Справа № 442/9041/25
Провадження № 1-кп/442/121/2026
02 лютого 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження №12025141110001287 від 21.11.2025 відносно:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Дрогобич Львівської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, інваліда 3-ої групи, не військовозобов'язаного, не адвоката, не депутата, раніше не судимого, -
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, -
встановив:
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 , будучи визнаним винним та притягнутим до адміністративної відповідальності постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.01.2025 в справі №442/176/25 за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та згідно якої на останнього накладено стягнення у виді 17 000 грн. штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи з нею ознайомленим, з метою її невиконання в частині призначеного судом покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, маючи реальну можливість її виконати шляхом уникнення керування будь-якими транспортними засобами на визначений судом строк, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки їх настання, керуючись прямим умислом спрямованим на невиконання рішення суду, порушуючи Правила дорожнього руху, керував транспортним засобом.
Так, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вищевказаної постанови суду, яка набрала законної сили, з метою умисного невиконання постанови суду з якою ознайомлений під підпис щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, та маючи реальну можливість її виконати, 21.11.2025 о 00 год 22 хв. керував транспортним засобом марки Ford моделі «Focus» з транзитним реєстраційним номером 14СН1211, по вулиці Горішня в с. Медвежа Дрогобицького району Львівської області під час комендантської години, у зв'язку з чим, був зупинений працівниками Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області.
Під час огляду водія ОСОБА_4 на стан алкогольного сп'яніння працівниками поліції 21.11.2025 встановлено, що водійське посвідчення останньому не видавалось, а тому ОСОБА_4 не виконав рішення суду від 29.01.2025, яке набрало законної сили 10.02.2025, що проявилось у невиконанні покладених на нього обов'язків, а саме будучи позбавлений права керування транспортним засобом, умисно керував таким.
Таким чином, ОСОБА_4 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю. Пояснив, що знав про винесення щодо нього постанови, якою його було позбавлено права керування транспортними засобами. Однак, 21.11.2025 керував транспортним засобом «Ford Focus» на прохання друзів, які попросили їх підвезти. У вчиненому щиросердечно розкаюється, просить суворо його не карати.
Крім повного визнання своєї винності обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
При цьому, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України. Його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 382 КК України КК України, оскільки він вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів. Наведені вище докази винності у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце.
При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.
В даній справі, суд, призначаючи покарання ОСОБА_4 при виборі заходу примусу і порядку його відбування разом зі ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.
До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття.
Також суд враховує те, що обвинувачений усвідомлює про настання наслідків, які завдані кримінальним правопорушенням.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, а також обставин, які пом'якшують покарання, аналізу особи винної як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, позитивну характеристику, те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку в лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, є особою з інвалідністю 3 групи, а тому на підставі встановлених судом конкретних обставин події, суд дійшов висновку, що останньому слід призначити покарання в межах санкції статті у виді штрафу.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченою нових злочинів у майбутньому.
З речовими доказами слід поступити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Судові витрати відсутні.
Запобіжний захід не обирався.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 381-382 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинувачені за ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Речові докази: компакт-диск з відеозаписом із боді-камери поліцейського ОСОБА_5 та автомобільного відео реєстратора службового автомобіля Nissan Patrol «1371» стосовно обставин події 21.11.2025 - залишити при матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.
Суддя ОСОБА_1