02 лютого 2026 року Справа № 280/10478/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної Гвардії України (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9-А, код ЄДРПОУ 08803498) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної Гвардії України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної гвардії України, яка полягає у ненаданні для ознайомлення ОСОБА_1 висновку службового розслідування, складеного на підставі проведеного службового розслідування призначеного за наказом Командувача НГУ № 251 від 03.03.2025р. з метою уточнення причин та обставин загибелі та поранень особового складу 26.02.2025р. під час проведення заходів підготовки військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 у наслідок ракетного удару, який було завдано збройними силами російської федерації, а також матеріалів, зібраних в процесі його проведення, у частині, яка його стосується;
зобов'язати Головне управління Національної гвардії України надати ОСОБА_1 можливість ознайомитися з висновком службового розслідування, складеного на підставі проведеного службового розслідування призначеного за наказом Командувача НГУ № 251 від 03.03.2025р. з метою уточнення причин та обставин загибелі та поранень особового складу 26.02.2025р. під час проведення заходів підготовки військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 у наслідок ракетного удару, який було завдано збройними силами російської федерації, а також матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка його стосується, шляхом надання/надсилання належно засвідчених копій такий матеріалів;
зобов'язати Головне управління Національної гвардії України забезпечити належне доведення наказу Командувача Національної гвардії України № 363 від 31.03.2025р. про накладення дисциплінарні стягнення на військовослужбовця ОСОБА_1 у вигляді пониження Документ сформований в системі “Електронний суд» 26.11.2025 17 його на посаді, у відповідності до норм ст. 97 Закону України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України»;
зобов'язати Головне управління Національної гвардії України подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у березні 2025 року, з метою зясування обставин інциденту, який набув широкого резонансу, та винних осіб командуванням Національної гвардії України було створено службову комісію, яка провела службове розслідування. Після завершення проведення службового розслідування комісія вмбула з місця дислокації, а позивач, який обіймав керівну посаду у в/ч НОМЕР_2 , вибув до Харківської області. Однак 25 квітня 2025 року у в месенджері WhatsApp, у внутрішній групі «Робочі моменти», було поширено телеграму № 1869 Головного управління НГУ, відповідно до якої позивача понижено у військовому званні на одну ступінь - до підполковника. Позивач зазначає, що йому не було оголошено про суть дисциплінарного проступку, не роз'яснено, яке саме порушення покладено в основу рішення про стягнення, не відібрано письмових пояснень, не вручено матеріали службового розслідування, не надано висновок комісії, не доведено наказ про застосування дисциплінарного стягнення, не поінформовано про порядок і строки оскарження прийнятого рішення. У звязку з цим позивач звернувся до начальника секції планування застосування штабу військової частини НОМЕР_2 НГУ - підполковника ОСОБА_2 із рапортом, у якому просив повідомити підстави пониження у військовому званні, проте будь-якої офіційної відповіді, інформації про розгляд рапорту отримано не було. 19 липня 2025 року позивачем було повторно подано рапорт на ім'я т.в.о. першого заступника командира - начальника штабу в/ч НОМЕР_2 НГУ з проханням викласти доводи та надати документи, що стосуються підстав його пониження у званні. Проте, станом на 17 серпня 2025 року жодної відповіді або офіційної інформації про результати розгляду рапорту чи вжиті заходи надано не надано. В подальшому після направлення адвокатського запиту на адресу військової частини НОМЕР_2 позивач, за результатами розгляду рапорту від 19.07.2025 отримав відповідь, в якій було повідомлено, що службове розслідування за фактом ракетного удару 26.02.2025 року по полігону « ІНФОРМАЦІЯ_1 » проводилося комісією, призначеною наказом командувача Національної гвардії України, до складу якої представників військової частини НОМЕР_2 не включали, у звязку з цим надати копії висновку службового розслідування, а також матеріали, які стосуються позивача, військова частина не може, оскільки матеріали розслідування у в/ч НОМЕР_2 НГУ не зберігаються та запропоновано звернутися за отриманням необхідних документів до належного розпорядника інформації. Одночасно із поданням рапорту та адвокатського запиту до в/ч НОМЕР_2 НГУ 22.07.2025 представником позивача було подано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням, в тому числі, надати матеріали службового розслідування в частині, що стосуються позивача, та копію наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. 13 серпня 2025 року було отримано відповідь на адвокатський запит від ГУ НГУ та надіслано копії документів, а саме: Наказ командувача НГУ від 03.03.2025 № 251 про призначення службового розслідування; Витяг з наказу командувача НГУ від 31.03.2025 № 363 про результати проведеного службового розслідування; пояснення позивача від 06.03.2025; функціональні обов'язки начальника протиповітряної оборони - начальника служби протиповітряної оборони секції планування застосування штабу в/ч НОМЕР_2 НГУ, затверджені наказом командира в/ч НОМЕР_2 НГУ № 5984 від 31.12.2024; супровідний лист від 18.04.2025 № 27/12/1/03-10225-2025. 10.09.2025 позивач звернувся із рапортом до ГУ НГУ з проханням надати копію висновку службового розслідування та документи, що стосуються доведення його вини у вчиненні дисциплінарного правопорушення. ГУ НГУ листом від 23.10.2025 запропонувало ознайомитися з висновком службового розслідування безпосередньо у ГУ НГУ та повідомило, що копії матеріалів із доказами вини у вчиненні дисциплінарного правопорушення були направлені адвокатові. Позивач зазнача, що йому так і не вдалось ані отримати матеріали службового розслідування, ані ознайомитись з ними. У звязку з порушенням своїх прав позивач не може належним чином підготуватися до судового оскарження дисциплінарного стягнення та вважає, що його позбавляють права на оскарження рішень, прийнятих за результатами службового розслідування. З огляду на вказане, позовну заяву просить задовольнити.
Ухвалою судді від 01 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, витребувано докази у відповідача по справі.
09 грудня 2025 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому вказано, що унаслідок нанесеного ракетного удару загинули та отримали поранення військовослужбовці військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 НГУ. З метою уточнення причин та обставин загибелі та поранень особового складу 26.02.2025 під час проведення заходів підготовки військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 унаслідок ракетного удару, який було завдано збройними силами російської федерації комісією Головного управління НГУ було проведено службове розслідування. За результатами проведеного службового розслідування було видано наказ командувача Національної гвардії України від 31.03.2025 № 363. Відповідно до наказу командувача Національної гвардії України від 31.03.2025 № 363 за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, функціональних обов'язків, затверджених наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 31.12.2024 № 5984, що виявилось у незадовільній організації розвідки повітряного противника та оповіщення підпорядкованих підрозділів про нього, начальника протиповітряної оборони - начальника служби секції планування застосування штабу військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України полковника ОСОБА_1 понижено у військовому званні. Відповідно до структури Національної гвардії України, затвердженої Міністерством внутрішніх справ України, військові частини НОМЕР_2 , НОМЕР_3 Національної гвардії України станом на час проведення службового розслідування проведеного з метою уточнення причин та обставин загибелі та поранень особового складу 26.02.2025 під час проведення заходів підготовки військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 унаслідок ракетного удару, який було завдано збройними силами російської федерації входили до складу ІНФОРМАЦІЯ_3 . З метою виконання завдань, визначених наказом командувача Національної гвардії України від 31.03.2025 № 363 «Про результати службового розслідування», та оголошення (доведення) накладених дисциплінарних стягнень Головним управлінням НГУ листом від 18.04.2025 № 27/12/1/03-10225-2025 надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_4 витяг із указаного наказу. У звязку з цим вважає, що саме ІНФОРМАЦІЯ_5 мало надіслати до військової частини НОМЕР_2 НГУ витяг із зазначеного наказу або розпорядження, що стосується військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 НГУ. Окрім того, у відповідь на адвокатський запит від 22.07.2025, листом Головного управління НГУ від 29.07.2025 № 27/8/2/3-З-629-Аз надіслано витяг з наказу командувача Національної гвардії України від 31.03.2025 № 363 «Про результати службового розслідування», чим додатково доведено ОСОБА_1 про накладене на нього дисциплінарне стягнення. Зазначає, що рапорти від 08.06.2025 та від 19.07.2025 до ГУ НГУ не надходили. Відповідач також вказує, що ОСОБА_1 з письмовим рапортом щодо можливості ознайомлення із висновком службового розслідування проведеного з метою уточнення причин та обставин загибелі та поранень особового складу 26.02.2025 під час проведення заходів підготовки військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 унаслідок ракетного удару, який було завдано збройними силами російської федерації, затвердженим командувачем Національної гвардії України 25.03.2025 до голови комісії з проведення службового розслідування не звертався. При цьому наголошує, що службове розслідування проводилось з метою уточнення причин та обставин загибелі та поранень особового складу 26.02.2025 під час проведення заходів підготовки військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 унаслідок ракетного удару, який було завдано збройними силами російської федерації, а не стосовно ОСОБА_1 . Також відповідач вказує, що Листом Головного управління НГУ від 23.10.2025 № 27/8/2/3-М-8610 позивача було повідомлено, що копії матеріалів про доведення його вини в дисциплінарному правопорушенні було надано адвокату, який діє у його інтересах (лист Головного управління НГУ від 29.07.2025 № 27/8/2/3-3-629-Аз) та запропоновано особисто ОСОБА_1 ознайомитись з висновком службового розслідування безпосередньо в Головному управлінні НГУ. Вважає, що жодним чином не відмовляв позивачу у можливості ознайомитись з затвердженим висновком службового розслідування та зробити з нього копію, а тому вважає свої дії в цій частині правомірними. Просить у задоволенні позову відмовити.
Представником позивача 15.01.2026 до суду подана відповідь на відзив та вказано, що позиція відповідача є необгрунтовано. Так наголошує, що предметом спору є протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у наступному: ненаданні позивачу можливості ознайомитися з висновком службового розслідування та матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, що безпосередньо стосується позивача; ненаданні належно засвідчених копій таких матеріалів, неналежному доведенні до позивача наказу Командувача Національної гвардії України від 31.03.2025р. № 363, що унеможливило своєчасну та повну реалізацію позивачем своїх службових і процесуальних прав, зокрема права на захист. Таким чином вважає, що аргументи відповідача, які стосуються загальної правомірності проведення службового розслідування або накладення дисциплінарного стягнення, виходять за межі предмета даного спору та не спростовують доводів позовної заяви. Щодо доводів відповідача про неподання рапорту у належному порядку зазначає, що позивач неодноразово звертався до відповідача із запитами та вимогами надати інформацію і документи, які стали підставою для прийняття наказу Командувача Національної гвардії України від 31.03.2025 № 363. Твердження відповідача про обов'язковість подання рапорту саме голові комісії з проведення службового розслідування не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки жодним нормативно-правовим актом, у тому числі Дисциплінарним статутом Збройних Сил України та Порядком проведення службових розслідувань у НГУ, не передбачено обов'язку військовослужбовця подавати рапорт саме до осіб, які проводили службове розслідування. Формальні зауваження щодо способу подання звернень або їх адресування не можуть нівелювати право військовослужбовця на доступ до інформації, яка безпосередньо стосується його прав, свобод та інтересів, а також не звільняють суб'єкта владних повноважень від обов'язку діяти добросовісно, розумно та пропорційно. Відповідно, посилання відповідача виключно на формальні недоліки звернень позивача не спростовує факту бездіяльності у частині забезпечення реальної можливості ознайомлення з матеріалами службового розслідування. Відповідач не навів жодних обґрунтованих доводів щодо неможливості знеособлення персональних даних третіх осіб, надання витягів або копій матеріалів у відповідній частині. Формальне посилання на наявність інформації з обмеженим доступом не може бути безумовною підставою для повної відмови у доступі до матеріалів, які безпосередньо впливають на правовий статус позивача. Доводи, викладені у відзиві Головного управління Національної гвардії України, не спростовують обставин, наведених у позовній заяві, та не заперечують факту протиправної бездіяльності відповідача. Така бездіяльність проявилась у ненаданні позивачу реальної та ефективної можливості ознайомитися з висновком службового розслідування і матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, що безпосередньо стосується позивача, а також у неналежному доведенні до нього наказу Командувача Національної гвардії України від 31 березня 2025 року № 363. Просить врахувати викладені доводи при прийнятті рішеня.
Відповідачем 22.01.2026 до суду було подано заперечення, де вказано, що жодним чином не перешкоджав позивачу у ознайомленні із зазначеним висновком службового розслідування. Разом з тим рапорта ОСОБА_1 від військової частини НОМЕР_2 НГУ, ІНФОРМАЦІЯ_4 до Головного управління НГУ щодо можливості ОСОБА_1 ознайомитись з матеріалами службового розслідування проведеного з метою уточнення причин та обставин загибелі та поранень особового складу 26.02.2025 під час проведення заходів підготовки військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 унаслідок ракетного удару, який було завдано збройними силами російської федерації не надходили, у зв'язку з чим вважає, що жодним чином не порушував прав позивача. Просить у задоволенні позову відмовити.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали судової справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, судом встановлено таке.
Судом встановлено, що наказом Командувача Національної гвардії України від 03.03.2025 № 251 «Про призначення службового розслідування» з метою уточнення причин та обставин загибелі та поранень особового складу 26.02.2025 під час проведення заходів підготовки військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 унаслідок ракетного удару, який було завдано збройними силами російської федерації було призначено службове розслідування та доручено його проведення комісії Головного управління Національної гвардії України.
25.03.2025 Командувачем Національної гвардії України бригадним генералом ОСОБА_3 було затверджено Висновок службового розслідування, проведеного з метою уточнення причин та обставин загибелі та поранень особового складу 26.02.2025 під час проведення заходів підготовки військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 унаслідок ракетного удару, який було завдано збройними силами російської федерації.
Згідно із пропозиціями за результатами проведення службового розслідування за порушення вимог ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, функціональних обовязків, затверджених наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 31.12.2024 № 5984, що виявилось у незадовільній організації розвідки повітряного противника та оповіщення підпорядкованих підрозділів про нього, начальника протиповітряної оборони - начальника служби секції планування застосування штабу військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України полковника ОСОБА_1 понизити у військовому званні.
Згідно із наказом Командувача Національної гвардії України від 31.03.2025 № 363 «Про результати службового розслідування» за порушення вимог ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, функціональних обовязків, затверджених наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 31.12.2024 № 5984, що виявилось у незадовільній організації розвідки повітряного противника та оповіщення підпорядкованих підрозділів про нього, начальника протиповітряної оборони - начальника служби секції планування застосування штабу військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України полковника ОСОБА_1 понижено у військовому званні.
Матеріалами справи підтверджено, що 19.07.2025 позивач звернувся із рапортом на ім'я т.в.о першого заступника командира - начальника штабу військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України підполковника ОСОБА_4 із проханням надати наступні документи: копію затвердженого висновку службового розслідування, складенго за результатами роботи комісії, а також копій окремих матеріалів, зібраних у процесі його проведення; копію акту службового розслідування комісії ГУ НГУ за фактом ракетного удару 26.02.2025 по АДРЕСА_2 .
Даний рапорт було отримано адресатом, про що свідчить накладена резолюція на рапорті та лист за підписом т.в.о першого заступника командира - начальника штабу військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України підполковника ОСОБА_4 на ім'я т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України полковника ОСОБА_5 .
В матеріалах справи наявна відповідь на рапорт позивача від 19.07.2025, оформлена листом військової частини НОМЕР_2 від 02.09.2025 № 10/29/12-4833-2025, суть якої зводиться до того, що матеріали та копії службового розслідування у військовій частині не зберігаються, тому що призначене воно було за наказом командувача НГУ, а тому рекомендували звернутися до належного розпорядника інформації.
В подальшому представником ОСОБА_1 на ім'я Командувача Національної гвардії України було надістало адвокатський запит від 22.07.2025 із проханням надати наступні документи: витяг з наказу командувача НГУ про призначення складу комісії, яка проводила службове розслідування в частині, що стосується ОСОБА_1 ; витяг з наказу командувача НГУ про призначення службового розслідування в частині, що стосується ОСОБА_1 ; копію наказу про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді пониження у військовому званні; копію висновку службового розслідування, а також копії окремих матеріалів про доведення вини у дисциплінарному правопорушенні ОСОБА_1 .
У відповідь на адвокатський запит від 22.07.2025 Головне управління НГУ листом від 29.07.2025 № 27/8/2/3-З-629-Аз повідомило представника позивача про те, що запитуваний висновок службового розслідування містить інформацію з обмеженим доступом, зокрема, персональні дані інших військовослужбовців Національної гвардії України, у звязку з чим надання його копії є неможливим. Також проінформували про право ОСОБА_1 подати письмовий рапорт для ознайомлення із затвердженим висновоком службового розслідування та зазначили, що такий рапорт щодо ознайомлення із висновоком службового розслідування не подавався. В якості додатків надіслали наступні документи: копію наказу Командувача НГУ від 03.03.2025 № 251 «Про призначення службового розслідування»; копію наказу Командувача НГУ від 31.03.2025 № 363 «Про результати службового розслідування» в частині, що стосується ОСОБА_1 ; копію пояснень від 06.03.2025, наданих ОСОБА_1 ; копію функціональних обовязків начальника протиповітряної оборони - начальника служби протиповітряної оборони секції планування застосування штабу військової частини НОМЕР_2 НГУ, затверджених наказом командира військової частини НОМЕР_2 НГУ.
