ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 січня 2026 року Справа № 918/1240/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Крейбух О.Г.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників:
прокурора - Кривецька-Люліч Тетяна Анатоліївна
позивача 1 - не з'явились
позивача 2 - Кравчук Надія Петрівна
відповідача 1 - не з'явились
відповідача 2 - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.04.2025 у справі №918/1240/24
за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
позивача 1) Міністерства освіти і науки України
позивача 2) Західного офісу Держаудитслужби
до відповідача 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ"
до відповідача 2) Рівненського державного гуманітарного університету
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення коштів
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.04.2025 у справі №918/1240/24 позов задоволено.
Визнано недійсною додаткову угоду №1 від 13 жовтня 2022 року до договору №ЕЕ/35/12/21 від 05 січня 2022 року, укладеного між Рівненським державним гуманітарним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ".
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ" на користь Міністерства освіти і науки України кошти у сумі 48 626 грн 15 коп.
Стягнуто з Рівненського державного гуманітарного університету на користь Рівненської обласної прокуратури 1 211 грн 20 коп судового збору.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ" на користь Рівненської обласної прокуратури 3 633 грн 60 коп судового збору.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що Міністерство освіти і науки України та Західний офіс Держаудитслужби в Рівненській області є органами державної влади, уповноваженими на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
Місцевий господарський суд виснував, що сторонами правочину необґрунтовано, без надання належних доказів, та всупереч вимог статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшено ціну товару шляхом укладення додаткової угоди №1 від 13.10.2022. Так як додаткова угода №1 від 13.10.2022 суперечить нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", тому суд першої інстанції визнав її недійсною. Також місцевий господарський суд повважав, що грошові кошти в сумі 48 626,15 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ТОВ "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ" звернулося до суду із апеляційною скаргою через систему Електронний суд, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 10.04.2024 у справі №918/1240/24. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне.
- суд першої інстанції неправильно витлумачив положення ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Відповідно до вказаної норми, збільшення ціни за одиницю товару до 10% у разі коливання ринкової ціни є правомірним, якщо не змінюється загальна сума договору. В матеріалах справи наявна довідка Рівненської ТПП, що засвідчує таке коливання;
- судом першої інстанції було проігноровано, що додаткова угода відповідала умовам пунктів 5.1, 5.5.2 та 5.8 договору, які прямо передбачають можливість зміни ціни за наявності підтвердження зростання ринкової вартості;
- суд першої інстанції визнав довідку ТПП недостатнім підтвердженням, не враховуючи, що відповідно до самого договору, сторони можуть використовувати дані з веб-сайту ДП "Оператор ринку". Ці докази є достатніми за змістом положень договору та Закону.;
- визнання недійсною додаткової угоди, укладеної за взаємною згодою сторін, із дотриманням процедур, порушує засади цивільного права щодо свободи договору та надійності правочинів;
- ухвалене рішення втручається у гарантоване право відповідача на мирне володіння майном відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (справи "Broniowski v. Poland", "Anheuser-Busch. v. Portugal"), втручання в усталені договірні відносини має бути законним, пропорційним та відповідати принципу правової визначеності. Невиправдане визнання недійсності договірних відносин порушує ці вимоги;
06.05.2025 матеріали справи №918/1240/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.04.2025 у справі №918/1240/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, надавши суду докази сплати судового збору в розмірі 7267,20 грн та докази надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами Західному офісу Держаудитслужби протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
23.05.2025 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору та докази надіслання копії апеляційної скарги Західному офісу Держаудитслужби.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.04.2025 у справі №918/1240/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на "17" червня 2025 р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3.
06.06.2025 на адресу суду через систему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якій заявник просить зупинити провадження у справі № 918/1240/24 за апеляційною скаргою ТОВ "Енергогазпостач" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10 квітня 2025 року до закінчення перегляду в касаційному порядку та прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 920/19/24.
10.06.2025 на адресу суду від Західного офісу Держаудитслужби надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 10.04.2025 - без змін.
11.06.2025 на адресу суду від Рівненської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 10.04.2025 - без змін.
11.06.2025 на адресу суду від Міністерства освіти і науки України надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.04.2025 у справі №918/1240/24 до провадження в новому складі суду: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя ОСОБА_1, суддя Розізнана І.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ" про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження у справі №918/1240/24 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення повного тексту постанови.
