м. Вінниця
02 лютого 2026 р. Справа № 640/27595/21
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошково Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку заяву про ухвалення додаткового рішення за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням суду від 22.01.2026 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 584 від 02.09.2021 року.
27.01.2026 через підсистему "Електронний суд " представником позивача подано заяву про стягнення судових витрат, у якій останній спросить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000 ,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 252 КАС України).
Таким чином, враховуючи те, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд приходить до висновку про можливість вирішення поданої позивачем заяви в порядку письмового провадження.
Визначаючись з приводу поданої заяви, суд керується такими мотивами.
Особливості постановлення додаткового судового рішення врегульовано статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відтак, однією із підстав для ухвалення додаткового судового рішення є невирішення судом питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано главою 8 розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Водночас, про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 та 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Як встановлено судом, на підтвердження понесення позивачами витрат на правничу допомогу адвоката представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 29.05.2025 та додаток № 2 до договору від 29.08.2025
Так, положеннями пункту 1.1. Додатку № 2 визначено, що за надання Адвокатським об'єднанням Клієнтові правової (правничої) допомоги, клієнт сплачує гонорар, відповідно до розділу 4 Основного договору та даного додатку.
Пунктом 1.2. Додатку №2 встановлено, що гонорар сплачується за надання правничої (правової) допомоги у адміністративній справі №640/27595/21 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення.
Як зазначено у пункті 1.3. Додатку № 2, сторони погодили вартість надання правничої (правової) допомоги (Гонорар) за основним договором, у вищевказаній справі, у суді апеляційної інстанції, у розмірі 12 000, 00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).
Сторони погодили, що гонорар за даним договором, має буде сплачений клієнтом на користь АО, не пізніше шести місяців, після набрання рішенням суду апеляційної інстанції законної сили. (пункт 1.4. Додатку №2).
У зв'язку з тим, що позивачу у даній справі була надана правнича (правова) допомога, передбачена положеннями додатку до договору, розмір витрат, який позивач понесе у зв'язку із розглядом даною справи у суді першої інстанції, становить 12 000, 00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд дійшов висновку, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відтак суд враховує, що судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають повному відшкодуванню, оскільки адміністративний позов задоволено повністю. Заявлена сума витрат на правничу допомогу відповідає ринковим цінам на послуги адвокатів та, у свою чергу, корелює з обсягом задоволених позовних вимог.
Відтак, з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 132, 139, 248, 252, 255, 295 КАС України, -
Заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва.
Додаткове рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури міста Києва (вул. Борисоглібська 3, кв. 2-й поверх, м. Київ, код ЄДРПОУ 40895265)
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна