29 січня 2026 року Справа № 480/2161/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воловика С.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2161/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.10.2024 №184150012928 про відмову в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів навчання з 01.10.1984 по 09.01.1985 згідно з свідоцтвом від 09.01.1985, періоду навчання з 01.09.1993 по 24.06.1994 згідно з атестатом від 24.06.1994 №8210 та від 24.06.1994 №8343, періоду роботи з 13.02.1985 по 10.08.1988. з 01.08.1989 по 15.04.1993 згідно з довідками від 25.01.2024 №3 та №4, періоду роботи з 01.07.2024 по 30.09.2024, до пільгового стажу періоду роботи з 18.08.1998 по 18.08.2004 згідно з пільговою довідкою від 14.02.3024 №2237 та призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів навчання з 01.10.1984 по 09.01.1985 згідно з свідоцтвом від 09.01.1985, періоду навчання з 01.09.1993 по 24.06.1994 згідно з атестатом від 24.06.1994 №8210 та від 24.06.1994 №8343, періоду роботи з 13.02.1985 по 10.08.1988, з 01.08.1989 по 15.04.1993 згідно з довідками від 25.01.2024 №3 та № 4, періоду роботи з 01.07.2024 по 30.09.2024, до пільгового стажу періоду роботи з 18.08.1998 по 18.08.2004 згідно з пільговою довідкою від 14.02.3024 №2237та призначити пенсію за віком з 16.10.2024 року.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 16.10.2024 він звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Однак рішенням відповідача було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу. Також цим рішенням до страхового стажу позивача не було зараховано періоди його навчання з 01.10.1984 по 09.01.1985 та з 01.09.1993 по 24.06.1994, періоди роботи з 13.02.1985 по 10.08.1988, з 01.08.1989 по 15.04.1993 та з 01.07.2024 по 30.09.2024, а до пільгового стажу не було зараховано період його роботи з 18.08.1998 по 18.08.2004. Позивач не погоджується з даним рішенням, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлений строк для подання відзиву.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не надало відзиву на позов без поважних причин.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.10.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача, 23.10.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняло рішення №184150012928 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.
При цьому у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить - 22 рок 5 місяців 18 днів, пільговий стаж становить 8 років 1 місяць 3 дні.
Також у рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.10.1984 по 09.01.1985 згідно з свідоцтвом від 09.01.1985, оскільки зазначене по батькові заявника (російською - Иосиф.) не відповідає паспортним даним заявника (російською - ОСОБА_2 );
- періоди роботи з 13.02.1985 по 10.08.1988, з 01.08.1989 по 15.04.1993 згідно з довідками від 25.01.2024 №3 та №4, період навчання з 01.09.1993 по 24.06.1994 згідно з атестатом від 24.06.1994 №8210, оскільки Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, укладену в м. Київ 14.12.1995 та ратифіковану Законом України від 22.11.1996 №546/96-ВР, денонсовано;
- період роботи з 01.07.2024 по 30.09.2024, оскільки роботу не підтверджено індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків).
Крім того, за доданими документами до пільгового стажу не зараховано період роботи з 18.08.1998 по 18.08.2004 згідно з пільговою довідкою віл 14.02.2024 №37, виданою за результатами акта перевірки достовірності та обґрунтованості відомостей, поданих для призначення пенсій, оскільки актом від 02.02.2024 №1800-1004-1/882 не підтверджується повна зайнятість заявника у виробництві сільськогосподарської продукції (підприємство не надало документів на перевірку для підтвердження).
Таким чином, відповідачем визначено дату, з якої позивач матиме право на пенсійну виплату - 27.04.2035 (згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058- IV).
Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Водночас згідно з пунктом 3 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу.
За змістом частини першої ст. 1 Закону № 1058-IV термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях (ч.ч. 2, 3ст. 24 Закону № 1058-IV).
До набрання чинності Законом №1058-IV стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII).
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. п. 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 та 6 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
У трудову книжку колгоспника вносяться, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.
Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Згідно із зразком трудової книжки колгоспника, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, у трудовій книжці колгоспника зазначається в розділі V відомості про трудову участь в загальному господарстві, зокрема прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та причини невиконання такого річного мінімуму.
Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону № 1788-XII.
Так, ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також, зокрема будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання і визначив для цього певні умови та порядок.
Відповідно до ст. 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (пункт 8 Порядку №637).
В період 1972-1991 років діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590 (далі - Положення № 590).
Згідно з підпунктами "з" та "і" пункту 109 Положення №590 окрім роботи в якості працівника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також: з) навчання в училищах та школах системи державних трудових резервів та системи професійно-технічної освіти (у ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах та училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних, д.) та в інших училищах, школах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації; і) навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах тощо), партійних школах, радпартшколах, школах профруху, на робітфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Однак, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а період навчання підтверджується виданими навчальним закладом дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження періоду навчання позивача з 01.10.1984 по 09.01.1985 у Республіці Білорусь в учбовому комбінаті Лідського РПО учбовому пункті при сільськогосподарському технікумі за професією тракторист-машиніст 3 кл. до органу Пенсійного фонду надано свідоцтво від 09.01.1985 (а.с. 20).
Проте, ГУ ПФУ в Хмельницькій області оскаржуваним рішенням №184150012928 до страхового стажу позивачу не було зараховано період навчання з 01.10.1984 по 09.01.1985 згідно з свідоцтвом від 09.01.1985, оскільки зазначене по батькові заявника (російською - Иосиф.) не відповідає паспортним даним заявника (російською - ОСОБА_2 ).
Суд зауважує, що тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у свідоцтві від 09.01.1985 не може перекладатись на позивача. У свою чергу неналежний порядок заповнення свідоцтва, а саме щодо скорочення по батькові позивача (російською - Иосиф., ОСОБА_3 ), з вини адміністрації навчального закладу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Так, у свідоцтві від 09.01.1985 вірно зазначено прізвище та ім'я позивача, період навчання з 01.10.1984 по 09.01.1985, професія тракторист - машиніст, зазначене свідоцтво скріплено печаткою та в ньому міститься підпис голови кваліфікаційної комісії (а.с. 20).
Тому, ОСОБА_1 має право на зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.10.1984 по 09.01.1985.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 13.02.1985 по 10.08.1988, з 01.08.1989 по 15.04.1993 та періоду навчання з 01.09.1993 по 24.06.1994, суд зазначає наступне.
Відповідно до запису №1 трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 позивача з 13.02.1985 прийнято в члени колгоспу ім Чапаєва. У записі №2 зазначено про службу в рядах Радянської армії, а згідно з записом № 3 позивач з 10.08.1988 вибув із членів колгоспу (а.с. 12).
Згідно з довідкою про період роботи, служби від 25.01.2024 № 4, виданою Комунальним сільськогосподарським унітарним підприємством "Ваверка - Агро" (Республіка Білорусь) позивач 13.02.1985 був прийнятий трактористом в колгосп ім. Чапаєва та в члени колгоспу наказом від 13.02.1985 р № 2 та 10.08.1988 року був звільнений відповідно до наказу від 10.08.1988 №8 (а.с. 26).
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач з 01.08.1989 по 15.04.1993 працював трактористом та був членом колгоспу "Рассвет" (мовою оригіналу) (записи № 5, №6) (з.б.а.с. 17).
Згідно з довідкою про період роботи, служби від 25.01.2024 № 3, виданою Комунальним сільськогосподарським унітарним підприємством "Ваверка - Агро" (Республіка Білорусь) позивач був прийнятий 01.08.1989 трактористом в колгосп ім. Жданова та в члени колгоспу протоколом від 31.07.1989 № 7 та 15.04.1993 року був звільнений відповідно до протоколу від 28.04.1993 №4 (а.с. 25).
Відповідно до атестату від 24.06.1994 №8210 позивач з 01.09.1993 вступив та 24.06.1994 закінчив професійно-технічне училище №1 м. Орши, Вітебської області Республіки Білорусь (а.с. 22).
