Апеляційне провадження № 22-ц/824/2962/2026
Справа № 758/809/25
Іменем України
28 січня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Будзан Л.Д. в м. Київ 20 серпня 2025 року (повний текст рішення складено 01 вересня 2025 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
В січні 2025 року позивач АТ «Сенс Банк» звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором 630697442 в розмірі 276 082,94 грн.
Позов мотивував тим, що 31 липня 2017 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630697442, за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
За умовами кредитного договору, у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації.
Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, що становить 276 082,94 грн.
12 серпня 2022 року загальними зборами АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» та АТ «Сенс Банк», запис про зміну найменування позивача внесено до ЄДРПОУ 30 листопада 2022 року.
В лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом, просив зобов'язати відповідача АТ «Сенс Банк» здійснити перерахунок заборгованості за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630697442 від 27 червня 2017 року, зарахувавши всі вже сплачені ОСОБА_1 кошти в розмірі 275 244,92 грн., що були спрямовані на погашення РКО основної картки, плати за СМС інформування, платежу за страховий пакет від фінансових ризиків, процентів за користування кредитом, тощо в рахунок погашення суми основного боргу та процентів, зобов'язати відповідача АТ «Сенс Банк» здійснити перерахунок заборгованості за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630697442 від 27 червня 2017 року та списати з обліку зайво, безпідставно нараховані (як плата за «списання процентів за користування кредитом готівкові операції, РКО» основної картки, плата за СМС інформування, платіж за страховий пакет від фінансових ризиків, тощо») кошти в розмірі 97 908,96 грн.
Зустрічний позов мотивував тим, що 27 червня 2017 року ним було укладено з АТ «Альфа Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (кредитний договір) № 630697442 шляхом надання оферти від позивача та акцепту такої оферти від відповідача.
За умовами кредитного договору (п. 3.1.1 Акцепту пропозиції на укладання угоди) відповідач 31 червня 2017 року встановив ліміт на кредитну картку в розмірі 160000 грн. зі сплатою процентів за користування коштами відновлювальної кредитної лінії в розмірі 24 % річних (тип ставки - фіксована), погоджено, що розрахунковий період дорівнює одному місяцю (рядок 13 паспорта споживчого кредиту), тобто були узгоджені всі умови стосовно відновлювальної кредитної лінії.
В додатках до позову відповідач посилається на кредитну картку Mastercard 5355хххххххх5274 та кредитну картку НОМЕР_1 , яка була випущена після закінчення строку дії попередньої. Вказана кредитна картка була вилучена у нього банкоматом під час зняття готівки 05 лютого 2022 року, про цей факт він згодом повідомив по телефону гарячої лінії Альфа Банку, тому після цієї дати картка не використовувалась, будь-яких нових карт в рамках кредитного договору не випускалось, що підтверджується відсутністю операцій після 05 лютого 2022 року по карті у виписках по рахунку.
Вказував, що після ознайомлення з матеріалами справи, з виписки по рахунку йому стало відомо, що відповідач щомісячно безпідставно списував плату за різні додаткові послуги, не передбачені умовами кредитного договору, а саме списання процентів за користування кредитом готівкові операції, РКО основної картки, плата за СМС інформування, платіж за страховий пакет від фінансових ризиків, тощо. Разом така плата становить більш ніж передбачено узгодженими умовами кредитного договору, а саме 24 % річних.
Відповідно до банківських виписок по кредиту видно, що станом на 27 лютого 2022 року він сплатив 3 944 829,66 грн., що також підтверджується відповідачем (стовпчик 4 розрахунку заборгованості за кредитом).
Наводив зміст ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 526, ст. 530, 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 638, ч. 1 ст. 1054, ст. 204, ч. 1-3, 5 ст. 203, ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якими безпосередньо передбачено право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Наводив положення п. 5, 8 Правил про споживчий кредит, затверджених постановою Правління НБУ від 08 червня 2017 року № 49, які розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Вказував, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача за запитом щодо надання такої інформації.
Наводив зміст ст. 11, 12, 18 Закону України «Про споживче кредитування» щодо права споживача на безоплатне, не частіше одного разу в місяць, отримання інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, договором про споживчий кредит; щодо нікчемності умов договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом; щодо тлумачення на користь споживача нечітких або двозначних положень договорів.
Вказував, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» 10 червня 2017 року щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», і аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19.
Однак в умовах угоди про надання кредиту № 630697442 та додатках до неї не зазначено, що саме входить в структуру плати за обслуговування кредиту, в тому числі не зазначено, чи включає в себе обслуговування кредиту плату за послуги банку, безоплатність яких передбачена Законом України «Про споживче кредитування».
Висновок про нікчемність положень кредитного договору, якими встановлена комісія за розрахунково-касове обслуговування кредиту, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду, викладено також у постановах Верховного Суду в інших справах.
Вважав, що умови угоди про надання кредиту № 630697442, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 27 червня 2017 року, укладеної ним з АТ «Альфа-Банк», в частині встановлення щомісячної плати за обслуговування кредиту («списання процентів за користування кредитом готівкові операції, РКО основної картки, плата за СМС інформування, платіж за страховий пакет від фінансових ризиків, тощо») в розмірі, що перевищує узгоджений в кредитному договорі 24 % річних, суперечать положенням ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5, 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі умови є нікчемними.
Вказував, що станом на 27 лютого 2022 року відповідачем було зайво нараховано та списано грошові кошти в сумі 275 244,92 грн., а також станом на 21 січня 2023 року (на дату, вказану в розрахунку відповідача) відповідачем зайво, безпідставно було нараховано за період з 28 лютого 2022 року по 22 січня 2023 року кошти в сумі 97908,96 грн. Загалом відповідачем було зайво безпідставно нараховано кошти в сумі 373 153,88 грн.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року позов АТ «Сенс Банк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 276082,94 грн. та судовий збір у розмірі 4141,24 грн. Зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк» про захист прав споживачів, залишено без задоволення.
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі, а первісний позов АТ «Сенс Банк» задовольнити частково в розмірі 838,02 грн.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що ухвалою суду від 27 березня 2025 року його зустрічний позов було прийнято до розгляду, відзивів на нього банком не подано, тобто банк не заперечував проти проведення перерахунку.
Вказував, що суд першої інстанції допустив порушення ст. 12, 13 ЦПК України, розглянувши одні й ті самі докази вибірково: вони були прийняті до уваги при задоволенні позову АТ «Сенс Банк», проте були проігноровані під час розгляду його зустрічного позову.
Крім того, суд послався на «тарифи договору про комплексне банківське обслуговування», якого в матеріалах справи немає.
Зазначив, що відповідно до картки руху документів у ЄСІТС, заява банку про розгляд справи без його участі датована 21 серпня 2025 року та зареєстрована 24 серпня 2025 року, тобто після ухвалення рішення 20 серпня 2025 року. Це свідчить про використання судом доказів, яких на момент ухвалення рішення не існувало в матеріалах справи.
Щодо неповного з'ясування обставин справи, посилався на те, що в межах кредитного договору № 630697442 йому було відкрито відновлювальну кредитну лінію в розмірі 160000 грн. зі ставкою 24 % річних, банком надано картку Mastercard, яка була вилучена банкоматом 05 лютого 2022 року, після чого він її не використовував, нових карток у межах договору не випускалось, що підтверджується відсутністю операцій після 05 лютого 2022 року.
Вказував, що суд не врахував, що сплачені ОСОБА_2 кошти в розмірі 275 244,92 грн. були списані на сумнівні платежі (РКО, СМС-інформування, страхові пакети), які не передбачені договором та перевищують узгоджену ставку 24 %. Таким чином, фактична заборгованість станом на 27 лютого 2022 року становила лише 838,02 грн., що підтверджується як його розрахунками, так і даними банку.
Щодо порушення Закону України «Про споживче кредитування», посилався на те, що ч. 6 ст. 12 Закону прямо забороняє вимагати від споживачів платежі, які не передбачені договором. АТ «Сенс Банк» незаконно включив плату за РКО, плату за страхові пакети, плату за СМС-інформування. Це є нікчемними умовами договору (ч. 5 ст. 12 Закону), що підтверджується судовою практикою Верховного Суду в постановах від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19, від 17 серпня 2022 року в справі № 180/1434/20, від 31 серпня 2022 року в справі № 465/3228/19.
Наголошував, що відповідно до ст. 203, 215 ЦК України умови договору, що суперечать закону, є нікчемними та не потребують визнання нікчемності судом. Наслідком є повернення сторін у первісний стан (ст. 216 ЦК України).
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції брав участь представник позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, та відповідач ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.
