Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 січня 2026 року Справа№200/7985/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у спрощеному позовному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (частини одноразової грошової допомоги у сумі 45 299,22 грн) за період 15.08.2020 по 18.07.2025 у сумі не менше 36 381,86 грн;
зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (частини одноразової грошової допомоги у сумі 45 299,22 грн) за період 15.08.2020 по 18.07.2025 у сумі не менше 36 381,86 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідачем не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати одноразової допомоги при звільненні. За змістом позову наказом Військового прокурора об'єднаних сил від 07.08.2020 позивача звільнено з 14.08.2020 з посади начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності та з органів прокуратури, виключено зі списків особового складу військової прокуратури об'єднаних сил, усіх видів забезпечення та направлено особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.021 у справі 200/10374/21, що набрало законної сили 18.07.2022, визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону та зобов'язано нарахувати та виплатити звільненому з військової служби в запас позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за 26 календарних років служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рок служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - з урахуванням раніше виплачених сум.
18.07.2025 відповідачем проведено виплату 45 299,22 грн на виконання рішення суду у справі № 200/10374/21. Посилаючись на виникнення права на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні в період з 15.08.2020 по 18.07.2025, позивач просив суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити таку компенсацію в розмірі не менше 36381,86 грн.
У наданому до суду відповіді на відзив позивач зазначив, що згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 доходами, за несвоєчасну виплату яких встановлено виплату компенсацію втрати частини доходів, є грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення). Позивач зазначив, що законодавець в абзаці першому частини другої статті 2 Закону № 2050-III акцентував увагу саме на виді доходу, а не на його окремих складових чи ознаках такого доходу, при цьому підкресливши, що такі доходи не мають разового характеру. Посилаючись на визначення терміну «грошове забезпечення» у Законі України № 2011-XII, Постанови № 704 та Порядку № 260 позивач зауважив, що одноразова грошова допомога, як вид виплат військовослужбовцям, є частиною їх грошового забезпечення та належить до групи одноразових додаткових видів. Аналіз цієї виплати та дослідження її правової природи показує, що вона невід'ємно пов'язана з проходженням військової служби військовослужбовцем, випливає із його статусу, є гарантованою складовою загальної системи грошового забезпечення військовослужбовців, передбаченої законом. Отже, на думку позивача, одноразова грошова допомога є частиною грошового забезпечення в широкому сенсі, як його одноразовий елемент, на відміну від щомісячних виплат.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. За змістом відзиву основною умовою для виплати компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених строків виплати доходів, у т.ч. грошового забезпечення, що не мають разового характеру. Посилаючись на те, що на виконання рішення суду у справі № 200/10374/21 позивачу виплачено одноразову грошову допомоги при звільненні, що має разовий характер, відповідач зауважив, що така виплата не є доходом, за несвоєчасну виплату якого встановлено нарахування компенсації втрати частини доходів Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати ".
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивач, ОСОБА_1 , з 29.12.2000 по 14.08.2020 проходив службу на різних посадах в органах прокуратури України.
Наказом в.о. військового прокурора об'єднаних сил від 07.08.2020 №489-к позивача звільнено з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, а з 14.08.2020 звільнено з посади заступника начальника відділу військової прокуратури об'єднаних сил та з органів прокуратури, що встановлено судом у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі №200/10374/21.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі №200/10374/21 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та, крім іншого, визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил в частині неврахування грошової винагороди за участь в АТО/ ООС при звільненні з військової служби та зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за 26 календарних років служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь в АТО/ООС.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі №200/10374/21 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2021 в частині задоволення зазначених вимог залишено без змін:
18.07.2025 Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 45 299,22 грн, у тому числі і компенсацію податку на доходи фізичних осіб в сумі 8278,03 грн., що підтверджується розрахунком та платіжними інструкціями від 17.07.2025 № 1029, №1030, № 1031, копії яких наявні в матеріалах справи. В платіжній інструкції від 17.07.2025 № 1031 на перерахування позивачу 45 299,22 грн призначенням платежу визначено : «0901010; 2800, стягнення зг. ВП 78561192 від 08.07.2025, в/л 200/10374/21 вид. 24.02.2022, одноразова грошова допомога при звільненні за 26 календарних років з урахуванням винагороди АТО».
Компенсація втрати частини грошових доходів не виплачена.
