Справа №442/907/25
Провадження №2/442/55/2026
21 січня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої - судді Грицай М.М.,
секретар судового засідання - Антоненко В.О.,
за участю представника позивача за первісним позовом
(представника відповідача за зустрічним позовом) - адвоката Рісного М.Б.,
представника відповідача за первісним позовом
(представника позивача за зустрічним позовом) - адвоката Шемеляк А.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю, -
ОСОБА_1 звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь 482802,80 грн грошової компенсації вартості частки транспортного засобу марки Mersedes-Benz GL 350, 2011 року випуску, придбаного ОСОБА_2 у спільну сумісну власність 27.01.2022.
Мотивує зокрема тим, що 26 вересня 2018 року між нею ( ОСОБА_3 , після укладення шлюбу - ОСОБА_4 ) та ОСОБА_5 укладено шлюб. 26.02.2019 ОСОБА_5 змінив ім'я на ОСОБА_2 . 15.03.2019 вона ( ОСОБА_4 ) змінила ім'я на ОСОБА_1 .
У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_6 .
За час шлюбу, 27.01.2022, за спільні кошти було придбано легковий автомобіль Mersedes-Benz GL 350, 2011 року випуску, НОМЕР_1 , який зареєстровано за ОСОБА_2 .
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 24.10.2023 шлюб між ними розірвано.
Як їй стало відомо, 02.08.2023 відповідач продав вищевказаний автомобіль ОСОБА_7 . На адвокатський запит сторона позивача отримала копію договору купівлі-продажу транспортного засобу, ціна якого становить 295000 грн. У подальшому цей автомобіль було відчужено ще кілька разів. Вона зверталася до суду з позовом про визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним та визнання за нею права власності на частину спірного автомобіля, проте, постановою Львівського апеляційного суду від 10.12.2024 у задоволенні такого позову було відмовлено з підстав недоведення факту фраудаторності такого правочину.
Зазначає, що відповідачем порушено її право, оскільки договір купівлі-продажу між ним та ОСОБА_7 міг бути укладений виключно за умови надання нею, як дружини, згоди. Вважає, що відповідач умисно не отримував такої згоди, оскільки про продаж спірного автомобіля вона дізналася лише згодом, а тому вказане майно вибуло з її власності (як співвласника) поза її волею.
Ціна, вказана у договорі купівлі-продажу спірного автомобіля, визначалась за згодою сторін договору, а тому не відповідає дійсній його вартості. Вказує, що вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. На момент постановлення на облік (проведення державної реєстрації) та продажу спірний транспортний засіб був цілком і повністю технічно справним. У зв'язку з відсутністю доступу до такого, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми технічними характеристиками автомобіля на час розгляду справи. Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів, автомобіль марки Mersedes-Benz GL 350, 2011 року випуску, об'єм двигуна 2987 см.куб., дизельне паливо, vin-код: НОМЕР_2 . За даними веб-ресурсу «auto.ria.com» вартість автомобіля Mersedes-Benz GL 350, 2011 року випуску, за вказаним vin-кодом становить 22936 доларів США. Відтак, вартість спірного автомобіля по курсу гривні станом на момент подання позову (1 дол.США = 42,10 грн) становить 965605,60 грн. З огляду на те, що даний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, його вартості, а саме - 482802,80 грн, підлягає стягненню з відповідача у її користь.
Адвокат Шемеляк А.Т. звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в інтересах ОСОБА_2 із зустрічним позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на автомобіль Mersedes-Benz GL 350, 2011 року випуску, НОМЕР_1 . У задоволенні первісного позову просить відмовити повністю.
Мотивує тим, що вважає первісний позов безпідставним, оскільки автомобіль Mersedes-Benz GL 350, 2011 року випуску, був особистою власністю ОСОБА_2 , придбаний за його особисті кошти, набуті до укладення шлюбу з ОСОБА_1 від продажу попереднього належного йому автомобіля. На спірний автомобіль, на переконання представника, не розповсюджується режим спільної власності колишнього подружжя, а тому такий не може бути об'єктом поділу майна подружжя.
26.09.2018 між сторонами укладено шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_8 . Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 24.10.2023 шлюб між сторонами розірвано. З середини серпня 2023 року відповідачка за зустрічним позовом почала конфліктувати з позивачем; 01.09.2023 перестала фактично проживати з ним. До укладення шлюбу, 16.04.2016, ОСОБА_2 за власні кошти придбав автомобіль марки Mersedes-Benz GL 320 CDI2987 (2008), який продав 02.09.2020, будучи у шлюбі з відповідачкою, ОСОБА_9 по ціні 526748 грн, що становило 19085 доларів США. Кошти, отримані від продажу цього автомобіля, були акумульовані позивачем за зустрічним позовом, оскільки він мав намір придбати інший автомобіль. Так, основну частину цих коштів ОСОБА_2 витратив на придбання спірного автомобіля у США, який було поставлено на облік та зареєстровано за ним 04.07.2022. Як вбачається з митної декларації від 25.05.2022 та рахунку, спірний автомобіль придбаний за ціною 9663 доларів США, має ознаки механічних пошкоджень. Такий автомобіль потребував капітального ремонту, у зв'язку з чим ОСОБА_2 звертався до ФОП ОСОБА_10 на діагностику. Станцією техобслуговування було проведено огляд автомобіля та встановлено перелік комплектуючих, які підлягали заміні, на загальну суму 172370 грн. У такому неробочому стані автомобіль був проданий ОСОБА_7 02.08.2023 по ціні 295000 грн.
За час спільного подружнього життя, у липні 2023 року, за особисті кошти ОСОБА_2 та позичені кошти було придбано в Голландії електроавтомобіль JAGUAR I-РАСЕ, 2018 року випуску, по ціні 33350 Євро. 26.08.2023 відповідачка за зустрічним позовом без згоди позивача розпорядилася вказаним майном, відчуживши такий своєму батькові, у зв'язку з чим ОСОБА_2 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом про поділ спільного майна подружжя, шляхом стягнення з ОСОБА_1 компенсації вартості проданого автомобіля. У межах вказаної справи остання не зверталася до суду із зустрічним позовом про поділ майна подружжя.
Також зазначає, що у період 2020 - 2022 роки у позивача за зустрічним позовом були доходи, оскільки він працював ургентним хірургом у КНП «Бориславська міська лікарня», отримував заробітну плату, яку використовував на утримання сім'ї. Відповідачка за зустрічним позовом жодних доходів не отримувала у 2018 - 2022 роках; останньою не подано жодного доказу у підтвердження тієї обставини, що за рахунок її майнової участі, як одного з подружжя, придбано спірний автомобіль.
Відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 подано до суду відзив на зустрічний позов, у якому вона заперечує, що спірний автомобіль було придбано ОСОБА_2 за особисті кошти, отримані внаслідок продажу автомобіля Mersedes-Benz GL 320 CDI 2987 (2008). Вказаний автомобіль було продано 02.09.2020 ОСОБА_11 за 526748,00 грн, а спірний автомобіль придбано 27.01.2022, майже через 1,5 роки після продажу попереднього. Позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не доведено факту купівлі спірного автомобіля саме за кошти, отримані внаслідок продажу автомобіля Mersedes-Benz GL 320 CDI 2987. Просить відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог та задоволити первісний позов у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом - адвокат Рісний М.Б. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просить такі задоволити. Щодо зустрічних позовних вимог заперечив та підтримав викладене у відзиві на зустрічну позовну заяву. Зазначив, що сторони перебували у шлюбі, під час якого відповідач (за первісним позовом) придбав спірний автомобіль. У даному випадку, на його переконання, діє презумпція спільного права власності (спільна сумісна власність подружжя). Підставою звернення з даним позовом є те, що майно придбано одним із подружжя. У зустрічному позові відповідач (за первісним позовом) стверджує, що транспортний засіб придбано за його особисті кошти, а тому не є спільною сумісною власністю. Однак, звертає увагу суду, що викладене у прохальній частині зустрічного позову суперечить викладеним у ньому обставинам, оскільки спірний автомобіль відчужено. Крім того, відповідач стверджує, що спірний автомобіль придбано за кошти, отримані від відчуження іншого транспортного засобу у 2020 році. Тобто, лише через 2 роки останній придбав автомобіль, який є предметом спору. Однак, відсутні докази, що саме ці кошти скеровано на придбання спірного автомобіля. Тому вважає, що презумпція спільної сумісної власності подружжя не є спростованою.
Доповнив, що на час придбання спірного автомобіля ОСОБА_1 теж працювала та отримувала дохід, також їй допомагала фінансово її мама, яка займається підприємницькою діяльністю. Про те, що вказаний транспортний засіб перебував у власності ОСОБА_2 вона дізналася лише 18.01.2024, отримавши відповідь на запит її представника, оскільки відповідач приховував таку інформацію. Останній займався купівлею-продажем автомобілів, у зв'язку з чим їй не було відомо, які саме з них були оформлені на її чоловіка. Більше того, ОСОБА_2 стверджував, що позичив кошти на придбання спірного автомобіля, що вбачається зокрема з постанови апеляційного суду, прийнятої у іншій справі між тими самими сторонами.
Також звертає увагу, що надані докази щодо доходів сім'ї не є вичерпними, натомість, немає жодного доказу, яким би доводився той факт, що отримані відповідачем (за первісним позовом) кошти від продажу транспортного засобу, скеровані на придбання спірного автомобіля. При цьому, відповідачем також не доведено факт отримання таких коштів від продажу автомобіля у 2020 році, позаяк не надано платіжного документу на підтвердження оплати згідно з договором купівлі-продажу.
Представник відповідача за первісним позовом - адвокат Шемеляк А.Т. у судовому засіданні заперечила щодо задоволення первісних позовних вимог та підтримала вимоги за зустрічним позовом. Пояснила, що у 2019 році у сторін народилася дочка ОСОБА_12 і вже тоді ОСОБА_2 мав у власності автомобіль, придбаний у 2016 році, який продав згодом (у шлюбі), а ці кошти були акумульовані. Він працював лікарем і його заробітна плата витрачалася на потреби сім'ї. ОСОБА_13 з листопада 2018 по липень 2022 року доходів не отримувала. Відтак, єдиним джерелом доходів була зарплата чоловіка. У 2022 році він придбав за 10 тис. доларів автомобіль, оскільки мав заощаджених 19 тис. доларів особистих коштів. Звертає увагу суду, що важливим у даному питанні є джерело набуття майна, яке відноситься до спільної сумісної власності. Отже, відповідачем за первісним позовом було придбано спірний автомобіль за особисті кошти, оскільки іншого джерела доходів не було у сім'ї. У Трускавецькому міському суді Львівської області розглядалася справа за позовом ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 відчужила автомобіль без його згоди. Рішенням суду з неї стягнуто компенсацію вартості такого автомобіля. Зазначає, що у вказаній справі остання не зверталася із зустрічним позовом, оскільки очевидно вважала, що це особиста власність чоловіка.
Звертає увагу суду, що позивач за первісним позовом не надала доказів на підтвердження того, що сім'я мала 10 тис. доларів на час придбання спірного автомобіля. У свою чергу, наданий відповідачем договір купівлі-продажу транспортного засобу від 2020 року свідчить про повну оплату покупцем ОСОБА_9 товару. Тому вважає, що необхідним є з'ясування джерела та часу придбання спірного майна.
На підставі зазначеного вважає, що позивачем за первісним позовом не доведено, що спірний автомобіль придбано за спільні кошти, тому просить відмовити у задоволенні первісного позову та задоволити зустрічний позов.
Вислухавши учасників судового процесу, беручи до уваги викладене вище, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Встановлено, що сторони у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26 вересня 2018 року зареєстрували шлюб у Трускавецькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Львівській області, актовий запис №170, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 26.09.2018. Після державної реєстрації шлюбу прізвище чоловіка та дружини « ОСОБА_14 ».
Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_4 , виданого 15.03.2019 Трускавецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_4 змінила ім'я на ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_5 , виданого 26.02.2019 Дрогобицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_5 змінив ім'я на ОСОБА_2 .
Як вбачається зі свідоцтва про народження, виданого 31.07.2019 відділом Реєстрації актів цивільного стану у м.Жешув (Польща), ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і її батьками записані: ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 24 жовтня 2023 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , укладений 26 вересня 2018 року, актовий запис № 170.
Як вбачається з письмових відповідей Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, наданих 14.11.2023 та 18.01.2024 на адвокатські запити, ОСОБА_2 володів транспортним засобом Mersedes-Benz GL 350, 2011 року випуску, з 04.07.2022 по 02.08.2023; власником вказаного транспортного засобу з 02.08.2023 є ОСОБА_7 ; а також надано копії документів, на підставі яких проводилась реєстрація та перереєстрація даного транспортного засобу.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, реєстрація привезеного з-за кордону транспортного засобу Mersedes-Benz GL 350, 2011 року випуску, легковий, універсал, об'єм двигуна - 2987, здійснена 04 липня 2022 року; власник - ОСОБА_2 ; перереєстрація на нового власника по договору, укладеному в ТСЦ, здійснена 02.08.2023, власник - ОСОБА_7 .
