Справа № 405/4245/25
2/405/1307/25
29.01.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького в складі
головуючої судді: Шевченко І.М.
з участю секретаря : Гордуз О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, -
У липні 2025 позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, в якому просить стягнути на свою користь з відповідача - ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 6173 грн. 25 коп. та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., а всього стягнути 106 173 грн. 25 коп.
В обґрунтування позову зазначила, що вона є матір'ю ОСОБА_3 02.02.2019 неповнолітні ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вчинили хуліганські дії, підчас яких її неповнолітньому сину ОСОБА_3 спричинили тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, підшкірної гематоми потиличної ділянки, множинних саден обличчя. За даним фактом слідчим відділом Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області 03.02.2019 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120020000873 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. ОСОБА_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12019120020000873 від 03.02.2019 повідомлено про підозру у вчиненні злочину проти громадського порядку та моральності, а саме хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
27.01.2025 року Ленінським районним судом м. Кіровограда постановлено ухвалу у справі № 405/3326/20 (кримінальне провадження № 12019120020000873 від 03.02.2019 року), якою звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності ОСОБА_2 провадження по кримінальному провадженню, внесене 03.02.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120020000873 в частині обвинувачення неповнолітнього ОСОБА_7 , за ч.2 ст.296 КК України, - закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України; виділено з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120020000873 від 03.02.2019 в окреме провадження матеріали за обвинуваченням неповнолітнього ОСОБА_5 , неповнолітнього ОСОБА_6 , неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України.
Під час вчинення хуліганських дій ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , її сину - потерпілому неповнолітньому ОСОБА_3 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно- мозкової травми, струсу головного мозку, підшкірної гематоми потиличної ділянки, множинних саден обличчя, внаслідок чого її син ОСОБА_3 тривалий час знаходився на лікуванні в Кіровоградській дитячій обласній лікарні з 02.02.2019 по 22.02.2019, та в подальшому проходив курс амбулаторного лікування у невропатолога в Центрі первинної медично-санітарної допомоги № 1 м. Кропивницький.
Таким чином, в результаті вчинення хуліганства ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , під час яких її сину ОСОБА_3 було спричинено тілесні ушкодження, їй заподіяно майнові збитки, а саме на лікування неповнолітнього сина, який не мав самостійного джерела прибутку та знаходився на її утриманні, нею була витрачена значна сума грошових коштів на придбання лікарських засобів та медичних виробів на суму 6173 грн. 25 коп.
Вказала, що розмір грошових коштів витрачений на лікування сина зазначений у позовній заяві є значно меншою за суму, яка дійсно була витрачена на придбання лікарських засобів, медичних виробів та медичне дослідження, по яких вона не зберегла відповідні підтверджуючи платіжні документи, оскільки знаходилась у шоковому стані, та переймалась лише здоров'ям своєї дитини. Також сума грошових коштів витрачених на лікування сина зазначена без врахування благодійних внесків на розвиток лікарні, які є обов'язковими до сплати, та грошової допомоги наданої волонтерами.
Заподіянням її сину тілесних ушкоджень, внаслідок вчинення хуліганства ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та з їх вини, їй завдано непоправної моральної шкоди, яка виразилась у вигляді моральних страждань, а саме у вигляді негативних емоцій та сильних психологічних переживань, від усвідомлення того, що син отримав тілесні ушкодження, які потягли у нього розлад здоров'я, а саме до теперішнього часу він внаслідок отриманої черепно-мозкової травми відчуває сильні головні болі під час розумових навантажень та під час зміни погодних умов, що призводить до носових кровотеч, а також побиття потягло у нього порушення кровообігу та порушення його психоемоційного стану (здригання уві сні).
В зв'язку з побиттям сина вона перенесла страшний моральний шок. З моменту як дізналася про те, що його було понівечено невідомими особами та протягом всього часу перебування сина в Кіровоградській дитячій обласній лікарні, з яким вона цілодобово знаходилась поруч в лікарні, хвилюючись за стан здоров'я та життя дитини не могла спати, їсти, через силу їй вдавалося стримувати сльози бачачи його у такому стані, тому вона постійно вживала заспокійливі медичні засоби. Внаслідок пережитого стресу, у неї погіршився стан здоров'я, порушився її та сина звичний життєвий устрій. Вона понесла і в теперішній час переносить сильні душевні страждання від усвідомлення того, що син втратив здоров'я та можливість реалізувати свої плани на майбутнє щодо навчання у військовій академії. Вона не може спокійно жити, фізичний та психологічний стан сина безумовно викликає у неї великі душевні страждання.
Крім того, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у неї виникли психотерапевтичні фактори, що стали джерелом негативних емоцій і переживань. Так, до теперішнього часу вона не може забути події побиття сина і, не зважаючи на те, що пройшов тривалий час, за своїм психологічним станом не може проходити через місце, де побили сина, та взагалі обходить його. З урахуванням вище вказаних обставин їй заподіяна моральна шкода, яку оцінює у розмірі 100 000,00 грн.
В зв'язку із заподіянням матеріальної та моральної шкоди вимушена звернутися з даним позовом в суд.
Ухвалою від 10.07.2025 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок вчиненого кримінального правопорушення.
Представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Гуцул М.С., 29.01.2026 подано в суд заяву про розгляд справи без їх участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, причин неявки суду не сповістив, відзив на позов до суду не подав.
За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від
27.01.2025 клопотання законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 - задоволено. Звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Провадження по кримінальному провадженню, внесене 03.02.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120020000873 в частині обвинувачення неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч.2 ст.296 КК України, - закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Відповідно до вказаної ухвали встановлено, що ОСОБА_2 02 лютого 2019, точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, вступив в злочинну змову з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мешканцями м. Кропивницького, з метою вчинення хуліганських дій.
Того ж дня близько 18:00 год. ОСОБА_6 , спільно з ОСОБА_2 , перебуваючи в м. Кропивницький по вул. Шевченка, 36 поряд з «Дитячою міською поліклінікою № 1», помітили там неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 .
В цей момент у ОСОБА_6 виник умисел спрямований на порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю відносно потерпілого, та під приводом отримання від останнього цигарок та бутербродів, спровокували конфлікт.
В результаті чого до ОСОБА_6 приєдналися ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , яких він покликав для вчинення злочинного наміру. Перебуваючи поряд з «Дитячою міською поліклінікою № 1» по АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , грубо порушуючи громадський порядок, нехтуючи тим, що перебувають у громадському місці та біля місця вчинення кримінального правопорушення, де знаходяться сторонні люди, при цьому виражаючи свою зверхність до оточуючих, зневагу до загальноприйнятих у суспільстві норм і правил поведінки в громадському місці, з мотивів явної неповаги до суспільства, виявляючи особливу зухвалість, умисно завдали руками та ногами хаотичні удари по тілу та голові неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 , тим самим нанісши тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми: струсу головного мозку, підшкірної гематоми потиличної ділянки, множинних саден обличчя, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 170 від 11.04.2019 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В подальшому протиправні дії ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які уперто не бажали припиняти злочинні дії, були припинені, у зв'язку з тим, що неповнолітній потерпілий ОСОБА_3 втік з місця вчинення кримінального правопорушення.
Після чого ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення також зникли.
Дії неповнолітнього ОСОБА_2 кваліфіковані як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, за ч.2 ст.296 КК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За приписамист.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльність особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною першою статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
Згідно ч. 4 ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.
Згідно ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно - курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Згідно п. 3 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.
Так, згідно висновку судово-медичної експертизи № 170 від 11.04.2019 ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, підшкірної гематоми потиличної ділянки, множинних саден обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Внаслідок заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень він тривалий час знаходився на лікуванні в Кіровоградській дитячій обласній лікарні з 02.02.2019 по 22.02.2019, що підтверджується епікризом за № 235/12 та в подальшому проходив курс амбулаторного лікування у невропатолога в Центрі первинної медично-санітарної допомоги № 1 м. Кропивницький.
Таким чином, в результаті вчинення хуліганства ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , під час якого сину позивача ОСОБА_3 було спричинено тілесні ушкодження, позивачу ОСОБА_1 заподіяно майнові збитки, а саме на лікування неповнолітнього сина ОСОБА_3 , який не мав самостійного джерела прибутку та знаходився на її утриманні, так позивачем було витрачено на придбання лікарських засобів та медичних виробів на суму 6 173 грн. 25 коп., що підтверджується товарними та фіскальними чеками.
Суд прийшов до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 6 173 грн. 25 коп. матеріальної шкоди, підлягають задоволенню .
Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст.41 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997).
Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», №12868/05, рішення від 10.12.2009; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004).Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Враховуючи, що внаслідок неправомірних дій відповідачів, позивач зазнала моральних страждань, які полягають в переживаннях внаслідок вчиненого щодо її сина кримінального правопорушення, погіршення стану здоров'я сина, що спричинило душевні хвилювання, стрес та переживання після вчинення відносно нього протиправних дій, необхідність контролю стану здоров'я за наслідками отриманих травм, докладання додаткових зусиль та витрачання коштів для організації свого життя і часткового відновлення попереднього стану власного здоров'я, та виходячи з міркувань розумності та справедливості, суд вважає, що обґрунтованою та співмірною заподіяній шкоді буде сума відшкодування моральної шкоди в розмірі, залежно від ступеня участі (вини) відповідачів, та визначає її в розмірі 5 000 грн.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно дост.141 ЦПК України, з відповідачів також необхідно стягнути судовий збір в сумі 1 211,20 гривень на користь держави, оскільки позивач при зверненні до суду з позовом про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, був звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.23, 1166, 1167,1190 ЦК України, ст.ст.12, 82, 89, 141, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок вчиненого кримінального правопорушення про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 6 173 грн. 25 коп. (шість тисяч сто сімдесят три гривні двадцять п'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. (п'ять тисяч гривень).
В решті вимог позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Рішення в повному обсязі виготовлено 02.02.2026.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Подільського
районного суду
міста Кропивницького Ірина Миколаївна Шевченко