.11.1990 по 30.09.1992; навчання за фахом в СПТУ № 18 з 01.10.1992 по 20.10.1992; роботи на Шахті «Ломоватська» Стахановського виробничого об'єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля») з 04.02.1990 по 31.10.1990, з 21.10.1992 по 16.12.1996; роботи на ДВАТ Шахта «Вергелівська» Міністерства вугільної промисловості України з 26.12.1996 по 18.09.2000. Дати початку роботи позивача після закінчення навчання відкориговані судом з урахуванням їх перетину зі строком закінчення навчання.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту, на думку суду, є ефективним для захисту порушених прав позивача, який у повній мірі сприятиме їх відновленню.

Щодо тверджень відповідачів, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку, призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд приймати відповідне рішення, а також що органи Пенсійного фонду України наділені дискреційними повноваженнями і вони є єдиним органом, на який покладено функції з нарахування, призначення, перерахунку, обчислення та виплати пенсій, суд зазначає таке.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

У межах цієї справи, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки зобов'язаний за конкретних фактичних обставин діяти за законом, а не на власний розсуд.

Пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки наданими позивачем разом із заявою про призначення пенсії документами у повній мірі підтверджено його право на призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, то суд вважає, що у даному випадку відсутня будь-яка дискреція ГУПФУ в Одеській області щодо можливого рішення. За встановлених судом обставин єдиним можливим рішенням, яке відповідач може прийняти за заявою позивача від 23 вересня 2021 року, - це прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з дня, наступного за днем досягнення 50-річного віку (з 15 жовтня 2021 року), як цього і вимагає позивач.

Також за результатами розгляду справи не встановлено будь-яких порушень права позивача на пенсійне забезпечення з боку ГУПФУ в м. Києві, оскільки цей орган Пенсійного фонду України не здійснював розгляд заяви позивача про призначення пенсії, не приймав будь-якого рішення, а лише листом від 26 жовтня 2021 року № 2600-0205-8/170016 повідомив ОСОБА_1 про рішення, яке прийнято ГУПФУ в Одеській області. Відповідно суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до цього відповідача.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, за встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).

Частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

В матеріали справи надано заяву про обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу, в якій заявлено про стягнення з ГУПФУ в м. Києві на користь позивача суми сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн та суми сплачених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката в матеріали справи надано: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУПФУ в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії від 14 січня 2022 року; копію договору про надання правової допомоги від 16 листопада 2021 року № 106/21; копію протоколу № 1 погодження гонорару від 16 листопада 2021 року; копію акта приймання-передачі наданих послуг від 14 січня 2022 року № 1 до договору про надання правової допомоги від 16 листопада 2021 року № 106/21; копію квитанції до прибуткового касового ордера від 16 листопада 2021 року № 106/21.1, дослідженням яких установлено такі обставини.

Між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Горщар Сергієм Васильовичем (Адвокат) 16 листопада 2021 року укладено договір про надання правової допомоги № 106/21, за умовами якого адвокат зобов'язався , зокрема: надавати Клієнту консультації, організовувати ведення претензійно-позовної роботи, надавати Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах.

У договорі Сторони визначили, що вартість послуг Адвоката встановлюється протоколом погодження гонорару (додатковою угодою), що є невід'ємною частиною цього договору; гонорар сплачується повністю або частково, по домовленості сторін авансом; оплата підлягає перерахуванню Клієнтом на розрахунковий чи картковий рахунок Адвоката або внесенню готівкою в касу Адвоката; у разі необхідності, за попередньою домовленістю між сторонами, Клієнт оплачує Адвокату витрати Адвоката, необхідні для виконання його обов'язків за цим Договором, понесені в інтересах Клієнта (обов'язкові платежі, витрати на відрядження, тощо). Сума додаткових витрат погоджується сторонами додатково без укладення письмових додаткових угод.

Згідно з протоколом погодження гонорару сторони узгодили, що гонорар адвоката за договором від 16.11.2021 № 105/21 про надання правової допомоги у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУПФУ в м. Києві про визнання дій та рішень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії складає 5000,00 грн. У вартість послуг входить комплексне ведення судової справи у наступному обсязі робіт: збір доказів, подання адвокатських запитів, підготовка позовної заяви, формування та подача позовної заяви оформленої у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства з усіма додатками до суду; підготовка та подача заяви на ухвалу про залишення позовної заяви без руху (при необхідності); підготовка та подача відзиву, відповіді на відзив, заперечення, складання інших документів з процесуальних питань до суду першої інстанції; усні консультації клієнту у справі; інформування клієнта про рух у справі; вартість представництво інтересів клієнта у судових засіданнях (при необхідності).

Обсяг наданих Обєднікову Ю.М. послуг підтверджений детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі за позовом Обєднікова Ю.М. до ГУПФУ в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії від 14 січня 2022 року; актом приймання-передачі наданих послуг від 14 січня 2022 року № 1 до договору про надання правової допомоги від 16 листопада 2021 року № 106/21, згідно з якими Адвокат здійснив: збір доказів, підготовку позовної заяви, формування та подачу позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог КАС України, з усіма додатками до суду, складання відповіді на відзив, усні консультації, інформування про рух справи.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 16 листопада 2021 року № 106/21.1 Обєдніков Ю.М. за Договором від 16 листопада 2021 року № 106/21 сплатив адвокату 5000,00 грн.

Також зі змісту позовної заяви судом установлено, що її оформлено, підписано та подано до суду в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Горщаром С.В. повноваження якого підтверджені ордером від 22 листопада 2021 року серії АА № 1158750 та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА № 1123.

Отже описаними вище доказами у повній мірі підтверджено надання адвокатом позивачу послуг правничої допомоги, які стосуються цієї справи, та розмір витрат позивача за їх отримання.

Відповідачами до суду не подано клопотань про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, зважаючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню внаслідок їх звернення до неналежного відповідача та обрання неналежного їх способу захисту, суд дійшов висновку про їх часткову компенсацію позивачу в розмірі 3000,00 грн.

Також судом установлено, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн, як за одну вимогу немайнового характеру, що підтверджено квитанцією про сплату від 24 листопада 2021 року № 88804.

З огляду на те, що цей спір виник внаслідок прийняття ГУПФУ в Одеській області неправомірного рішення, і саме цим органом порушено право позивача на пенсійне забезпечення, суд, керуючись положеннями частини восьмої статті 139 КАС України, вважає за необхідне покласти витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн повністю на другого відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн та витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ГУПФУ в Одеській області.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30 вересня 2021 року № 262240012159 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 15 жовтня 2021 року пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за заявою про призначення пенсії від 23 вересня 2021 року, зарахувавши до пільгового страхового стажу за Списком № 1 періоди: навчання в СПТУ № 60 м. Брянка з 01.09.1986 по 03.02.1990; строкової військової служби з 12.11.1990 по 30.09.1992; навчання за фахом в СПТУ № 18 з 01.10.1992 по 20.10.1992; роботи на Шахті «Ломоватська» Стахановського виробничого об'єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля») з 04.02.1990 по 31.10.1990, з 21.10.1992 по 16.12.1996; роботи на ДВАТ Шахта «Вергелівська» Міністерства вугільної промисловості України з 26.12.1996 по 18.09.2000.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень) та на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова