номер провадження справи 17/142/25
02.02.2026 Справа № 908/3506/25
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3506/25
за позовною заявою: акціонерного товариства “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект», 61005, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 10/12
до відповідача: акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133
про стягнення 290 474,45 грн
24.11.25 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 24.11.25 № 22110-1594 акціонерного товариства “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект» (далі АТ “ХНДІ “Енергопроект») про стягнення з акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (надалі АТ “НАЕК “Енергоатом» в особі філії “ВП “ЗАЕС» АТ “НАЕК “Енергоатом») коштів у розмірі 290 474,45 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором на виконання робіт від 13.07.18 (26.07.18) №10855/18/2-121-11-18-06780, а саме: 58 576,86 грн 3% річних та 231 897,59 грн інфляційних втрат.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/3506/25 між суддями, 24.11.25 вказану позовну заяву передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою суду від 04.12.25 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3506/25, їй (справі) присвоєно № провадження 17/142/25, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
18.12.25 до суду в системі “Електронний суд» від відповідача надійшли:
- відзив за вих. від 18.12.26 на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив проти позовних вимоги та зазначав про відсутність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем за невиконання судового рішення у справі № 908/714/24, посилаючись на наявність обставин, які суттєво ускладнюють його виконання;
- клопотання за вих. від 18.12.25, в якому представник просить суд зупинити провадження у справі № 908/3506/25 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
21.12.25 до суду в системі “Електронний суд» від позивача надійшло заперечення за вих. від 21.12.25 на клопотання про зупинення провадження у справі (зареєстровано канцелярією суду та передано судді 22.12.25), в яких представник позивача просить суд відмовити відповідачу в задоволені клопотання про зупинення провадження у справі № 908/3506/25 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
24.12.25 до суду в системі “Електронний суд» від позивача надійшла відповідь за вих. від 24.12.25 на відзив (зареєстровано канцелярією суду та передано судді 25.12.25), в якій представник позивача заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві за вих. від 18.12.25 на позовну заяву, надає докази щодо витрат на професійну правничу допомогу та просить суд врахувати вказану відповідь за вих. від 24.12.25 на відзив під час ухвалення судового рішення у цій справі.
26.12.25 до суду в системі “Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення за вих. від 26.12.25 на відповідь на відзив (зареєстровано канцелярією суду та передано судді 29.12.25), в яких представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог та покласти судові витрати по справі на позивача.
Ухвалою від 29.12.25 судом відмовлено у задоволенні клопотання акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (вих. № від 18.12.25) про зупинення провадження у справі №908/3506/25 з підстав викладених у вказаній ухвалі.
08.01.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшли заперечення за вих. від 08.01.26 на заяву про розподіл судових витрат, в яких представник відповідача просить суд:
- відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу щодо стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ЗАЕС» на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн;
- не покладати на АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ЗАЕС» всі витрати на професійну правничу допомогу у справі №908/3506/25;
- зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, у разі задоволення заяви позивача.
Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 02.02.26 включно.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.
Судом прийнято до розгляду: відзив відповідача за вих. від 18.12.25 на позовну заяву, відповідь позивача за вих. від 24.12.25 на відзив, заперечення відповідача за вих. від 26.12.25 на відповідь на відзив та заперечення відповідача за вих. від 08.01.26 на заяву про розподіл судових витрат.
