02 лютого 2026 року Справа №215/6244/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до голови Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Лиходєдова Андрія Віталійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся з позовом до голови Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Лиходєдова Андрія Віталійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2025 року було позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Позивачем подана апеляційна скарга, просив ухвалу суду від 29.07.2025 скасувати та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю згідно ст. 315 КАС України.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025 року апеляційну скаргу залишено без задоволення.
Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2025 року про передачу за підсудністю позовної заяви ОСОБА_1 до голови Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Лиходєдова Андрія Віталійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишено без змін.
28.11.2025 року справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
01.12.2025 року справу передано судді для розгляду.
Так, на підставі положень частини другої статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що провадження у справі не відкрито.
Ухвалою суду від 01.12.2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до голови Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Лиходєдова Андрія Віталійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишено без руху. Зазначено про те, що недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання до суду:
оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн., сплаченого на реквізити: одержувач - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ 37988155, розрахунковий рахунок UA368999980313141206084004632, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101;
уточненого позову, для суду та відповідача, з зазначенням способу захисту порушених прав, свобод чи інтересів, відповідно до вимог частини першої статті 5 та п. 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України України, де в прохальній частині позову має бути відображено які саме протиправні дії (бездіяльність) або рішення суб'єкта владних повноважень були ним вчинені (прийняті) та підлягають оскарженню;
доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;
належним чином засвідчені копії всіх документів, які додаються до позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи.
На виконання вимог ухвали суду від 29.12.2025 року від позивача надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви. До заяви долучено довідка про дохід ДПС про дохід за 2024 рік.
Дослідивши подані позивачем докази, судом ухвалою суду від 30.12.2025 року у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору - відмовлено. Продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Вказано про те, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом надання до суду:
оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн., сплаченого на реквізити: одержувач - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ 37988155, розрахунковий рахунок UA368999980313141206084004632, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101;
уточненого позову, для суду та відповідача, з зазначенням способу захисту порушених прав, свобод чи інтересів, відповідно до вимог частини першої статті 5 та п. 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України України, де в прохальній частині позову має бути відображено які саме протиправні дії (бездіяльність) або рішення суб'єкта владних повноважень були ним вчинені (прийняті) та підлягають оскарженню;
доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;
належним чином засвідчені копії всіх документів, які додаються до позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи.
Від позивача надійшла заява про відвід судді у. т.ч. Ількову В.В. від розгляду справи №215/6244/25.
В обґрунтування заяви про відвід позивачем зазначено, що суддя штучно створює перешкоди для виконання своїх обов'язків, перевищує владу та службові повноваження, навмисно затягує строки розгляду позову, використовує диктатуру судової влади, оскільки суддя використовує хибні мотиви залишення позову без руху, порушуючи вимоги ст.248 КАСУ та підстави ст.6,7 КАСУ.
Тому позивач вважає, що відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Суд, дослідивши подану позивачем заяву про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ількова В.В., зазначає про таке.
За змістом приписів Кодексу адміністративного судочинства України процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу).
Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені в статті 36 КАС України.
Так, відповідно до частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
За приписами частин 1-2 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відповідно до частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Надаючи оцінку обґрунтованості доводів про наявність правових підстав для відводу головуючого судді - Ількова В.В., суд зазначає, що заявлений відвід, зокрема, обумовлений незгодою позивача з процесуальним рішенням судді щодо розгляду позовної заяви, яку ухвалою суду від 30.12.2025 року про відмову позивачеві у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та продовження позивачу строку на усунення недоліків позовної заяви.
Однак, суд звертає увагу на те, що частиною 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України чітко передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішеннями або окремою думкою судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Із системного аналізу підстав для відводу судді, які визначені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, слідує, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. При цьому для відведення судді за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.
Водночас, такі обставини мають бути доведеними.
Разом з цим, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
При цьому суд зауважує, що Європейський суд з прав людини диференціює чи у конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersack vs Belgium (заява №8692/79), Grieves vs UK (заява №57067/00).
Відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Le Compte, Van Leuven and De Meyere, заява №7238/75, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96) та у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).
Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Так, для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.
Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Ількова В.В., мотивована виключно незгодою позивача із процесуальним рішенням судді та не містить інших обґрунтувань щодо наявності підстав для відводу, які б могли об'єктивно вказувати на упередженість судді при розгляді цієї адміністративної справи, а також зважаючи на відсутність відповідних обґрунтованих доказів на підтвердження вказаного, суд доходить висновку, що наведені позивачем обставини та підстави для відводу судді не можуть вважатися достатніми для висновку про наявність упередженості судді при розгляді цієї адміністративної справи.
Не встановлено судом й інших підстав, передбачених статтями 36-37 Кодексу адміністративного судочинства України, які б унеможливлювали розгляд справи суддею Ільковим В.В. та викликали необхідність його відводу.
З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність будь-яких інших обґрунтувань щодо наявності підстав для відводу, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ількова В.В., є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами абзацу 1 частини 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
З огляду на викладене та приписи абзацу 1 частини 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне передати матеріали адміністративної справи №215/6244/25 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 236, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Визнати необгрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ількова В.В. в адміністративній справі №215/6244/25.
Передати матеріали адміністративної справи №215/6244/25 для визначення складу суду та вирішення питання про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ількова В.В.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Ільков