17.08.2025 представником ОСОБА_1 на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 НГУ було надіслано адвокатський запит із проханням повідомити причини ненадання відповіді по суті рапорту від 19.07.2025, поданого позивачем, та надати обгрунтовану відповідь, а також роз'яснити підстави та обгрунтування порушення права ОСОБА_1 на ознайомлення з матеріалами службового розслідування.
У відповідь на адвокатський запит від 17.08.2025 військовою частиною НОМЕР_2 листом від 04.09.2025 № 10/29/12-З-251-Аз представника позивача було повідомлено, що інформація щодо ненадання ОСОБА_1 на ознайомлення матеріалів службового розслідування, проведеного за фактом ракетного удару 26.02.2025 по полігону Широке була викладена у відповіді на рапорт від 19.07.2025.
10.09.2025 позивачем на ім'я командувача Національної гвардії України було подано рапорт із проханням надати копію висновку службового розслідування, складеного за результатами роботи комісії, за фактом ракетного удару 26.02.2025 по полігону Широке, а також копії окремих матеріалів про доведення вини у дисциплінарному правопорушенні, зібраних у процесі його проведення.
Головне управління Національної гвардії України листом від 23.10.2025 № 27/8/2/3-М-8610, у відповідь на рапорт від 10.09.2025, запропонувало позивача, з посиланням на норми Порядку проведення службових розслідувань у Національній гвардії України, затвердженого наказом МВС України від 21.04.2020 № 347, ознайомитись з висновоком службового розслідування безпосередньо у ГУ НГУ. Окрім того, повідомлено, що копії матеріалів доведення вини в дисциплінарному правопорушенні було надано адвокатові, який діє в інтересах ОСОБА_1 , листом від 29.07.2025 № 27/8/2/3-З-629-Аз.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 1 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13 березня 2014 року № 876-VII (далі - Закону № 876-VII, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (статті 4 Закону №876-VII).
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 876-VII особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону № 876-VII за вчинення протиправних дій та бездіяльність військовослужбовці Національної гвардії України несуть дисциплінарну, матеріальну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначає Статут внутрішньої служби, дія якого поширюється, у тому числі, на військовослужбовців Національної гвардії України, що випливає зі змісту розділу «Вступ» Статуту внутрішньої служби.
Так, положеннями ст.59 ЗУ "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" передбачено обов'язок командира знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями.
Приписами ст.14 Статуту внутрішньої служби визначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (ст.31 Статуту).
Дисциплінарний статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Дія Дисциплінарного статуту поширюється, у тому числі, на військовослужбовців Національної гвардії України.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (стаття 2 Дисциплінарного статуту).
Статтею 3 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Відповідно до абзацу другого статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройний Сил України, накази командирів.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту встановлено, що за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України». Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Відповідно до пп. 110-113 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, затвердж. Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі: прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності. Заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції. Військовослужбовці, які подали заяву чи скаргу, мають право: особисто викласти свої аргументи особі, яка перевіряє заяву чи скаргу, звернутися з вимогою залучити до розгляду свідків; подати додаткові матеріали, що стосуються справи, або клопотати, щоб їх вимагав командир (начальник) або орган, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім під час розгляду заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; ознайомитися з матеріалами перевірки заяви чи скарги; оскаржити прийняте за їх заявою чи скаргою рішення в суді; вимагати відшкодування завданих їм збитків у встановленому законом порядку. Подання скарги військовослужбовцями не звільняє їх від виконання своїх службових обов'язків і наказів командирів (начальників).
Вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.(п.115 Дисциплінарного Статуту).
П. 117 Дисциплінарного Статуту передбачає, що пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Суд зазначає, що рапорт це вид службового документу Збройних Сил України, який є письмовим зверненням військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.
Порядок розгляду звернень на час подання позивачем рапорту визначений Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердж. наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016р. №735.