В обґрунтування своєї правової позиції у позовній заяві за вих. від 24.11.25 № 22110-1594 та у відповіді за вих. від 24.12.25 на відзив позивач зазначив, що відповідач в порушення умов договору на виконання робіт від 13.07.18 (26.07.18) №10855/18/2-121-11-18-06780 не здійснив позивачу оплату виконаних робіт у порядку та строки передбачені відповідним договором, що встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.06.24 у справі № 908/714/24 (набрало законної сили 11.12.24), яким вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 1 199 392,80 грн основного боргу, 54 888,99 грн 3 % річних за період з 06.09.22 по 15.03.24 та 144 884,48 грн інфляційних нарахувань за період з вересня 2022 року по лютий 2024 року. Станом на час подання позовної заяви у справі № 908/3506/25 (24.11.25) до господарського суду рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.24 у справі № 908/714/24 не виконано. Рішення у справі № 908/714/24 засвідчує факт порушення зобов'язання замовником, однак не є підставою виникнення права нарахування штрафних санкцій та компенсаційних витрат, оскільки такою підставою зокрема є договір № 10855/18/2- 121-11-18-06780 від 26.07.18. Причини невиконання судового рішення жодним чином не є підставою нівелювання встановленого судом факту прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт. Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач зазначив, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи, що сума основної заборгованості у розмірі 1 199 392,80 грн залишається тривалий час не погашеною, враховуючи, що кредитор вправі вимагати сплати інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання, керуючись ст. 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 290 474,45 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором на виконання робіт від 13.07.18 (26.07.18) №10855/18/2-121-11-18-06780, а саме: 58 576,86 грн 3 % річних за період з 16.03.24 по 31.10.25 та 231 897,59 грн інфляційних втрат за період з березня 2024 року по жовтень 2025 року включно.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві за вих. від 18.12.25 на позовну заяву та в запереченнях за вих. від 26.12.25 на відповідь на відзив. Просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі та зазначивши, що:
- станом на дату подання відзиву, в Україні продовжений строк дії воєнного стану;
- Енергодарська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності відповідача, з 04.03.22 перебуває у тимчасовій окупації;
- даний спір у справі виник з приводу виконання договірних зобов'язань за договором на виконання робіт: «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС. м. Енергодар. Промислова 133. Енергоблок № 3. Турбінне відділення. «Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор- трансформатор № 3 (ГТ-3). Розробка проектно - кошторисної документації» від 26.07.18 № 10855/18/2-121-11-18-06780, укладений між позивачем та філією «ВП «Запорізька АЕС», яка знаходиться на тимчасово окупованій території за адресою: місто Енергодар, вулиця Промислова, 133;
- первинна документація, у т.ч. договір від 26.07.18 № 10855/18/2-121-11-18-06780, докази його виконання, листування та інше знаходяться за місцезнаходженням Запорізької АЕС: місто Енергодар Запорізької області;
- цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права;
- 07.03.25 виконавчі провадження № 77408292 та № 77405163 з примусового виконання наказів від 03.02.24 у справі № 908/714/24 приєднані до зведеного виконавчого провадження № 74403832 (про стягнення грошових коштів з АТ «НАЕК «Енергоатом»), яке веде Шевченківський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ);
- з 07.03.25 по 10.07.25 та з 13.10.25 по теперішній час вчинення виконавчих дій у вищевказаних виконавчих провадженнях зупинено відповідно до приписів абз. 22 п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»;
- розподіл стягнутих з боржника грошових сум здійснюється в порядку, визначеному 6 розділом Закону України «Про виконавче провадження» у визначеній черговості, в міру їх стягнення;
- кошти розподіляються між стягувачами на підставі розрахунку державного виконавця та перераховуються на підставі розпорядження;
- АТ «НАЕК «Енергоатом» належить до державного сектору економіки, діяльність якого спрямована на виробництво електроенергії та її реалізації у спосіб визначений законодавством України;
- неможливість своєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором викликана об'єктивними негативними чинниками, що, по-перше, не залежать від його волі, по-друге, доводить відсутність вини в діях цього учасника договірних відносин, відповідно, виключає підставу відповідальності за порушення грошового зобов'язання за договором;
- правовідносини між позивачем та відповідачем, які розглядаються у рамках справи № 908/3506/25, нерозривно пов'язані з об'єктами Запорізької АЕС, що забезпечували втрачені виробничі потужності та отримання значної частини доходу;
- орієнтована вартість збитків товариства через пошкодження/руйнування/захоплення майна філії «ВП «ЗАЕС», що відбулись у перший тиждень війни, становить близько 35,7 млрд грн;
- окупація/пошкодження/руйнування активів АТ «НАЕК «Енергоатом» спричинили недовиробництво електричної енергії атомними станціями близько 125,3 млн МВт/год, у т.ч. філією «ВП «ЗАЕС» - 120,9 млн МВт/год. Разом з тим АТ «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати для підтримки ядерних блоків у холодному стані, чим забезпечує ядерну безпеку світу і персоналу філії «ВП «Запорізька АЕС», не одержуючи від діяльності цього підрозділу жодного доходу;
- станом на 06.10.25 орієнтовна вартість збитків по філії «ВП ЗАЕС» через скорочення обсягів електричної енергії і втрату контролю над ЗАЕС та недоотримана вигода становлять близько 478,4 млрд грн;
