462/9593/25
2/465/1783/26
про залишення без руху
"30" січня 2026 р. Суддя Франківського районного суду м. Львова Ванівський Ю.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Романа Михайловича, Акціонерного товариства «Кредобанк» про відшкодування шкоди, -
встановив:
позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про відшкодування шкоди.
Дослідивши матеріали позовної заяви суддя зазначає наступне.
Позивач в позовній заяві вказує, що приватний виконавець Роман Р.М. незаконно здобуту інформацію від АТ «Кредобанк» розголосив іншим учасникам виконавчого проовадження, розмістивши повну банківську виписку за період з 29.03.2023 по 30.10.2025 в Автоматизованій системі виконавчих проваджень. Натомість АТ «Кредобанк» не мав права надавати інформацію на запит приватного виконавця та розголошувати банківську таємницю.
Натомість, як на підставу звільнення від сплати судового збору позивач посилається на п.11 ч.2 ст. 3 закону України «Про судовий збір».
Так, згідно п.11 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється зокрема, позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Зміст наведеної статті не дозволяє дійти висновку, що за вимогами про відшкодування моральної шкоди в цій справі позивач від сплати судового збору звільняється на підставі вищезазначеного Закону.
Суд вважає, що доводи позивача про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої, на її думку, внаслідок незаконного збору та розголошення інформації, що становить банківську таємницю.
Разом з тим, зазначений спір виник у межах правовідносин між боржником, кредитором та виконавцем.
Відтак правова підстава, на яку посилається позивач, а саме п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», не підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки позов не стосується безпосередньо відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу влади у розумінні положень вказаної норми.
Крім того, встановлено, що позовна заява містить вимогу щодо стягнення саме моральної шкоди у розмірі 1 000 000 гривень з відповідачів, тобто позивач визначила моральну шкоду у грошовому вимірі.
В роз'ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у своїй постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц дійшов до висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, яка визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою.
Таким чином, посилання в позові на звільнення від сплати судового збору відповідно до положень Закону України "Про судовий збір" є помилковими та не ґрунтуються на вимогах закону.
Крім того, позивачка зазначає, що вона звільнена від сплати судового збору за позов про відшкодування моральної шкоди завданої порушенням прав споживача.
Суд звертає увагу, що пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону. Таким чином, споживачі звільнені від сплати судового збору за подання позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої лише внаслідок недоліків продукції, тобто в даному випадку позивачка не звільнена від сплати судового збору у відповідності до положень ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» за вимогу про відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, споживачі звільнені від сплати судового збору за подання позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої лише внаслідок недоліків продукції, тобто у даному випадку позивач не звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» за вимогу про відшкодування моральної шкоди.
Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01 січня 2015 року, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від такого.
Згідно ч. 3 ст. 23ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.
Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц.
Таким чином, за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціну позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 році з 1 січня становить 3028,00 грн.
За ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на вищевикладене, позивачу необхідно сплатити судовий збір 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за вимогу майнового характеру.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням наведеного вище суддя вважає, що подану позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для виправлення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суд,-
постановив:
позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Романа Михайловича, Акціонерного товариства «Кредобанк» про відшкодування шкоди - десять днів з дня вручення копії ухвали.
Попередити позивача, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ванівський Ю.М.