02 лютого 2026 року Справа №160/1674/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
26.01.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), у якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо визначення ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера, протиправною бездіяльність щодо не визначення заробітної плати при розрахунку розміру пенсії, протиправною бездіяльність щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії з 28.11.2018, протиправною бездіяльність щодо не виплати компенсації втрати частини доходу, протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 28.11.2018 як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням заробітної плати при розрахунку розміру пенсії, виплатити компенсацію втрати частини доходу за невиплату пенсії з 28.11.2018 по дату фактичної виплати боргу в лютому 2025 року, виплатити компенсацію втрати частини доходу з лютого 2025 року за невиплачену у встановленому розмірі пенсію та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд робить висновок, що позовна заява подана з порушенням вимог закону в частині строку звернення до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 1 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суддя зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (ЄДРСР 95946021) зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Також Судова палата, з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, зазначила, що норми, зокрема, статті 87 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, вказані правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, підлягають обов'язковому врахуванню.
Як встановлено з позовної заяви, позивачем заявлено вимоги:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо визначення ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера, протиправною бездіяльність щодо не визначення заробітної плати при розрахунку розміру пенсії, протиправною бездіяльність щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії з 28.11.2018, протиправною бездіяльність щодо не виплати компенсації втрати частини доходу, протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 28.11.2018 як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням заробітної плати при розрахунку розміру пенсії, виплатити компенсацію втрати частини доходу за невиплату пенсії з 28.11.2018 по дату фактичної виплати боргу в лютому 2025 року, виплатити компенсацію втрати частини доходу з лютого 2025 року за невиплачену у встановленому розмірі пенсію та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
В позовній заяві зазначено, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.02.2025 повідомлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі №160/12072/24 виконано в межах покладених судом зобов'язань. Виплата пенсії ОСОБА_1 буде проводитись через відділення зв'язку №51931. Інформація про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за період з 28.11.2024 по 31.01.2025 надана в таблиці.
20.01.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та просила повідомити підстави визначення ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.02.2025 повідомлено, що наявного міжнародного договору, який би регулював пенсійне забезпечення громадян України, які проживають на території Ізраїлю не існує, особи, які постійно проживають за межами України, вважаються “працюючими», тому підстави для призначення та виплати пенсії як “непрацюючій пенсіонерці » відсутні.
Отже, в позовній заяві представником позивача повідомлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію з грудня 2018 року, про що позивач дізналась з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.02.2025 №0400-010307-8/23229.
В листі від 04.02.2025 №0400-010307-8/23229 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу про суми нарахованої пенсії, починаючи з грудня 2018 року.
Водночас за даними Єдиного державного реєстру судових рішень та КП «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово протягом 2025 року з дати отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.02.2025 №0400-010307-8/23229 зверталась до суду з позовними заявами, що містили аналогічні позовні вимоги з питання перерахунку пенсії з 28.11.2018.
Вказаними підтверджується судовими справами: №160/12416/25, №160/16585/25, №160/19288/25, №160/25677/25, №160/28779/25, №160/29857/25, №160/32304/25, №160/33170/25, №160/36039/25, №160/810/26.
Вказані судові справи та факт звернення з позовними вимогами щодо оскарження дій відповідача щодо неперерахунку пенсії підтверджують обізнаність позивача з нарахованими сумами пенсії.
Проте вказані позовні заяви були залишені без руху, недоліки не були усунуті позивачем, в частині позовні заяви були поверненні через подання представником позивача заяви про відкликання позовних заяв.
Відсутність відкритого судового провадження свідчить про відсутність підстав вважати, що шестимісячний строк звернення з відповідними позовними вимогами переривався.
Аналізуючи підстави звернення до суду з позовною заявою у справі, що розглядається №160/1674/26, судом не встановлено належних доводів представника позивача щодо неможливості своєчасного звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправними дій щодо неперерахунку пенсії та зобов'язання перерахувати пенсію з 28.11.2018.
Враховуючи, що позивача було повідомлено листом від 04.02.2025 №0400-010307-8/23229 про нараховані суми пенсії, а з позовною заявою до суду у цій справі позивач звернулась 26.01.2026, суд приходить до висновку про недотримання позивачем шестимісячного строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.02.2021у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17.03.2021 у справі №160/3121/20, від 18.03.2021 у справі №320/2915/20 та ін.
Отже, позивачу необхідно надати клопотання про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в 2026 році дорівнює 1064,96 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнту за звернення до суду з позовом через автоматизовану систему «Електронний суд»).
Доказів сплати судового збору суду не надано.
Додатково суддя звертає увагу представника позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України основною засадою (принципом) адміністративного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з ч. 2 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Враховуючи, що Єдиний державний реєстр судових рішень містить інформацію про звернення представника позивача з аналогічними позовними заявами у справах: №160/12416/25, №160/16585/25, №160/19288/25, №160/25677/25, №160/28779/25, №160/29857/25, №160/32304/25, №160/33170/25, №160/36039/25, №160/810/26, представнику позивача необхідно надати до суду пояснення стосовно неодноразово звернення до суду з відповідними позовними заявами з метою виключення судом обставин можливості зловживання представником позивача процесуальними правами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Керуючись ст. ст. 2, 45, 121-123, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом надання:
- клопотання про поновлення строку звернення до суду з належними доказами на підтвердження поважності пропуску або уточненої позовної заяви з викладенням позовних вимог з урахуванням встановленого ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду;
- оригіналу (або засвідченої копії) документа про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн, сплаченого на реквізити: отримувач коштів - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37988155, рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632, МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.;
- пояснення щодо неодноразового звернення до суду з аналогічними позовними вимогами з метою виключення судом обставин можливості зловживання представником позивача процесуальними правами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4, ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.З. Голобутовський