29 січня 2026 рокум. Ужгород№ 260/6274/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення позовної заяви без розгляду за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області щодо не нарахування та невиплати при звільненні 24.07.2023 р. ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані оплачувані відпустки в 2021, 2022 роках;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані основні та додаткові щорічні оплачувані відпустки починаючи з 2021 по 2022 рік (за 2021 рік - 30 діб основної, за 2022 - 30 діб основної та 01 діб додаткової, а в сукупності 61 день).
Представником відповідача подано клопотання, в якому просить суд залишити позовну заяву без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції відповідно до наказу ГУНП в Закарпатській області від 24.07.2023 р. № 136 о/с року з 28 липня 2023 року.
Представник відповідача наголошує, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 05.08.2025 р., тоді як, його звільнено зі служби в 2023 році та проведено виплату компенсації за дні невикористаної відпустки у 2023 році, а отже позов подано з пропущенням трьох місячного строку звернення до суду.
Представник відповідача вважає, що у даній справі має застосовуватись тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
У зв'язку з наведеним, представник відповідача наголошує, що позовна заява повинна бути залишена без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду із адміністративним позовом.
Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, судом встановлено наступне.
Приписами статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою та п'ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 116 КЗпП України (в редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) було установлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
За правилами частин першої, другої статті 233 КЗпП України (в редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) працівник міг звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду, зокрема, в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом № 2352-ІХ запроваджено ряд змін у трудовому законодавстві, зокрема, положення частини другої статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Закон України № 2352-ІХ та, відповідно, і нова редакція статті 233 КЗпП України набрали чинності з 19 липня 2022 року.
Підпунктом 3 пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2352-ІХ Кабінет Міністрів України зобов'язано протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом: забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
У постанові від 11 липня 2024 року № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду з-поміж іншого, указала, що вважає, що чіткою та передбачуваною є позиція щодо необхідності застосування приписів статті 233 КЗпП України під час визначення строків звернення до адміністративних судів для вирішення спорів, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі (пункт 56).
У цій же справі Велика Палата Верховного Суду резюмувала, що у взаєминах із державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи - суб'єкта приватного права. (висновки ВП ВС, наведені у пунктах 101-104 постанови від 27 червня 2024 року у справі № 990/305/23) (пункт 63 постанови).
Отже ключовим питанням є визначення предмету спору та дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.
Суд констатує, що наказом ГУНП в Закарпатській області від 24.07.2023 р. № 136о/с року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 28 липня 2023 року.
ОСОБА_1 звертався з запитом від 30.12.2024 р., відповідно до якого, просив надати інформацію про кількість днів невикористаної відпустки за період з 2021 року по 2023 рік та за який період виплачена грошова компенсація за дні невикористаної відпустки.
Згідно з листом УФЗБО ГУНП в Закарпатській області від 14.01.2025 р. № 5658-2025 на запит позивача було надано відповідь щодо кількості днів не використаної відпустки та суму виплаченої грошової компенсації за дні не використаної відпустки.
23.04.2025 р. ОСОБА_1 звернувся з запитом щодо виплати компенсації за дні невикористаної відпустки за 2021 рік - 30 днів та за 2022 рік - 31 день та виплати інфляційних витрат 3%.
Листом УФЗБО ГУНП в Закарпатській області від 07.05.2025 р. № 59346-2025 на запит позивача від 24.04.2025 р. надано відповідь, що всі передбачені виплати при звільнені та компенсаційні виплати у 2023 році позивачу здійснено згідно чинного законодавства на момент звільнення зі служби в поліції. Вказаний лист позивач особисто отримав 31.07.2025 р.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України та ухвалила Рішення № 1-р/2025. У вказаному рішенні суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення. Суд наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Таким чином, застосування до позивача присічних строків у спорі про стягнення грошового забезпечення (додаткової винагороди) є прямим порушенням ст. 8, 22, 43, 55, 151-2 Конституції України.
Отже, позивачем адміністративний позов подано в межах строків, визначених положеннями статті 233 КЗпП України.
Покликання відповідача у клопотанні на те, що позивачу було надано повну та обґрунтовану відповідь 14.01.2025 р., у відповідності до норм чинного на той час законодавства з позивачем здійснено повний розрахунок при звільненні у 2023 році, а всі звернення ОСОБА_1 подані вже більше одного року після звільнення зі служби з поліції (в період до перебування позивача на службі у Збройних Силах України) суд вважає безпідставними, оскільки такі твердження не узгоджуються з положеннями ст. 233 КЗпП України.
Суд констатує також те, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, в рішенні «Іліан проти Туреччини», що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
З урахуванням викладеного, з огляду на ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 1-р/2025 від 11.12.2025 р., правова підстава, на яку покликається представник відповідача в заявленому клопотанні (пропуск тримісячного строку за ст. 233 КЗпП) скасована на конституційному рівні.
За таких обставин, суд вважає помилковими доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
З огляду на викладене, відсутні підстави для залишення позову без розгляду, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 240, 248, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяП.П.Микуляк