30 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, шляхом проведення відеоконферецзв'язку між Київським апеляційним судом та робочим місцем прокурора, кримінальне провадження № 12023111030004844 стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Біла Церква Київської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2024 року,
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та їй призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та витрат, _________________________________________________________________
Справа №11-кп/824/2478/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9
Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України Доповідач ОСОБА_1
пов'язаних із залученням експерта.
Суд визнав доведеним, що ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 02 години ОСОБА_7 разом з ОСОБА_10 перебували за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
У вказаний час та у зазначеному місці між ними стався конфлікт, в ході якого у ОСОБА_7 виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді настання смерті ОСОБА_10 , ОСОБА_7 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , взявши у руку кухонний ніж, нанесла ним один удар в область грудної клітини ОСОБА_10 , чим спричинила останньому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини справа, з ушкодженням печінки та крововтратою, від якого ОСОБА_10 помер на місці події.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , вважаючи вирок суду незаконним та необґрунтованим через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, просить вирок суду змінити, змінивши правову кваліфікацію діяння ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, та призначити їй покарання в межах санкції цієї статті.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що кваліфікація діянь ОСОБА_7 , згідно ст. 115 ККУ, є неправильною та не доведеною в ході судового розгляду, оскільки ч. 1 ст. 115 ККУ зазначає, що вбивство - це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині - умисне протиправне діяння. При цьому до складу даного злочину також входить така складова як мотив та мета (це складова суб'єктивної сторони злочину). Разом з тим, під час досудового слідства та судового розгляду стороною обвинувачення не було встановлено мотиву в умисному вбивстві ОСОБА_7 . ОСОБА_10 , у неї не виникало (не було) умислу на навмисне вбивство ОСОБА_10 , оскільки вони проживали сім'єю 8 років, у них була спільна дитина, ні ревнощів, ні якоїсь матеріальної складової в умисному вбивстві ОСОБА_11 . Після смерті ОСОБА_12 не залишається ніякої спадщини. Мета нанесення ножового удару ОСОБА_10 ОСОБА_7 полягала лише в тому, щоб він перестав бити та наносити удари ОСОБА_13 , що було встановлено під час слідчого експерименту та згідно показань самої ОСОБА_7 .
Вказує й на те, що висновок суду про навмисне вбивство спростовується також і висновком експерта №457 від 25.11.2023 про причини смерті ОСОБА_10 , згідно якого, смерть настала на протязі 30-60 хвилин з моменту отримання ушкодження, та локалізація і характер ушкоджень дають можливість вважати, що ОСОБА_10 міг здійснювати активні рухи після отримання ушкодження. Вказане також підтверджується показаннями ОСОБА_7 , що після нанесення удару ножем і закінчення сварки та агресивних дій з боку ОСОБА_10 , останній став мити посуд, а вона пішла в кімнату спати після її побиття. Отже, дана обставина підтверджує нанесення ушкодження ОСОБА_10 , а не умисел в його вбивстві ОСОБА_7 , оскільки він після цього був живий та міг рухатися, не усвідомлював тяжкість нанесеного йому поранення, що відповідно спростовує кваліфікацію злочину згідно ст. 115 ККУ.
Крім того, зазначає, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_7 після пробудження ІНФОРМАЦІЯ_7 також думала, що ОСОБА_10 живий, що підтверджується показаннями останньої та матеріалами слідчого експерименту, оскільки, коли вона вийшла з кімнати і пішла на кухню, то в кінці коридору біля кухні побачила сидячого в туалеті на унітазі ОСОБА_10 , та спитала у нього чого він там сидить, тобто, вона вважала, що він живий, тому ніякого умислу з її сторони про навмисне вбивство не має.
Також щодо спростування умислу у навмисному вбивстві ОСОБА_10 обвинуваченою, звертає увагу на те, що, згідно висновку експерта від 25.10.2023 №СЕ-19/111/-23/57295-Д про проведення дактилоскопічної експертизи, на ножі, яким було завдано смертельне поранення ОСОБА_10 , виявлено сліди середнього пальця правої руки та вказівного пальця правої руки ОСОБА_7 , проте, обвинувачена являється лівшою, тому даний висновок може свідчити про те, що ОСОБА_7 взялася за ніж не з прямим умислом на вбивство ОСОБА_10 та нанесення цілеспрямованого смертельного удару, а лише в цілях оборони, та можливого завдання удару в цілях самооборони. Однак даний довід сторони захисту був повністю проігнорований судом у вироку.
Щодо посилання судом першої інстанції на обтяжуючу обставину - вчинення злочину обвинуваченою у сильному стані сп'яніння, то показання свідків по справі, у тому числі ОСОБА_14 , основані лише на їх суб'єктивному твердженні про стан сп'яніння ОСОБА_7 , дана обставина повинна підтверджуватися доказами, а згідно показу ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 станом на 18.15 год. у крові ОСОБА_7 виявлено нуль проміле алкоголю, і це орієнтовно після 14 год. після події, що спростовує сильний стан сп'яніння обвинуваченої. Між тим, рівень вмісту алкоголю у крові ОСОБА_10 не був взятий (встановлений) експертом, але, як встановлено судовим розглядом та згідно показань свідка ОСОБА_14 , ОСОБА_11 більше випив алкоголю і був більше п'яний по відношенню до ОСОБА_7 .
Отже, вважає, що суд першої інстанції дав неправильну правову оцінку діям обвинуваченої, оскільки не врахував, що вона перебувала у стані необхідної оборони, тому її дії повинні кваліфікуватися як необхідна оборона (перевищення меж необхідної оборони).
Окрім цього, звертає увагу на те, що суд першої інстанції в ході судового розгляду суттєво порушив норми кримінального процесуального права, а саме ст. 412 КПК України, оскільки за матеріалами даного кримінального провадження потерпілим визнано ОСОБА_16 , але він є неналежним потерпілим у даному кримінальному провадженні, оскільки, як встановлено з матеріалів досудового розслідування, є лише знайомим як убитому ОСОБА_10 , так і обвинуваченій ОСОБА_7 , тобто не є ні близьким родичем, ні членом сім'ї у тлумаченні КПК України, відповідно, він не міг бути потерпілим у даній справі.
Також зазначає, що потерпілий ОСОБА_16 ні разу не був присутній у судовому засіданні по розгляду даного кримінального провадження, суд першої інстанції навіть не перевірив особу даного потерпілого, та не з'ясував чи є у нього відводи складу суду та прокурору, що знову ж таки свідчить про грубе порушення процесуального закону судом першої інстанції.