Згідно з розрахунком страхового стажу (форма РС-право), відповідач зарахував до страхового стажу позивача період строкової військової служби з 03.06.1986 по 02.06.1988 (з.б.а.с. 29).
Разом з тим, рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 23.10.2024 №184150012928 до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 13.02.1985 по 10.08.1988, з 01.08.1989 по 15.04.1993 згідно з довідками від 25.01.2024 №3 та №4, період навчання з 01.09.1993 по 24.06.1994 згідно з атестатом від 24.06.1994 №8210, з тієї підстави, що Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, укладену в м. Київ 14.12.1995 та ратифіковану Законом України від 22.11.1996 №546/96-ВР, денонсовано.
Суд звертає увагу, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області в оскаржуваному рішенні взагалі не відображено інформацію про записи у трудовій книжці, які підтверджують спірний період роботи позивача, та не обґрунтовано їх неврахування при призначенні пенсії на підставі даних трудової книжки.
Щодо зазначеної у рішенні підстави відмови у зарахуванні спірного страхового стажу слід зазначити, що відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Таким чином, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, чинної на момент трудової діяльності позивача, було передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди, яка підписана Україною 13.03.1992, передбачалося, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Відповідно до ст. 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди).
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалася дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу.
Наведені положення вказаних міжнародних угод передбачають правило про те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до ст. 13 Угоди, кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру пенсії.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Приписами пункту "в" частини другої статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про міжнародні договори України", припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення" зафіксовано факт виходу України з Угоди.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України про те, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано в Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило факт припинення Угоди для України з 19.06.2023.
У свою чергу, Угода між Урядом України та урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена 14.12.1995 в м. Києві, передбачала, що при призначенні пенсій зараховується трудовий (страховий) стаж, в тому числі і той, що дає право для призначення пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, набутий по законодавству будь-якої з Договірних Сторін, в тому числі і до набуття чинності цієї Угоди, а також на території СРСР до 1 січня 1992 року. При цьому обчислення трудового (страхового) стажу проводиться по законодавству Договірної Сторони, яка призначає пенсію. Угода припинила свою дію для України 23.12.2023.
З огляду на вищезазначені часові рамки дії та припинення дії міжнародного договору суд доходить висновку про те, що денонсація вказаних Угод означає припинення передбачених ними зобов'язань для сторін цих Угод лише відносно правовідносин, які слідують за датою набуття денонсації, а не передують цій даті.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі.
Працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення в Україні.
За наявності чинних у період роботи позивача положень Угоди, що передбачала відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді позбавлення її права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.
При цьому суд вважає необхідним відмітити, що згідно з розрахунком страхового стажу позивача (з.б.а.с. 29), відповідач зарахував до його страхового стажу період строкової військової служби з 03.06.1986 по 02.06.1988, а отже, в межах спірних правовідносин підлягають зарахуванню лише період роботи з 13.02.1985 по 02.06.1986, з 03.06.1988 по 10.08.1988 та з 01.08.1989 по 15.04.1993, а також періоди навчання з 01.09.1993 по 24.06.1994.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.07.2024 по 30.09.2004, суд зазначає наступне.
Відповідно до записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 позивач з 09.03.2022 був прийнятий на роботу трактористом - машиністом с/г виробництва в Державне підприємство "Дослідне господарство "Пархомівське" інституту овочевництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України (запис № 38) (з.б.а.с. 16).
Згідно з розрахунком страхового стажу (форма РС-право), відповідач зарахував до страхового стажу лише частину періоду роботи позивача трактористом - машиністом с/г виробництва в Державне підприємство "Дослідне господарство "Пархомівське" інституту овочевництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України, а саме з 09.03.2022 по 30.06.2024 (з.б.а.с. 29).
Оскаржуваним рішенням від 23.10.2024 ГУ ПФУ в Хмельницькій області №184150012928 до страхового стажу не зараховано період роботи позивача з 01.07.2024 по 30.09.2024, оскільки роботу не підтверджено індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків).
