29 січня 2026 року місто Київ
справа № 755/19863/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/4085/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «УКРХІМЕКСПОРТ» - адвоката Голосної Аліни Володимирівни на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2025 року, постановлену під головуванням судді Марфіної Н.В., у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «УКРХІМЕКСПОРТ» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Компанія «УКРХІМЕКСПОРТ» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просила суд стягнути з відповідачів на її користь відшкодування майнової шкоди у розмірі 436 907,48 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн.
Разом з позовом, стороною позивача подано заяву про забезпечення позову, у якому представник позивачки просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний відповідачу ТОВ «Компанія «УКРХІМЕКСПОРТ» транспортний засіб «Реugeot 3008», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , а також заборонити будь-яке відчуження або передачу автомобіля в заставу.
Вимоги заяви мотивовано тим, що ТОВ «Компанія «УКРХІМЕКСПОРТ» незважаючи на те, що його працівником внаслідок ДТП було завдано збитків позивачу, розмір яких явно свідчить про перевищення ліміту відповідальності страховика, жодного разу не зв'язалось з позивачем. З метою врегулювання наслідків ДТП позивачка та товариство проводили переговори і досягли домовленостей про добровільне відшкодування товариством завданих збитків. Був підготовлений проект угоди про відшкодування завданої шкоди, однак товариство ухилилось від підписання остаточного тексту угоди. Отже товариство створило лише видимість готовності врегулювати спір, змусивши позивача втрачати час.
Сторона позивача вважає обраний захід забезпечення позову співмірним та справедливим ураховуючи розмір завданих збитків, які становлять понад 400 000 грн. Накладення арешту на автомобіль, яким і було завдано збитки позивачу, убезпечить останню від ризиків, які виникають при стягненні коштів з товариства з обмеженою відповідальністю.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2025 року заяву представника позивача про забезпечення позову - задоволено частково.
В межах суми у розмірі 451 907 грн. 48 коп., накладено арешт на належний ТОВ «Компанія «УКРХІМЕКСПОРТ» автомобіль «Реugeot 3008», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
В іншій частині заяви - відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ТОВ «Компанія «УКРХІМЕКСПОРТ» - адвокат Голосна А.В. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу про забезпечення позову скасувати та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивачем не надано жодних доказів того, що він вживав заходів забезпечення для досудового врегулювання спору безпосередньо з товариством. До матеріалів позовної заяви навіть не додано будь-якої письмової вимоги щодо досудового врегулювання спору. За таких обставин твердження про ухилення Товариства від врегулювання є передчасним та необгрунтованим.
Вказує, що судом проігноровано твердження товариства, що воно не є належним відповідачем у справі та не може нести відповідальність, завдану його працівником не у робочий час. Таким чином, загроза порушення прав позивача не має об'єктивного характеру.
Вважає, що вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову призведе до невиправданого втручання у право особи на мирне володіння своїм майном, оскільки як наразі, так і у випадку задоволення позову товариство залишається законним володільцем транспортного засобу, тоді як позивачем жодним чином не обгрунтовано та не надано будь-яких доказів необхідності такого втручання в охоронюване право власності відповідача на транспортний засіб.
Крім того, зауважує, що позивач не обгрунтував невідкладність вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи що з часу ДТП товариство не вчиняло жодних дій щодо відчуження автомобіля.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Представник ТОВ «Компанія «УКРХІМЕКСПОРТ» - адвокат Голосна А.В. в судове засідання не з'явилася, надіслала клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначила, що вона з об'єктивних причин позбавлена можливості прийняти участь в судовому засіданні, оскільки зайнята у судовому процесі по справі № 754/5478/25 у Солом'янському районному суді міста Києва о 12 год. 00 хв.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Якщо представник не з'явився в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити справу по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представника особи чи самої особи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи, що доказів на підтвердження обставин щодо зазначених у клопотанні про відкладення розгляду справи не надано, обмеження процесуального строку розгляду справи, достатність матеріалів для розгляду справи, суд апеляційної інстанції вважав за можливе відмовити в задоволенні вказаного клопотання та розглядати справу за відсутності представника ТОВ «Компанія «УКРХІМЕКСПОРТ».
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі № 910/4777/21.
У справі, яка переглядається, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Оскільки предметом позову в цій справі є відшкодування майнової шкоди у розмірі 451 907,48 грн, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у межах визначеної позивачем ціни позову.
При цьому застосований судом вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, який належить відповідачу ТОВ «Компанія «УКРХІМЕКСПОРТ»» на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами та прямо передбачений пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України.
Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги про те, що вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову призведе до невиправданого втручання у право особи на мирне володіння своїм майном,
Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем жодних доказів того, що він вживав заходів для досудового врегулювання спору безпосередньо з товариством, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки факт вжиття заходів досудового врегулювання спору не впливає на право позивача звернутися до суду із заявою про забезпечення позову.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що товариство не є належним відповідачем у справі та не може нести відповідальність, завдану його працівником не у робочий час, колегія суддів відхиляє, оскільки під час вирішення питання про забезпечення позову суд не перевіряє наявність чи відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з наведених у апеляційній скарзі доводів не вбачається.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що посилання апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2025 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «УКРХІМЕКСПОРТ» - адвоката Голосної Аліни Володимирівни - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 30 січня 2026 року.
Головуючий:
Судді: