8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
02 лютого 2026 року м. ХарківСправа № 922/2153/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
(без виклику представників сторін)
розглянувши заяву представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх.№1833 від 22.01.2026) по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна", м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРОМЗВ'ЯЗОК», м.Харків З-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Харківська міська рада, м.Харків; - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквілон ХХІ", м.Харків
про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 року позов задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопромзв'язок» усунути перешкоди в користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю «Новаагро Україна» земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:01:022:0028 шляхом знесення паркану, який порушує права позивача на вільне користування майном, яке знаходиться у його власності, що полягає у неможливості заїзду на земельну ділянку позивача транспортних засобів, в тому числі екстрених служб. Також, постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромзв'язок» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаагро Україна» 2684,00 грн судового збору та витрати на проведення експертизи в розмірі 70048,40 грн.
22.01.2026 року представник позивача надав до суду заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх.№1833 від 22.01.2026), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 53865 грн.
26.02.2026 року представник відповідача надав до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просить суд зменшити компенсацію понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суми 10000,00 грн (вх.№2129).
Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що позивач не довів факту сплати ним суми витрат на правничу допомогу. Також, відповідач посилався на те, що суд використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково, у зв'язку з чим, просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 10000,00 грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та докази, надані представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з чч.1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з чч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В позовній заяві представник заявника надав суду попередній розрахунок витрат позивача на професійну правничу (правову) допомогу внаслідок розгляду справи у розмірі 50000,00грн.
Також було заявлено клопотання про надання п'ятиденного строку з моменту ухвалення рішення для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, в судовому засіданні 20.01.2026 року на стадії судових дебатів представник позивача повідомив суд про намір подати докази судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представник позивача надав до суду наступні докази понесення витрат на правничу допомогу:
- ордер на надання правничої допомоги ВІ №1337656 від 29.09.2025 року;
- договір про надання правової допомоги №1-НАУ від 26.12.2019 року;
- додаток 1 до договору № 1-НАУ від 26.12.2019 року;
- додаткова угода від 30.06.2020 року до договору про надання правової допомоги № 1-НАУ від 26.12.2019 року;
- додаткова угода від 24.06.2021 року до договору про надання правової допомоги № 1-НАУ від 26.12.2019 року;
- додаткова угода від 15.06.2022 року до договору про надання правової допомоги № 1-НАУ від 26.12.2019 року;
- додаткова угода від 30.06.2023 року до договору про надання правової допомоги № 1-НАУ від 26.12.2019 року;
- додаткова угода від 01.02.2023 року до договору про надання правової допомоги № 1-НАУ від 26.12.2019 року;
- додаткова угода від 28.08.2023 року до договору про надання правової допомоги № 1-НАУ від 26.12.2019 року;
- додаткова угода від 28.06.2024 року до договору про надання правової допомоги № 1-НАУ від 26.12.2019 року;
- додаткова угода від 30.06.2025 року до договору про надання правової допомоги № 1-НАУ від 26.12.2019 року;
- акт прийому-передачі наданих послуг № 1 від 21.01.2026 за договором про надання правової допомоги № 1-НАУ від 26.12.2019 року.
Отже позивачем згідно з вимогами статті 74 ГПК України надано докази в обґрунтування понесених витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2019 року між ТОВ «НОВААГРО УКРАЇНА» та Адвокатським об'єднанням «ЛОУ УОЛВС» (АО «ЛОУ УОЛВС») укладено договір про надання правової допомоги № 1-НАУ (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п. 2.1.3. Договору Адвокатське об'єднання представляє інтереси Клієнта (ТОВ «НОВААГРО УКРАЇНА») у судових органах, зокрема у господарських судах.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, вартість послуг визначається відповідно до затраченого часу. Час, затрачений на надання послуг, визначається відповідно до Додатку 1 до Договору, що є невід'ємною частиною Договору. Ціна однієї години затраченого часу на надання послуги дорівнює розміру однієї мінімальній заробітній платі у місячному розмірі, що визначається відповідно до закону на 01 січня року, в якому надаються послуги. Загальна сума наданих послуг визначається сторонами в акті наданих послуг.
У випадку надання Адвокатським об'єднанням послуг, передбачених пунктом 2.1.3. Договору, Сторони можуть домовитися про додаткову винагороду, що сплачується Клієнтом Адвокатському об'єднанню, у випадку ухвалення судового рішення на користь Клієнта.
Згідно з п. 4.4. - 4.6. Договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт наданих послуг, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується перелік наданої Адвокатським об'єднанням юридичної допомоги та її вартість. Сума, яка визначається на підставі пункту 4.1. Договору є гонораром Адвокатського об'єднання за надання професійної правничої допомоги та поверненню не підлягає. Гонорар сплачує Клієнт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Адвокатського об'єднання або у будь-який інший незаборонений законодавством спосіб.
Відповідно до п. 5.1. Договору надання Адвокатським об'єднанням правової допомоги за Договором здійснюється на підставі додаткових угод до Договору, котрими визначається обсяг послуг, що надаються.
В подальшому були укладені додаткові угоди на продовження дії Договору, а саме: від 30.06.2020 року, від 24.06.2021 року, від 15.06.2022 року, від 30.06.2023 року, від 28.06.2024 року, від 30.06.2025 року.
01 лютого 2023 року між ТОВ «НОВААГРО УКРАЇНА» та АО «ЛОУ УОЛВС» укладено додаткову угоду № б/н до Договору, відповідно до якої Адвокатське об'єднання зобов'язалося надати такі послуги:
1) Скласти та подати позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРОМЗВ'ЯЗОК», 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Харківська міська рада, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквілон ХХІ" про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та інші процесуальні документи пов'язані з розглядом справи №922/2153/23 в Господарському суді Харківської області;
2) Представляти ТОВ «НОВААГРО УКРАЇНА» в судових засіданнях за вищевказаним позовом;
3) Надавати усні консультацій, пов'язані з провадження по справі з вивченням документів та аналізом судової практики.
15 серпня 2023 року Адвокатським об'єднанням було змінено найменування на «ЛІБЕРТІ ВЕЙ» (АО «ЛІБЕРТІ ВЕЙ»), у зв'язку з чим 28.08.2023 було укладено додаткову угоду, якою внесено відповідні зміни до Договору.
Представник позивача зазначає, що Адвокатське об'єднання виконувало роботи та надавало послуги у обсязі та порядку встановленому домовленістю сторін. Розгляд справи № 922/2153/23 вимагав від представника позивача здійснення значного обсягу правничої роботи, зокрема підготовки та подання позовної заяви та інших процесуальних документів, участі у судових засіданнях, аналізу матеріалів справи, правової позиції відповідача.
На підтвердження наданих послуг за Договором про надання правової допомоги сторони підписали акт прийому-передачі наданих послуг №1 від 21.01.2026, згідно з яким вартість послуг склала 53865,00 грн.
Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг Адвокатське об'єднання надало Клієнтові такі послуги:
- Складання позовної заяви ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" до ТОВ «ЕНЕРГОПРОМЗВ'ЯЗОК» за участю третіх осіб: Харківської міської ради, та ТОВ "АКВІЛОН ХХІ" про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою (вивчення документів, аналіз судової практики) у 2023 році - затрачено 2 години, вартість 13400,00 грн.
- Написання клопотання про призначення експертизи у справі у 2023 році - затрачено 30 хв., вартість 3350,00 грн.
- Написання інших процесуальних документів у справі (4 додаткові пояснення) у 2025 році - затрачено 2 години, вартість 16000,00 грн.
- Участь у судових засіданнях у справі № 922/2153/23 у 2023 році - затрачено 30 хв., вартість 3350,00 грн.
- Участь у судових засіданнях у справі № 922/2153/23 у 2025 році - затрачено 1,5 години, вартість 12000,00 грн.
- Участь у судових засіданнях у справі № 922/2153/23 у 2026 році - затрачено 40 хв., вартість 5765,00 грн.
Таким чином, загальний розмір наданих послуг, за договором про надання правової допомоги № 1-НАУ від 26.12.2019 року у справі № 922/2153/23, складає 53865,00 грн.
Відповідно до акту наданих послуг та додаткової угоди послуги сплачуються Клієнтом протягом 30 днів з моменту підписання акту наданих послуг.
Представник позивача зазначає, що послуги з професійної правничої допомоги були фактично надані позивачу, безпосередньо пов'язані з розглядом справи № 922/2153/23 та спрямовані виключно на належний захист прав та законних інтересів позивача в межах даного судового провадження.
Відповідно до правової позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у додатковій постанові від 21.01.2020 року по справі №904/1038/19 за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.
Вибір форми та суб'єкта такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до чч.1,2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Відповідно до Рішення №13/1/7 Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 року рекомендована вартість години роботи адвоката повинна становити не менш 0,25 мінімальної заробітної плати встановленої на день оплати. З 01.01.2026 року мінімальна заробітна плата становить - 8 647,00 грн, отже 0,25 мінімальної заробітної плати - 2161,75 грн.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до рішення №13/1/7 про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару від 21.07.2021, були оновлені ставки гонорару для адвокатів Харківської області.
Згідно з вищевказаним рішенням, ставка адвокатського гонорару у справах по ГПК України становить:
- ведення справи від 3 мзп/м (від 20100,00 грн) та додатково 1 мзп за судодень.
Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини. У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009, "Двойних проти України" від 12.10.2006, "Меріт проти України" від 30.03.2004, "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").
Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у ч. 3 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов'язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
Разом з тим, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21 та від 19.01.2024 у справі № 910/2053/20.
Оцінюючи доводи сторін, суд відзначає таке.
Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі №910/20792/20 зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 Цивільного кодексу України.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, суд констатує, що в даному випадку умовами договору, а саме п.4.1. встановлено розмір гонорару адвоката в залежності від витраченого представником позивача часу.
При цьому, відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічний за змістом правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/17343/20 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у cправі № 911/2652/17 (911/3581/20).
На думку відповідача, заявлена позивачем сума понесених витрат на правову допомогу є неспівмірною із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, у зв'язку з чим відповідач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 10000,00 грн.
Частиною 5 ст.129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес,
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо,
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: "Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони".
Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду).
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 по справі №922/1964/21 та об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.
Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Разом з тим, згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Виходячи з наведеного суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 53865,00 грн не є співмірним з предметом позову у даній справі, а отже, стягнення з ТОВ “ЕНЕРГОПРОМЗВ'ЯЗОК» судових витрат на правничу допомогу у розмірі 53865,00 грн є необґрунтованим.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищезазначене, у вирішенні питання щодо витрат позивача на правничу допомогу, враховуючи заперечення відповідача щодо зменшення суми таких витрат, суд, керуючись правилами, встановленими у частині п'ятій статті 126 ГПК України, дійшов висновку зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з недодержанням вимог частини четвертої статті 126 ГПК України.
Зокрема, суд враховує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності.
Наявні матеріали позову для кваліфікованого юриста не потребують багато часу для їх дослідження.
Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа не є складною (має коефіцієнт складності 1).
Водночас суд враховує, що справа розглядалась з 2023 року та представники позивача вчиняли всі необхідні дії для представництва інтересів клієнта, що підтверджується великою кількістю додатків, а також численними клопотаннями і запереченнями, що подані сторонами при розгляді справи.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.
Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
З огляду на зазначене, стягнення повної вартості послуг, заявлених представником позивача, на загальну суму 53865,00 грн, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені позивачем (справедлива сатисфакція).
При цьому, на думку суду, завищеною є вартість складання позовної заяви - 13400,00 грн, оскільки позовна заява складається з 3-х аркушів та обґрунтування не потребувало великої кількості нормативних актів, а також вартість написання додаткових пояснень - 16000,00 грн за 4 пояснення.
У вирішенні спірного питання чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема, суб'єктний склад, характер спірних правовідносин, висновки Верховного Суду щодо застосування положень частин п'ятої - сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України та критерії Європейського суду з прав людини (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір).
Отже у даному випадку, враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд керуючись, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що заявлені до стягнення.
На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають частковому покладенню на відповідача. Зокрема, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вважає, що розмір таких витрат має становити 40000,00 грн.
Щодо заперечень відповідача, що позивачем не доведено факту сплати суми витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у додатковій постанові від 21.01.2020 року по справі №904/1038/19 за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.
Враховуючи зазначене, суд відхиляє заперечення відповідача.
Відповідно до ч.5 ст.244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх.№1833 від 22.01.2026) задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромзв'язок» (адреса: 61002, м.Харків, вул.Маршала Бажанова, буд.11; код ЄДРПОУ 24125864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаагро Україна» (61002, м.Харків, вул.Чернишевська, буд.66; код ЄДРПОУ 34631027) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне додаткове рішення підписано 02.02.2026.
Суддя К.В. Аріт