65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3281/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/3281/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВЕГА КМ" ( 03170, м.Київ, вул. Перемоги, буд. 9, кімната АПП; ЄДРПОУ 35557259)
До відповідача: Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Поповича, буд. 23; ЄДРПОУ 25899361)
За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Комерційний банк "ГЛОБУС" (04073, м.Київ, провулок Куренівський, будинок 19/5; код ЄДРПОУ 35591059)
Про визнання недійсним одностороннього правочину та стягнення 1874946,83 грн.
Представники:
Від позивача: Бодюк В.А., ордер
Від відповідача: Федоришина Н.О., самопредставництво
Від 3-ї особи: не з'явився
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВЕГА КМ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, оформленого у вигляді листа-вимоги №10-4/1135 від 30.12.2024 до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ГЛОБУС" про сплату коштів за банківською гарантією №36168 від 09.11.2023р., та стягнення зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 1874946,83 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.08.2025р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВЕГА КМ" до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3281/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Комерційний банк "ГЛОБУС". Підготовче засідання у справі призначено на "29" вересня 2025 р. о 10:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Запропоновано залученій третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 29.09.2025р. о 10:00.
04.09.2025р. до суду відповідачем надано відзив.
10.09.2025р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.
26.09.2025р. до суду третьою особою надано заяву про розгляд справи без участі Акціонерного товариства "Комерційний банк "ГЛОБУС".
29.09.2025р. до суду відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив.
29.09.2025р. судове засідання не відбулося, у зв'язку з тим, що стався технічний збій в роботі підсистеми відеоконференцзв'язку (ВКЗ) суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.09.2025р. підготовче засідання у справі №916/3281/25 призначено на "20" жовтня 2025 р. о 10:45. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 20.10.2025р. о 10:45.
20.10.2025р. суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.11.2025р. о 10:30, із викликом учасників справи в судове засідання. Резервна дата 24.11.2025р. о 12:00.
24.11.2025р. судове засідання не відбулося, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.11.2025р. судове засідання по розгляду справи №916/3281/25 по суті призначено на "10" грудня 2025 р. о 14:40. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 10.12.2025р. о 14:40.
08.12.2025р. третьою особою надано заяву про розгляд справи без участі.
09.12.2025р. до суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи.
На задоволення клопотання представника відповідача, 10.12.2025р. судом було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 21.01.2026р. о 14:00, із викликом учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2025р. повідомлено учасників справи про судове засідання, яке відбудеться (з урахуванням перебування судді у відпустці з 24.12.2025р. по 16.01.2026р.) "21" січня 2026 р. о 14:00.
15.01.2026р. третьою особою надано заяву про розгляд справи без участі.
21.01.2026р. судом було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 28.01.2026р. о 15:00, із викликом учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.01.2026р. повідомлено Акціонерне товариство "Комерційний банк "ГЛОБУС" про судове засідання, яке відбудеться "28" січня 2026 р. о 15:00.
26.01.2026р. третьою особою надано заяву про розгляд справи без участі.
У судовому засіданні 28.01.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 02.02.2026 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.
Позивачем в обґрунтування поданого позову було зазначено суду, що 09 листопада 2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВЕГА КМ" та Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області за результатами процедури публічної закупівлі UA-2023-10-02-011855-a було укладено Договір про закупівлю робіт №4-ВЕГА/23.
Предметом Договору було «Нове будівництво приватних житлових будинків по вул. Бобровського, буд. 32, буд. 55, кв. 2, вул. Гусинська, буд. 10, буд. 14, вул. Дєдуха, буд. 25, буд. 52, кв. 1, буд. 63, буд. 65а, буд. 78, буд. 104, вул. Зелена, буд. 42, вул. Перемоги, буд. 9 с. Посад-Покровське Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області (45210000-2 Будівництво будівель) з договірною ціною 37498936,52 грн.
Згідно з пунктом 2.1 Договору, строк (термін) виконання робіт: з дня укладення договору по 31.12.2024р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.