Розпорядженням керівника апарату суду від 05.01.2026 у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді Північно-західного апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №918/1240/24.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2026 у справі №918/1240/24 визначено склад колегії суддів: Павлюк І.Ю. - головуючий суддя, суддя Розізнана І.В., суддя Крейбух О.Г.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 прийнято справу №918/1240/24 до провадження у складі колегії суддів: Павлюк І.Ю. - головуючий суддя, суддя Розізнана І.В., суддя Крейбух О.Г. Поновлено апеляційне провадження у справі №918/1240/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на "27" січня 2026 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3.
В судовому засіданні прокурор та представник Західного офісу Держаудитслужби заперечили доводи апеляційної скарги.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про місце час і дату судового засідання повідомлялися належним чином.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що Рівненським державним гуманітарним університетом проведено закупівлю UА-2021-11-29-012384-с за предметом: "Електрична енергія", фінансування якої здійснюється з державного бюджету України.
Надалі, між Рівненським державним гуманітарним університетом (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ" (Постачальник) укладено Договір №ЕЕ35\12\21 про постачання електричної енергії споживачу від 05.01.2022 року (а.с. 38-42).
Згідно з п. 1.3. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про публічні закупівлі", "Про запобігання корупції", "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.
Згідно договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 2.3. Договору, найменування товару: код ДК 021:2015-09310000-5 -Електрична енергія. Кількість товару: 300 000 кВт*год.
За змістом пункту 5.1 цього договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору. Ціна 1 кВт*год електричної енергії, станом на дату укладання цього Договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, та компенсації вартості послуги з розподілу становить 5 816,66 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: - електрична енергія - 4 217,22 грн; - ПДВ у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 969,44 грн. Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію. Ціна, зазначена в комерційній пропозиції до Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Зміни ціни за одиницю товару може бути не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
Відповідно до п. 5.2. Договору загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 1 745 000,00 грн, з урахуванням ПДВ 290 833,33 грн.
Відповідно до комерційної пропозиції (додатку № 2) до договору від 05.01.2021 №ЕЕ35/12/21 ціна за спожиту електричну енергію за 1 тис. кВт*год становить 5 816,66 грн.
У Додатку №3 Договірні величини споживання електричної енергії визначено, що сторони усвідомлюють, що зазначена в п.1 даного Додатку вартість заявлених Споживачем договірних величин споживання електричної енергії на 2022 рік, визначена виходячи з вартості тарифів (ціни за одиницю товару) на момент укладення даного договору, а тому не є остаточною, при цьому, у разі зміни ціни за одиницю товару, істотні умови даного Договору можуть змінюватися у випадках передбачених ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі.
Пунктом 5.5. Договору сторони погодили, що умови цього Договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі": 5.5.1. зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача; 5.5.2. збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5.5.3. покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі на закупівлю; 5.5.4. продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. 5.5.5. погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку. Зміна ціни за одиницю електричної енергії в сторону зменшення відбувається тільки за згодою Сторін та не вимагає документального підтвердження. 5.5.6. зміна ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування. 5.5.7. зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю. Зміна ціни за одиницю електричної енергії в сторону збільшення відбувається у разі зміни у бік збільшення перемінних тарифів на підставі відповідних постанов НКРЕКП, які встановлюють Тариф на послуги з передачі електричної енергії, Тариф на послугу з розподілу електричної енергії та інші тарифи, з дня введення їх в дію. 5.5.8. зміна умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.
Також пунктом 5.6. договору передбачено, що ціна електричної енергії, розрахована відповідно до пункту 5.1 цього розділу, є обов'язковою для сторін. Визначена на її основі вартість електричної енергії буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі електричної енергії та розрахунках за товар згідно з умовами договору.
Відповідно до п.5.7. Договору визначено, що якщо протягом строку дії цього Договору на підставі рішень суб'єктів владних повноважень буде змінено порядок державного регулювання ціни на предмет закупівлі, збільшено тарифи на послуги, або затверджено нові тарифи, внаслідок чого виконання зобов'язань на умовах встановлених цим Договором, неминуче призведе до збитків Постачальника внаслідок зниження ціни предмета закупівлі по відношенню до економічно обгрунтованої ціни, Сторони можуть переглянути умови цього Договору щодо ціни непоставленого предмета закупівлі з метою приведення її до економічно обгрунтованого рівня.