Відповідно до цієї Інструкції у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян має забезпечуватись кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень.
До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі дії, унаслідок яких:
- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
- незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності (п.5)
Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів. Для регулювання термінів розгляду рапортів на час виникнення спірних відносин застосовувались норми цивільного законодавства, зокрема Закону України "Про звернення громадян". А відповідно до нього звернення можуть розглядатися та вирішуватися невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня отримання їх у разі, якщо вони не потребують додаткового вивчення. Загальний строк - один місяць та за необхідності може бути продовжений до 45 днів.
Відповідь на рапорт військовослужбовця має бути письмовою. Це стосується і відповіді з відмовою. Так, відповідно до статуту ЗСУ відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Суд зазначає, що отримання рапорту від 10.09.2025, адресованого безпосередньо відповідачу, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Зі змісту рапорту убачається, що позивач порушив питання, зокрема, надання висновку службового розслідування та документів, які доводять вину позивача у вчиненні дисциплінарного проступку.
Формальним вимогам рапорт позивача відповідав, інших підстав для відмови в його розгляді не існувало. Однак відповідач не повернув рапорту позивачу, не передав за належністю та не розглянув його по суті, фактично рішень за результатами розгляду рапорту не прийнято, доказів протилежного до суду не надано, матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що відмова у задоволенні рапорту має бути обґрунтована посиланням на конкретні обставини, які стали підставою для такого рішення. При цьому відповідач лише запропонував ознайомитись із висновком службового розслідування безпосередньо в ГУ НГУ.
Суд зазначає, що право військовослужбовця на реалізацію свого права зазначеному у рапорті, так і права на інформацію - кореспондує з обов'язком відреагувати на рапорт. Суд акцентує увагу на тому, що в умовах дії воєнного стану немає заборон на розгляд рапорту про надання для ознайомлення документів, в тому числі і матеріалів службового розслідування, навіть коли, як зазначає відповідач, службове розслідування проводилось не стосовно позивача.
При цьому суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що частина запитуваних документів надавалась у відповідь на адвокатський запит представника позивача, оскільки оскільки позивач має безумовне право на ознайомлення з матеріалами службового розслідування та документами доданими до нього, так як вказані документи стосуються, в тому числі, безпосередньо його самого, зокрема інформації про проходження ним військової служби та притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Крім цього, таке право гарантувалося позивачу пунктом 3 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній гвардії України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.04.2020 № 347.
Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що неознайомлення із матеріалами службового розслідування, фактично позбавляє його права на оскарження рішень, прийнятих за резульаттами службового розслідування.
Суд зазначає, що висновок службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Висновок службового розслідування, не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов'язкового характеру для позивача, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб'єктом відповідного рішення. Висновок службового розслідування не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов'язкового характеру для суб'єкта по відношенню, до якого він винесений. Процедура ознайомлення з висновком службового розслідування, як окрема дія, зазвичай не створює остаточних юридичних наслідків. Такий підхід ґрунтується на тому, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Тож порушення процедури ознайомлення із висновком службового розслідування так і неналежне доведення до відома наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути предметом оцінки судом у разі оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятих на його реалізацію.
За встановлених у справі обставин, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження розгляду відповідачем належним чином рапорту позивача від 10.09.2025, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, з метою захисту прав та інтересів позивача, та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної гвардії України щодо нездійснення належним чином розгляду рапорту ОСОБА_1 .
При цьому, згідно з ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що з метою відновлення порушеного права позивача, ефективним та належним способом захисту прав останнього є зобов'язання Головне управління НГУ розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 10.09.2025, про що належним чином повідомити позивача.
При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Стосовно клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Так, ч. 1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
Разом з тим, на думку суду, в даному випадку підстави для встановлення (в порядку ч.1 ст. 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відсутні, оскільки у суду немає обґрунтованих сумнівів щодо невиконання відповідачем рішення у цій справі.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної Гвардії України (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9-А, код ЄДРПОУ 08803498) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної Гвардії України щодо не розгляду належним чином рапорту від 10.09.2025.
Зобов'язати Головне управління Національної Гвардії України розглянути рапорт від 10.09.2025 щодо надання документів ОСОБА_1 та прийняти вмотивоване рішення по суті порушеного у рапорті питання.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 02.02.2026.
Суддя А.В. Сіпака