Вказує й на те, що під час досудового слідства і судового розгляду ОСОБА_7 співпрацювала зі слідством, виконувала покладені на неї обов'язки згідно встановленого запобіжного заходу, показувала належну процесуальну поведінку, визнавала свою вину у смерті ОСОБА_10 , але не у навмисному вбивстві, а в перевищенні меж необхідної оборони, та шкодує про це. При цьому, обвинувачена має на вихованні трьох неповнолітніх доньок, характеризується позитивно, що є пом'якшуючою обставиною, згідно ст. 66 ККУ, при призначенні покарання, але суд першої інстанції не врахував цього.
За таких обставин, вважає, що суд апеляційної інстанції має змінити кваліфікацію діяння обвинуваченої з ч. 1 ст. 115 ККУ на ст. 118 ККУ, та призначити нове покарання в межах санкції цієї статті.
Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.
Будучи повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, потерпілий ОСОБА_16 до суду апеляційної інстанції не з'явився, про поважність причин своєї неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду не надсилав, а тому апеляційний суд, враховуючи, що його неявка не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, а також заперечення прокурора проти її задоволення, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Перевіряючи законність та обґрунтованість вироку суду в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів вважає, що, всупереч тверджень апелянта, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 в умисному вбивстві ОСОБА_10 , що відповідає юридичній кваліфікації діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, які оцінені судом першої інстанції відповідно до положень ст. 94 КПК України.
При цьому повно та всебічно у судовому засіданні були перевірені доводи сторони захисту щодо наявності в діях обвинуваченої ОСОБА_7 перевищення меж необхідної оборони.
Однак, ці доводи судом першої інстанції обґрунтовано визнані такими, що не відповідають дійсності, оскільки спростовуються об'єктивними доказами у провадженні, які змістовно наведені у вироку та яким суд першої інстанції дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність достатньою для взаємозв'язку.
Так, на наявність в діях ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме - її винуватість в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_10 (умисному вбивстві), вказують, зокрема, такі докази:
- показання свідка ОСОБА_17 , надані в суді першої інстанції, згідно яких ОСОБА_7 останніх сім років проживала із ОСОБА_10 та виховували трьох дітей. ОСОБА_7 і ОСОБА_10 сварилися рідко, бійок взагалі не чула, синців на ОСОБА_7 не бачила. ОСОБА_7 любить випити пива. Все літо вона сиділа на лавці під під'їздом, пила пиво, поки діти гуляли на майданчику. ОСОБА_10 постійно просив ОСОБА_7 не вживати алкогольні напої. ОСОБА_10 був хазяйновитим, тримав порядок вдома. В одну із ночей жовтня 2023 року вона знаходилась в квартирі за місцем проживання та відпочивала. Близько 02 години прокинулась від гучного звуку, який лунав із квартири ОСОБА_7 . Вказаний звук був схожий на звук падіння меблів, можливо якоїсь полиці. Він, як їй здалось, виник у житловій кімнаті квартири. Потім вона почула як ОСОБА_10 декілька разів сказав: «Карина, зачем ты это делаеш?». Інших звуків не чула, а тому лягла відпочивати. Через деякий час, вона прокинулась від другого звуку, який пролунав із квартири ОСОБА_7 . Їй здалось, що цей звук виник біля туалету чи ванної кімнати та був глухим, схожим на падіння мішка. Інших звуків більше не чула. В їхньому будинку погана шумоізоляція, а тому вона чує все, що гучно відбувається в сусідніх квартирах;
- показання свідка ОСОБА_18 , яка, будучи допитаною в суді першої інстанції, пояснила, що вона товаришувала з ОСОБА_7 близько 4 років. Стали спілкувались ближче після початку війни. Алкоголь вживали по святах, могли попити пива. ОСОБА_7 і ОСОБА_10 проживали близько восьми років. Жили нормально. ОСОБА_10 був добрим, спокійним, працьовитим, безкорисним, завжди допомагав, любив чистоту. ОСОБА_7 періодами була нормальною. Моментами нічого не робила, була агресивною, інколи випивала лишнє, коли була в стані сп'яніння в неї могла зникнути пам'ять. ОСОБА_10 пив менше, ніж ОСОБА_7 . Вона була агресивнішою за нього та ініціатором конфліктів. ОСОБА_10 кричав на ОСОБА_7 з приводу того, щоб вона не зловживала алкогольними напоями. За весь час їх дружби одного разу бачила на обличчі у ОСОБА_7 синець, який з її слів виник від удару ОСОБА_10 . В травні чи червні 2021 року до неї із чоловіком прийшли в гості ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , щоб попити пива. Під час відпочинку вона із чоловіком - ОСОБА_19 почали сваритись, на що ОСОБА_7 вирішила її захистити, а тому взяла ножа та вдарила вістрям ОСОБА_20 у праву руку. Чоловік пожалів ОСОБА_7 , а тому поліції повідомив неправдиві відомості про спричинення йому тілесних ушкоджень невідомими особами. Також сусіди в дворі їй повідомили, що незадовго до вбивства ОСОБА_10 , приблизно за два тижні, ОСОБА_7 нанесла ножем порізи по правій руці ОСОБА_10 08 жовтня 2023 року близько 15 години вона з чоловіком зустрілись біля свого будинку з ОСОБА_7 та ОСОБА_10 і пили пиво. ОСОБА_7 пила сидр. Через дві години вони пішли до неї в квартиру, де сиділи на кухні, за столом, вживали алкоголь та закусували. Спочатку вони випили пляшку горілки об'ємом 0,7 л. ОСОБА_7 пила так як і всі, порівну. Потім всі пили джин, але скільки його випила ОСОБА_7 сказати не може. Приблизно о 00 год. 30 хв. між ОСОБА_7 та її чоловіком стався конфлікт, а тому чоловік попросив ОСОБА_10 та ОСОБА_7 піти. ОСОБА_7 була в стані сп'яніння між середнім та сильним, але не падала. Ушкоджень на ній та на ОСОБА_10 не було. Близько 10 год. 30 хв. до неї із телефону ОСОБА_10 зателефонувала ОСОБА_7 та просила вийти до під'їзду. Вийшовши, вона побачила ОСОБА_7 , у якої на обличчі були синці. ОСОБА_7 повідомила, що коли вони з ОСОБА_10 повертались від неї додому, то посварились. Звідки в неї синці не пам'ятає. Повідомила, що у квартирі на унітазі труп ОСОБА_10 , що з ним трапилось не знає. ОСОБА_7 попросила її забрати дітей, після чого вони розійшлись. Діти прийшли хвилин через 5. Через декілька хвилин подзвонила ОСОБА_7 і попросила, щоб її старша донька повернулась додому забрати пакет, який просила поставити в кладовці. В пакеті були одяг та кросівки. Близько 11 знову подзвонила ОСОБА_7 та спитала, кого їй викликати швидку чи поліцію. Потім, через хвилин 10 приїхала поліція. Речі, які зберігалися в кладовці, вона добровільно видала працівникам поліції.
Крім цього, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, підтверджується іншими зібраними по справі доказами, а саме даними, що містяться у:
- витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань з якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_6 до ЄРДР внесені відомості про кримінальне провадження №12023111030004844 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, у зв'язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 до Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від ОСОБА_7 про те, що в цей день, близько 11:30 год. в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , виявлений труп ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з тілесними ушкодженнями у вигляді проникної різаної рани в грудній клітині (т. 1 а.п. 59-60);
- електронному рапорті від 09 жовтня 2023 року помічника чергового Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_21 , згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_6 на лінію «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_7 про те, що вона виявила чоловіка ОСОБА_10 без ознак життя, тіло знаходиться в туалеті, а також, що між нею та чоловіком була бійка (т. 1 а.п. 61);
- звукозаписі розмови оператора відділу служби «102» із ОСОБА_7 , де зафіксовано, як ОСОБА_7 повідомила про те, що ночувала в подруги, а коли повернулась додому виявила в туалеті чоловіка, який сидить на унітазі та не рухається, а також, що вночі була бійка на вулиці із невідомими хлопцями (т. 1 а.п. 135-136);
- протоколі огляду місця події від 09 жовтня 2023 року, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_6, у присутності двох понятих, за участю спеціаліста ОСОБА_22 та інших осіб: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , проведений огляд місця події - приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в ході проведення якого в туалетній кімнаті виявлений труп ОСОБА_10 з наявним колото-різаним ушкодженням, плями речовини бурого кольору. В коридорі на підлозі виявлені краплі речовини бурого кольору. У ванній кімнаті виявлений кухонний ніж та рушник із слідами речовини бурого кольору. Також в квартирі виявлене простирадло та кофта зі слідами речовини бурого кольору. Під час огляду виявлені та вилучені: у кімнаті № 1: змив бурої речовини з холодильника, мобільний телефон марки «ZTE»; у кімнаті № 3: змив бурої речовини з підлоги, змив бурої речовини з подовжувача, частина простирадла з бурою речовиною; у ванній кімнаті: ніж з бурою речовиною, змив бурої речовини зі стінки ванної, сліди папілярних ліній, рушник з речовиною бурого кольору; у вбиральні: змив бурої речовини з підлоги, змив бурої речовини з панелі, змив бурої речовини зі стіни; у кімнаті № 6: жилетка синього кольору, біла кофта-худі; у коридорі: кросівки сірого кольору, ключі та мобільний телефон «iPhone 13 ProMax», сліди речовини бурого кольору. Зауважень до проведеного огляду в учасників не було (т. 1 а.п. 62-96);
- протоколі огляду від 09 жовтня 2023 року, згідно якого цього дня в присутності двох понятих проведено огляд приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого в належній ОСОБА_25 комірці, яка знаходиться на другому поверсі сходинкової зони в під'їзді № 9 будинку АДРЕСА_3 , виявлений поліетиленовий пакет з написом АТБ, в якому знаходяться кросівки та спортивний костюм із слідами речовини бурого кольору. Виявлені під час огляду речі вилучено та поміщено до поліетиленового пакету. Зауважень до проведеного огляду в учасників не було (т. 1 а.п. 100-106);
- протоколі огляду місцевості від 09 жовтня 2023 року, згідно якого цього дня в присутності двох понятих проведено огляд сходового майданчику восьмого під'їзду по АДРЕСА_3 , де на сходинковому майданчику дев'ятого поверху біля квартири АДРЕСА_4 знаходилась пральна машина, в якій виявлений вологий рушник із слідами речовини бурого кольору. На сходах, сходинкових майданчиках із 8 по 1 поверх та в ліфті слідів крові не виявлено. Також оглянуто сміттєві баки, які знаходяться на відстані приблизно 50 метрів від дитячого майданчика біля вказаного будинку. Під час огляду одного із баків вилучений пакет білого кольору з написом «Маршалок», в якому міститься полотенце білого кольору та губка біло-морквяного кольору із слідами речовини бурого кольору, схожою на кров. Виявлені під час огляду речі вилучено та поміщено до поліетиленового пакету. Зауважень до проведеного огляду в учасників не було (т. 1 а.п. 107-110);
- протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 09 жовтня 2023 року, згідно якого ОСОБА_7 затримана у присутності захисника ОСОБА_26 та двох понятих за адресою: АДРЕСА_2 . Також проведено обшук ОСОБА_7 , за результатами якого виявлені та вилучені: футболка чорного кольору з принтом у вигляді квітів, лосини сірого кольору зі слідами рідини бурого кольору, шкарпетки зі слідами рідини бурого кольору, резинові капці, білого кольору зі слідами рідини бурого кольору, спортивний светр рожевого кольору, зі слідами рідини бурого кольору. Зауважень до проведеного обшуку та затримання в учасників не було (т. 1 а.п. 128-131);
- висновку судово-медичного експерта № 457 від 25 листопада 2023 року, відповідно до якого - за результатами судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 знайдені наступні тілесні ушкодження: проникаюча колото-різана рана грудної клітини справа, від якої йде рановий канал спереду назад, трохи справа наліво та трохи зверху вниз, проходить крізь підшкірно-жирову клітковину, пересікає 4 ребро справа поблизу груднини, проникає в праву плевральну порожнину звідки пошкоджуючи діафрагму трохи справа проникає в черевну порожнину, а потім пошкоджуючи верхньо-передню поверхню правої долі печінки проникає в неї і спіло закінчується; - крововиливи в місцях ушкоджень; в правій плевральній порожнині до 2000 кубічних сантиметрів темно-червоних згортків крові та до 300 мл рідкої крові; в черевній порожнині до 700 мл рідкої крові та близько 100 кубічних сантиметрів темно-червоних згустків крові; малокров'я внутрішніх органів. Смерть ОСОБА_10 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини справа з ушкодженням печінки та крововтратою. Знайдені під час судово-медичної експертизи трупа ушкодження заподіяні гострим предметом, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Комплекс реактивних змін в крововиливі дають змогу вважати, що смерть потерпілого настала на протязі 30-60 хвилин з моменту отримання ушкодження. Локалізація та характер ушкоджень, дають можливість вважати, що ОСОБА_10 міг здійснювати активні рухи після отримання тілесних ушкоджень (т. 1 а.п. 97-99);