Згідно з п. 5.8. Договору у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару, повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки (висновку) виданої торгово-промисловою палатою України, регіональною торгово-промисловою палатою, органами державної статистики, ДП Держзовнішінформ, біржами та іншими уповноваженими органами та організаціями. Згідно із ч.6 ст.67 Закону України Про ринок електричної енергії, з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії. Сторони також можуть використовувати інформацію з вебсайту ДП Оператор ринку (www.oree.com.ua) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.
Відповідно до п.5.9. Договору споживач має право на дострокове розірвання цього договору, якщо Постачальник повідомив Споживача про намір внесення змін до договору в частині умов постачання електричної енергії та нові умови постачання виявилися для Споживча неприйнятними.
Відповідно до пункту 5.10. договору, оплата електричної енергії здійснюється споживачем виключно в грошовій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії, па підставі рахунків та актів приймання - передачі електричної енергії.
Пунктами 5.21. - 5.22. договору визначено, що споживач протягом п'яти днів з дати одержання акта приймання-передачі електроенергії зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання - передачі електроенергії, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання - передачі електроенергії. У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання - передачі електроенергії, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитої електроенергії встановлюється відповідно до даних ОСР.
Згідно з п. 13.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з 01 січня до 31.12.2022 року (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх обов'язків за цим Договором.
У подальшому, після укладення договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач" (відповідач 1/постачальник) та Рівненським державним гуманітарним університетом (відповідач 2/споживач) було укладено додаткову угоду №1 від 13 жовтня 2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу від 05 січня 2022 року №ЕЕ/35/12/21, відповідно до змісту якого керуючись Господарським та Цивільним кодексом України, п.п. 7 п. 19 особливостей, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 "Про затверджений особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", сторонами зокрема внесено зміни в пункт 5.1. договору, а саме змінено вартість ціни за одиницю товару а саме встановлено, що ціна за 1 кВт/год електричної енергії станом на дату укладання цього Договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, та компенсації вартості послуги з розподілу становить 6390,00 грн з врахуванням ПДВ. Умови договору змінено даною додатковою угодою набирають чинності з моменту її підписання та застосовуються до правовідносин починаючи з 1 вересня 2022 року відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України.
У своєму позові прокурор вказує, що за період з січня по серпень 2022 року постачальником поставлено споживачу електричної енергії по ціні 5816,66 грн за 1 кВт*год в обсязі 108,468 кв*год на суму 630 921,46 грн з урахуванням ПДВ. Упродовж вересня - грудня 2022 року по ціні 6390,00 грн з урахуванням ПДВ-84,812 тис кВт*год на суму 541 948,72 грн (згідно акту приймання передачі №758 від 28.12.2022 за вересень 2022 поставлено 12 859 кВт*год - платіжне доручення №446 на суму 82 169,02 грн; згідно акту приймання передачі №855 від 28.12.2022 за жовтень 2022 поставлено 19 757 кВт*год- платіжне доручення №447 на суму 126 247,24 грн; згідно акту приймання передачі №953 від 28.12.2022 за листопад 2022 поставлено 23 453 кВт*год - платіжне доручення №448 на суму 149 864,68 грн; згідно акту приймання передачі №1040 від 28.12.2022 за грудень 2022 поставлено 28 743 кВт*год -платіжне доручення №449 на суму 183 667,78 грн).
Тобто, всього за вказаний період поставлено товар в обсязі 193,28 кВт/год.
Прокурор вказує, що відповідно до договору в первісній редакції без врахування визнаної судом недійсною додаткову угоду, за отриманий обсяг енергії, відповідач Рівненський державний гуманітарний університет повинен був за рахунок коштів державного бюджету за договором №ЕЕ/35/12/21 від 05 січня 2022 року за період з січня 2022 року по грудень 2022 року сплатити 493 322,50 грн, в той же час ним сплачено загальну суму 541 948,15 грн, що перевищує вартість відповідно до умов договору на 48 626,15 грн.
