Справа № 759/21518/24 Головуючий у суді І інстанції Кравченко Ю.В.
Провадження № 22-ц/824/1743/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
28 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 червня 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2024 року акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву обґрунтувало тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за укладеним з Банком кредитним договором № 010/3767/82/1450085 від 06 грудня 2022 року належним чином не виконував, своєчасно не здійснював щомісячні мінімально обов'язкові платежі за кредитом та процентами, внаслідок чого станом на 26 липня 2024 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 158 095,91 грн, яка складається з дозволеного і недозволеного овердрафту, у тому числі прострочена заборгованість з обов'язкового щомісячного внеску в сумі 46 225,39 грн, та яку позивач просив стягнути на свою користь разом із витратами по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20 червня 2025 року позов АТ «Райффайзен Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість за договором № 010/3767/82/1450085 від 06 грудня 2022 року в сумі 130 000,00 грн.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» судовий збір в сумі 2 489,88 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження існування між сторонами кредитних правовідносин та факту отримання відповідачем кредитних коштів, тому обґрунтованими є позовні вимоги Банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за дозволеним овердрафтом у розмірі 130 000,00 грн.
Одночасно суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за недозволеним овердрафтом у розмірі 28 095,51 грн, оскільки надані позивачем Правила банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк» не можуть бути оцінені в якості складової укладеного між сторонами кредитного договору, тому що суд не має можливості достовірно встановити, що саме вказана редакція зазначених документів була пред'явлена відповідачу для ознайомлення під час укладення кредитного договору та погоджена ним у встановленому законом порядку. Зокрема, на долученому до позовної заяви примірнику Правил відсутній підпис (електронний підпис) відповідача, який підтвердив би розуміння і погодження обов'язку погашати заборгованість за недозволеним овердрафтом. Відтак, відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем та долученими до позову в обґрунтування заявлених позовних вимог Правилами.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині незадоволених позовних вимог, Банк подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи й неправильного застосування норм матеріального, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення заборгованості за недозволеним овердрафтомзадовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховані наявні в матеріалах справи докази та обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, а також зроблені суперечливі висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи.
Відзив відповідача на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов, що в силу вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надіслав заяву про розгляд справи без його участі, відповідач причини неявки до апеляційного суду не повідомляв, тому колегія суддів дійшла висновку, що його неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення в оскаржуваній частині не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 лютого 2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) уклали угоду № CMDPI-258316 (а.с. 1, 16).
Підписанням цієї угоди Клієнт приймає публічну пропозицію Банку про надання послуг в порядку і на умовах, визначених правилами банківського обслуговування в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Правила) та висловлює повну і безумовну згоду з її умовами. Підписанням угоди сторони безумовно визнають, що Публічна пропозиція, Угода, Правила, Згода, Тарифи, заяви зі всіма змінами, додатками та додатковими договорами/угодами до них у сукупності є договором банківського обслуговування та становлять його зміст, мають обов'язкову силу та застосовуються до відносин сторін так само, якби їх було викладено безпосередньо в тексті цього документа. Договір банківського обслуговування є чинним з дати підписання сторонами угоди (пункт 2 угоди).
Згідно з пунктом 3 угоди Банк самостійно встановлює Правила та змінює їх редакцію, у тому числі визначає перелік послуг, їх зміст та умови надання. Правила набувають сили у відносинах сторін за договором з дати набуття ними чинності. Чинна редакція Правил офіційно оприлюднюється на сайті банку та розміщується у відділеннях банку.
Один раз на місяць Банк вносить зміни до Правил (в тому числі шляхом викладення в новій редакції), встановлює нові чи вносить зміни до чинних тарифів та оприлюднює їх двадцять п'ятого числа кожного календарного місяця на сайті банку та у відділеннях банку. Підписанням угоди Клієнт підтверджує, що він ознайомлений та згоден з Правилами та Тарифами, що є чинними на дату підписання угоди. У подальшому Клієнт зобов'язаний перед отриманням послуг ознайомитися з чинною редакцією Правил та чинними Тарифами, а також двадцять п'ятого числа кожного місяця ознайомлюватися з новими (зміненими) Правилами та Тарифами Банку (пункти 5, 7 угоди).
06 грудня 2022 року Банк і ОСОБА_1 підписали заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/3767/82/1450085 (далі - кредитний договір) (а.с. 11-13).
Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору Банк надає Клієнту послугу споживчого кредиту у формі кредитування рахунку (кредит), під яким розуміються грошові кошти, що надаються Клієнту на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Розмір поточного ліміту на дату початку кредитування - 78 000,00 гривень. Строк кредиту становить 48 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (дати початку кредитування). Процентна ставка за користування кредитом протягом строку кредиту та у разі неповернення Клієнтом кредиту в останній день строку кредиту, у тому числі за користування недозволеним овердрафтом - 48 % річних; процентна ставка у разі неповернення Клієнтом кредиту в останній день строку кредиту становить 48 % річних (пункти 2.2.1, 2.3., 2.4. кредитного договору).
Відповідно до пункту 4.1. кредитного договору проценти нараховуються та сплачуються Клієнтом щомісяця з урахуванням пільгового періоду в порядку, визначеному підпунктами 2.5.1.-2.5.4. пункту 2.5. статті 2 розділу 6 Правил.
Клієнт зобов'язаний сплачувати Банку обов'язковий щомісячний платіж за користування кредитом в розмірі п'ять відсотків від власної заборгованості перед Банком, але не менше тридцяти гривень або суми залишку власної заборгованості перед Банком, якщо вона менше за зазначену суму. Порядок та умови погашення заборгованості за кредитом, у тому числі недозволеного овердрафту визначається пунктами 2.5.5.-2.5.13. пункту 2.5. статті 2 розділу 6 Правил. Клієнт зобов'язаний здійснити остаточне погашення кредиту та процентів за користування кредитом не пізніше дати закінчення строку кредиту, а в разі його продовження - в останній робочий день строку кредиту (пункт 4.2. кредитного договору).
Згідно з Паспортом споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» (а.с. 6):
- тип кредиту: кредитування поточного рахунку споживача, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів;
- сума/ліміт кредиту: від 1 000 до 250 000 грн;
- строк кредитування: 48 міс/24 міс з можливістю пролонгації за рішенням кредитодавця;
- процентна ставка за користування кредитом: фіксована, 48 % річних;
- порядок повернення кредиту: щомісячно протягом строку дії договору про споживчий кредит; мінімальний платіж - 5 % від суми заборгованості.
Паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 06 грудня 2022 року.
06 грудня 2022 року ОСОБА_1 отримав платіжну картку АТ «Райффайзен Банк», що підтверджується розпискою про отримання картки (а.с. 14).
Факт отримання кредиту і користування кредитними коштами підтверджується виписками за рахунком ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк» з 07 грудня 2022 року до 26 липня 2024 року (а.с. 18-126).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 06 грудня 2022 року, складеним Банком, станом на 26 липня 2024 року відповідач перерахував безготівкових платежів 474 336,31 грн; нараховані відсотки за дозволеним офердрафтом - 47 032,92 грн; внесено коштів на погашення кредиту - 363,273,32 грн; заборгованість з обов'язкового щомісячного внеску - 46 225,39 грн; загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 158 095,51 грн, з яких: заборгованість за дозволеним овердрафтом - 130 000,00 грн; заборгованість за недозволеним овердрафтом - 28 095,51 грн; заборгованість за відсотками - 0,00 грн; заборгованість по штрафу - 0,00 гре (а.с. 7-10).
До позовної заяви Банк також долучив Правила банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк», затверджені Правлінням АТ «Райффайзен Банк» 16 вересня 2013 року, що набрали чинності з 25 грудня 2021 (а.с. 130-134).
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 76 ЦПК України, частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Засобами доказування є письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Оскільки кредитний договір № 010/3767/82/1450085 від 06 грудня 2022 року містить інформацію про розмір кредиту, мету кредиту, умови та порядок видачі грошових коштів, строк їх повернення, розмір відсоткової ставки (річної) та підписаний сторонами; Банком надана виписка з карткового рахунку відповідача, що підтверджує факт надання грошових коштів у кредит, користування ними з боку відповідача та невиконання останнім умов договору щодо їх повернення зі сплатою процентів, суд дійшов обґрунтованого висновку про укладення договору і видачу кредиту, а відтак і задоволення позову в частині стягнення 130 000,00 грн боргу за дозволеним овердрафтом.
Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для окремого стягнення заборгованості за недозволеним овердрафтом у розмірі 28 095,51 грн з посиланням на те, що відповідач не ознайомлений з Правилами банківського обслуговування, що розміщені на офіційному сайті позивача, що у свою чергу підтвердило би розуміння ним і погодження з обов'язком погашати заборгованість за недозволеним овердрафтом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення недозволеного овердрафту, суд послався на правову позицію Великою Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, вважаючи її релевантною даній справі.
За змістом ЦПК України, в тому числі частини четвертої статті 263 ЦПК України, Верховний Суд висловлює правові висновки у певних справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ та фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами в певних суспільних правовідносинах.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду у кожній конкретній справі.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Враховуючи наведене, правові висновки Верховного Суду не носять універсального характеру для всіх без виключення справ.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 висловилась щодо порядку укладання договору споживчого кредиту і належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг в частині сплати позичальником процентів за користування кредитом та неустойки (пені, штрафу) за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Суд апеляційної інстанції вважає, що ця постанова не є релевантною і не могла бути застосована у даній справі.
Як вбачається із наведеної постанови ВП ВС, спір стосувався стягнення кредитної заборгованості на користь АТ КБ «ПриватБанк» і відповідачка, заперечуючи розмір заборгованості, посилалась на те, що в заяві, яку вона підписала, не була зазначена процентна ставка. У цій заяві також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Тобто відповідачка не визнавала обізнаність із розміром процентів, які були встановлені саме Правилами надання банківських послуг. Саме тому Велика Палата зазначила, що надані позивачем Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
У цій справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що в угоді № CMDPI-258316 від 22 лютого 2019 року конкретно зазначено, що підписанням цієї угоди Клієнт приймає публічну пропозицію Банку про надання послуг в порядку і на умовах, визначених Правилами банківського обслуговування в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Правила) та висловлює повну і безумовну згоду з її умовами. Підписанням угоди сторони безумовно визнають, що Публічна пропозиція, Угода, Правила, Згода, Тарифи, заяви зі всіма змінами, додатками та додатковими договорами/угодами до них у сукупності є договором банківського обслуговування та становлять його зміст, мають обов'язкову силу та застосовуються до відносин сторін так само, якби їх було викладено безпосередньо в тексті цього документа. Договір банківського обслуговування є чинним з дати підписання сторонами угоди (пункт 2 угоди).
Згідно із пунктом 3 угоди Банк самостійно встановлює Правила та змінює їх редакцію, у тому числі визначає перелік послуг, їх зміст та умови надання. Правила набувають сили у відносинах сторін за договором з дати набуття ними чинності. Чинна редакція Правил офіційно оприлюднюється на сайті Банку та розміщується у відділеннях Банку.
Один раз на місяць Банк вносить зміни до Правил (в тому числі шляхом викладення в новій редакції), встановлює нові чи вносить зміни до чинних тарифів та оприлюднює їх двадцять п'ятого числа кожного календарного місяця на сайті та у відділеннях Банку. Підписанням угоди Клієнт підтверджує, що він ознайомлений та згоден з Правилами та Тарифами, що є чинними на дату підписання угоди. У подальшому Клієнт зобов'язаний перед отриманням послуг ознайомитися з чинною редакцією Правил та чинними Тарифами, а також двадцять п'ятого числа кожного місяця ознайомлюватися з новими (зміненими) Правилами та Тарифами Банку (пункти 5, 7 угоди).
Отже, підписуючи угоду ще в 2019 році і маючи примірник цієї угоди, відповідач взяв на себе зобов'язання ознайомитись із чинною редакцією Правил та ознайомлюватись із Правилами перед отриманням конкретної банківської послуги, а також 25 числа кожного місяця.
Також в заяві відповідача № 010/3767/82/1450085 від 06 грудня 2022 року були зазначені всі істотні умови договору, а саме розмір поточного ліміту на дату початку кредитування, строк кредитування, проценти за користування кредитом та у разі неповернення кредиту, в т.ч. за користування недозволеним овердрафтом. Порядок встановлення, тимчасового блокування та скасування поточного ліміту кредиту та інше, що відповідає Правилам надання банківських послуг, які діяли на час підписання заяви. Крім того, в заяві вказано в яких самих підпунктах Правил надання банківських послуг детально прописані порядок зміни ліміту, сплати процентів та інше, що виключає необхідність відповідача вивчати зміст Правил в повному обсязі для отримання необхідної інформації.
Відповідно до пунктів 8.1-8.2 заяви умови надання Банком кредиту, зокрема порядок нарахування банком процентів, умови виникнення та погашення недозволеного овердрафту, черговість погашення заборгованості за кредитом регламенуються Правилами. Усі терміни в цій заяві застосовуються в розумінні, визначеному Правилами.
Клієнт визнає та підтверджує, що він ознайомлений з чинною редакцією Правил та Тарифів Банку на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб. Клієнт зобов'язується дотримуватись умов Правил, зокрема, тих положень, що регламентують умови відкриття та обслуговування карткових рахунків, а також надання банком кредитів. Підписанням цієї зави Клієнт підтверджує, що до відносин сторін за цією заявою застосовуються всі положення Правил, в тому числі розділів 2, 6 Правил так само, як би текст Правил був б власноруч підписаний Клієнтом.
Як вбачається із Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://raiffeisen.ua/documents/privatnim-osobam-ta-premium-klientam/pravila-obslugovuvannya nadannya%20plat%20poslug%20bez%20vidkrittya%20rahunku, на сайті Банку 25 числа кожного місяця розміщувались Правила в новій редакції, доступ до цієї сторінки є відкритим, а тому стверджувати, що перевірка конкретного пункту Правил, на який є посилання в Заяві, потребує значного часу або відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил в даному випадку не можна.
В додатку до заяви № 010/3767/82/1450085, який також підписаний сторонами, вказана сума поточного ліміту 78 000,00 грн, дата щомісячного платежу до 20 числа, розмір щомісячного платежу 5 %, сума щомісячного платежу 9 434,84 грн, в тому числі погашення суми кредиту 900,00 грн, проценти за користування кредитом 3 178,84 грн, комісія за зняття готівки 2 355,00 грн, неустойка (від суми простроченого щомісячного платежу) 1,0 % (мін. 50 грн), реальна річна процента ставка 48,75 %, загальна вартість кредиту 230 115,00 грн.
В розпорядженні суду першої інстанції не було даних, що відповідач не ознайомився з Правилами, а тому у суду й не було підстав вважати, що він їх не розумів в частині обов'язку повернення отриманих кредитних коштів.
Більш того, суд відмовив у стягнення коштів, які були фактично отримані відповідачем поза межами кредитного ліміту - недозволений овердрафт.
Тобто, встановивши, що ці кошти відповідач отримав, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що він не має їх повертати з тих підстав, що в заяві не визначений порядок їх повернення. Проте суд може поставити під сумнів лише правильність нарахування процентів чи штрафних санкцій, однак кредитні кошти підлягають обов'язковому поверненню у разі доведеності їх отримання та пред'явлення вимоги в межах позовної давності, що в даній справі було дотримано позивачем.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, на яку суд послався у своєму рішення, вказано, що враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Втім, розглядаючи зазначений позов в частині вимог Банку про стягнення заборгованості за недозволеним овердрафтом, суд першої інстанції у повному обсязі не визначився з характером спірних правовідносин, не дослідив всі наявні у справі докази та не надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення з боржника на користь Банку заборгованості за недозволеним овердрафтом по договору № 010/3767/82/1450085 від 06 грудня 2022 року у розмірі 28 095,91 грн, відтак рішення суду в цій частині відповідно до положень статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.
Виходячи з наведеного, розподіл судових витрат у справі слід змінити та стягнути із ОСОБА_1 документально підтвердженні судові витрати, понесені АТ «Райффайзен Банк» у межах даної справи, а саме 3 028,00 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 4 542,00 - за подання апеляційної скарги, а всього підлягає стягненню 7 570,00 грн судових витрат.
З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Райффайзен Банк» задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 червня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за недозволеним овердрафтом скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість за недозволеним овердрафтом по договору № 010/3767/82/1450085 від 06 грудня 2022 року у розмірі 28 095,91 грн.
Змінити розподіл судових витрат у даній справі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Райффайзен Банк»7 570,00 грн сплаченого судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: О.В. Борисова
Д.О. Таргоній