1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/8451/22 1-кп/335/164/2026
28 січня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022082060000734 від 11 липня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львів, громадянина України, із вищою освітою, РНОКПП НОМЕР_1 , розлученого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України,
За обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що, він, будучи службовою особою, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Львівський центр науково-технічних та незалежних експертно-криміналістичних досліджень», ЄДРПОУ 38142501, який зареєстрований за адресою: Львівська область, вул. Шевченка, буд. 386/50, за супровідним листом № 1752/22-ц/778/1510/17 від 22.05.2017 отримав на виконання ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 17.05.2017 про призначення додаткової фізико-хімічної експертизи в цивільній справі № 0805/4947/2012 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування суми боргу.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про судову експертизу» атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.
Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про судову експертизу» судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.
Згідно відповіді Міністерства юстиції України № 65328/82086-11-22/6.3 від 08.08.2022, ОСОБА_4 на підставі рішення експертно-кваліфікаційної комісії Служби безпеки України, отримав свідоцтво експерта № 042 від 19.10.2000 який надавав останньому дозвіл на проведення технічної експертизи документів за спеціальністю дослідження реквізитів документів, дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів термін якого сплинув 28.04.2015. Крім того, ТОВ Львівський центр науково-технічних та незалежних експертно-криміналістичних досліджень» не є суб'єктом судово-експертної діяльності.
У невстановлений досудовим розслідуванням період часу, але не пізніше липня 2017 року, ОСОБА_4 , користуючись своїм службовим становищем, як директор ТОВ Львівський центр науково-технічних та незалежних експертно-криміналістичних досліджень», діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, в порушення ст.ст. 7, 9, 10 ЗУ «Про судову експертизу», достовірно знаючи про те, що відповідно до державного Реєстру атестованих судових експертів, термін дії свідоцтва експерта № 042 сплинув 28.04.2015, склав висновок технічної експертизи документів № 1 від 12.07.2017, в який вніс відомості про те, що проведення експертизи доручено директору ТОВ Львівський центр науково-технічних та незалежних експертно-криміналістичних досліджень» ОСОБА_4 , з вищою хімічною освітою, спеціальністю підготовкою експерта з правом проведення технічної експертизи документів за спеціальністю дослідження реквізитів документів і засобів виготовлення документів, свідоцтво № 042 від 19.10.2000, видане експертно-кваліфікаційною комісією Служби безпеки України та стажем роботи з 1997 року. В подальшому ОСОБА_4 підписав вказаний висновок технічної експертизи документів № 1 від 12.07.2017 як судовий експерт, тим самим склав завідомо неправдивий офіційний документ.
10.01.2018 вищевказаний висновок експерта було надано до колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області, за адрсеою: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 162.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.366 КК України, як службове підроблення, шляхом складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25.05.2023 задоволено подання голови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, постановлено звернутися до Касаційного кримінального суду Верховного Суду з подання про вирішення питання про направлення матеріалів кримінального провадження № 12022082060000734 відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України - з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів (а.с. 83-84).
Ухвалою Верховного суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 08.06.2023, подання голови Запорізького апеляційного суду про направлення матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082060000734 від 11.07.2022 щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів - залишено без задоволення (а.с. 90-92). Матеріали кримінального провадження надіслано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, які надійшли до суду 12.06.2023 (а.с. 96).
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м Запоріжжя від 12.07.2023 зупинено судове провадження у зв'язку з призовом обвинуваченого для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, до звільнення ОСОБА_4 з військової служби (а.с. 108-109).
Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 24.11.2025 у зв'язку із звільненням обвинуваченого із військової служби поновлено кримінальне (судове) провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та призначене підготовче судове засідання (а.с. 122).
29.12.2025 від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 надійшло до суду письмове клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, яке мотивоване тим, що у відповідності до п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули: три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років. Враховуючи те, що датою вчинення кримінального правопорушення, з огляду на складений ОСОБА_4 висновок експерта є 12.07.2017, а також те, що обвинувачений впродовж 2017-2025 у розшуку не перебував, від слідства та суду не ухилявся, нових кримінальних проступків чи злочинів не вчинив, кримінальні провадження з підстав визначених КПК відносно нього не закривались, просив звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_4 заявлене клопотання свого захисника підтримав, при цьому він дав свою згоду на закриття кримінального провадження щодо нього з цих підстав, які не є реабілітуючими.
Прокурор ОСОБА_3 проти задоволення клопотання захисника про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності не заперечував.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали судової справи, вважає, що клопотання захисника підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули: три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Згідно з положеннями статті 12 КК України (в редакції Закону від 22.11.2018 року №2617-VIII), кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.366 КК України, відноситься до кримінального проступку.