Відповідно до п. 2.6. Договору, строки початок та закінчення робіт, види, послідовність та етапи виконання робіт визначаються календарним графіком виконання робіт, які є невід'ємною частиною договору (додаток №2 до даного договору). Ціна договору відповідно до пункту 3.1 Договору склала 37498936,52 грн. Договірна ціна за цим договором є твердою та може коригуватися за взаємною згодою сторін в процесі виконання робіт у порядку та у терміни, передбачені законодавством України (додаток №1 до Договору).
Згідно з п. 3.3. Договору, фінансування робіт проводиться відповідно до плану фінансування робіт, що є додатком до цього договору, який є його невід'ємною частиною (додаток №3 до даного Договору).
Відповідно до п.3.7 Договору, Підрядник здійснює виконання робіт в межах визначеної договірної ціни. При цьому, якщо в процесі виконання робіт виникнуть об'єктивні, непередбачувані та невідомі на момент підписання цього договору обставини, що впливають на фактичну вартість всього обсягу робіт в бік збільшення суми, вказаний в пункті 3.1 договору, Підрядник невідкладно інформує про це Замовника. Роботи, що були виконані за вартістю, яка перевищує розрахунки договірної ціни згідно пункту 3.1 договору, не підлягають оплаті.
Умовами п. 4.1.7. Договору визначено, що Замовник має право достроково розірвати цей договір у разі виникнення обставин, визначених у пункті 18. 2 цього договору, повідомивши про це Підрядника за 10 робочих днів до запланованої дати розірвання.
Пунктом 4.4.19 Договору передбачено, що в разі зупинення виконання робіт Підрядник зобов'язаний додатково інформувати про це головного розпорядника коштів - Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України.
Згідно з пунктом 7.1 Договору, закупівлю, одержання, складування, збереження необхідних для виконання робіт матеріалів, устаткування здійснює Підрядник.
Відповідно до пункту 8.1 Договору, залучення до виконання робіт робочої сили повністю забезпечує Підрядник із дотриманням положень Загальних умов.
Положеннями п. 9.7. Договору визначено, що Підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт згідно з календарним графіком виконання робіт. Підрядник зобов'язаний вжити заходів з усунення відставання робіт від такого графіку, якщо такі будуть. Підрядник зобов'язаний повідомляти замовника про виникнення обставин, що загрожують виконанню договору невідкладно з моменту їх виникнення. Замовник протягом трьох робочих днів з дня одержання повідомлення від підрядника зобов'язаний надати йому відповідь щодо прийнятих рішень та запланованих заходів.
Умовами п. 11.1. Договору, порядок та строки фінансування за цим договором визначаються чинними нормативно-правовими актами України, умовами цього договору та узгодженим сторонами Планом фінансування виконаних робіт (додаток №3), який є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п.11.3 Договору, бюджетні зобов'язання замовника за цим договором виникають у разі наявності відповідних бюджетних асигнувань у межах відповідних кошторисних призначень та фактичних надходжень. Бюджетні зобов'язання замовника за цим договором у 2023 році складають 18900000,00 грн з ПДВ.
Як зазначає позивач, підрядник, діючи добросовісно та розраховуючи на аналогічну поведінку з боку замовника, розпочав виконання робіт, залучив необхідні людські та технічні ресурси, виконуючи свої зобов'язання в межах авансового фінансування, отриманого у 2023р.. Починаючи з 2024р., замовник повністю припинив фінансування робіт, що унеможливило своєчасну закупівлю будівельних матеріалів та, як наслідок, дотримання початкового календарного графіка виконання робіт та у листі від 02.09.2024р. Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВЕГА КМ" вказувалось на відсутність фінансування у 2024р. та на необхідність отримання авансу для уникнення простою та здорожчання матеріалів.
Як вказує позивач, у відповідь на звернення, відповідач листом від 04.09.2024 №07-11/415 офіційно підтвердив, що рішення головного розпорядника бюджетних коштів про умови здійснення попередньої оплати у поточному бюджетному періоді відсутнє.