- висновку судово-медичного експерта № 303 від 12 жовтня 2023 року, відповідно до якого: за результатами судово-медичної експертизи ОСОБА_7 знайдені такі тілесні ушкодження: набряк м'яких тканин лівої половини обличчя на фоні якого синець та садно; крововиливи на верхній та нижній губі; рани на нижній губі. Описані ушкодження заподіяні тупими предметами можливо в ніч з 8 на 9 жовтня 2023 року та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Локалізація та характер ушкоджень дають змогу вважати, що мало бути не менш ніж дві-три точки прикладання сили (т. 1 а.п. 133-134);
- протоколі огляду від 16 жовтня 2023 року, згідно якого були оглянуті речі, вилучені в ОСОБА_7 під час затримання, а саме: шкарпетки з слідами речовини бурого кольору; лосини, у нижній задній частині правої штанини яких є плями речовини бурого кольору, капці з плямами речовини бурого кольору (т. 1 а.п. 137-144);
- протоколі огляду від 16 жовтня 2023 року, згідно якого предметом огляду були речі, які були вилучені у ході огляду місця події ІНФОРМАЦІЯ_6, а саме: рушник білого кольору з плямами речовини бурого кольору у вигляді бризок та крапель нечіткої форми (т. 1 а.п. 145-147);
- протоколі огляду від 16 жовтня 2023 року, згідно якого були оглянуті речі, які були вилучені у ході огляду під'їзду ІНФОРМАЦІЯ_6, а саме: рушник білого кольору з плямами речовини бурого кольору у вигляді бризок (т. 1 а.п. 148-149);
- протоколі огляду від 16 жовтня 2023 року, згідно якого предметом огляду були речі, які були вилучені у ході огляду сміттєвого баку, а саме: губка та рушник. На губці є сліди речовини бурого кольору, які розташовані на площині шорсткої частини губки. На рушнику з візерунком на обох сторонах є плями речовини бурого кольору в хаотичному порядку (т. 1 а.п. 150-152);
- протоколах огляду від 16 жовтня 2023 року, згідно якого були оглянуті речі, які були вилучені в ході огляду комірки ОСОБА_27 , а саме: кросівки ОСОБА_7 , на яких в хаотичному порядку, як на верхній, так і на підошовній частині, є сліди речовини бурого кольору; спортивний костюм фіолетового кольору ОСОБА_7 , на якому по всій площині кофти та штанів наявні плями речовини бурого кольору (т. 1 а.п. 153-157, 158-160);
- протоколі огляду від 16 жовтня 2023 року, в ході якого були оглянуті речі, які були вилучені у ході огляду місця події, а саме: ніж із дерев'яною рукояткою. На лезі виявлені плями речовини бурого кольору, з яких зроблений змив. На руків'ї виявлені та вилучені сліди папілярних ліній (т. 1 а.п. 161-165);
- протоколі оглядувід 16 жовтня 2023 року, під час якого були оглянуті речі, вилучені в ході огляду місця події, а саме: мобільний телефон «ZTE Blade», в якому у вкладці нещодавніх телефонних дзвінків за ІНФОРМАЦІЯ_6 виявлені чотири вихідних дзвінка до абонента під назвою « ОСОБА_28 », які здійснювалися о 10:30 год., тривалістю 38 секунд; о 11:26 год., тривалістю 3 хвилини 7 секунд; о 11:30 год., тривалістю 24 секунди; о 11:34 год., тривалістю 41 секунда (т. 1 а.п. 166-176);
- протоколі огляду від 16 жовтня 2023 року, згідно якого предметом огляду були речі, які були вилучені в ході огляду місця події, а саме: мобільний телефон «Iphone 13 Pro Max», в якому виявлена наявність вихідних дзвінків від ІНФОРМАЦІЯ_6, які здійснені о 10:36 год. до абонента « ОСОБА_28 », тривалістю 5 секунд; о 11:35 год. на лінію «102», тривалістю 3 хв.; а також вхідного дзвінка о 11:44 год. від абонента « ОСОБА_28 », тривалістю 2 хв. (т. 1 а.п. 177-185);
- висновку судово-медичного експерта-криміналіста № 251-мк від 30 листопада 2023 року, відповідно до якого: за результатами судово-медичної експертизи клаптя шкіри трупа ОСОБА_10 виявлене одне наскрізне колото-різане ушкодження, яке виникло від дії одностороннє-гострого колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа під кутом до поверхні шкіри, що мав обух «П»-подібного перетину з найбільшою товщиною слідоутворюючої частини близько 0,15 см та лезо. Найбільша ширина слідоутворюючої частини клинка ранячого знаряддя на рівні занурення в ушкодженні була 1,9 см (без урахування направлення ліній Лангера та можливого скорочення розмірів клаптя шкіри під дією спиртово-оцтового розчину). Індивідуальні ознаки травмуючого предмету при дослідженні ушкодження на клапті шкіри не виявлені. Виникнення виявленого ушкодження від дії наданого на дослідження клинка ножа, під кутом до поверхні шкіри, не виключається (т. 1 а.п. 186-188);
- висновку судового експерта № СЕ-19/111-23/56872-БД від 26 грудня 2023 року, відповідно до якого - за результатами молекулярно-генетичного дослідження зразка крові потерпілого ОСОБА_10 , змиву речовини бурого кольору з ножа, встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові потерпілого ОСОБА_10 та генетичні ознаки (ДНК-профіль) слідів крові виявлених у змиві з ножа. Вони збігаються між собою (т. 1 а.п. 193-202);
- висновку судового експерта № СЕ-19/111-23/56854-БД від 04 січня 2024 року, згідно якого: за результатами молекулярно-генетичного дослідження кофти та штанів зі слідами речовини бурого кольору, взуття зі слідами речовини бурого кольору, встановлено, що на наданих на дослідження об'єктах зі слідами речовини бурого кольору, а саме: кофті (об'єкти № 1, 2, 3) та штанах (об'єкти № 4, 5, 6) виявлено кров людини. Встановлені генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові, виявлених на кофті (об'єкти № 1, 3) та штанах зі слідами бурого кольору (об'єкти № 4, 5, 6). На наданому на дослідження взутті зі слідами речовини бурого кольору (об'єкти № 7, 8, 9, 10) виявлено кров людини. Встановлені генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові, виявлених на взутті зі слідами речовини бурого кольору (об'єкти № 7, 8, 9, 10). Генетичні ознаки слідів крові, виявлених на кофті (об'єкт № 1), штанах (об'єкти № 4, 5, 6) та взутті зі слідами речовини бурого кольору (об'єкти № 7, 9, 10) збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_10 (об'єкт № 1.2 згідно висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_29 від 26 грудня 2023 року № СЕ-19/111-23/56872-БД). Генетичні ознаки слідів крові, виявлених на кофті (об'єкт № 3) та взутті зі слідами речовини бурого кольору (об'єкт № 8) збігаються між собою є змішаними, містять генетичні ознаки зразка крові потерпілого ОСОБА_10 та особи жіночої генетичної статі (т. 1 а.п. 222-233);
