Справа № 946/598/26
Провадження № 1-кс/946/222/26
30 січня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі: головуючого слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна, -
Слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026162150000093 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 189 КК України.
24.01.2026 до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшла заява про те, що громадянку ОСОБА_4 , невстановлені особи, незаконно позбавили волі.
Крім того, до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшов рапорт, про те, що в ході відпрацювання повідомлення, в ході огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено предмет схожий на гільзу та кулю. Крім того, до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_5 про те, що невстановлені особи, шляхом вмовлянь та погроз, вимагають вчинення неправомірних дій щодо квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що належала їм на праві спільної часткової власності, розмір частки кожного .
Відповідно до актового запису про шлюб № 372, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 уклали шлюб.
В свою чергу, 02.07.2025 року до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_3 померла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом із тим, Ізмаїльським РВП ГУНП в Одеській області отримано лікарське свідоцтво про смерть № 330 від 03.05.2025, що засвідчує факт смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно інформації з Спадкового реєстру, 17.07.2023 року приватним нотаріусом Ізмаїльського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_8 було здійснено реєстрацію заповіту, номер у спадковому реєстрі № 73224972, де заповідачем зазначено померлу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до змісту заповіту від ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на випадок її смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право, вона заповідає ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до протоколу допиту потерпілого ОСОБА_5 , невстановлені особи, неодноразово, шляхом вмовлянь та погроз, вимагали від останнього відмовити від права на прийняття спадщина на квартиру, за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала померлій ОСОБА_9 .
Так, на теперішній час є достатні підстави вважати, що арешт на вказаний вище об'єкт нерухомості є заходом забезпечення кримінального провадження, який виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, окрім цього, враховуючи вище зазначене, існують реальні ризики подальшого перепродажу або переоформлення квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , третім особам, вчинення інших дій з зазначеним майном.
Таким чином, оскільки квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , є відповідно предметом зазначеного злочину, та усі дії, які стали предметом досудового розслідування даного кримінального провадження здійснено у зв'язку з встановленням прав на вказану квартиру, з метою недопущення подальшої реалізації зазначеного майна, слідчий вважає за необхідне накласти арешт на вказану квартиру.
Слідчий та прокурор про час та місце розгляду клопотання були повідомлені належним чином, однак в судове засідання не з'явились, у клопотанні просили провести розгляд справи без їх участі.
Інші особи в судове засідання не викликались на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України.
В силу ст. 107 КПК технічні засоби фіксування процесу не застосовувалися.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
З положень ст. 2 КПК України вбачається, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Крім того, ч. 2 ст. 9 КПК України передбачається, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, дізнавач зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ч. 4 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Так, в судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12026162150000093 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 189 КК України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, власниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , яка належала їм на праві спільної часткової власності, розмір частки кожного .
Відповідно до актового запису про шлюб № 372, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 уклали шлюб.
Крім цього, 02.07.2025 року до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_3 померла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом із тим, Ізмаїльським РВП ГУНП в Одеській області отримано лікарське свідоцтво про смерть № 330 від 03.05.2025, що засвідчує факт смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно інформації з Спадкового реєстру, 17.07.2023 року приватним нотаріусом Ізмаїльського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_8 було здійснено реєстрацію заповіту, номер у спадковому реєстрі № 73224972, де заповідачем зазначено померлу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до змісту заповіту від ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на випадок її смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право, вона заповідає ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як вбачається з протоколу допиту потерпілого ОСОБА_5 , невстановлені особи, неодноразово, шляхом вмовлянь та погроз, вимагали від останнього відмовити від права на прийняття спадщина на квартиру, за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала померлій ОСОБА_9 .
Згідно вимог ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Також визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч.6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Частиною 1 ст. 171 КПК України передбачено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч.2 , ч. 3 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно із ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною у п.1 листа за №223-558/0/4-13 від 05.04.2013 року, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчі судді зобов'язанні сумлінно і принципово здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, діяти у межах і відповідно до вимог закону.
На думку слідчого судді, клопотання підлягає задоволенню саме в частині накладення арешту на вказане майно із забороною розпорядження та відчуження (без заборони власнику або користувачу вказаного майна використовувати його).
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання задовольнити.
Керуючись ст.ст.170 - 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , власниками якої є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , розмір частки та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір частки , шляхом заборони розпорядження зазначеним майном та його відчуження.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня проголошення або отримання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1