З рахунку-фактури (інвойс) від 27.01.2022 вбачається, що покупцем транспортного засобу Mersedes-Benz GL 350, придбаного в США за ціною 9663 доларів, є ОСОБА_2 .
З копії договору купівлі-продажу від 02.08.2023 видно, що ОСОБА_7 придбав у ОСОБА_2 транспортний засіб Mersedes-Benz GL 350, НОМЕР_1 .
Як вбачається з письмової відповіді ТСЦ №4642 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 18.04.2024, згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, володільцем якого є Міністерство внутрішніх справ, 02.09.2020 транспортний засіб Mersedes-Benz GL 320CDI, 2008 року випуску, було перереєстровано на нового власника ОСОБА_9 по договору купівлі-продажу, укладеному в ТСЦ, із вказаною вартістю 526748 грн. Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу, ОСОБА_9 за ціною 526748 грн придбав у ОСОБА_5 автомобіль марки Mersedes-Benz GL 320 CDI, зареєстрований за продавцем 16.04.2016.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/966/24 від 20.05.2024 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову, в якому остання просила визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля MERCEDES-BENZ GL 350, д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 р.в., укладений 02.08.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , та визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобіля MERCEDES-BENZ GL 350, д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 р.в.
Постановою Львівського апеляційного суду від 10.12.2024 рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 травня 2024 року змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Апеляційний суд у своїй постанові зазначив, що як убачається зі змісту позовних вимог, предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля MERCEDES-BENZ GL 350, 2011 року випуску, укладеного 02.08.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 з підстав його фіктивності - фраудаторності (234 ЦК України), про що зазначила позивач у позовній заяві, та визнання за нею права власності на 1/2 частку вказаного автомобіля. Проте, аналізуючи наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у справі відсутні належні докази того, що правочин з відчуження спірного автомобіля вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином та що такий вчинений з наміром завдати шкоди іншій особі (позивачці), а також внаслідок зловживання правом в інших формах. Відтак, підстави вважати такий правочин фраудаторним відсутні. Крім того, колегія суддів вважала за необхідне зазначити, що оскільки судом апеляційної інстанції не досліджувалося питання належності коштів, за які було придбано спірний автомобіль, обставини про придбання автомобіля відповідачем ОСОБА_2 і що такий є особистою власністю відповідача не можуть вважатися встановленими судом у даній справі.
Частиною 3 статті 368 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Враховуючи наведені норми закону, не заслуговують на увагу посилання представника відповідача за первісним позовом на ті обставини, що ОСОБА_2 працював у лікарні на посаді хірурга та отримував заробітну плату, а ОСОБА_1 не мала доходів і відсутні докази, що за рахунок її майнової участі, як одного з подружжя, придбано спірний автомобіль.
Зокрема, судом встановлено, що у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася у сторін донька. Вказана обставина є поважною причиною неотримання дружиною у період догляду за дитиною доходу. У той же час, стороною позивача за первісним позовом надано довідки про заробітну плату ОСОБА_1 , з яких вбачається, що така працювала та отримувала дохід у 2018 році, з липня 2022 року (по досягненню дитиною трирічного віку) та у 2023 році.
Разом з тим, доводи представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним щодо придбання спірного автомобіля за власні кошти останнього не підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами.
У судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що у власності ОСОБА_2 перебував транспортний засіб Mersedes-Benz GL 320CDI, 2008 року випуску, зареєстрований за ним 16.04.2016 (до укладення шлюбу) та відчужений 02.09.2020 ОСОБА_9 за ціною 526748 грн, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, володільцем якого є Міністерство внутрішніх справ, та копією договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 .
Представник ОСОБА_2 стверджує, що автомобіль Mersedes-Benz GL 350, 2011 року випуску, придбаний ним 27.01.2022 за особисті кошти, отримані від продажу вищезгаданого автомобіля, тому вважає спірний автомобіль особистою власністю, хоча такий був придбаний у шлюбі.
Однак, саме по собі посилання на те, що кошти, отримані від продажу належного йому автомобіля Mersedes-Benz GL 320CDI (2008) у 2020 році, були акумульовані, а згодом (більш ніж через рік) їх частина витрачена на придбання у 2022 році автомобіля Mersedes-Benz GL 350 (2011), не є достатнім фактом сплати ОСОБА_2 особистих коштів за придбаний у шлюбі автомобіль.
Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, згідно з яким системний аналіз норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов'язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Отже, на підставі наведеного та оцінених у сукупності доказів, поданих сторонами, суд дійшов переконання, що спірний транспортний засіб Mersedes-Benz GL 350 (2011) подружжя набуло під час перебування у шлюбі, а тому він є їх спільним майном та підлягає поділу між ними в рівних частинах. Суд зауважує, що презумпція спільності права власності подружжя на вказаний автомобіль стороною відповідача за первісним позовом не спростована, оскільки такою не надано належних і допустимих доказів сплати вартості спірного автомобіля власними коштами ОСОБА_2 , отриманими від продажу автомобіля, що належав йому на праві особистої власності.
Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Головним критерієм поділу майна як об'єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.
Частиною другою статті 71 СК України передбачено, що неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема (але не виключно) на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 СК України).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 вказала, що з метою захисту прав співвласників майна, у тому числі майна подружжя, норми цивільного та сімейного законодавства (стаття 369 ЦК України, частина третя та четверта статті 60 СК України) містять приписи, згідно з якими для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Зазначені приписи не тільки забезпечують права одного з подружжя, а й обмежують права іншого з подружжя у відчуженні спільного подружнього майна, оскільки ставлять правомочності одного з подружжя на відчуження майна в залежність від наявності належним чином оформленої згоди іншого з подружжя на таке відчуження. Відсутність такої згоди свідчить про відсутність повноважень в одного з подружжя (відчужувача) на відчуження подружнього майна.
Судом встановлено, що спірний автомобіль відчужено відповідачем за первісним позовом на підставі договору купівлі-продажу від 02.08.2023 (у шлюбі) за відсутності письмової згоди другого з подружжя, тобто, позивачки за первісним позовом.
Відтак, ОСОБА_1 звернулася з позовом про стягнення з ОСОБА_2 компенсації вартості спірного автомобіля, визначеної позивачем на час звернення з позовом, виходячи із ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц зроблено висновок, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Таким чином, зважаючи на рівність часток сторін у спірному майні, виходячи з положень статті 70 СК України (у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором), оскільки інше не визначено домовленістю між ними, суд дійшов висновку про стягнення компенсації вартості 1/2 частки рухомого майна, відчуженого відповідачем (за первісним позовом) під час перебування сторін у шлюбі без згоди позивача.
У постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 359/10855/19 (провадження № 61-881 св23) касаційний суд, встановивши, що спірні автомобілі були відчуженні відповідачем під час перебування сторін у шлюбі без згоди позивача, дійшов висновку про стягнення компенсації вартості 1/2 частки відчуженого рухомого майна.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що отримані від реалізації спірного рухомого майна кошти були витрачені в інтересах сім'ї, такі докази відповідач не надав.
Отож, у зв'язку з неможливістю встановлення дійсної (ринкової) вартості спірного автомобіля, суд бере до уваги ринкову вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи, запропоновану позивачем за первісним позовом, виходячи з даних на офіційному сайті AUTO.RIA (український бренд автомобільної інтернет-торгівлі, https://auto.ria.com/uk/), яка становить 965605,60 грн. Відповідачем за первісним позовом зазначена вартість рухомого майна не оспорювалася, вважаючи таке майно особистою власністю та заперечуючи щодо компенсації вартості його частки як спільного сумісного майна подружжя. Відтак, у суду немає підстав не брати до уваги вказану ринкову вартість спірного автомобіля, а тому стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягає компенсація вартості автомобіля Mersedes-Benz GL 350, 2011 року випуску, що становить 482802,80 грн.
Таким чином, зважаючи на викладене вище, дослідивши повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ід.код НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (ід.код НОМЕР_7 ) 482802,80 грн (чотириста вісімдесят дві тисячі вісімсот дві гривні 80 копійок) грошової компенсації 1/2 вартості транспортного засобу марки Mercedes-Benz GL 350, 2011 року випуску.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4828,03 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 02.02.2026.
Суддя М.М. Грицай