- листі Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 04 січня 2024 року № 19/111/10/518, згідно якого Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України встановлений збіг за обласним обліком генетичних ознак людини, а саме: під час перевірки змішаних генетичних ознак слідів крові, виявлених на кофті та взутті зі слідами речовини бурого кольору (об'єкти № 3, 8 у висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 04 січня 2024 року № CE-19/111-23/56854-БД) встановлено, що вони містять генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваної ОСОБА_7 (об'єкт № 1 у висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 26 грудня 2023 року № СЕ-19/111-23/59934-БД) (т. 2 а.п. 7);
- висновку судового експерта № СЕ-19/111-23/57295-Д від 25 грудня 2023 року, відповідно до якого - за результатами дактилоскопічного дослідження папілярних узорів, дактилоскопічної картки ОСОБА_7 встановлено, що зняті з ножа, який вилучений ІНФОРМАЦІЯ_6 під час огляду місця події, сліди пальців рук (руки) з найбільшими розмірами 12х14 мм, 15х13 мм, придатні для ідентифікації за ними особи (осіб). Слід пальця руки з найбільшими розмірами 12х14 мм залишений середнім пальцем правої руки, слід пальця руки з найбільшими розмірами 15х13 мм залишений вказівним пальцем правої руки ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 238-246);
- висновку судового експерта № СЕ-19/111-23/59934-БД від 26 грудня 2023 року, згідно якого - за результатами молекулярно-генетичного дослідження зразку букального епітелію підозрюваної ОСОБА_7 встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 247-250, т. 2 а.п. 1-3);
- висновку судового експерта № СЕ-19/111-23/56867-БД від 26 лютого 2024 року, відповідно до якого: за результатами молекулярно-генетичного дослідження рушника зі слідами речовини бурого кольору виявлена кров людини. Встановлені її генетичні ознаки не збігаються із генетичними ознаками ОСОБА_10 (т. 2 а.п. 10-18);
- висновку судового експерта № СЕ-19/111-23/56869-БД від 13 березня 2024 року, згідно якого - за результатами молекулярно-генетичного дослідження рушників та мочалки, на дослідженому рушнику (вилучений із пральної машини поряд із квартирою місця події), умовно позначеному як "№ 1" (об'єкти № 1, 2, 3, 4, 5, 13, 14, 15, 16, 17) виявлена кров людини. Встановлені генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові, виявлених на рушнику, умовно позначеному як "№ 1"» (об'єкти № 15, 16, 17). На дослідженому рушнику (вилучений в сміттєвому контейнері), умовно позначений як "№ 2" (об'єкти № 6, 7, 8) та мочалці (об'єкти № 9, 10, 11, 12) виявлена кров людини. Генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові, виявлених на рушнику, умовно позначеному як "№ 1" (об'єкти № 15, 16, 17), збігаються між собою, належать особі чоловічої генетичної статі та збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові потерпілого ОСОБА_10 (об'єкт № 1.2 у висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 26 грудня 2023 року № CE-19/111-23/56872-БД). Оскільки генетичні ознаки слідів крові, виявлених на рушнику, умовно позначеному як "№ 2"» (об'єкти № 6, 7,8) та мочалці (об'єкти № 9, 10, 11, 12) не були встановлені, порівняльне дослідження даних об'єктів зі зразком крові потерпілого ОСОБА_10 не проводилось (т. 2 а.п. 21-32);
- висновку судового експерта № СЕ-19/111-23/57306-БД від 12 березня 2024 року, відповідно до якого - за результатами молекулярно-генетичного дослідження простирадла зі слідами речовини бурого кольору (об'єкти № 1,2,3,4,5) виявлена кров людини, встановити її генетичні ознаки неможливо (т. 2 а.п. 35-40);
- висновку судового експерта № СЕ-19/111-23/57308-БД від 13 березня 2024 року, відповідно до якого: за результатами молекулярно-генетичного дослідження футболки, лосин, шкарпеток, резинових капців, светра встановлено, що на наданих на дослідження лосинах зі слідами речовини бурого кольору (об'єкти № 8,14) виявлена кров людини, встановлено її генетичні ознаки. Генетичні ознаки слідів крові виявлених на лосинах (об'єкт № 8) збігаються із генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_10 . Генетичні ознаки слідів крові виявлених на лосинах (об'єкт № 14) належать особі жіночої генетичної статі та не збігаються із генетичними ознаками ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 43-52);
- висновку судово-психіатричних експертів № 488 від 18 жовтня 2023 року, згідно якого - за результатами судово-психіатричної експертизи ОСОБА_7 , вона під час скоєння інкримінованих їй дій на психічне захворювання не страждала, в тому числі не перебувала в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності. ОСОБА_7 під час скоєння інкримінованих їй дій могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. У ОСОБА_7 під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання не виявлено. ОСОБА_7 в даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 не потребує. Клінічних ознак наркотичної та алкогольної залежності у ОСОБА_7 під час проведеного обстеження не виявлено. ОСОБА_7 може приймати участь у слідчих діях та постати перед судом. ОСОБА_7 під час скоєння інкримінованих їй дій в стані фізіологічного афекту та у будь-якому іншому вираженому емоційному стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на її свідомість та діяльність, не перебувала (т. 1 а.п. 189-191);