- АТ «НАЕК «Енергоатом» внесене до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.15 № 83) та є експлуатуючою організацією (оператором) ядерних установок атомних електростанцій України, що в умовах воєнного стану виробляють понад 60 % потреби України в електроенергії;
- наявні ресурси, в т.ч. грошові кошти, товариство спрямовує, в першу чергу, на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС;
- з метою забезпечення ядерної та радіаційної безпеки Держави, підтримання стабільної роботи АЕС, фінансові ресурси спрямовуються товариством передусім на проведення планово-попереджувальних ремонтів відповідно до встановленого регламенту та графіка, які контролюються органами державної влади, насамперед Державною інспекцією ядерного регулювання України;
- безпека держави та населення України знаходяться у безпосередній залежності від сталої роботи об'єктів АТ «НАЕК «Енергоатом», якому, відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 29.01.25 № 40 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 65)», підтверджено статус як критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
- позивач з березня по липень 2022 року не мав права виконувати будь які роботи відповідачу, який зареєстрований на окупованій території та не мав права переміщувати їх результати;
- будь-які підписані представниками сторін у справі акти здачі-приймання виконаних робіт в період часу з березня по липень 2022 є нікчемними правочинами, що не мають жодних правових наслідків (крім пов'язаних з їх недійсністю).
За таких підстав, на думку відповідача, враховуючи відсутність у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у відповідача кореспондованого зобов'язання їх сплачувати, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань.
Крім того, відповідач просить суд у разі задоволення позовних вимог зменшити витрати на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/3506/25 дозволяють розглянути справу по суті спору.
За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
При цьому, судом враховано, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.06.24 у справі № 908/714/24 позовні вимоги акціонерного товариство “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект» задоволено в повному обсязі. За вкказаним рішенням суд вирішив стягнути з акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на користь акціонерного товариства “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект» 1 199 392,80 грн основного боргу, 54 888,99 грн 3 % річних, 144 884,48 грн інфляційних нарахувань, 16 790,00 грн витрат зі сплати судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.24 у справі № 908/714/24, апеляційну скаргу акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» - залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.24 у справі № 908/714/24 - без змін.
03.02.25 Господарським судом Запорізької області, на виконання свого рішення від 05.06.24 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.24 у справі № 908/714/24 видано відповідні накази.
З огляду на викладене, суд у справі № 908/3506/25 виходить з того, що рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.24 у справі № 908/714/24 набрало законної сили 11.12.24.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.06.24 у справі № 908/714/24 встановлено, що (дослівно):
«… 26.07.2018 між Акціонерним товариством “Харківський науково - дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект» (Підрядник) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція» (в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство) (Замовник) укладено Договір № 10855/18/2-121-11-18-06780 (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Замовник доручає та зобов'язується оплатити, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконання проектних робіт: “Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133, Енергоблок № 3. Турбінне відділення. “Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор-трансформатор № 3 (ГТ-3). Розробка проектно-кошторисної документації». (Надалі та текстом - проектно-кошторисна документація). Код згідно з ДКППДК 016:2010 -71.12.
Згідно з п. 2.1 Договору, вартість робіт за цим договором визначена на підставі проектно-кошторисної документації відповідно до ДСТУ Б Д.1.-7:2013 (з урахуванням доповнень та змін) та зазначена в Протоколі узгодження договірної ціни (додаток № 2) та в Договірній ціні (додаток № 4), що є невідємними частинами договору та складає: 799 994,00 грн. Крім того, ПДВ: 159 998,80 грн. Усього з урахуванням ПДВ: 959 992,80 грн.
Додатковою угодою № 4 від 05.08.2019 сторони внесли зміни в п. 2.1 Договору, в Протокол узгодження договірної ціни, а саме, в зв'язку зі збільшенням обсягів робіт, сторони домовились що вартість робіт складає 999 494,00 грн, крім того, ПДВ 199 898,80 грн, разом з ПДВ 1 199 392,80 грн.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома Сторонами, шляхом перерахування грошових коштів па розрахунковий рахунок Підрядника протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата Замовником частими вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним під Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
На виконання зазначених умов Договору сторонами складений і погоджений Календарний план робіт (Додаток № 3 до Договору в редакції Додаткової угоди № 6), відповідно до якого закінчення всіх етапів робіт по виконанню проектно-вишукувальних робіт “Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова 133. Енергоблок № 3. Турбінне відділення. Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор-трансформатор № 3 (ГТ-3). Розробка проектно-кошторисної документації».