Також, як слідує з наданих сторонами доказів, за період з 1 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року Управлінням Західного офісу Держаудитслужби проведено ревізію фінансово - господарської діяльності Рівненського державного гуманітарного університету, за результатами чого складено відповідний акт ревізії від 28 лютого 2024 року №13-17-03-06/24.
Акт ревізії містить висновок, який підтверджує , що підписання Додаткової угоди № 1 від 13.10.2022 до Договору №ЕЕ/35/12/21 від 05.01.2022 відбулося без належного документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, тому внесення змін до істотних умов Договору № ЕЕ/35/12/21, укладеного за результатами закупівлі, визначених п. 5.8. цього Договору, а саме, збільшення ціни відповідно до Додаткової угоди № 1 від 13.10.2022, є порушенням п. 5.8. Договору № ЕЕ/35/12/21, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
У довідці Рівненської торгово - промислової палати від 13 вересня 2022 року №56.03/365, повідомлено, що відповідно до інформації, отриманої із офіційного сайту оператора ринку (https:www.oree.com.ua), відносно середньозваженої ціни на РДН Об'єднаної енергетичної системи України (ОЕС), за серпень 2022 року складає 2993,06 грн/МВт год, це на 13,35 % вище в порівнянні з липнем 2022 року, яка тоді складала 2640,45 грн/МВт год. Тобто у довідці Рівненської торгово - промислової палати від 13.09.2022 №56.03/365 відображена інформація щодо коливання ціни у сторону збільшення за серпень 2022 року в порівнянні з липнем 2022 року.
У довідці Рівненської торгово - промислової палати від 13.09.2022 №56.03/365, не відображено точної інформації щодо коливання ціни на електричну енергію як на дату укладання договору № ЕЕ/35/12/21 від 05.01.2022, так і на дату, що передує укладанню додаткової угоди №1 від 13.10.2022.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України "Про прокуратуру", частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 05 березня 2020 року у справі №9901/511/19, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21).
Частини третя та четверта Закону України "Про прокуратуру" серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц).
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду України у справі №912/2385/18 від 26.05.2020.
У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред'явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб'єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов'язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі №924/524/24).
Закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі №912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі №918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі №918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі №910/16372/21).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що у даному випадку, укладення додаткової угоди до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).
Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.
Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.
Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.
Окрім того, укладенням додаткової угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткової угоди Рівненським державним гуманітарним університетом фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.
Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.
Укладення оспорюваної додаткової угоди до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об'єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.
Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.
У зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.
Таким чином, позовна заява подається прокурором в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, як органу, уповноваженого державою здійснювати розподіл освітніх субвенцій та здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері освіти, оскільки користувачем вказаних коштів був Університет як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня.
Міністерство освіти і науки України є уповноваженим органом, який приймає рішення щодо виділення державних коштів на функціонування Університету, який розпорядившись вказаними коштами, підписав Договір про постачання електричної енергії споживачу №ЕЕ/35/12/21 від 05.01.2022.
Крім того, суб'єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах є Західний офіс Держаудитслужби в Рівненській області, який є співпозивачем у справі з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів.
Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Відповідно до п.п. 8, 11, 15 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без.установлених законом підстав та з порушенням законодавства; одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.
Згідно п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до підп. 2, 3, аб. З п.п. 9 п. 4 Положення Держаудитслужба, відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи). Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки закупівель.
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Підпунктом 20 п. 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Згідно п. 7 Положення, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Згідно зі ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Викладене свідчить, що Держаудитслужба та її територіальні підрозділи наділені достатніми повноваженнями, щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах в тому числі шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Щодо можливості представництва прокурором інтересів держави у сфері закупівель в особі органу державного фінансового контролю наявна практика, сформована Верховним Судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 суд Касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши що Держаудитслужба (у справі що переглядалася позивачем виступав Східний офіс Держаудитслужби) є компетентним органом, уповноваженим державою на здійснення функцій контролю за використанням коштів бюджету.
Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 по справі № 912/9/20 вказав, що положеннями нормативно-правових актів, які стосуються діяльності центральних органів виконавчої влади, не можуть бути визначені конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутись до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпечення здійснення судового захисту інтересів держави.