На час розгляду клопотання судом не встановлено та сторонами провадження не надано інформації про ухилення обвинуваченого від слідства, вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а так само і відомостей про переривання чи зупинення строків, згідно ч.2 ст.49 КК України.
Крім цього, судом з'ясовано, що ОСОБА_4 розуміє підстави та наслідки закриття провадження у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності, безумовної можливості продовження судового розгляду провадження з його вирішенням по суті, і останній не заперечував проти закриття провадження з відповідних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
Суд дійшов висновку, що обвинувачений, розуміючи зміст процесуальних дій, що відбувались під час судового засідання, маючи безумовне та гарантоване законодавством право на судовий розгляд провадження та перевірку судом обґрунтованості обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, таким правом не скористався та не заперечував проти закриття провадження за нереабілітуючих підстав.
Додатково, слід зазначити, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст.49 КК України, є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності, є обов'язковим.
Передбачений ст.49 КК України інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.
Відповідно до положень ст.63 Конституції України та ст.18 КПК України, жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
Виходячи із цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Саме таку позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 26 березня 2020 року (судова справа №730/67/16).
Отже визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Натомість, такою умовою є згода обвинуваченого.
Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 566/554/16-к, від 26 березня 2020 року у справі № 288/685/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 192/3301/16-к, у справі № 552/5595/18 провадження № 51-5289км19.
В ході розгляду клопотання судом було встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий, під час перебігу строків давності нових злочинів не вчиняв, будь-яких інших підстав для перерви чи зупинення перебігу строку давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 згідно зі ст. 49 КК України судом не встановлено.
В матеріалах справи відсутні будь які відомості, які вказували б на ухилення обвинуваченим від досудового розслідування або суду.
Порушення строків давності судом не встановлено.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, умисні дії, які виразилися в складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, які відбулися у невстановлений досудовим розслідуванням період часу, але не пізніше липня 2017 року.
Отже, подія кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , мала місце у липні 2017 року, тобто на даний час минуло більше 3 років, що є підставою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Враховуючи викладене та беручи до уваги ту обставину, що з моменту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України минуло більше трьох років, підстав для зупинення чи переривання перебігу давності судом не встановлено, заперечень проти звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття щодо нього кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності не надходило, суд дійшов висновку про можливість звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Отже клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження підлягає задоволенню.
Запобіжний захід не обирався. Арешт на майно не накладався. Цивільний позов не заявлявся.
Згідно з ч.1 ст.126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Відповідно до висновку Великої палати Верховного суду, викладеного у постанові від 17.06.2020 року у справі №598/1781/17, кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком.
Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо.
Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п.13 ч.1 ст.368, ч.4 ст.374 КПК України). Оскільки ст.126 КПК визначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду, ВП ВС прийшов до висновку, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.
Окрім того, закриття кримінального провадження на нереабілітуючих підставах і застосування м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє від сплати процесуальних витрат, зокрема, пов'язаних із проведенням експертиз. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №449/1689/19.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на провадження судової почеркознавчої експертизи (за експертною спеціальністю «Дослідження почерку і підписів» № СЕ-19/108-22/7655-ПЧ від 27.07.2022) на загальну суму 3 755 грн 60 коп.
Питання про долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 284, 285 - 288, 314, 395 КПК України, ст.ст. 12, 49 КК України, суд
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченою частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України на підставі пункту 2 частини 1 статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності.
Кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022082060000734 від 11.07.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Речові докази у справі:
- документи (договір оренди землі від 04.03.2008; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку; звіт про реалізацію продукції сільського господарства за 2019 рік; звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік; перелік підприємств, що ввійшли до складу господарського об'єднання, та/або відокремлених підрозділів роботодавця, які приєднані до матеріалів кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- видатковий касовий ордер 3 від 13.04.2018; договір оренди землі від 13.11.2007, які приєднані до матеріалів кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- документи (запит директора ТОВ «Львівський центр науково-технічних та незалежних експертно-криміналістичних досліджень» адресований судді Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_8 на № 1752/22-ц/778/1510/17 від 25.07.2017; відповідь на запит № 22-ц/778/1510/17 від 25.07.2017 затверджений суддею Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_8 , які приєднані до матеріалів кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави документально підтверджені витрати на провадження судової почеркознавчої експертизи (за експертною спеціальністю «Дослідження почерку і підписів» № СЕ-19/108-22/7655-ПЧ від 27.07.2022) на загальну суму 3 755 (три тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн 60 коп.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1