Згідно п. 4.1 Договору, після завершення виконання робіт згідно Календарного плану підрядник протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту завершення виконання робіт надає замовнику проектно-кошторисну документацію, оформлену відповідно до п. 3.5 договору.
Пунктом 4.6 Договору встановлено, що належним виконанням робіт за договором є підписання Сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт.
Згідно із п. 10.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 7 від 08.12.2020, договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31.12.2022. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє Сторони від виконання зобов'язань, що залишились невиконаними.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання своїх зобов'язань за Договором були виконані обумовлені роботи на загальну суму з ПДВ 1 199 392,80 грн, що підтверджується Актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 22.07.2022.
Відповідно до Акту № 1 від 22.07.2022 зазначено, що виконана робота задовольняє умовам договору, завданням на проектування та належним чином оформлена.
Акт № 1 від 22.07.2022 здачі-приймання наданих робіт містить підписи уповноважених представників Замовника, Виконавця та скріплений печатками обох підприємств.
Таким чином, судом встановлено, що на виконання умов Договору, позивачем надані відповідачу обумовлені послуги на загальну суму 1 199 392,80 грн з ПДВ, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 22.07.2022 по Договору № 10855/18/2-121-11-18-06780 від 26.07.2018.
За Актом здачі-приймання виконаних робіт в ЄРПН 22.07.2022 зареєстрована податкова накладна № 4, яка разом з квитанцією від 08.08.2022 про реєстрацію містяться в матеріалах справи.
Отже, позивач виконав усі взяті на себе за даним Договором зобов'язання у повному обсязі, проте, в порушення умов укладеного між сторонами Договору, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем склала 1 199 392,80 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором, наявність заборгованості стали підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.».
Крім того, в мотивувальній частині вказаного рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.24 у справі № 908/714/24 судом зазначено, що (дослівно):
«… Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата робіт у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.
За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати виконаних робіт, своєчасно та в повному обсязі не сплатив за виконані позивачем роботи, що призвело до невиконання грошового зобов'язання і виникнення боргу за виконані роботи в сумі 1 199 392,80 грн.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На день розгляду спору відповідач доказів оплати за надані послуги в повному обсязі суду не надав.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 199 392,80 грн основного боргу є обґрунтованими та документально підтвердженими.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 54 888,99 грн 3 % річних за період прострочення з 06.09.2022 по 15.03.2024 та 144 884,48 грн інфляційних нарахувань за період прострочення з вересня 2022 по лютий 2024.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство» та встановлено, що позивачем було заявлено обґрунтовано та розрахунок є вірним.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми 3 % річних та втрат від інфляції, або звільнення відповідача від відповідальності, суд зазначає наступне.
Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Діючим законодавством не передбачено можливості зменшення інфляційних втрат, оскільки за своїми ознаками індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України.
Суд за певних умов має лише право, а не обов'язок зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку. Звільнення від 3 % річних та інфляційних витрат, нарахованих кредитором на підставі статті 625 ЦК України, діючим законодавством також не передбачено.
Оскільки заборгованість за Договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум інфляційних втрат від знецінення грошових коштів та 3 % річних є правомірним, в межах заявлених позовних вимог. Позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. …».
Частиною 4 ст. 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.18 у справі № 910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в т.ч. в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
З огляду на вказане вище, оскільки рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.24 у справі № 908/714/24 набрало законної сили 11.12.24, таке судове рішення має преюдиціальне значення, а встановлені в ньому факти повторного доведення не потребують.
У зв'язку з неналежним виконанням позивачем обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого товару та сплатою заборгованості за рішенням рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.24 у справі № 908/714/24, позивач, керуючись приписами ст. 625 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 % річних за період прострочення з 16.03.24 по 31.10.25 та індекс інфляції (інфляційні втрати за період з березня 2024 року по жовтень 2025 року.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом порушених прав з позовом про стягнення 3 % річних та індексу інфляції (інфляційних втрат).