Судом встановлено, що 27 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до АТ «Сенс Банк» з офертою на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, в якій запропонував укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії на наступних умовах: найменування продукту «Максимум-готівка», відкрити рахунок № НОМЕР_2 у валюті гривня та випустити міжнародну платіжну картку МС Debit World строком на 3 роки з моменту її випуску, надати кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку з лімітом 200 000 грн.
Пропонував банку встановити, що сума кредиту, що є доступною йому на момент укладання угоди з встановленого договором та наявного в цій оферті на укладання угоди ліміту відновлюваної кредитної лінії, складає 160 000 грн. При цьому пропонував банку, у випадку акцептування банком цієї оферти, повідомити йому суму, що може бути доступна йому в будь-який час протягом строку дії відновлюваної кредитної лінії, та яка відрізняється від суми, що вказана в цьому пункті, у порядку та спосіб, визначений умовами договору. Також пропонував банку, щоб сума кредиту, що може бути доступна йому, в будь-якому випадку не перевищувала ліміт відновлювальної кредитної лінії, який становить 200 000 грн.
Згідно п. 3.2, 3.3 оферти, процентну ставку за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою пропонував встановити у розмірі 24 % річних, тип процентної ставки - фіксована. Мета кредиту - особисті потреби, тип кредиту - кредитування рахунку.
Згідно п. 3.4 оферти, розмір обов'язкового мінімального платежу пропонував встановити в розмірі 7 % від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, при цьому він розуміє та погоджується, що розмір обов'язкового мінімального платежу не може бути меншим за 50 грн. Дату сплати обов'язкового мінімального платежу за кредитом пропонував встановити до останнього операційного дня платіжного періоду, який починається з дня, наступного за останнім днем попереднього розрахункового періоду і закінчується на 25 день з моменту закінчення попереднього розрахункового періоду.
Згідно п. 3.4.1 оферти, пропонував банку щомісячно інформувати його шляхом направлення смс-повідомлення на номер мобільного телефону, вказаний ним в анкеті-заяві про акцепт та/або в інший спосіб, обраний ним в анкеті-заяві про акцепт, про суму коштів, які складають обов'язковий щомісячний платіж, що оплачується в дату, яка призначена для сплати обов'язкового мінімального платежу та вказана в цьому пункті.
Згідно п. 3.6 оферти, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для клієнта на дату укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії відображена в паспорті споживчого кредиту.
Згідно п. 4 оферти, пропонував здійснювати повернення заборгованості за кредитом та сплату відсотків за користування відновлювальною кредитною лінією та/або інших платежів за договором, в тому числі у випадку застосування умов Програми «Моментальна розстрочка на карту», здійснювати відповідно до договору, примірний графік та розрахунок сукупної вартості кредит зазначати в тарифах, які є невід'ємною частиною договору, на транзитний рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у ПАТ «Альфа-Банк».
Згідно п. 5.5 оферти, в день зміни умов договору та застосування до відносин між ним та банком умов програми «Моментальна розстрочка на карту», ОСОБА_1 виявив бажання та просив банк надавати йому відповідні послуги. за які пропонував встановити комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 0 грн. Комісійну винагороду, що вказана в цьому підпункті, пропонував оплачувати одноразово в день надання відкладальної обставини, в результаті якої умови користування коштами відновлювальної кредитної лінії для частини суми заборгованості, що використана для здійснення придбання товару/послуги в торгово-сервісних мережах, в тому числі із застосуванням окремо визначеного банком та відповідним партнером банку терміналу в торгово-сервісних мережах, що вказані та/або будуть вказані в цьому додатку № 4 до договору, змінюються на умови програми «Моментальна розстрочка на карту», шляхом здійснення договірного списання відповідної суми коштів за рахунок коштів відновлювальної кредитної лінії.
Вказаний розмір комісії є чинним на момент укладання цієї угоди, в разі зміни розміру комісійної винагороди протягом строку дії договору пропонував сплачувати банку комісійну винагороду, що буде чинна на момент настання відкладальної обставини, що зумовлює зміну умов договору на умови програми «Моментальна розстрочка на карту», розмір якої буде визначено розділом ІІІ додатку № 4 до договору. Зміна розміру комісії відбувається згідно п. 11.1 договору, діючий розмір комісії на момент настання відкладальної обставини застосовується згідно діючого розміру комісії, що вказаний в додатку № 4 до договору.
Згідно п. 6 оферти, платежі з повернення кредиту, наданого у вигляді відновлювальної кредитної лінії, в тому числі у випадку застосування умов програми «Моментальна розстрочка на карту», пропонував здійснювати відповідно до договору, примірний графік та розрахунок сукупної вартості пропонував навести в тарифах, які розміщені на сайті банку за адресою www.alfabank.cоm.ua та є невід'ємною частиною договору. Підписанням цієї оферти він підтверджує, що ознайомлений з примірним графіком і розрахунком сукупної вартості кредиту, в тому числі до підписання цієї оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Згідно п. 7 оферти, підписанням цієї оферти ОСОБА_1 пропонував банку у випадку акцептування банком цієї оферти щомісячно в останній день розрахункового періоду в порядку договірного списання у відповідності до положень ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» здійснювати договірне списання сум грошових коштів з рахунку № НОМЕР_2 в розмірах, необхідних для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами договору страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток № 248 630697442 111 від 27 липня 2017 року в розмірі 0,1 % від розміру встановленої кредитної лінії. Списані банком в порядку договірного списання з рахунку суми грошових коштів просив зараховувати на поточний рахунок ПрАТ «СК «Альфа-Страхування». Також пропонував банку здійснювати договірне списання грошових коштів з його рахунків, в тому числі з рахунку, що вказаний в цьому пункті, в порядку та на умовах, визначених договором, що затверджений розпорядженням банку, із усіма змінами та доповненнями, діюча редакція якого розміщена на інтернет-сторінці банку за електронною адресою www.alfabank.com.ua.
Згідно п. 8 оферти, підписанням цієї оферти ОСОБА_1 беззаперечно підтверджує, що він попередньо ознайомлений у письмовій формі з інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення перед укладенням договору, а також з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство, в тому числі інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними документами НБУ, які йому роз'яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими він цілком згодний. При цьому, він розуміє та згоден, що розрахунок реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту базується на наступних припущеннях: що угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії залишатиметься дійсною протягом погодженого строку, а банк і клієнт виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в угоді про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, що процентна ставка та інші платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії угоди; використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для клієнта; що він ознайомлений з умовами договору, що затверджений розпорядженням банку, із усіма змінами та доповненнями, зокрема його положеннями, що регулюють порядок та умови оформлення продукту «Максимум»/«Максимум-готівка»/«Альфа-Максі»/«AlfaConnect»/«Еко-Максимум»/«Альфа Sky Pass»/«Фокс Клуб», які оприлюднені на інтернет-сторінці банку за електронною адресою www.alfabank.com.ua та йому роз'яснені, зрозумілі та з якими він цілком згодний; ознайомлений, що для отримання кредиту, що пропонується банком, обов'язково укласти договір про надання супутніх послуг, зокрема договір страхування, що укладається для забезпечення виконання зобов'язань за угодою.
Згідно п. 11 оферти, угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту на укладання угоди, що вказана в цій оферті (а. с. 39).
На а. с. 40 знаходиться копія акцепту пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 27 липня 2017 року, у якій зазначено умови, аналогічні викладеним у оферті ОСОБА_1 від 27 липня 2017 року. Зазначено, що оферта на укладення угоди та акцепт пропозиції на укладення угоди складають єдиний документ - угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком цього акцепту та відкриття відновлювальної кредитної лінії та надання суми кредиту, що вказана в цьому акцепті.
На а. с. 47 знаходиться копія паспорту споживчого кредиту з інформацією та контактними даними кредитодавця, інформацією щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація.
На а. с. 41 - 43 знаходиться копія договору добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток № 248 630697442 111 від 27 липня 2017 року, укладеного ОСОБА_1 з ПрАТ «СК «Альфа-Страхування», за умовами якого предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з непередбаченими збитками страхувальника у разі несанкціонованого використання третіми особами поточного рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в ПАТ «Альфа-Банк» внаслідок крадіжки, грабежу, розбою або підробки платіжної картки, що емітована в ПАТ «Альфа-Банк» і держателем якої є страхувальник.
Згідно п. 10 договору, страховий платіж на будь-який та кожен період - 160 грн.
Згідно п. 11 та 12 договору, сторони погодили, що страховий платіж сплачується страхувальником шляхом договірного списання відповідної частини страхового платежу з рахунку страхувальника.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, договір № 630697442 від 31 липня 2017 року, позичальник ОСОБА_1 , станом на 22 січня 2023 року загальна сума заборгованості складає 276 082,94 грн., що складається з тіла кредиту 147 346,48 грн., відсотків за користування кредитом 2077 грн., простроченого тіла кредиту 118 988,32 грн., відсотків за прострочену заборгованість 7671,14 грн. (а. с. 58).
Відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) ОСОБА_1 складено розрахунок позовних вимог у вигляді таблиці, в якій наведено зведені дані по виданим та використаним кредитним коштам, відомості про сплачені суми та залишок на карті, відомості про заборгованість, нарахування 24 %, відомості про сплату та переплату сум, а також про нарахування сум з 28 лютого 2022 року по 22 січня 2023 року, які ОСОБА_1 віднесені до безпідставно нарахованих (а. с. 87).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Крім того, до апеляційної скарги долучена копія виписки з рахунку ОСОБА_1 за період з 31 липня 2017 року по 22 січня 2023 року, з відображенням надходжень 3 944 829,66 грн., витрат 4 211 164,46 грн., поточної суми заборгованості на кінцеву дату виписки 276 082,94 грн. З виписки вбачається, що банком, крім інших сум, списувалося розрахунково-касове обслуговування основної картки (щомісячно, від суми заборгованості на кінець РЦ), а також списувалась плата за користування послугою смс-інформування.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апеляційний суд враховує, що копія виписки по рахунку зазначена в переліку додатків до позовної заяви АТ «Сенс Банк», проте суд першої інстанції не забезпечив її роздрукування з системи «Електронний суд» та не долучив до матеріалів справи.
З метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи та перевірки доводів апеляційної скарги, а також враховуючи, що виписка з рахунку була долучена до позову і мала досліджуватись судом першої інстанції, апеляційний суд приймає даний доказ та надає йому оцінку.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відповідно до ст. 203, 204 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як передбачено ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Також, згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов'язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.
Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов'язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов'язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» в загальному випадку передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Водночас відповідно до частини шостої ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.
Задовольняючи первісний позов АТ «Сенс Банк», суд першої інстанції виходив із того, що відповідач в повній мірі не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Відмовляючи ОСОБА_1 у зустрічному позові, суд першої інстанції виходив із того, що саме за ініціативою позивача за зустрічним позовом укладено вказаний кредитний договір із АТ «Альфа-Банк», до якого за погодженням сторін включено умову про оплату позичальником комісійної винагороди за послуги банку і ці умови не суперечать положенням ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому відсутні підстави вважати ці умови нікчемними та такими, що порушують права позивача за зустрічним позовом.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача за зустрічним позовом, що сплачені ОСОБА_1 кошти в розмірі 275 244,92 грн. були списані на сумнівні платежі (РКО, СМС-інформування, страхові пакети), які не передбачені договором та перевищують узгоджену ставку 24 %.
Встановивши, що між сторонами передбачено та погоджено сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди, в тому числі плати за списання процентів за користування кредитом готівкові операції, плата за смс-інформування, платіж за страховий пакет від фінансових ризиків, та при цьому обумовлено сплату комісійної винагороди за діючими тарифами банку, суд першої інстанції не послався на будь-які конкретні положення договору та не звернув уваги, що із наведеного переліку умовами угоди, які закріплені сторонами в акцепті на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та оферті цієї угоди, сторонами погоджено лише списання щомісячної оплати страхового платежу.
Таким чином викладені у рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи.
За даних обставин, оскільки з наявної в матеріалах справи виписки з рахунку вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 в розмірі 276 082,94 грн. утворилася в тому числі внаслідок списання банком плати за розрахунково-касове обслуговування основної картки (щомісячно, від суми заборгованості на кінець РЦ), а також списання плати за користування послугою смс-інформування, однак стягнення цих платежів взагалі не було передбачено умовами укладеної з ПАТ «Альфа-Банк» угоди від 27 липня 2017 року, а тому є безпідставним, відтак стягнення заборгованості в заявленому банком розмірі не відповідає вимогам ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції.
Також суд дійшов висновку про відповідність умов договору положенням п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», не врахувавши, що частина перша статті 8 Закону не містить пунктів.
Крім того, апеляційний суд враховує та погоджується з доводами апеляційної скарги, що відповідно до картки руху документів у ЄСІТС, заява банку про розгляд справи без його участі датована 21 серпня 2025 року та зареєстрована 24 серпня 2025 року, тобто після ухвалення рішення 20 серпня 2025 року, отже, зазначаючи у рішенні про надходження такої заяви, суд першої інстанції використав докази, яких на момент ухвалення рішення не існувало в матеріалах справи.
Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові є передчасними та помилковими, судове рішення ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, таке рішення не може вважатись законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
У постанові від 12 лютого 2025 року в справі № 679/1103/23 (провадження № 61-92св24) Верховний Суд зауважив, що пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
У свою чергу позичальник наділений правом заперечувати як укладення кредитного договору, так і факт отримання коштів. Проте, у разі твердження про повне чи часткове виконання зобов'язання, позичальник повинен підтвердити це належними доказами, які свідчать про своєчасне повернення суми кредиту та сплату нарахованих відсотків.
У справі, що переглядається, надання ПАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 є доведеним і останнім не заперечується.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд виходить із того, що пред'явлена до стягнення позивачем за первісним позовом АТ «Сенс Банк» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором в розмірі 276 082,94 грн. відображена у розрахунку заборгованості у складі заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, утворилася в тому числі внаслідок списання банком плати за розрахунково-касове обслуговування основної картки (щомісячно, від суми заборгованості на кінець РЦ), а також списання плати за користування послугою смс-інформування в загальному розмірі 211 692,11 грн., що не передбачено умовами укладеної з ПАТ «Альфа-Банк» угоди від 27 липня 2017 року, тому є безпідставним та порушує вимоги ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а заборгованість підлягає відповідному зменшенню.
Разом із тим, доводи ОСОБА_1 про безпідставне списання плати за договором страхування є необґрунтованими, оскільки стягнення такої плати передбачено умовами договору, а саме п. 7 оферти, акцептованої банком, згідно якого підписанням цієї оферти ОСОБА_1 пропонував банку у випадку акцептування банком цієї оферти щомісячно в останній день розрахункового періоду в порядку договірного списання у відповідності до положень ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» здійснювати договірне списання сум грошових коштів з рахунку № НОМЕР_2 в розмірах, необхідних для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами договору страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток № 248 630697442 111 від 27 липня 2017 року в розмірі 0,1 % від розміру встановленої кредитної лінії.
Також з виписки з рахунку не вбачається, що оплата страхових платежів стягувалась банком в період утворення заборгованості.
Крім того, є необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами вимоги ОСОБА_1 про здійснення перерахунку заборгованості в розмірі 97 908,96 грн., нарахованих банком після 28 лютого 2022 року, які ОСОБА_1 вважав безпідставними, посилаючись на відсутність у нього кредитної картки, вилученої банкоматом 05 лютого 2022 року під час зняття готівки, та відсутність операцій по картці після зазначеної дати.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.92.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію.
Враховуючи наведене, оскільки безпідставно нараховані та списані банком плата за розрахунково-касове обслуговування основної картки (щомісячно, від суми заборгованості на кінець РЦ), а також плата за користування послугою смс-інформування за період з 31 липня 2017 року по 22 січня 2023 року становить в цілому 211 692,11 грн., а сума заборгованості, пред'явлена банком до стягнення, становить 276 082,94 грн., апеляційний суд не вбачає наявності підстав для здійснення перерахунку заборгованості, про що ОСОБА_1 просив у зустрічному позові, та з цих підстав приходить до висновку про відмову в позові ОСОБА_1 як недоведеному та необґрунтованому.
Враховуючи обставини даної справи, ефективним захистом прав споживача ОСОБА_1 , який забезпечуватиме поновлення порушеного права, в даному випадку буде зменшення суми заборгованості 276 082,94 грн., яку просив стягнути в первісному позові АТ «Сенс Банк», на суму безпідставно нарахованої заборгованості 211 692,11 грн., що становитиме 64 390,83 грн., частково задовольнивши вимоги первісного позову АТ «Сенс Банк».
Таким чином, за наслідками апеляційного перегляду первісний позов залишається задоволеним на 23 % (стягнуто 64 390,83 грн. із заявлених до стягнення 276 082,94 грн.).
За подання позовної заяви позивачем сплачено 4141,24 грн., часткове задоволення позову на 23 % пропорційно відповідає 952,49 грн., які підлягають стягненню з відповідача відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 4969,48 грн., часткова відмова в задоволенні первісного позову на 77 % пропорційно відповідає 3 826,50 грн., які підлягають стягненню з позивача.
Шляхом взаємного зарахування з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 2 874,01 грн. судового збору (3 826,50 - 952,49).
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (м. Київ вул. Велика Васильківська 100 код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором № 630697422 у розмірі 64 390,83 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 874,01 грн.
В решті позову Акціонерного товариства «Сенс Банк», а також у зустрічному позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 29 січня 2026 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.