справа № 759/2390/25 головуючий у суді І інстанції Шум Л.М.
провадження № 22-ц/824/2546/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
28 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шум Л.М., у м. Києві, у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У січні 2025 року АТ «Таскомбанк» звернулося до суду із позовом в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 17883416_Restruct від 21 листопада 2022 року,у розмірі 111 566,80 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 75 004,64 грн., заборгованість по відсоткам 0,11 грн., заборгованість по комісії 36 562,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 листопада 2022 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір № 17883416_Restruct про надання кредиту. Відповідно до умов даного кредитного договору Позичальнику було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту - 129 080,90 грн.; строк - 60 місяців до 21 листопада 2027 року; проценти за користування кредитом - 0,001%; комісія за обслуговування кредиту - 2,90% на місяць від основної суми кредиту. Кошти за Кредитним договором відповідачем було отримано у передбачений кредитним договором спосіб - що підтверджується відповідними виписками (яка підтверджує як факт отримання коштів Позичальником, так і факти використання останнім даних коштів). Таким чином, позивач, як Кредитодавець, свої обов'язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі. Відповідно до п. 3.1.1 розділу 3 Кредитного договору, позичальник зобов'язався належним чином виконувати всі умови цієї Заяви-Договору та взяті на себе зобов'язання. Пунктом 3.1.2 розділу 3 Кредитного договору, ОСОБА_1 , зобов'язалась у строки, обумовлені цією Заявою-договором , повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання. Як наслідок, станом на 19 грудня 2024 року заборгованість за Кредитним договором №17883416_Restruct від 21.11.2022 становить 111 566,80 грн., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 75 004,64грн., заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) 0,11 грн., заборгованість по комісії 36 562,05 грн., загальна заборгованість 111 566,80
грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по кредитному договору та виписками.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року позов АТ «Таскомбанк» задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву АТ «Таскомбанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №17883416_Restruct від 21 листопада 2022 року,у розмірі 17 983,05 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 17 982,94 грн., заборгованість по відсоткам 0,11 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не дослідив п. 1.1.5 розділу 1 заяви-договору про надання споживчого кредиту №17883416 Restruct яким встановлено обов'язок позичальника сплатити комісію за обслуговування кредиту за ставкою 2,90% на місяць від основної суми кредити. Судом першої інстанції не було взято до уваги зауваження відповідача стосовно тих обставин, що зі змісту Заяви-договору №17883416 Restruct про надання споживчого кредиту та Додатку 1 до Заяви-договору №17883416 Restruct про надання споживчого кредиту, укладеного між сторонами, неможливо визначити та встановити, за які саме послуги з обслуговування кредиту надані банком, встановлено комісію. Відповідно судом першої інстанції, не взято до уваги, що, банк не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються, розмір комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, тобто оспорювані умови кредитного договору є несправедливими. Суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, в якій вказано, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи, що умова договору про сплату комісії за обслуговування кредиту є нікчемною, відповідач вважає, що існує необхідність у зарахуванні комісії за обслуговування кредиту в тіло кредиту.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 21 листопада 2022 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір №17883416_Restruct про надання кредиту.
Відповідно до умов даного кредитного договору Позичальнику було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту - 129 080,90 грн.; строк - 60 місяців до 21 листопада 2027 року; проценти за користування кредитом - 0,001%; комісія за обслуговування кредиту - 2,90% на місяць від основної суми кредиту.
Відповідно до п. 3.1.1 розділу 3 Кредитного договору, позичальник зобов'язався належним чином виконувати всі умови цієї Заяви-Договору та взяті на себе зобов'язання.
Пунктом 3.1.2 розділу 3 Кредитного договору, ОСОБА_1 , зобов'язалась у строки, обумовлені цією Заявою-договором, повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання.
З наданого суду розрахунку заборгованості, встановлено, що банком було нараховано до сплати заборгованість за Кредитним договором № 17883416_Restruct від 21 листопада 2022 рокустаном на 19 грудня 2024 року 111 566,80 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 75 004,64 грн., заборгованість по відсоткам у розмірі 0,11 грн., заборгованість по комісії 36 562,05 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
За змістом частин 1-3 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач своєчасно не повернула банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору № 17883416_Restruct від 21 листопада 2022 року, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Отже, в порушення умов кредитного договору, відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконала.
Факт наявності заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем не оспорюється. Водночас спірним є правомірність щомісячного нарахування банком комісії за обслуговування кредиту.
Колегія суддів, надаючи правову оцінку нарахуванню банком комісії за обслуговування кредитом у розмірі 2,90% відповідно до пункту 1.4 договору № 17883416_Restruct від 21 листопада 2022 року, виходить із наступного.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «…у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається судом апеляційної інстанції встановлено, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, АТ «Таскомбанк» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому колегія суддів приходить до висновку, що положення кредитного договору (пункт 1.4 договору) щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»;
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2024 року в справі 727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі 582/202/22.
У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року, де стороною у справі було АТ «Таскомбанк», надавалась оцінка умовам договору щодо встановлення комісії за обслуговування кредиту 2,90% на місяць від основної суми кредиту.
Зокрема Верховний Суд звернув увагу, що, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором № 17883416_Restruct від 21 листопада 2022 року (а.с. 26), вбачається що банк здійснив нарахування комісії за обслуговування кредитом у розмірі 93 583,75 грн. за період з 21 листопада 2022 по 11 грудня 2024 року, а відповідачем здійснено часткову оплату відповідної заборгованості у розмірі 57 021,70 грн.
Відповідно до вказаного розрахунку, заборгованість за тілом кредиту становить 75 004,64 грн.
З урахуванням висновків суду про нікчемність умов договору № 17883416_Restruct від 21 листопада 2022 року в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту, грошові кошти, сплачені відповідачем, у сумі 57 021,70 підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за кредитом.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки відповідачем наявність заборгованості за процентами у розмірі 0,11 копійок не оспорюється, рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «Таскомбанк» та стягнення з відповідача на користь АТ «Таскомбанк» заборгованості за кредитним договором № 17883416_Restruct від 21 листопада 2022 року,у розмірі 17 983,05 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 17 982,94 грн. (75 004,64 (заборгованість за кредитом) - 57 021,70 (сплачена відповідачем комісія за обслуговування кредитом), заборгованість по відсоткам 0,11 грн.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення по суті вимог позивача.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви АТ «Таскомбанк» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (16,11%), а саме у розмірі 390,24 грн. (2422,40*16,11%).
При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 3 663,60 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на її користь з позивача пропорційно до відхилених позовних вимог (83,89%), а саме у розмірі 3 073,39 грн. (3663,60*83,89%).
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе стягнути з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 різницю між сумою, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу. Така різниця становить 2 683,15 грн. (3 073,39-390,24).
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк», місце знаходження: м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ідентифікаційний код 09806443, заборгованості за кредитним договором №17883416_Restruct від 21 листопада 2022 року, у розмірі 17 983,05 (сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні) 05 копійок, з яких заборгованість по тілу кредиту 17 982,94 (сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві гривні) 94 копійки та заборгованість по відсоткам 0,11 (одинадцять) копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Таскомбанк», місце знаходження: м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ідентифікаційний код 09806443 на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 2 683,15 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) гривні 15 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.