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із положеннями ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 5 ст. 11 ЦК України унормовано, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі аналізу зазначених правових норм суд дійшов висновку, що прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, пені та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до правової позиції викладеній в п. 4.31 постанови Верховного Суду від 22.04.20 у справі № 922/795/19, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання із наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.19 у справі № 916/190/18 та від 19.06.19 у справі № 703/2718/16-ц.
Як вбачається з обставин спору, відповідач грошове зобов'язання перед позивачем за Договором від 26.07.18 № 10855/18/2-121-11-18-06780 у сумі 1 199 392,80 грн основного боргу, що встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.06.24 у справі № 908/714/24, яке набрало законної сили 11.12.24, не виконав.
Враховуючи порушення відповідачем строку виконання господарського зобов'язання за Договором від 26.07.18 № 10855/18/2-121-11-18-06780, наявні правові підстави для нарахування позивачем 3 % річних та індексу інфляції (інфляційних втрат) відповідно до ст. ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Також, судом враховано, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.06.24 у справі № 908/714/24 стягнуто з відповідача 54 888,99 грн 3 % річних за період прострочення з 06.09.2022 по 15.03.2024 та 144 884,48 грн інфляційних нарахувань за період прострочення з вересня 2022 по лютий 2024.
Відтак, заявлені у справі № 908/3506/25 суми 3 % річних, що нараховані на суму основного боргу за період прострочення з 16.03.24 по 31.10.25 та індексу інфляції (інфляційних втрат) за період з березня 2024 року по жовтень 2025 року не охоплені рішенням суду у справі № 908/714/24.
Разом з тим, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Так, позивач нарахував на суму основного боргу в розмірі 1 199 392,80 грн та заявив до стягнення з відповідача суму 3 % річних за період з 16.03.24 по 31.10.25 в розмірі 58 576,86 грн та суму індексу інфляції (інфляційних втрат) за період з березня 2024 року по жовтень 2025 року в розмірі 231 897,59 грн.
За змістом наведеної норми закону, а саме ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування на суму боргу 3 % річних та індексу інфляції (інфляційних втрат) входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата 3 % річних та індексу інфляції (інфляційних втрат) від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та індексу інфляції (інфляційних втрат) заявлені позивачем обґрунтовано.
Перевіривши за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО» розрахунок 3 % річних, а також період його нарахування, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано вірно. А тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 58 576,86 грн 3 % річних.
Перевіривши за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО» розрахунок індексу інфляції (інфляційних втрат), а також період його нарахування, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано вірно. А тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 231 897,59 грн індексу інфляції (інфляційних втрат).
Отже, позивачем доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.
Відповідач належними, допустимими та достовірними доказами не спростував доводів позивача щодо порушення відповідачем строку виконання грошових зобов'язань. Доказів оплати суми заборгованості в розмірі 1 199 392,80 грн за Договором від 26.07.18 № 10855/18/2-121-11-18-06780 суду не надав.
На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Наведене вище в тексті цього рішення спростовує всі доводи АТ “НАЕК “Енергоатом» в особі філії “ВП “ЗАЕС» АТ “НАЕК “Енергоатом» щодо правових підстав для відмови у задоволенні позову у цій справі.
При цьому, надуманими та безпідставними судом визнаються твердження відповідача про те, що оскільки він (відповідач) належить до державного сектору економіки, неможливість своєчасного виконання ним грошового зобов'язання за договором у справі викликана об'єктивними негативними чинниками, що не залежать від волі відповідача, доводять відсутність вини в діях цього учасника договірних відносин та виключають підставу відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Наведене у вказаному вище абзаці не спростовує факту не виконання відповідачем у цій справі умов договору (наведеного вище в тексті цього рішення) та не звільняє АТ “НАЕК “Енергоатом» в особі філії “ВП “ЗАЕС» АТ “НАЕК “Енергоатом» від відповідальності за не виконання такого договору.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 20, 24, 42, 46, 73-79, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь акціонерного товариства “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект» (61005, м. Харків, проспект Героїв Харкова, буд. 10/12, код ЄДРПОУ 14078902) - 231 897 (двісті тридцять одну тисячу вісімсот дев'яносто сім) грн 59 коп. індексу фніляції (інфляційних втрат), 58 576 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн 86 коп. 3 % річних та 3 485 (три тисячі чотириста вісімдесят п'ять) грн 69 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 02.02.26.
Суддя В.Л. Корсун