Позивачем було пояснено суду, що незважаючи на відсутність фінансування, він продовжував виконувати роботи за рахунок власних обігових коштів, що підтверджується, зокрема, Актом приймання виконаних будівельних робіт та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2024 р. на загальну суму 5670000,00 грн, які були підписані уповноваженим представником замовника та цей факт свідчить, як вважає позивач, про те, що замовник приймав виконані роботи, що повністю спростовує його подальші безпідставні звинувачення у «повільному виконанні».
Також, позивачем було зазначено суду, що подальші дії замовника свідчать про створення штучних умов для невиконання Договору підрядником, незважаючи на те, що Договір (п. 11.5) прямо передбачав механізм призупинення робіт та перегляду строків у разі відсутності фінансування, замовник цим механізмом не скористався.
Навпаки, як вказує позивач, після тривалої паузи, викликаної відсутністю коштів, замовник листом від 30.10.2024р. висунув вимогу негайно продовжити виконання робіт, не враховуючи згаяний з його вини час та об'єктивні обставини, що склалися, така поведінка є проявом крайньої недобросовісності та порушенням принципів господарювання.
Щодо неправомірної відмови у продовженні строку дії Договору, позивачем було зазначено суду, що враховуючи згаяний з вини замовника час, а також те, що фінансування було відновлено лише у листопаді 2024 року та беручи до уваги наближення зимового періоду, що унеможливлює виконання певних видів будівельних робіт згідно з ДБН, позивач листом від 18.12.2024р. обґрунтовано звернувся з пропозицією продовжити строки дії Договору.
За посиланням позивача, спочатку замовник погодився з цією пропозицією та надіслав позивачу для підписання проекти відповідних додаткових угод. Позивач, діючи добросовісно, підготував усі необхідні додатки, погодив їх, і 25 грудня 2024 року директор позивача особисто прибув до м. Херсон, де підписав зі свого боку всі примірники додаткових угод.
Однак, як вказує позивач, після того, як підписані ним документи залишились у замовника, останній без будь-яких пояснень припинив комунікацію та так і не повернув підписані примірники.
За твердженнями позивача, такі дії свідчать про свідоме введення підрядника в оману з метою штучного створення підстав для припинення Договору у зв'язку із закінченням його формального строку, попри фактично досягнуті домовленості про його продовження.
При цьому, як зазначає позивач, незважаючи на наявні затримки у виконанні робіт з боку вказаного підрядника, замовник не звертався з вимогою про стягнення банківської гарантії.
Щодо недійсності одностороннього правочину - Вимоги про сплату за банківською гарантією, позивачем було пояснено суду, що 30 грудня 2024р. замовник направив до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ГЛОБУС" лист-вимогу №10-4/1135 про сплату коштів за банківською гарантією № 36168 від 09.11.2023р. у сумі 1874946,83 грн.
За твердженнями позивача, гарантійний випадок не настав, а підставою для виплати за банківською гарантією є настання гарантійного випадку.
Умови цього випадку чітко визначені у Договорі про надання гарантії №36168/ЮГ-23 від 09.11.2023р. та для настання гарантійного випадку необхідна сукупність двох обов'язкових та взаємопов'язаних умов: факт невиконання або неналежного виконання зобов'язань з боку підрядника та факт дострокового розірвання Договору саме внаслідок такого невиконання.
За поясненнями позивача, на момент направлення вимоги (30.12.2024р.) та на момент здійснення банком Гарантом виплати (13.01.2025р.) Договір №4-ВЕГА/23 був чинним і не був розірваний та відсутність ключового елемента, як вказує позивач, а саме факту розірвання Договору робить посилання на настання гарантійного випадку юридично нікчемним, позивач вважає, що замовник не мав жодних правових підстав звертатися з вимогою про сплату за гарантією, оскільки одна з двох обов'язкових умов для цього не настала.