Суд зазначає, що згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Разом з тим відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 вересня 2019 року по справі №489/2283/16-а, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, від 11 жовтня 2023 року по справі №340/1454/21
Таким чином, суд зазначає, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні/перерахунку пенсії позивача періодів її роботи, а також неврахування при обчисленні розміру пенсії заробітної плати, отримуваної позивачем в період, за який підприємством не сплачено страхові внески.
Отже, оскільки обов'язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладено саме на підприємство (роботодавця), суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи трактористом - машиністом с/г виробництва в Державному підприємстві "Дослідне господарство "Пархомівське" інституту овочевництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України з 01.07.2024 по 30.09.2024.
Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 18.08.1998 по 18.08.2004, суд зазначає наступне.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 позивача з 18.08.1998 зараховано до Іванівської дослідно-селекційної станції трактористом (запис №7), а з 18.08.2004 позивача звільнено з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (запис № 8) (з.б.а.с. 17).
Як вже зазначалося, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно з довідкою від 14.02.2024 №37 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданою Іванівською дослідно-селекційною станцією Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (з.б.а.с. 33) ОСОБА_1 працював повний робочий день в Іванівській дослідно-селекційній станції із за період з 18.08.1998 по 18.08.2004 виконував роботу тракториста-машиніста і безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, інших підприємствах сільського господарства на протязі повного польового періоду в рослинництві за професією, посадою тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва код КП 8331.2 за період з 18.08.1998 по 18.08.2004. Вказана довідка видана на підставі наказів від 31.07.1998 № 12 та від 18.08.2004 № 35.
Втім, рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 23.10.2024 №184150012928 до пільгового стажу не зараховано період роботи з 18.08.1998 по 18.08.2004 згідно з пільговою довідкою від 14.02.2024 №37, оскільки актом від 02.02.2024 №1800-1004-1/882 не підтверджується повна зайнятість заявника у виробництві сільськогосподарської продукції (підприємство не надало документів на перевірку для підтвердження).
Суд зазначає, що направлена до органу Пенсійного фонду довідка від 14.02.2024 №37 (а.с. 33, з.б.а.с. 33) відповідає змісту, формі та вимогам, встановленим пунктом 20 Порядку № 637.
Відтак, на думку суду, вказана довідка мала бути врахована відповідачем, разом з трудовою книжкою, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком.
Також суд зауважує, що відповідальність за зберігання та передачу документів покладено на роботодавця, а не на працівника, тому ненадання на перевірку підприємством документів для підтвердження пільгового стажу, не є законною підставою для обмеження права позивача на соціальний захист.
Отже, позивач має право на зарахування до пільгового стажу періоду його роботи трактористом-машиністом в Іванівській дослідно-селекційній станції з 18.08.1998 по 18.08.2004.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 23.10.2024 №184150012928 та зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди навчання з 01.10.1984 по 09.01.1985 та з 01.09.1993 по 24.06.1994, періоди роботи з 13.02.1985 по 02.06.1986, з 03.06.1988 по 10.08.1988, з 01.08.1989 по 15.04.1993 та з 01.07.2024 по 30.09.2024, а також зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача з 18.08.1998 по 18.08.2004.
Щодо позовних вимог про призначення пенсії за віком з 16.10.2024, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Отже, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
Суд зазначає, що до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань.
Також на даному етапі зазначена вимога позивача є передчасною.
Вказана правова позиція узгоджується із висновками викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.10.2019р. по справі №804/3646/18.
З урахуванням ч.2 ст.9 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України, а також дискреції органу Пенсійного фонду в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2024 про призначення пенсії за віком, та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 211,20 грн., сплачений при зверненні до суду (а.с. 54).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.10.2024 №184150012928.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди навчання з 01.10.1984 по 09.01.1985 та з 01.09.1993 по 24.06.1994, періоди роботи з 13.02.1985 по 02.06.1986, з 03.06.1988 по 10.08.1988, з 01.08.1989 по 15.04.1993 та з 01.07.2024 по 30.09.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) період роботи з 18.08.1998 по 18.08.2004.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 16.10.2024 про призначення пенсії за віком, та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) суму судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик