Справа № 560/5268/25
30 січня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,
розглянувши заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 560/5268/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
23.04.2025 до суду надійшла заява відповідача про залишення позову щодо вимог за період з 01.02.2022 та 01.02.2023 по день звернення до суду - 29.03.2025) без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У заяві відповідач, зокрема, послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.07.2018 у справі № 521/21851/16-а, від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19, від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а.
Дослідивши клопотання, матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до адміністративного суду з позовами у спорах за участю суб'єктів владних повноважень щодо проведення аналізу ефективності здійснення публічно-приватного партнерства встановлюється тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду з позовами у спорах щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері проведення конкурентних процедур з відбору приватного партнера, концесіонера встановлюється тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду з позовами у спорах щодо оскарження законності укладення договору публічно-приватного партнерства, концесійного договору, законності змін, внесених до договору публічно-приватного партнерства, концесійного договору встановлюється 30-денний строк з дати оприлюднення договору публічно-приватного партнерства, концесійного договору, змін до договору публічно-приватного партнерства, концесійного договору згідно з положеннями Закону України "Про публічно-приватне партнерство" та Закону України "Про концесію".
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України.
Так, згідно із ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому, суд вказує на те, що шестимісячний строк звернення до адміністративного суду та критерій «з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися» у період з 2022 року і до дати звернення позивача до суду з цим позовом законодавцем не змінювалися.
Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а.
У цій постанові Велика Палата, аналізуючи, зокрема, норми статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та статей 51, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, дійшла висновку, що необмеження будь-яким строком виплати вже нарахованих, але не виплачених сум пенсії застосовується лише у випадках, коли такі суми були нараховані пенсійним органом та не виплачені з вини держави; натомість спори щодо обчислення, призначення чи перерахунку пенсій підлягають розгляду з урахуванням загального шестимісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України.
Суд бере до уваги також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, ухваленій Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
У цій постанові Суд зазначив, що: пенсія є щомісячним періодичним платежем, розмір якого відомий особі, що її отримує; загальним правилом є те, що з дня отримання пенсійної виплати особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення свого права; винятком із цього правила є ситуація, коли особа без зайвих зволікань, у розумний строк після отримання пенсійної виплати, звертається до пенсійного органу із заявою про надання інформації щодо розміру чи складу пенсійної виплати, демонструючи необізнаність щодо цих обставин; у такому разі моментом, коли особа дізналася про порушення своїх прав, є день отримання відповіді на таку заяву.
Наведені підходи були підтверджені та розвинуті у подальшій практиці Верховного Суду, зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 460/9026/24, де у спорі з органом Пенсійного фонду України суд наголосив на обов'язковості застосування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду у спорах щодо правильності визначення розміру пенсії та на недопустимості поновлення цього строку за відсутності поважних причин, водночас підкресливши зв'язок початку перебігу строку з моментом, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Суд також враховує, що посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 521/21851/16-а та від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19 саме по собі не спростовує викладених вище висновків, оскільки зазначені постанови ухвалені раніше, а подальша практика Верховного Суду, у тому числі, Велика Палата та Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, деталізувала підходи до визначення початку перебігу строку звернення до суду у пенсійних спорах.
Суд виходить з того, що у разі наявності різних правових позицій пріоритет мають висновки Великої Палати Верховного Суду та більш пізні висновки, якщо вони не були відступлені у встановленому законом порядку.
Так, із матеріалів справи убачається, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі № 560/10641/24, яке набрало законної сили, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 та 01.02.2023 на підставі відповідних довідок про розмір грошового забезпечення.
На виконання вказаного судового рішення відповідач 25.11.2024 здійснив перерахунок пенсії позивача, однак при цьому застосував 70-відсотковий розмір від грошового забезпечення та обмежив розмір пенсії максимальним розміром (10 прожиткових мінімумів), що підтверджується розрахунками пенсійних виплат та листом відповідача.
Після отримання виплат у новому розмірі позивач 24.02.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою, у якій, зокрема, вказав на невідповідність проведеного перерахунку умовам судового рішення та вимогам законодавства, та просив здійснити перерахунок пенсії виходячи з 90 відсотків грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром.
Листом від 04.03.2025 відповідач повідомив позивача про відсутність, на думку Головного управління, підстав для задоволення його вимог та підтвердив застосування 70-відсоткового розміру пенсії і максимального обмеження.
З огляду на наведені фактичні обставини, суд виходить із такого.
По-перше, спірні вимоги у цій справі спрямовані не на первинне призначення чи первинний перерахунок пенсії позивача станом на 01.02.2022 та 01.02.2023 як такі, а на оскарження конкретних дій відповідача, вчинених 25.11.2024 при виконанні судового рішення у справі № 560/10641/24, та на усунення наслідків цих дій шляхом зобов'язання здійснити перерахунок пенсії у відповідності до судового рішення, із застосуванням 90 відсотків грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром.
Саме ці дії відповідача є юридичним фактом, з яким позивач пов'язує порушення свого права.
По-друге, з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду щодо моменту, коли особа «повинна була дізнатися» про порушення свого права у пенсійних спорах, слід виходити з того, що: загальним правилом початком перебігу шестимісячного строку звернення до суду є день отримання особою першої пенсійної виплати, нарахованої у розмірі, що оспорюється; однак, якщо особа без зайвих зволікань звертається до пенсійного органу із заявою про роз'яснення чи перерахунок пенсії, демонструючи свою необізнаність у фактичних підставах для визначення розміру пенсійних виплат, моментом, коли вона дізналася про порушення своїх прав, слід вважати день отримання відповіді органу на таку заяву.
У даному випадку позивач після отримання пенсійних виплат, нарахованих за результатами перерахунку від 25.11.2024 року, 24.02.2025 звернувся до відповідача із відповідною заявою, а лист-відповідь Головного управління датовано 04.03.2025 року.
Така поведінка позивача, на думку суду, свідчить про те, що він не був обізнаний зі складом та розміром пенсії, нарахованої за оспорюваним перерахунком, і прагнув отримати інформацію, необхідну для реалізації свого права на судовий захист.
З огляду на викладені обставини та правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що моментом, з якого слід обчислювати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у цій справі, є не календарні дати 01.02.2022 та 01.02.2023, а: або дата отримання позивачем першої пенсійної виплати після перерахунку 25.11.2024 (орієнтовно грудень 2024 року), або, з урахуванням указаного вище «виняткового» підходу, - дата отримання позивачем листа-відповіді відповідача від 04.03.2025 року.
При цьому, навіть за найбільш суворого підходу, коли початком перебігу строку вважати дату першої пенсійної виплати після перерахунку (грудень 2024 року), шестимісячний строк звернення до суду спливав би не раніше червня 2025 року.
Позовну заяву у цій справі подано до суду 29.03.2025 року, тобто у межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
Отже, доводи відповідача про те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, оскільки цей строк підлягає обчисленню з календарних дат 01.02.2022 та 01.02.2023 року, не ґрунтуються на правильному розумінні правової природи строків звернення до суду та суперечать наведеним вище правовим висновкам Верховного Суду.
За відсутності факту пропуску позивачем процесуального строку звернення до суду у цій справі відсутні й підстави для застосування наслідків, передбачених статтею 123 КАС України та пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, а відтак - і для залишення позову без розгляду з підстав, зазначених у заяві відповідача.
Керуючись статтями 2, 122, 123, 240, 248, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про залишення позову ОСОБА_1 в справі № 560/5268/25 без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя Є.В. Печений