30 січня 2026 р. № 400/11482/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Захисників Миколаєва, 5, м. Миколаїв, 54005,
провизнання протиправними та скасування пункту третього наказу від 20.08.2025 №2413, наказу від 08.10.2025 №1057о/с, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі також - відповідач, ГУНП в Миколаївській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт третій наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 20.08.2025 року № 2413 про застосування до поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 08.10.2025 року № 1057о/с про звільнення зі служби з поліції поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції та на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату відповідно до кількості календарних днів за час вимушеного прогулу на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.07.2025 року, під час оголошення йому та іншим поліцейським наказу зведеного загону « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зведеного підрозділу Батальйонна тактична група Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 24.07.2025 № 59 дск, про виконання чергового службового (спеціального) завдання, яке відбувалось з відео фіксацією, позивач в присутності інших поліцейських, а також командира батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області О. Шліхтара, повідомив особу, яка зачитувала текст наказу, про неможливість на той момент виконати вимоги цього наказу, за станом здоров'я. В подальшому Наказом ГУНП від 28.07.2025 року № 2165 призначено службове розслідування та наказом ГУНП від 28.07.2025 року № 762 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , відсторонено від виконання службових обов'язків (посади) на час проведення службового розслідування. Наказом ГУНП в Миколаївській області від 20.08.2025 року № 2413 позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом від 08.10.2025 року № 1057 о/с (по особовому складу) позивача звільнено зі служби в поліції.
Позивач не погоджується із застосованим до нього дисциплінарним стягненням, вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 31.10.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 262 КАС України, без виклику сторін у судове засідання.
Ухвалою від 10.11.2025 року суд ухвалив проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
07.11.2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.
Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що у відповідності до п. 4 ч. третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону. За правилами частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та. у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу (частина друга статті 5 Дисциплінарного статуту). Позивач не надавав жодних доказів про неможливість виконати наказ про відрядження поліцейських, а лише усно посилався на погіршення стану свого здоров'я.
Позивач як поліцейський, зобов'язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, а також утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України. Відсутність чіткого волевиявлення виконати наказ командира поліцейським підрозділу поліції особливого призначення під час дії воєнного стану, є несумісним із загальноприйнятими вимогами та підриває авторитет поліції. Службове розслідування та видання наказу проведено з дотриманням процедури без порушень строків та в межах повноважень.
З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
12.08.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що дисциплінарна комісія при проведені службового розслідування не надала оцінки службовій характеристиці, не розглянула обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського (бездоганна попередня поведінка поліцейського, високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород), не вивчила попередньої поведінки поліцейського, застосувала дисциплінарне стягнення за порушення посадової інструкції, якої позивач не підписував та не був ознайомлений. Поверхневе проведення службового розслідування стало підставою винесення протиправного рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Наказом ГУНП в Миколаївській області від 05.07.2024 року № 571 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду поліцейського взводу № 2 роти № 1 БПОП (стрілецький) ГУНП. Згідно ч. 2 ст. 56 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VІІІ «Про Національну поліцію», зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 580) старший сержант поліції ОСОБА_1 виконує основні обов'язки поліцейського.
Відповідно до Закону № 580, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 15.04.2025 року № 235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», наказу ГУНП від 07.07.2025 року № 702 о/с дск «Про відрядження поліцейських ГУНП в Миколаївській області», з 10.07.2025 року до особливого розпорядження, але не більше ніж 180 діб, направлено окремих поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в тому числі поліцейського взводу №2 роти №1 старшого сержанта поліції ОСОБА_1 для виконання бойових завдань у складі сил та засобів ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в підпорядкуванні командира зведених підрозділів Батальйонна тактична група Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_2 »
24.07.2025 року, приблизно о 14:55, у місті Краматорськ Донецької області, т. в. о. командира зведеного загону « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗП БТГ ДПОП «ОШБ НПУ «Лють» старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , в присутності начальника відділу психологічного забезпечення управління кадрового забезпечення ДПОП «ОШБ НПУ «Лють» підполковника поліції ОСОБА_3 та старшого інспектора з особливих доручень відділу лікувально - евакуаційного забезпечення УДМД ДПОП «ОШБ «Лють» лейтенанта поліції ОСОБА_4 , до вказаних поліцейських доведено вимоги наказу від 24.07.2025 року № 59 дск «Про виконання бойового (спеціального завдання) завдання» завданням якого є ведення оборони на позиціях переднього краю бойового зіткнення та метаю: утримання району оборони зведеного загону «Еней» зведеного підрозділу БТГр ДПОП «ОШБ «Лють» в районі н.п. Олександро-Калинове Краматорського району Донецької області.
