Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/159/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 941/1601/21 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
28.01.2026 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2026 року,
В провадженні Петрівського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження №12021121060001297 відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.392 КК України.
В підготовчому судовому засіданні 05.01.2026, суд за клопотанням прокурора продовжив обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто з 14 години 00 хвилин 05 січня 2026 року до 14 години 00 хвилин 05 березня 2026 року, включно.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, у сфері злочинів проти правосуддя, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ст.392 КК України, за яке передбачено покарання лише у виді позбавлення волі до 10 років. Злочин вчинений під час відбування покарання в місцях позбавлення волі. Встановлено, що обвинувачений може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або вчинити інше кримінальне правопорушення, тому суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Виходячи з положень ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України та враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно продовжити термін запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят діб.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, якою просить: ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 05.01.2026 року скасувати; звільнити обвинуваченого з-під варти.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що обґрунтування судом продовження тримання обвинуваченого під вартою тяжкістю злочину та покаранням за нього, після попереднього багаторічного розгляду справи судом, є вочевидь безпідставним та необґрунтованим.
Вказує, що прокурор не подавав відповідне клопотання до приписів гл.18 КПК України.
Таких обставин захисник вважає, що судом виключно формально зазначено в ухвалі про те що інші більш м'які запобіжні заходи застосовані до обвинуваченого бути не можуть.
Розгляд даної апеляційної скарги було призначено у відкритому судовому засіданні, проте в зазначений день та час учасники процесу, зокрема прокурор, до суду апеляційної інстанції не з'явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, клопотання про відкладення розгляду справи, або про розгляд справи у дистанційному режимі відеоконференції до апеляційного суду не надходили.
Від захисника ОСОБА_5 надійшла заява про проведення апеляційного розгляду без його участі.
Обвинувачений ОСОБА_6 , який утримується під вартою, про час та місце розгляду апеляційної скарги захисника був повідомлений належним чином, клопотання про його доставку до зали судових засідань не подавав.
Враховуючи наведене апеляційний суд, з урахуванням положень ч. 1 ст. 406 КПК України, ухвалює рішення за результатами письмового провадження
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали клопотання та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
Відповідно до ст. 331 КПК, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу ( ст. 183 КПК).
Як убачається з наданих районним судом матеріалів, у провадженні Петрівського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження №12021121060001297 відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.392 КК України.
Суд першої інстанції, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, фактично дійшов висновку про те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли та не зменшились.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження його права перебувати на волі.
Відповідно до ст. 315 КПК, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_6 під час судового розгляду в суді першої інстанції.
Суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Відповідно до ст. 12 КК України, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ст.392 КК України, за яке передбачено покарання лише у виді позбавлення волі до 10 років.
Виходячи з наведених обставин колегія суддів вважає, що висновки суду про продовження існування зазначених прокурором ризиків є такими, що ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, тому відсутні підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який.
Відтак, колегія суддів вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
В апеляційній скарзі містяться також інші твердження захисника, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала є законною, а тому у задоволенні апеляційної скарги захисника слід відмовити.
Керуючись статтями 177, 178, 376, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2026 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4