Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
30 січня 2026 року Справа №200/619/26
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі №200/619/26,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-Експлуатаційна Організація «Софія Київська» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (далі - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в Київській області) за змістом якої просить суд:
визнати протиправним та скасувати припис від 15.09.2025 № 10-5-5.4-15/91 «Про усунення порушень вимог щодо порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін»;
визнати протиправним та скасувати рішення про застосування адміністративного-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни та ціноутворення від 30.12.2025 № 10-5-5.4-14/77.
Одночасно із вказаною позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, де позивач просить суд:
зупинити дію припису від 15.09.2025 № 10-5-5.4-15/91 «Про усунення порушень вимог щодо порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін» до моменту розгляду справи по суті та набрання чинності рішенням суду у цій справі;
зупинити дію рішення про застосування адміністративного-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни та ціноутворення від 30.12.2025 № 10-5-5.4-14/77 до моменту розгляду справи по суті та набрання чинності рішенням суду у цій справі.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, зазначає таке.
Предметом спору у цій справі є правомірність рішення ГУ Держпродспоживслужби в Київській області, прийнятого у формі припису від 15.09.2025 № 10-5-5.4-15/91 «Про усунення порушень вимог щодо порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін», яким позивача зобов'язано провести перерахунок у бік зменшення споживачам послуги постачання теплової енергії у будинку АДРЕСА_1 на суму 1 568 154,67 грн за період з лютого 2021 року по квітень 2025 року.
Позивач вважає правомірним просити суд вжити заходів забезпечення позову, оскільки існує реальна та безпосередня загроза, що рішення у справі у разі задоволення позову призведе до неможливості його виконання або до наслідків, які зроблять його виконання неефективним.
Вважає, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову існує безпосередня загроза звернення рішення про накладення штрафу за невиконання припису до примусового виконання, який вже накладено на позивача у розмірі 34 000,00 грн.
Крім того, зазначає, що виконання припису може унеможливити нарахування та сплату податків до бюджету, нарахування та виплату заробітної плати найманим працівникам, що призведе до чергового нарахування штрафів, зокрема від податкових органів.
Покликається на те, що виконання вимог припису фактично унеможливить здійснення інших платежів, що може призвести до відключення житлового комплексу від електричної енергії та води.
Підсумовуючи, позивач наполягає, що незастосування заходів забезпечення позову унеможливить ефективне відновлення порушеного права. Водночас відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову призведе до невідворотних наслідків та порушень, оскільки припис містить обов'язкові до виконання дії, а для відновлення порушених прав позивачу доведеться ініціювати судовий розгляд, спрямований на відновлення первісного стану.
Оскільки рішення відповідача про застосування адміністративного-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни та ціноутворення від 30.12.2025 № 10-5-5.4-14/77 у розмірі 34 000,00 грн є похідним від невиконання припису, доцільним є застосувати заходи забезпечення позову у формі зупинення дії й цього рішення.
Правова позиція суду обґрунтована таким.
Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
Стаття 150. Підстави забезпечення позову
1. Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
2. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
4. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Стаття 151. Види забезпечення позову
1. Позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI (далі - Закон № 5007, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)
Стаття 2. Сфера дії цього Закону
1. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Дія цього Закону не поширюється на встановлення тарифів на медичні послуги та лікарські засоби в межах програми медичних гарантій згідно із Законом України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення".
Стаття 18. Права уповноважених органів
Уповноважені органи мають право, зокрема:
1) проводити у суб'єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки;
6) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
7) надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
8) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Стаття 20. Адміністративно-господарські санкції за порушення законодавства про ціни і ціноутворення
1. До суб'єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за:
1) порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки;
2) стягнення плати за товари, які згідно із законодавством надаються безоплатно, - штраф у розмірі 100 відсотків вартості проданих (реалізованих) товарів;
3) надання уповноваженим органам недостовірних відомостей - штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
4) невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій - штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Суми адміністративно-господарських санкцій зараховуються до державного бюджету.
Сума необґрунтованої виручки, одержаної суб'єктами господарювання, які на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача, повертається споживачам.
3. Порядок стягнення сум адміністративно-господарських санкцій, передбачених цією статтею, визначається Господарським кодексом України.
Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877)
Стаття 7. Розпорядчі документи органів державного нагляду (контролю)
8. Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Стаття 12. Відповідальність суб'єкта господарювання
1. Невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.
3. У разі несплати суб'єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев'ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 затверджено Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Положення № 667).
Пункт 4. Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань: 11) у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін:
- здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
- здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
- надає у випадках, передбачених законодавством, висновки щодо економічного обґрунтування витрат під час формування цін (тарифів) на товари, роботи і послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання цін (тарифів);
- надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Висновки суду.
На підставі аналізу наведених положень процесуального закону потрібно констатувати, що заходи забезпечення позову є превентивним судовим захистом прав та інтересів позивача у тих випадках, якщо їх не вжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод.
Водночас суд, застосовуючи заходи забезпечення позову, має враховувати їх співмірність із заявленими позивачем вимогами, а також співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Також суд має пересвідчитись, з огляду на надані саме заявником докази, у тому, що дійсно існує реальна загроза неможливості (ускладнення) виконання рішення суду чи очевидна протиправність оскаржуваних дій, рішень.
На суд покладається обов'язок навести мотиви та підстави з яких він дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
При цьому необхідно наголосити, що на час вирішення питання вжиття заходів забезпечення позову обґрунтованість вимог останнього не досліджується.
Повертаючись до фактичних обставин, якими викликана необхідність звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що лейтмотивом покликань заявника є реальна та безпосередня загроза того, що рішення у справі, у разі задоволення позову, буде неможливо виконати, оскільки, у випадку невжиття заходів забезпечення позову, існує безпосередня загроза звернення рішення про накладення штрафу за невиконання припису до примусового виконання, який вже накладено на позивача у розмірі 34 000,00 грн.
Суд, ґрунтуючися на викладених положеннях законодавства України, доводи заявника відхиляє, оскільки ані оспорюваний припис, ані рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій не є виконавчими документами. Натомість стягнення відповідних санкцій здійснюється у судовому порядку й до винесення рішення судом у цій справі у ГУ Держпродспоживслужби в Київській області не виникає правових підстав для звернення до суду із відповідним позовом.
Отже, доводи заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду буде неможливим, є безпідставними.
Поряд із цим власне сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, оскільки за загальним правилом факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Ураховуючи викладене суд вважає, що у задоволенні заяви Товариства про вжиття заходів забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись статтями ст.ст.150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Експлуатаційна Організація «Софія Київська» про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Буряк