За посиланням позивача, 03 січня 2025р. банк, діючи на підставі неправомірної вимоги замовника, здійснив платіж на його користь у розмірі 1874946,83 грн. Цей факт підтверджується матеріалами справи №910/3685/25, зокрема позовною заявою банку та рішенням суду.
Оскільки односторонній правочин (вимога Замовника), на підставі якого було отримано ці кошти, є недійсним через відсутність правової підстави (ненастання гарантійного випадку), Замовник набув вказані грошові кошти без достатньої правової підстави.
Позивачем було зазначено суду, що внаслідок неправомірної виплати за гарантією, банк, реалізуючи своє право за договором, здійснив договірне списання коштів з рахунків позивача на загальну суму 511323,43 грн (374 990,00 грн + 136 333,43 грн) та ці списання є прямими, реальними збитками позивача, завданими неправомірними діями замовника, і підлягають відшкодуванню в межах загальної суми безпідставно набутих відповідачем коштів.
Позивачем, в обґрунтування поданого позову було зазначено суду, що внаслідок неправомірної вимоги відповідача та подальшої сплати банком гарантійної суми, на позивача було покладено не лише обов'язок з відшкодування основної суми, але й обов'язок зі сплати процентів за користування цими коштами.
Відповідно до п. 3.3 Договору про надання гарантії № 36168/ЮГ-23 від 09.11.2023р., у разі здійснення гарантійного платежу, принципал (позивач) зобов'язаний сплатити банку проценти у розмірі 35% річних. Ці проценти є прямими збитками позивача, що виникли виключно з вини відповідача, який вчинив недійсний правочин (вимогу), таким чином, як вважає позивач, сума нарахованих процентів підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що умовами Договору сторонами було визначено, що виконання зобов'язань за договором забезпечується банківською гарантією у розмірі 5% вiд цiни Договору , а саме - 1874946,83 грн. та позивач не виконав своїх зобов'язань по Договору від 09.11.2023р. 4-ВЕГА/23.
За твердженнями відповідача, строк виконання зобов'язання Договору визначається Календарним графіком, де передбачено, що всі роботи повинні були виконанні відповідно до Календарного графіка.
Щодо дострокового розірвання Договору, відповідачем було зазначено суду, що відповідно до п. 19.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє по 31.12.2024р включно, а в частині зобов'язань, які виникли в період дії договору та відповідальності за їх виконання, до повного їх виконання, проведеного належним чином, отже, строк дії договору від 09.11.2023р. 4-ВЕГА/23 закінчився 31.12.2024р. і ніякого дострокового розірвання Договору не було.
Щодо продовження строку дії Договору, відповідачем було зазначено суду, що відсутність у Підрядника коштів, потрібних для виконання зобов'язань за Договором або відсутність у Сторони відповідних дозвільних документів, необхідних для виконання Договору, не є обставинами непереборної сили. Позивач, передбачав і знав про погодні умови, які можуть бути в кінці року, але підписав додаткову угоду від 30 жовтня 2024р. № 2 до Договору про виконання робіт до кінця року. Більш того, як вказує відповідач, більша частина робіт, згідно ДСТУ могла бути виконана в зимовий період.
За посиланням відповідача, підписуючи Додаткову угоду №2 до Договору від 30.10.2024 року з визначеними строками, позивач повинен був врахувати та усвідомлювати його умови та об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе. При цьому об'єктивно розуміючи та оцінюючи вигоди/втрати від укладення додаткової угоди на умовах запропонованих замовником, позивач зокрема мав можливість відмовитися від укладання додаткової угоди з урахуванням настання негативних наслідків, передбачених, зокрема розділу 16-1 Договору. Натомість позивач прийняв рішення укласти додаткову угоду на певних умовах та, відповідно, несе повну відповідальність за настання можливих для нього негативних майнових наслідків.
Відповідачем було зазначено суду, що Замовник мав право призупинити роботи, шляхом направлення на адресу Підрядника листа, з вимогою про призупинення виконання робіт, однак Замовник не призупиняв виконання робіт.
Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено суду, що відповідачем вимоги до АТ «КБ «ГЛОБУС» (про сплату коштів за банківською гарантією № 36168 від 09.11.2023р. було неправомірним, оскільки на момент її пред'явлення були відсутні правові підстави для настання гарантійного випадку.
За доводами позивача, порушення календарного графіка виконання робіт, на яке посилається відповідач як на підставу для стягнення, було спричинене виключно діями та бездіяльністю самого відповідача. Зокрема, повне припинення фінансування робіт, затягування з вирішенням питань щодо коригування проєктно-кошторисної документації та інші порушення з боку Служби створили об'єктивні перешкоди для своєчасного виконання позивачем своїх зобов'язань.
Надаючи заперечення, відповідачем було зазначено суду, що право щодо стягнення забезпечення, зазначеного в Договорі забезпечення виконання зобов'язань, виникає у Замовника в момент настання будь-якого з випадків невиконання (неналежного виконання) Підрядником умов Договору. Без необхідності сукупність двох обов'язкових та взаємопов'язаних умов, як зазначає позивач в позовній заяві і відповіді на відзив.
Суд, розглянувши усі подані під час розгляду справи докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Згідно із частинами першою, другою статті 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб'єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Як з'ясовано судом, правовідносини між Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВЕГА КМ", як Підрядником, та Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, як Замовником, виникли на підставі укладеного між ними 09.11.2023р. за результатами процедури публічної закупівлі UA-2023-10-02-011855-a Договору про закупівлю робіт №4-ВЕГА/23.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин першої - третьої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами
Відповідно до частини п'ятої статті 202 Цивільного кодексу України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (стаття 563 Цивільного кодексу України).
Статтею 560 Цивільного кодексу України, передбачено, що за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 562 Цивільного кодексу України, зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Аналізуючи умови укладеного між сторонами Договору, судом з'ясовано, що Розділом 16-1. Договору передбачено забезпечення виконання зобов'язань.
Відповідно до пункту 16-1.1 Договору, виконання зобов'язань за договором забезпечується банківською гарантію у розмірі 5% від ціни договору, а саме - 1874946,83грн.
Відповідно до п. 16-1.2.1 Договору, вид забезпечення: електронна банківська гарантія.
Строк дії забезпечення виконання договору повинен перевищувати термін дії договору не менше, як на 30 робочих днів. У разі продовженні строку дії Договору та виконання зобов'язань за Договором, Підрядник зобов'язаний продовжити строк дії банківської гарантії на відповідний строк відповідно п. 16- 1.3 Договору.
Замовник повертає банківську гарантію після виконання всього обсягу Робіт за даним Договором, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або Договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 27 Закону України "Про публічні закупівлі", але не пізніше ніж протягом 5 банківських днів з дня настання зазначених обставин ( п.16-1.7. Договору).
Відповідно до п. 16-1.8 Договору, забезпечення виконання за даним Договором не повертається та підлягає перерахуванню до відповідного бюджету у випадку невиконання або неналежного виконання Виконавцем його договірних зобов'язань, або розірвання (припинення дії) Договору з ініціативи Підрядника.
Як встановлено судом, 09.11.2023р. між АТ "Комерційний банк "Глобус" та ТОВ "Компанія Вега КМ" було укладено договір про надання гарантії №36168/ЮГ-23 (гарантія виконання), згідно з п.1.2 якого гарантійним випадком є невиконання або неналежне виконання як повністю, так і частково принципалом/підрядником його договірних зобов'язань, що призведе до передчасного розірвання договору, або ж розірвання договору з ініціативи принципала/підрядника, не пов'язане з виконанням робіт.
Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, позивачем було зазначено суду, що починаючи з 2024 року Замовник повністю припинив фінансування робіт, що унеможливило своєчасну закупівлю будівельних матеріалів та, як наслідок, дотримання початкового календарного графіка виконання робіт.
Позовні вимоги позивача направлено на визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, оформленого у вигляді листа-вимоги №10-4/1135 від 30.12.2024 до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ГЛОБУС" про сплату коштів за банківською гарантією №36168 від 09.11.2023р., та стягнення зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 1874946,83 грн.
Як з'ясовано судом, та визнано сторонами по справі, 13 січня 2025 року Акціонерне товариство "Комерційний банк "ГЛОБУС", діючи на підставі вимоги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, здійснив платіж у розмірі 1874946,83грн.
Як встановлено судом у даній справі, підставою для надсилання листа-вимоги №10-4/1135 від 30.12.2024 було порушення, як вважає відповідач, зобов'язання, що виникло за договором про закупівлю робіт №4-ВЕГА/23 від 09.11.2023 з боку позивача.
Отже, звернення Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області листом-вимогою щодо сплати банківської гарантії до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ГЛОБУС" стало підставою для перерахування коштів банком-гарантом на користь відповідача, суд вважає, що вказаний лист-вимога №10-4/1135 від 30.12.2024р. за своєю правовою природою є одностороннім правочином.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
За загальними умовами виконання зобов'язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає, якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися.
По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто, порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а отже, порушення зобов'язання (постанова Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/2693/18).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Укладаючи договір сторонами було узгоджено, що строк виконання робіт: з дня укладення договору по 31 грудня 2024 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі та строки початок та закінчення робіт, види, послідовність та етапи виконання робіт визначаються календарним графіком виконання робіт, які є невід'ємною частиною договору (додаток №2 до даного договору).
За матеріалами справи судом встановлено, що згідно з Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3 за травень 2024, Актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в за травень 2024року Підрядником було виконано роботи на загальну суму - 5670000,00грн.
Будь-яких інших доказів, що підтверджують виконання договору матеріали справи не містять.
На спростування доводів та тверджень позивача, що були визначені ним у поданому позову, суд зазначає, що відсутність здійснення з боку Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області відповідного фінансування не є простроченням кредитора, що звільняє позивача від обов'язку виконання зобов'язання у повному обсязі. Оскільки укладаючи даний договір та приймаючи певні зобов'язання позивач взяв на себе зобов'язання здійснювати виконання договору.
Положеннями п. 11.5. Договору визначено, що у випадку відсутності у Замовника затвердженого в установленому чинним законодавством порядку обсягу фінансування на відповідний бюджетний період на виконання робіт, що є предметом Договору, Замовник має право вимагати (шляхом направлення на адресу Підрядника листа відповідного змісту), а Підрядник зобов'язаний призупинити (або не розпочинати) виконання робіт за Договором, не пізніше дня отримання відповідної вимоги від Замовника.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів, що Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області вчинялись дії із скерування листів саме про зупинення виконання робіт, як то визначено у п. 11.5. Договору.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, що оформлений у вигляді листа-вимоги №10-4/1135 від 30.12.2024 до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ГЛОБУС" про сплату коштів за банківською гарантією №36168 від 09.11.2023р.
Приймаючи до уваги, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, оформленого у вигляді листа-вимоги №10-4/1135 від 30.12.2024 до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ГЛОБУС" про сплату коштів за банківською гарантією №36168 від 09.11.2023р., відсутні підстави для застосування ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України та задоволення в цій частині позовних вимог позивача про стягнення коштів.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВЕГА КМ" до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, оформлений у вигляді листа-вимоги №10-4/1135 від 30.12.2024 до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ГЛОБУС" про сплату коштів за банківською гарантією №36168 від 09.11.2023р. та стягнення зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 1874946,83 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 24921,76 грн. (22499,36грн.+2422,40 грн., із застосування коефіцієнта - 0,8%) покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВЕГА КМ" до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області про визнання недійсним одностороннього правочину та стягнення - відмовити.
2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 24921,76 грн. покладаються на позивача.
Повне рішення складено 02 лютого 2026 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Суддя Т.Г. Д'яченко