Після доведення вимог Наказу, старший сержант поліції ОСОБА_1 доповів, що зміст Наказу йому зрозумілий, однак, виконувати його неготовий через стан здоров'я. Зазначений факт останній підтвердив письмово, під час ознайомлення з Наказом під особистий підпис.
Присутні на оголошення наказу, підполковник поліції ОСОБА_3 та лейтенант поліції ОСОБА_4 повідомили про те, що поліцейські протипоказань щодо виконання наказу не мають, окрім капітана поліції ОСОБА_5 (звільнення від фізичних навантажень до 28.07.2025 року у зв'язку із травмуванням, отриманим під час виконання попереднього бойового (спеціального) завдання). Станом на 24.07.2025 року вище вказані поліцейські на лікуванні у закладах охорони здоров'я не перебували.
Відповідно до висновку розслідування за фактом невиконання вимоги наказу від 24.07.2025 року № 59 дск «Про виконання бойового (спеціального завдання) завдання» дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 64 Закону № 580, пунктів 1, 2, 4 ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII, що виразилось у невиконанні наказу від 24.07.2025 № 59дск «Про виконання бойового (спеціального завдання) завдання», до поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївський області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 слід застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до п. 3 наказу ГУНП в Миколаївський області від 20.08.2025 року № 2413 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Миколаївський області застосування дисциплінарного стягнення», за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, підпунктів 2. 4; 2.9; 2.13;2. 21 посадової інструкції поліцейського взводу № 25 роти № 1 батальйону № 1 батальйону поліції особистого призначення ( стрілецький ) ГУНП в Миколаївський області що призвело до відмови від виконання наказу зведеного загону « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зведеного підрозділу Батальйонна тактична група Департамент поліції особливого призначення «Об'єднання штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 24.07.2025 року № 59 ДСК, до поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особового призначення ( стрілецький) ГУНП в Миколаївський області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП в Миколаївській області від 08.10.2025 року № 1057 о/с «По особовому складу» старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Вважаючи оскаржувані накази протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступне:
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону № 580.
Частиною 1 ст. 18 Закону № 580 передбачено, що поліцейський зобов'язаний, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п.1); професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва (п.2).
За вимогами ч. 1 та 2 ст. 19 Закону № 580 передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі -Дисциплінарний статут), цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком у силу ст. 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Суд зазначає, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За приписами ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (ч. 5 ст. 13 Дисциплінарного статуту).
Частинами 1 та 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Разом із тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
У відповідності до приписів ст. 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок № 893).
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Вимоги до змісту висновку службового розслідування визначені п. 4 розділу VI Порядку № 893, що узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.
У силу п. 9 розділу VI Порядку № 893 висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника. Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.
Пунктами 1, 3, 4 розділу VІI Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені ст. 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції слугував висновок службового розслідування, затверджений 09.08.2025 року т.в.о. начальника головного управління Національної поліції в Миколаївський області.
За висновком службового розслідування дисциплінарна комісія прийшла до висновку про те, що за порушення пунктів за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 4 ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо обов'язку поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, знати закони, інші нормативно - правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень, та відповідно до закону, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України, сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, a також обов'язку поліцейського, який отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості, неухильно та у визначений строк точно його виконувати, обов'язку кожної посадової особи поліції відповідно до своїх повноважень сприяти проведенню службового розслідування, вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 64 Закону № 580, в частині обов'язку поліцейського неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно- правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, що виразилось у порушенні Присяги на вірність Українському народові, вимог абз. 5, 6, 7, 8 п. 1 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179 щодо обов'язку поліцейського під час несення служби неухильно дотримуватись законів України, інших нормативно- правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, обов'язку неухильно дотримуватись обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законом № 580 та іншими актами законодавства України, виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, поводитися доброзичливо, відкрито, уважно, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати, вимог п. 2.3, 2.5 наказу ГУНП в Миколаївській області від 31.12.2024 року № 3410 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в підрозділах ГУНП в Миколаївській області», обов'язку сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, неухильно дотримуватись та виконувати без виключення всі обов'язки, вимоги, обмеження та заборони, визначені Законом України «Про Національну поліцію», вимог п. 1.1, 1.2 розділу VII Положення про батальйон поліції особливого призначення (стрілецький), затвердженого наказом ГУНП в Миколаївській області від 04.10.2024 року № 242 в частині обов'язку неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського та вимог цього Положення, а також професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог законодавства України, посадових (функціональних) обов'язків , нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та ГУНП в Миколаївській області організаційно - розпорядчого характеру, вимог пп. 1, 2 п. 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.12.2017 року № 987, в частині обов'язку неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського та вимог цього Положення, а також професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог законодавства України, посадових (функціональних) обов'язків, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України та актів Національної поліції України організаційно розпорядчого характеру, вимог п. 2.4, 2.9, 2.13, 2.21 Посадової інструкції поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області щодо запобігання ,виявлення та припинення адміністративних і кримінальних правопорушень, дотримання правил внутрішнього розпорядку органу (підрозділу) поліції, де поліцейський проходить службу або до якого відряджений, повноважень, та відповідно до законодавства України, сприянні керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформуванні його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції, інформуванні безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють подальшу службу в поліції або перебуванні на займаній посаді, вимог п. 7 розділу IV Порядку № 893, щодо обов'язку кожної посадової особи поліції відповідно до своїх повноважень сприяти проведенню службового розслідування, що призвело до відмови від виконання наказу зведеного загону « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зведеного підрозділу Батальйонна тактична група Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 24.07.2025 року № 59 дск, враховуючи високий рівень безвідповідальності в умовах діючого воєнного стану та посиленого варіанту службової діяльності, нехтування Присяги поліцейського, неналежне ставлення до служби та характер проступку, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, застосувати до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби з поліції.
Факт відмови позивача від виконання наказу від 24.07.2025 року № 59 дск розцінено як грубе порушення службової дисципліни.
Таким чином, позивач притягнений до дисциплінарної відповідальності саме за невиконання наказу керівника.
Згідно п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
За змістом ч. 1, 2, 5 ст. 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.
У свою чергу, як зазначено позивачем під час оголошення йому тексту наказу від 24.07.2025 року № 59дск, так і в ході розгляду даної справи, підставою невиконання ним відповідного наказу було погіршення стану здоров'я.
Щодо твердження позивача про неможливість виконання наказу через незадовільний стан здоров'я суд зазначає наступне:
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 61 Закону № 580 не може бути поліцейським особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Натомість, на виконання ст. 50, 61, 65, 77 Закону № 580, ч. 9 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 21 Закону України «Про Національну гвардію України», ст. 70 «Основи законодавства України про охорону здоров'я», та з метою нормативно-правового врегулювання організації медичного обстеження кандидатів на службу в поліцію, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, резервістів та військовослужбовців Національної гвардії України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 року № 285 затверджено Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС (далі - Положення № 285).
Згідно п. 1 розділу І Положення № 285, це Положення визначає порядок проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз медичними (військово-лікарськими) комісіями (далі - М(ВЛ)К), утвореними в закладах охорони здоров'я, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЗОЗ МВС), та закладах охорони здоров'я, що входять до складу Національної гвардії України (далі - ЗОЗ НГУ).
Одним із основних завдань М(ВЛ)К визначення за розвитку, а для окремих видів службової діяльності, крім цього, за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів на службу в поліції, кандидатів на навчання в закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі ЗВО), здобувачів вищої освіти в ЗВО, придатності (непридатності) поліцейських до подальшої служби в поліції, проходження служби у відрядженні за кордоном (пп. 1 п. 2 розділу І Положення № 285).
Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Положення № 285 направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, форма якого наведена в додатку 4 до цього Положення (далі Направлення на медичний огляд), оформлюється підрозділами кадрового забезпечення поліції, командуванням головного органу військового управління, оперативно-територіальних об'єднань, з'єднань, військових частин НГУ.
Між тим відповідно до п. 1 розділу V Положення № 285 лікарська експертиза щодо поліцейського проводиться в порядку, визначеному в розділі III цього Положення, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Лікарська експертиза щодо поліцейського проводиться за складеним підрозділом кадрового забезпечення Направленням на медичний огляд, до якого долучається службова характеристика з місця проходження служби (п. 2 розділу V Положення № 285).
За наявності в поліцейського поранення (контузії, травми або каліцтва), їх наслідків підрозділ кадрового забезпечення подає до М(ВЛ)К завірену в установленому порядку копію акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за формою Н-1, наведеною в додатку 2 до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 року № 705, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2020 року за № 1139/35422 (далі - Акт про нещасний випадок). Згідно з Актом про нещасний випадок та відповідною медичною документацією, складеною за результатами лікування особи, яка отримала поранення (контузію, травму або каліцтво), М(ВЛ)К приймає постанову про їх причинний зв'язок (пункти 3-4 розділу V Положення № 285).
У свою чергу відповідачем не проводились розслідування нещасних випадків стосовно позивача.
У разі коли в поліцейського під час проведення лікарської експертизи діагностуються хронічні захворювання, що можуть перешкоджати службі в поліції, та в разі неможливості під час амбулаторного огляду зробити експертний висновок М(ВЛ)К направляє його на стаціонарне обстеження до ЗОЗ МВС відповідно до пункту 12 розділу III цього Положення або на медичний огляд госпітальною М(ВЛ)К за наявності її в 303 МВС. У разі якщо в поліцейського під час обстеження виявлено гостре захворювання, загострення хронічного захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), які потребують лікування та унеможливлюють прийняття однозначного рішення, М(ВЛ)К інформує про це підрозділ кадрового забезпечення. Поліцейському в таких випадках рекомендується пройти необхідне лікування. Рішення М(ВЛ)К приймається після закінчення лікування за його результатами - визначеними наслідками, якщо подальше лікування не призведе до зміни рішення М(ВЛ)К щодо придатності (непридатності) поліцейського до служби (п. 5 - 6 розділу V Положення № 285).
Рішення М(ВЛ)К щодо ступеня придатності поліцейських до служби приймається за категорією «Поліцейські» згідно із графою Переліку захворювань у разі переміщення відповідно до посади, на яку він призначається, в інших випадках відповідно до посади, на якій він перебуває на час медичного огляду М(ВЛ)К (п. 7 розділу V Положення № 285).
Враховуючи викладене, прийняття рішення щодо придатності поліцейського до проходження служби є виключною компетенцією медичної комісії.
Натомість п. 6 розділу ІІІ Положення № 285 установлено, що поліцейські, військовослужбовці НГУ, які впродовж 4 місяців не можуть приступити до виконання своїх службових обов'язків через захворювання, наслідки поранення (контузії, травми або каліцтва), що мають стійкий чи необоротний характер, направляються підрозділом кадрового забезпечення на лікарську, військово-лікарську експертизи для визначення придатності до подальшого проходження служби.
Таким чином вказаний припис встановлює імперативний обов'язок направляти поліцейського підрозділом кадрового забезпечення на лікарську, військово-лікарську експертизи лише у разі якщо особа впродовж 4 місяців не можуть приступити до виконання своїх службових обов'язків через захворювання, наслідки поранення (контузії, травми або каліцтва). Захворювання повинно мати стійкий і необоронтий характер.