Наведені обставини не є спірними між сторонами, сторонами не заперечується перерахування відповідачем коштів в рахунок сплати одноразової допомоги при звільненні на виконання рішення суду від 30.09.2021 у справі №200/10374/21
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ,
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050).
Відповідно до статті 1 Закону №2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону №2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати;
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення)
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Статтею 3 Закону №2050 передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 6 Закону №2050 компенсацію виплачують за рахунок:
- власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;
- коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
- коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону №2050 Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2001 №159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 подібні за змістом положенням Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Спірним питанням в межах цієї справи є правомірність невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів під час виплати у липні 2025 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі від 30.09.2021 у справі №200/10374/21 невиплаченої одноразової допомоги при звільненні в сумі 45299,22 грн, у т.ч. компенсації податку на доходи в сумі 8278,03 грн.
Згідно з Законом № 2050 підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати/грошового забезпечення, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050 та в пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення та невірно обрахованого розміру складових грошового забезпечення). Тотожних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30.09.2020 у справі №2-а-1/11, від 31.08.2021 у справі №264/6796/16-а.
Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - військовою частиною) добровільно чи на виконання судового рішення.
Між тим, Законом №2050-III та Порядком №159 чітко визначені доходи, у зв'язку з порушенням строків виплати яких, проводиться компенсація втрати частини доходів у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати таких доходів.
Таким чином, встановлення саме цих обставин чи є кошти виплачені особі тим доходом, якій підпадає під дію Закону України №2050-III, що дає право на отримання компенсації втрати частини доходу.
На вказані обставини звертає увагу Верховний Суд у постанові від 11.04.2025 року по справі №280/8933/24, та зазначає, що нормативне урегулювання відносин щодо компенсації громадянам втрати частини доходів вказує на те, що така компенсація пов'язана, по-перше, з порушенням встановлених строків виплати таких доходів; по-друге, з виключним переліком доходів як систематичних грошових виплат громадянам; по-третє, з фактом виплати нарахованих доходів. При цьому, підставою для компенсації є затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців. Тому розмір компенсації невід'ємно пов'язаний з видом та розміром невчасно виплаченого доходу, а також з тривалістю часу, протягом якого була затримка його виплати. У питанні про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати ключовим питанням є дохід. Законодавець в абзаці першому ч.2 ст.2 Закону України №2050-III акцентував увагу саме на виді доходу, а не на його окремих складових чи ознаках такого доходу, при цьому підкресливши, що такі доходи не мають разового характеру.
Відповідно до Закону №2050-III та Порядку №159 доходами є грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні військовослужбовцям у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів встановлено п. 2 частини 1 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон України № 2011-XII).
Статтею 9 Закону України №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 цієї постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам визначає Порядок, що затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260.
Пунктом 2 Розділу І Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення включає:- щомісячні основні види грошового забезпечення;- щомісячні додаткові види грошового забезпечення;- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:- посадовий оклад;- оклад за військовим званням;- надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:- підвищення посадового окладу;- надбавки;- доплати;- винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;- премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
- винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану;
- допомоги.
Питання виплати одноразової допомоги при звільненні регламентовано розділом ХХХІІ Порядку № 260.
Відповідно до п.2 та п. 5 вказаного розділу у разі звільнення з військової служби […] у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше. Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород).
Отже грошова допомога при звільненні є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, не входить до складу місячного грошового забезпечення та має разовий характер, з огляду на що не є доходом, що не має разового характеру у розумінні Закону України №2050-III та Порядку №159 .
Суд не приймає доводи позивача про те, що зазначена одноразова грошова допомога є складовою (видом) грошового забезпечення, через що її несвоєчасна виплата обумовлює виникнення права на отримання компенсації втрати частину доходів, оскільки зазначена допомога є видом грошового забезпечення, що не включається до щомісячних основних та/або додаткових видів грошового забезпечення та має разовий характер, пов'язана з фактом звільнення зі служби, через що не відповідає ознакам доходу у розумінні Закону № 2050, несвоєчасна в плата якого обумовлює виникнення права на отримання компенсації втрати частини доходу.
Оскільки позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати у повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби відповідно до наказу від 07.08.2020 №489-к, та зобов'язати нарахувати та виплатити цю компенсацію, підстави для задоволення цих вимог відсутні.
Підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.
З огляду на зазначене, на підставі положень статей 2, 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону, адреса: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, буд. 21, ЄДРПОУ 39969443
Суддя А.С. Михайлик