Про те, що органи Державної аудиторської служби України є належними позивачами в правовідносинах у сфері публічних закупівель неодноразово засвідчив Верховний Суд, (постанови Суду у справах № 911/1497/18, № 912/2887/18, №925/1276/19, № 924/1256/17, № 906/296/18, № 912/894/18, № 909/569/18, №911/1497/18, № 912/895/18, № 909/545/18, № 912/2887/18, № 924/316/18, №904/5598/18, № 911/1534/19, № 905/121/19).
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію з приводу того, що положеннями нормативно-правових актів, які стосуються діяльності центральних органів виконавчої влади, не можуть бути визначені конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутись до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпечення здійснення судового захисту інтересів держави (постанови Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20).
Враховуючи викладене, Міністерство освіти і науки України та Західний офіс Держаудитслужби в Рівненській області є органами державної влади, уповноваженими на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
Відтак, Рівненською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Міністерства освіти і науки України відповідний лист №50-56-8855 вих-24 від 24.10.2024, а також на адресу Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області № 50-56-8854 ВИХ-24 від 24.10.2024, якими повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткової угоди до Договору постачання електричної енергії.
З відповідей вбачається, що заходи реагування не вживались та не плануються.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначив Міністерство освіти і науки України та Західний офіс держаудитслужби в Рівненській області позивачами за пред'явленим ним до суду позовом.
Щодо суті позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно ст. 6, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 204 ЦК України встановлено загальне правило, за яким правомірність правочину презюмується.
Згідно статей 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Конституції та законам України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, а також моральним засадам суспільства. До того ж, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтею 208 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з нормами частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
13.10.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач" (відповідач 1/постачальник) та Рівненським державним гуманітарним університетом (відповідач 2/споживач) укладено додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 05 січня 2022 року №ЕЕ/35/12/21, відповідно до змісту якого керуючись Господарським та Цивільним кодексом України та Договором про постачання електричної енергії споживачу від 05.01.2022 № ЕЕ/35/12/21 сторонами зокрема внесено зміни в пункт 2.3. Розділу 2 Договору та викладено його в наступнфій редакції: "Кількість товару: 282815,0 кВт*год." та 5.1. договору, а саме: "ціна за 1 тис кВт*год електричної енергії, станом на дату укладання цього Договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, та компенсації вартості послуги з розподілу становить 6390,00 грн з врахуванням ПДВ. Умови договору змінено даною додатковою угодою набирають чинності з моменту її підписання та застосовуються до правовідносин починаючи з 1 вересня 2022 року відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України.
Відповідно до п. 5.5, п. 5.5.7 договору № ЕЕ/35/12/21, істотні умови договору не можуть змінюватися, у разі зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Зміна ціни за одиницю електричної енергії в сторону збільшення відбувається у разі зміни у бік збільшення перемінних тарифів на підставі відповідних постанов НКРЕКП, які встановлюють тариф на послуги з передачі електричної енергії, тариф на послугу з розподілу електричної енергії та інші тарифи, з дня введення їх в дію.
Пунктом 5.8 договору №ЕЕ/35/12/21 визначено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару, повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки (висновку), виданої торгово-промисловою палатою України, регіональною торгово- промисловою палатою, органами державної статистики, ДП "Держзовнішінформ", біржами та іншими уповноваженими органами та організаціями. Згідно із ч.6 ст.67 Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії", сторони також можуть використовувати інформацію з вебсайту ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.
Суд звертає увагу, що 24.01.2024 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі №922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону №114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №922/433/22, від 01.10.2024 у справі №918/779/23, від 06.02.2025 у справі №910/5182/24, від 18.02.2025 у справі №925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
У постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
Так, постанові у справі №920/19/24 від 21.11.2025 Великою Палатою Верховного Суду зроблено наступні висновки щодо застосування норм матеріального права (пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"):
- зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, в тому числі і у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
- зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", внесені Законом №1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанту визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару та не скасовують встановлену первісною редакцією цього Закону заборону збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
- виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.
Колегія суддів враховує, що кожна зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема ціни за одиницю товару, повинна мати самостійне, належне та документально підтверджене обґрунтування. Документи, якими обґрунтовується зміна ціни, повинні містити підтвердження фактичного коливання ринкової ціни товару, динаміку такого коливання, джерела інформації та їх співвідношення з попередніми періодами.
Сам по собі факт існування змін ціни електричної енергії на ринку не є безумовною підставою для зміни ціни товару, що є предметом договору про закупівлю, укладеного за результатами публічних торгів.
Звертаючись до замовника з пропозиціями щодо підвищення ціни, постачальник зобов'язаний обґрунтувати, чому саме відповідні ринкові зміни унеможливлюють виконання договору за ціною, запропонованою під час тендеру, а також довести, що таке підвищення було непрогнозованим, тобто таким, яке не могло бути передбачене та враховане при формуванні тендерної пропозиції.
Під коливанням ціни слід розуміти зміну ціни товару на ринку за певний період часу, як у бік збільшення, так і у бік зменшення, причому таке коливання повинно відбуватися саме у період з моменту укладення договору або останньої зміни ціни і до внесення чергових змін.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24).
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24.
У довідці Рівненської торгово - промислової палати від 13.09.2022 № 56.03/365, повідомлено, що відповідно до інформації, отриманої із офіційного сайту Оператора ринку (https:www.oree.com.ua), відносно середньозваженої ціни на РДН Об'єднаної енергетичної системи України (ОЕС), за серпень 2022 року складає 2993,06 грн/МВт год, це на 13,35 % вище в порівнянні з липнем 2022 року, яка тоді складала 2640,45 грн/МВт год.
Тобто у довідці Рівненської торгово - промислової палати від 13.09.2022 №56.03/365 відображена інформація щодо коливання ціни у сторону збільшення за серпень 2022 року в порівнянні з липнем 2022 року, проте не відображено інформації щодо ринкових коливань ціни з моменту укладання договору про закупівлю, як це передбачено п.5.5.2 договору №ЕЕ/35/12/21, до дати укладання додаткової угоди №1 від 13.10.2022 або ж до дати застосування нової (зміненої) ціни - з 01 вересня 2022 року.
Отже, відповідно до положень Законів України "Про публічні закупівлі" 13 жовтня 2022 року відповідачем 1 та відповідачем 2 внесено зміни до договору №ЕЕ/35/12/21, відповідно до яких сторонами погоджено застосовувати починаючи з 1 вересня 2022 року ціну за одиницю товару в розмірі 6390,00 грн /кВт/год.
З січня 2022 року по грудень 2022 року поставлено товар в обсязі 193,28 тис кВт*год, за який сплачено 541 948,72 грн, тобто внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірної додаткової угоди з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 48 626,15 грн.
Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.
Таким чином, на переконання суду, сторонами правочину необґрунтовано, без надання належних доказів, та всупереч вимог статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшено ціну товару шляхом укладення додаткової угоди №1 від 13 жовтня 2022 року.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сторони не мали належних підстав для внесення змін до договору.
Підстави для внесення змін ціни вказані у додатковій угоді є необґрунтованими, оскільки Довідка торгово-промислової палати, подана як доказ коливання цін, не ураховує коливання на ринку, що мали місце у періоди від початку дії договору, хоча за даними з сайту "Оператора ринку" (https://www.oree.com.ua/) такі коливання мали місце. А зміна ціни на електричну енергію, яка мала місце в цьому випадку щодо електроенергії переданої споживачу та спожитої ним у вересні-грудні 2022 року є недопустимою.
Таким чином, суд першої інстанції правильно виснував, що додаткова угода №1 від 13 жовтня 2022 року суперечить наведеним вище нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягає визнанню недійсною.
Щодо стягнення 48 626,15 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Суд враховує, що спірна додаткова угода є недійсною та не породжує правових наслідків, а тому правовідносини щодо поставленого товару мали регулюватись договором, підписаним сторонами, згідно з яким ціна за одиницю товару складає 5816,66 грн з ПДВ за 1 кВт/год.
Внаслідок неправомірного збільшення ціни шляхом укладання спірної додаткової угоди з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 48 626,15 грн.
Таким чином, грошові кошти в сумі 48 626,15 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Перевіривши вказаний розрахунок, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість розрахунку прокурора, у зв'язку з чим заявлена прокурором сума у розмірі 48 626,15 грн підлягає стягненню в повному обсязі.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Рівненської області від 10.04.2025 у справі №918/1240/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ" - без задоволення.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.04.2025 у справі №918/1240/24 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 10.04.2025 у справі №918/1240/24 - без змін.
2. Справу №918/1240/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "30" січня 2026 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Крейбух О.Г.