У свою чергу з боку позивача відсутні будь-які висновки про непридатність до служби в поліції, за результатами проведення ВЛК. До позовної заяви представник позивача не долучив рапорту позивача, де він клопоче про направлення його на ВЛК для встановлення придатності.
Указом Президента України від 24.02.2022 ркоу № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 ркоу № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та діє на момент розгляду даної справи.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про оборону України» визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Інші військові формування, утворені відповідно до законів України, та відповідні правоохоронні органи, зокрема: беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони та руху опору, сприяють забезпеченню правового режиму воєнного стану; сприяють Збройним Силам України у виконанні ними завдань, здійснюють їх пріоритетне забезпечення та інші повноваження у сфері оборони України згідно із законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону № 580 поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: 24) бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Частиною 2 ст. 24 Закону № 580 визначено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Специфікою державних функцій покладених на органи поліції, особливо під час дії правового режиму воєнного стану, обумовлено певні обмеження конституційних прав і свобод працівників поліції, зокрема, таких як свобода пересування, право вільно залишати територію України тощо.
Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (ч. 3 ст. 11 Закону № 580).
Відповідно до розділу ІІ Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС від 04.12.2017 року № 987 (зі змінами відповідно до наказу МВС України від 04.09.2023 року № 732), до завдань вказаних підрозділів відноситься, зокрема, участь в обороні України, виконання завдань територіальної оборони, забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану під час дії воєнного стану на всій території України або в окремій її місцевості та 60 днів після цього, підпунктом 10 пункту 1 розділу ІІІ Положення встановлено, що підрозділи поліції особливого призначення можуть брати участь за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, в обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій у ході відсічі збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України під час дії воєнного стану та 60 днів після цього.
Вищевказане також відображено в Положенні про Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада НПУ «Лють», затверджене наказом Національної поліції України від 16.04.2024 року № 403.
Таким чином, забезпечення правового режиму воєнного стану, участь в обороні України шляхом безпосереднього ведення бойових дій, боротьба з диверсійно-розвідувальними силами агресора є безпосередніми завданнями підрозділів поліції особливого призначення, у тому числі Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада НПУ «Лють».
Суд зауважує, що законодавством регламентовано обов'язок осіб, які проходять службу в органах поліції неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання. Водночас проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.
При цьому законодавством регламентовано спеціальний режим органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану.
Разом з тим, особа, яка заступає на службу до органів поліції, бере на себе зобов'язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в поліції, яка зумовлює вищенаведені підвищені вимоги до кожного поліціанта, якими він не може нехтувати за жодних обставин.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Вирішуючи питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, зважаючи на наявну характеристику позивача, відсутність раніше застосованих до нього дисциплінарних стягнень, але враховуючи факт вчинення дисциплінарного проступку в умовах воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією проти України у вигляді невиконання наказу керівництва, обґрунтовано та правомірно прийняв наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служи в поліції..
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин справи та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови від 01.04.2020 року у справі № 806/647/15, від 21.01.2021 року у справі № 826/4681/18, від 28.10.2021 року у справі № 520/1578/2020, від 09.02.2022 року у справі № 160/12290/20, від 23.11.2023 року у справі № 420/14443/22).
За змістом ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою.
Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно, як помилково вважає позивач.
Отже, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у ст. 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність порушень з боку відповідача щодо порядку застосування дисциплінарного стягнення до позивача у період дії воєнного стану.
Щодо зауважень позивача про недотримання порядку проведення службового розслідування, то суд враховує наступне:
У постанові від 22.05.2020 року у справі № 825/2328/16 Верховний Суд висловив наступну правову позицію, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справа № 813/1790/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Враховуючи встановлені у справі обставини та надану їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу діяв правомірно.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва, 5, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 40108735) про: визнання протиправним та скасування пункту третього наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 20.08.2025 року № 2413 про застосування до поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 08.10.2025 року № 1057о/с про звільнення зі служби з поліції поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ; поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції та на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області; стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату відповідно до кількості календарних днів за час вимушеного прогулу на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30.01.2026 року.
Суддя О.В. Малих