- протоколі проведення слідчого експерименту від 30 листопада 2023 року, котрий за участю захисника ОСОБА_8 був проведений з ОСОБА_7 поблизу будинку АДРЕСА_2 із застосуванням відеозапису, під час якого ОСОБА_7 відтворила обставини конфлікту із ОСОБА_10 , які вона пам'ятала. Зазначила та продемонструвала, як вона із ОСОБА_10 повернулись до місця проживання. Сварились. Він наніс їй ляпас в ліву сторону обличчя, від якого вона впала на ліжко. Після цього вона встала та вони продовжували сваритись. Далі ОСОБА_10 пішов в коридор, а вона за ним. Що було далі не пам'ятає. Вказує, що потім із ОСОБА_10 опинились на кухні, вона його штовхнула, а він її вдарив, від чого вона впала на підлогу на правий бік. ОСОБА_10 наніс їй два удари кулаком в обличчя. Після цього вона встала та продовжила сваритись із ОСОБА_10 , який стояв дивився на неї та один раз ударив. Далі вказала, що пішла спати в кімнату, а ОСОБА_10 пішов у ванну. В подальшу вказала, що зранку прокинулась, виявила ОСОБА_10 мертвим на унітазі. На її фіолетовому костюмі були сліди крові. Продемонструвала як у коридорі витирала мочалкою кров, а потім полотенцем. Зазначені мочалку та рушник поклала в пакет, які в подальшому діти викинули в сміття. Свій фіолетовий костюм та кросівки склала в пакет, який в подальшому дочка ОСОБА_30 , на її прохання, занесла до ОСОБА_27 . Зауважень до проведеної слідчої дії в учасників не було (т. 2 а.п. 74-77);
- висновку судово-психіатричного експерта № 637 від 20 грудня 2023 року, відповідно до якого: за результатами судово-психіатричної експертизи слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 , остання має наступні індивідуально-психологічні особливості: увага активна протягом всієї процедури допиту, емоційний фон рівний, настрій не пригнічений, зорового контакту не уникає, відповіді дає широкі, змістовні, наявна цілеспрямованість до співпраці зі всіма учасниками слідчого експерименту. Комунікативна діяльність ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту за її участі із застосуванням відеозапису, характеризується психологічною конгруентністю, тобто є такою, що свідчить про відсутність у неї на той період внутрішньо суперечливих моделей (схем мислення) власної поведінки стосовно пояснень нею особливостей обставин подій, про які вона повідомляє. Вказані особливості є психологічною підставою, що дозволяє визнати її поведінку як самостійну. Ознак психологічного впливу (чи тиску) з боку вербального (мовного) та невербального (інтонаційного, жестово-знакового) на комунікативний процес, який би здійснювався на ОСОБА_7 з боку жодного з учасників слідчої дії не визначено. Побудова слідчого експерименту давала їй можливість відповідати у вільному темпі і довільній формі та самостійно переміщатися у просторі під час реконструкції своїх дій. Ознак фантазування під час слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 не спостерігається (т. 2 а.п. 78-79).
З огляду на наведені докази суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки сукупність зібраних доказів поза розумним сумнівом вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 02 години за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 стався конфлікт, в ході якого у ОСОБА_7 виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді настання смерті ОСОБА_10 , ОСОБА_7 взяла кухонний ніж та нанесла ним один удар в область грудної клітини ОСОБА_10 , чим спричинила останньому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини справа, з ушкодженням печінки та крововтратою, від якого ОСОБА_10 помер на місці події.
Cуд дослідив надані йому докази з точки зору належності і допустимості, а сукупність доказів - достатності та взаємозв'язку, та прийшов до висновку, що всі докази зібрані у процесуальний спосіб, належними особами та мають відомості, які безпосередньо стосуються обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, з чим погоджується і колегія суддів.
При цьому стороною захисту не оспорюється факт спричинення ОСОБА_7 тілесного ушкодження ОСОБА_10 шляхом завдання одного удару ножем.
Водночас, стороною захисту стверджується, що ці дії ОСОБА_7 було вчинено в умовах необхідної оборони.
Між тим, незважаючи на часткове визнання обвинуваченою своєї вини, колегія суддів вважає, що доводи сторони захисту про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до статей 3, 27 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
За положеннями ч.ч. 1-3 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Тож, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
Під тяжкою шкодою при перевищенні меж необхідної оборони слід розуміти смерть особи або заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження. Невідповідність тяжкої шкоди, заподіяної тому, хто посягає, небезпечності посягання або обстановці захисту слід визнавати явною тоді, коли це з урахуванням обставин справи є очевидним для кожної людини, а отже і для того, хто обороняється.
За нормативним визначенням умисне вбивство з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв'язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
На відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК України, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК України, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
У даному випадку сукупність зібраних та досліджених судом доказів дає підстави вважати, що ОСОБА_7 , завдаючи ОСОБА_10 удару ножем в область грудної клітини, де знаходяться життєво важливі органи, та спричинивши таким чином ОСОБА_10 проникаючу колото-різану рану грудної клітини з пошкодженням верхньо-передньої поверхні правої долі печінки, об'єктивно усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачала, що внаслідок цього буде заподіяно шкоду здоров'ю потерпілого. Наведене дає підстави стверджувати, що ОСОБА_7 діяла з прямим умислом на заподіяння смерті ОСОБА_10 , тому має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно.
Також з показань обвинуваченої, наданих, як в судовому засіданні суду першої інстанції, так і при відтворенні обстановки та обставин події під час слідчого експерименту, слідує, що між нею та ОСОБА_10 відбувався конфлікт, який перетворився у сварку, а потім у бійку, оскільки ОСОБА_10 їй казав, щоб вона не лізла в справи сім'ї ОСОБА_31 . Даний конфлікт та сварка розпочалися в кімнаті їх квартири, продовжувався в коридорі та на кухні. При цьому за відтвореними нею частково подіями на слідчому експерименті слідує, що ОСОБА_10 в процесі сварки переміщувався, і після того, як дав їй ляпаса в ліву сторону обличчя, від якого вона впала на ліжко, пішов в коридор, а вона за ним, потім вони опинились на кухні, де вона ОСОБА_10 штовхнула, а він її вдарив, від чого вона впала на підлогу на правий бік. ОСОБА_10 наніс їй два удари кулаком в обличчя. Після цього вона встала та продовжила сваритись із ОСОБА_10 , який стояв дивився на неї та один раз ударив. Далі вказала, що пішла спати в кімнату, а ОСОБА_10 пішов у ванну.
З вищенаведеного слідує, що ОСОБА_7 вперто та наполегливо прагнула конфлікту, продовження сварки, переслідуючи ОСОБА_10 при його переміщеннях, коли він ніяких дій щодо неї не вчиняв та фактично намагався його завершити, а також провокуючи його на бійку, що вказує на те, що рішення про застосування ножа вона приймала під впливом факторів, які не зумовлювали вжиття заходів для свого захисту, а після словесної сварки, яка переросла в бійку між ними, і саме фактор помсти під час конфлікту із застосуванням ножа, з нанесенням ударів в тіло людини, з метою заподіяння смерті, були спонукальними та визначальними (домінуючими) у виборі поведінки, до якої ОСОБА_7 фактично вдалася.
При цьому заслуговує на увагу і поведінка обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення, яка, знаючи, що завдала ОСОБА_10 удару ножем в грудну клітину, пішла спати. Тобто обвинувачена не вчинила жодних дій, щоб відвернути настання наслідків у виді смерті потерпілого, хоча, враховуючи характер і локалізацію нанесеного тілесного ушкодження, могла і повинна була їх передбачити. Натомість після настання смерті ОСОБА_10 вона не викликала відразу поліцію, а вчинила ряд дій для приховання слідів злочину, зокрема вимила підлогу, позбулася всіх речей, на яких були сліди крові, повідомила на лінію «102» неправдиві відомості, що вона ночувала у подруги, а повернувшись додому, виявила тіло ОСОБА_10 , а також, що в ночі була бійка з невідомими хлопцями.
Дані обставини, в сукупності з наведеними вище доказами, дають підстави вважати про наявність у ОСОБА_7 умислу на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 .
Тому, враховуючи таку поведінку обвинуваченої ОСОБА_7 , спосіб заподіяння тілесних ушкоджень і знаряддя злочину, а також кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, завданих ОСОБА_10 , суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про те, що ОСОБА_7 мала умисел саме на позбавлення життя потерпілого, тобто про вчинення ОСОБА_7 умисного вбивства та правильно кваліфікував її дії за ч. 1 ст. 115 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Також вище наведеним спростовується і твердження захисника, що обвинувачена співпрацювала зі слідством, оскільки факт заподіяння ОСОБА_10 тілесного ушкодження ножем вона підтвердила лише після того, як зрозуміла невідворотність наслідків, при цьому свою вину визнала частково, посилаючись на перевищення меж необхідної оборони.
Будь-які докази, які б свідчили, що з боку потерпілого були прояви суспільно-небезпечного посягання стосовно обвинуваченої, у зв'язку з чим вона могла перебувати у стані необхідної оборони, в матеріалах кримінального провадження відсутні. Про це вказують і показання обвинуваченої, з яких вбачається, що явної загрози її життю зі сторони ОСОБА_10 не було. Наведене підтверджується і висновком судово-медичного експерта № 303 від 12 жовтня 2023 року, відповідно до якого - за результатом судово-медичної експертизи ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, на переконання колегії суддів, в обстановці, що склалася, в ОСОБА_7 не існувало обґрунтованих побоювань за свою безпеку, оскільки це об'єктивно не підтверджено, як і не підтверджено того, що обвинувачена вимушена була заподіяти ОСОБА_10 тяжку шкоду для негайного відвернення чи припинення посягання з його боку з метою захисту охоронюваних законом своїх прав та інтересів від суспільно-небезпечного посягання з боку ОСОБА_10 .
Наведене дає підстави стверджувати, що дії ОСОБА_7 за своїми ознаками, не становлять необхідної оборони, а вказують на наявність умислу на заподіяння смерті ОСОБА_32 .
В цьому аспекті колегія суддів вважає за необхідне вказати й про те, що сторона захисту в апеляційній скарзі, стверджуючи про відсутність у ОСОБА_7 умислу на вбивство ОСОБА_10 , в той же час ставить питання про перекваліфікацію її дій на ст. 118 КК України, що передбачає відповідальність саме за умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, що з суб'єктивної сторони характеризується прямим або непрямим умислом, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання або хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, є обґрунтованими.
Твердження захисника, що ОСОБА_7 , будучи лівшею завдала ОСОБА_10 удару правою рукою, жодним чином не суперечать дослідженим доказам та не спростовують висновків суду щодо наявності у обвинуваченої умислу на заподіяння смерті ОСОБА_10 .
Ті обставини, що смерть потерпілого настала через 30-60 хв. з моменту отримання ушкоджень, також не спростовують висновків суду щодо наявності у ОСОБА_7 умислу на заподіяння смерті ОСОБА_10 , оскільки, згідно висновку судово-медичного експерта № 457 від 25 листопада 2023 року, знайдені при судово-медичній експертизі трупа ушкодження заподіяні гострим предметом, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв'язку із настанням смерті. Локалізація та характер ушкоджень дають можливість вважати, що ОСОБА_10 міг здійснювати активні рухи після отриманих тілесних ушкоджень.
Крім того, з наведеного слідує, що у разі надання ОСОБА_10 своєчасної медичної допомоги його можна було б врятувати.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді провадження в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення, наведені у вироку докази зібрані у відповідності до вимог КПК України, обґрунтовано визнані належними і допустимими та такими, що доводять винуватість ОСОБА_7 в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_10 , та вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України, внаслідок чого вимоги апеляційної скарги сторони захисту про перекваліфікацію дій останньої на ст. 118 КК України не можуть бути задоволені, через відсутність для цього законних підстав.
Що стосується тверджень сторони захисту про неналежність потерпілого у провадженні, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Частиною 6 цієї ж статті встановлено, що у разі, коли внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи, положення частин 1-3 ст. 55 КПК України поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї, яка подала відповідну заяву, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька з таких осіб.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України, близькими родичами та членами сім'ї визнаються чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Частинами 2, 3 ст. 55 КПК України встановлено, що права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
З наведеного слідує, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути будь-яка фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано матеріальну чи моральну шкоду, наявність чи відсутність родинних зав'язків на ці обставини не впливають.
Особа, визнана потерпілою в кримінальному провадженні, відповідно до приписів КПК України набуває такого процесуального статусу протягом всього кримінального провадження і кримінальний процесуальний закон не містить підстав та порядку позбавлення такого процесуального статусу під час судового розгляду чи перегляду оскарженого вироку.
А відтак, твердження захисника, що ОСОБА_16 є неналежним потерпілим та про порушення судом першої інстанції в ході судового розгляду вимог ст. 412 КПК України внаслідок наявності такого потерпілого, є безпідставними.
Що стосується участі потерпілого під час розгляду кримінального провадження у суді, то, відповідно до ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.
Таким чином, участь потерпілого, який повідомлений належним чином, під час судового провадження є необов'язковою.
З матеріалів провадження вбачається, що потерпілий ОСОБА_16 належним чином повідомлявся судом про дату, час і місце, призначених у справі судових засідань (т. 1 а.п. 26, 53, 115), та у судовому засіданні 12.06.2024 року прокурор подав клопотання потерпілого ОСОБА_16 , в якому він просив розглядати справу без його участі (т. 2 а.п. 73), жоден з учасників провадження не мав заперечень щодо проведення судового розгляду без потерпілого.
А відтак, доводи апелянта про грубе порушення процесуального закону судом першої інстанції через відсутність у судовому засіданні по розгляду даного кримінального провадженняпотерпілого ОСОБА_16 є надуманими.
Інші доводи апеляційної скарги не вказують на допущення судом першої інстанції істотних порушень вимог КПК України, а тому не є підставою для скасування ухваленого судом рішення.
Призначене покарання ОСОБА_7 відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, і є необхідним та достатнім для її виправлення, перевиховання і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Так, призначаючи ОСОБА_7 вид і міру покарання, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, яке є особливо тяжким злочином; конкретні обставини його вчинення, зокрема той факт, що вбивство потерпілого сталося під час обопільної сварки, у ході якої останній застосовував до обвинуваченої силу, а також поведінку обвинуваченої, яка після завдання удару медичну допомогу потерпілому не надала, допомогти не намагалася; позицію потерпілого, що він претензій до ОСОБА_7 не має; дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, не перебуває на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра, має трьох малолітніх дітей: ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за місцем проживання характеризується посередньо.
Належним чином при цьому враховано судом і обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності, та обставини, що його обтяжують - вчинення кримінального правопорушення, щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах; вчинення злочину з використанням умов воєнного стану; вчинення кримінального правопорушення, особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, на противагу твердженням апелянта, суд першої інстанції правомірно визнав та врахував обтяжуючою покарання ОСОБА_7 обставиною - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки сама обвинувачена не заперечує той факт, що вживала алкогольні напої, зазначивши, що випила дві пляшки сидру, 100 грамів горілки та взяла участь в розпиванні літрової пляшки джину, і після цього, події пам'ятає фрагментами.
Ці показання обвинуваченої повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_18 , яка повідомила, що ОСОБА_7 пила спочатку сидр, потім горілку - 0,7 літра на чотирьох та джин.
У кримінальному провадженні стан алкогольного сп'яніння може бути встановлений не лише шляхом проведення експертизи чи відповідного огляду, а вказаний висновок може бути зроблений шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків (така позиція викладена у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі №571/1436/15-к).
Тому кількість випитого, фрагментарність пам'яті ОСОБА_7 , вочевидь підтверджують той факт, що під час вчинення злочину вона перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Ступінь стану сп'яніння ОСОБА_7 на наявність такої обтяжуючої її покарання обставини жодним чином не впливає.
Аналогічним чином вищевказане стосується і тих тверджень апелянта, що рівень вмісту алкоголю у крові ОСОБА_10 не був взятий (встановлений) експертом, хоча, згідно показань свідка ОСОБА_14 , ОСОБА_11 більше випив алкоголю і був більше п'яний по відношенню до ОСОБА_7 , а до того ж, і жодних доводів про вплив цієї обставини на доведеність чи недоведеність встановлених судом фактичних обставин в апеляційній скарзі захисника не наведено.
Отже, на переконання колегії суддів, зазначену обставину, суд першої інстанції обґрунтовано визнав такою, що обтяжує покарання ОСОБА_7 , а у апеляційній скарзі захисника переконливі доводи на спростування висновків суду в цій частині відсутні.
З урахуванням вищенаведеного та з огляду на тяжкість наслідків, які настали в результаті вчиненого злочину, а також поведінки потерпілого, який під час конфлікту з обвинуваченою, також застосовував до неї фізичне насильство, що підтверджується як її показаннями, так і висновком судово-медичного експерта, відповідно до якого у обвинуваченої були виявлені тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах, наближених до мінімальних, передбачених санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, тобто строком на дев'ять років, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та для запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень.
При цьому судом взято до уваги і ті дані про особу винної, зокрема, її характеристика, де за місцем проживання вона характеризується посередньо, а не позитивно, та наявність в неї на вихованні трьох неповнолітніх доньок, на які є посилання в апеляційній скарзі захисника, і призначено покарання у виді позбавлення волі фактично на майже мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 1 ст. 115 КК України.
Що стосується посилань захисника щодо необхідності врахування при призначенні покарання того, що ОСОБА_7 співпрацювала зі слідством, виконувала покладені на неї обов'язки згідно встановленого запобіжного заходу, показувала належну процесуальну поведінку, визнавала свою вину у смерті ОСОБА_10 , але не у навмисному вбивстві, а в перевищенні меж необхідної оборони, та шкодує про це, то мотиви неврахування цього наведені вище, і відповідно підстав вважати, що вона щиро кається у вчиненому та для пом'якшення призначеного їй судом за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, покарання у виді 9 років позбавлення волі, не має.
Отже, визнаючи призначене ОСОБА_7 покарання за своїм видом та розміром справедливим і таким, що відповідає тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та її особі, і є необхідним для її виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та в повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, колегія суддів не вбачає підстав і для зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, як про те під час апеляційного розгляду було заявлено клопотання стороною захисту.
За викладеним вище, не маючи інших приводів та підстав для скасування чи зміни вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2024 року, визнаючи його законним та обґрунтованим, колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою в той же строк з часу отримання її копії.
Судді:
____________________ ____________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3