Справа № 638/14566/25
про передачу справи за підсудністю
02 лютого 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О. Б., вивчивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановила:
представник позивача - адвокат Усенко М. І. через систему «Електронний суд» звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова із позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 12.06.2021 року № 3636839 у розмірі 89 250,00 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою судді Деснянського районного суд м. Києва від 19.11.2025 року вказану позовну заяву передано за підсудністю для розгляду до Залізничного районного суду м. Львова /а.с. 87-88/.
У зв'язку з наведеним, справу було передано для автоматизованого розподілу. У відповідності до вимог ст. 33 ЦПК України, автоматизованою системою документообігу суду 29.01.2026 року матеріали справи передані на розгляд судді Постигач О. Б.
Дослідивши матеріали справи, доходжу висновку, що дана справа помилково направлена з Деснянського районного суд м. Києва до Залізничного районного суду м. Львова з огляду на таке.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Як вбачається з відповіді на запит з Єдиного державного демографічного реєстру від 31.07.2025 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 40/.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 08.08.2025 року вказану позовну заяву передано за підсудністю для розгляду до Деснянського районного суд м. Києва /а.с. 41/.
Ухвалою судді Деснянського районного суд м. Києва від 22.09.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання /а.с. 48-49/.
У подальшому, ухвалою судді Деснянського районного суд м. Києва від 19.11.2025 року за клопотанням представника відповідача - адвоката Константинова О. Г. вказану позовну заяву передано за підсудністю для розгляду до Залізничного районного суду м. Львова з посиланням на ч. 1 ст. 31 ЦПК України. В мотивувальній частині ухвали суд зазначив, що, відповідно до відповіді з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 19.11.2025 року № 2024491 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 83, 87-88/.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Аналогічні положення також містить п. 45 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», який визначає, що забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, незалежно від зміни обставин, що впливають на визначення підсудності справи, крім випадків, установлених законом.
В даному випадку, Деснянським районним судом м. Києва було прийнято справу до свого провадження з додержанням прави підсудності на підставі ч. 1 ст. 27 ЦПК України, тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача на час подання позовної заяви.
Таким чином, враховуючи, що справа прийнята до провадження Деснянським районним судом м. Києва, з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду. Жодних змін у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором , що свідчить про належить до виключної підсудності іншого суду, не відбулося.
Зазначена справа не належить до виключної підсудності іншого суду. Предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором.
Отже, з наведеного можна дійти висновку, що Деснянський районний суд м. Києва помилково направив дану цивільну справу до Залізничного районного суду м. Львова.
Слід також врахувати, що недотримання судом правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
При цьому, розгляд справи судами з порушенням правил підсудності є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц (провадження № 14-117цс18)).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Стаття 32 ЦПК України передбачає, що спори між судами про підсудність не допускаються.
Разом з тим, враховуючи, що дана справа направлена з порушенням правил, встановлених ст. 31 ЦПК України, перенаправлення справи за належною підсудністю не може вважатися спором про підсудність.
При цьому підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року в справі № 855/364/19, в постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 640/12339/19, де зазначено, що якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб'єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов'язковості положень інституту підсудності справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом. Таке рішення є виконанням вимог закону.
На підставі вищевикладеного, доходжу висновку, що матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають поверненню для розгляду за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва як помилково направлені доЗалізничного районного суду м. Львова.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 28, 30, 31, 187, 260, 261, 354 ЦПК України, суддя,
постановила:
матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 передати на розгляд до Деснянського районного суду м. Києва (електронна пошта: inbox@ds.ki.court.gov.ua, місцезнаходження: 02225, м. Київ, пр-т Червоної Калини (В. Маяковського), 5-В) за територіальною юрисдикцією (підсудністю) як помилково направлені.
Копію ухвали направити учасникам - для відома.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Передачу справи на розгляд вказаного суду за встановленою підсудністю здійснити не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя: Постигач О. Б.