02 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 643/18487/25
провадження № 22-ц/818/1953/26
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Маміної О.В., Яцини В.Б.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справиза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2025 року, постановлену у складі судді Крівцовим Д.А.,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 (відповідач), зареєстрований 05.09.2019 у Харківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 3805.
Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 23.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач 08.11.2025 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 , 2013 року народження, ОСОБА_4 , 2015 року народження, в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 08.12.2025 і до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - повернуто ОСОБА_2 .
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про надання строку для примирення - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, та направити справу для продовження розгляду.
Зазначає, що звертаючись із зустрічним позовом вона керувалась правом, передбаченим ст. 193 ЦПК України, нормами СК України, фактичними обставинами та звичайною логікою. Вважає, що суд повинен враховувати інтереси неповнолітніх осіб, за захистом яких вона звертається до суду із зустрічним позовом. Вказує, що оскаржуване рішення суду не містить посилань, які саме порушення ЦПК України були під час подачі зустрічного позову.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_2 оскаржує ухвалу суду лише в частині повернення зустрічної позовної заяви, отже в іншій частині апеляційним судом не переглядається.
Постановляючи ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд первісного позову не є взаємопов'язаним з розглядом зустрічного позову, їх спільний розгляд не є доцільним і призведе лише до затягування вирішення спору про розірвання шлюбу
Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені у статті 16 Цивільного кодексу України.
У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК України).
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина третя статті 194 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 522/9011/19 (провадження № 61-6642св21) зазначено, що «згідно з частиною другою статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. При цьому вищевказаною нормою процесуального закону визначено дві альтернативні ознаки зустрічного позову: або взаємопов'язаність первісного та зустрічного позовів, що зумовлює їх спільний розгляд, зокрема, коли обидва позови виникають з одних правовідносин; або їх взаємовиключність, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного провадження з первісним позовом, повинен знайти вирішення у виді загального рішення, яке має містити відповідь на обидві заявлені вимоги (як позивача, так і відповідача). Задоволення зустрічного позову спричиняє відмову в задоволенні первісного позову, однак не виключає можливості як задоволення обох вимог, так і однієї повністю, а іншої частково».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року в справі № 459/1490/21 (провадження № 61-12807 св 22) вказано, що: «відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.
Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.
Умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Ураховуючи викладене, взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним та первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково».
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
ОСОБА_2 , скориставшись правом, визначеним ст. 193 ЦПК України, подала зустрічний позов про стягнення аліментів.
Отже, задоволення позову про розірвання шлюбу не може зумовлювати відмову у задоволенні позову про стягнення аліментів та навпаки. Крім того, зустрічний позов про стягнення аліментів на утримання дітей ґрунтується на спірних майнових правовідносинах сторін, у той час як вимоги первісного позову про розірвання шлюбу заявлені з метою зміни у судовому порядку особистих немайнових відносин подружжя.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у даному випадку, оскільки суд правомірно розпорядився своїми дискреційними повноваженнями та прийняв правильне рішення з метою процесуальної економії розгляду справи та дотримання розумних строків її розгляду.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2025 року - залишити без змін..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Н.П.Пилипчук
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина