вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"27" січня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1092/24
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
позивача Вараської міської ради
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
до відповідача 2 Комунального некомерційного підприємства Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня"
про визнання недійсними акту приймання-передачі, додаткової угоди та стягнення 77 786,85 грн.
Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.
Представники:
від прокуратури - Мельничук Л.О.
від позивача - не з'явився
від відповідача 1 - Мельник О.П. (у режимі ВКЗ)
від відповідача 2 - не з'явився
Суть спору.
На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради до ТОВ "РОЕК" і Комунального некомерційного підприємства Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" (далі - КНП "Вараська багатопрофільна лікарня") про:
- визнати недійсним акту приймання-передавання за жовтень 2021 року №480031322/10/1 за договором постачання електричної енергії №18045-ВЦ/38 від 01.11.2021;
- визнання недійсною Додаткову угоду №2/50 від 30.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії №18045-ВЦ/38 від 01.11.2021;
- стягнення з ТОВ "РОЕК" 77 786,85 грн - розміру переплати, що відбулась у зв'язку з неправомірним збільшенням ціни на електричну енергію у жовтні-листопаді 2021 року.
Стислий виклад позиції прокуратури, позивача та заперечень відповідача.
Стислий виклад правової позиції прокуратури, викладеної у позовній заяві, відповіді на відзив.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна додаткова угода укладена з порушенням вимог п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%.
Перевищення 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору, суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, у якій зроблено висновок про те, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
Всупереч даним вимогам, укладення додаткової угоди №2/50 від 30.11.2021 призвело до збільшення вартості електроенергії на 11,6%.
Крім того, у жовтні 2021 року ТОВ "РОЕК", без укладення додаткової угоди, було застосовано середньозважений тариф 4,55203 грн/кВт*год без ПДВ, що відображено у акті приймання-передавання за жовтень 2021 року №480031322/10/1, який є значно вищим за той, що передбачався умовами договору Договору на постачання електричної енергії №18045-ВЦ/38 від 01.11.2021 (3,77636 грн/кВт*год)
Оскільки, на переконання прокуратури, Додаткову угоду №2/50 від 30.11.2021 і акт приймання-передавання за жовтень 2021 року №480031322/10/1 слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному Договорі на постачання електричної енергії №18045-ВЦ/38 від 01.11.2021 (за жовтень 2021 року) і в Додатковій угоді №1/49 від 29.11.2021 (за листопад 2021 року). Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію мала місце переплата коштів у розмірі 77 786,85 грн, які мають бути стягнуті з ТОВ "РОЕК" на користь позивача на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримані.
Крім того, як зазначає прокурор, ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Разом з тим, у позовній заяві прокурором проаналізовано підстави внесення змін до Договору, шляхом підписання спірної додаткової угоди, та встановлено, що остання укладена без відповідного коливання ціни на ринку.
Щодо представництва інтересів Вараської міської ради, прокурор зазначає, що укладення спірної додаткової угоди і акту приймання-передавання за жовтень 2021 року №480031322/10/1 до Договору, всупереч вимогам чинного законодавства, порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).
Таким чином, лікарня будучи замовником товару (електричної енергії) при здійсненні процедури закупівлі зобов'язана ефективно та раціонально використовувати дані кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.
Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, тому існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.
Стислий виклад правової позиції ТОВ "РОЕК", викладеної у відзиві, запереченях на відповідь на відзив.
У відзиві на позовну заяву ТОВ "РОЕК" заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.
Свою правову позицію пов'язує з тим, що ціна за одиницю товару, яка вказана в кожній з додаткових угод не перевищує 10% та не призводить до збільшення суми визначеної в договорі про закупівлю, що повністю відповідає положенням п.2, ч.5, ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, законодавчо встановленого обмеження щодо кількості змін ціни за одиницю товару в межах 10% не встановлено.
Тобто, на переконання ТОВ "РОЕК", під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у разі коливання ціни такого товару на ринку; якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю).
У спірних правовідносинах, предметом закупівлі є електрична енергія, і зміни, які вносилися до договору спірними додатковими угодами, за рахунок зменшення обсягу закупівлі товару не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, в редакції додаткових угод.
При цьому, жодною зі спірних додаткових угод ціну за одиницю товару не було збільшено понад 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, що підтверджуються наведеними фактами та документальними доказами поданими у відзиві на позовну заяву.
Оскільки позовні вимоги, що є предметом розгляду в межах даного спору, фактично зводяться до зобов'язання ТОВ "РОЕК" повернути на користь позивача 77 786,85 грн, що є складовою частиною ціни договору та вартості поставленого товару, задоволення даного позову призведе до зміни такої істотної умови договору, як ціна, після його повного виконання, що суперечить приписам ч.3 ст. 632 ЦК України, згідно якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Також, зазначає, що підписання Актів прийому-передачі за жовтень-листопад 2021 року обома сторонами без зауважень нівелює твердження прокуратури про наявність недопоставленого, проте оплаченого, обсягу електричної енергії за спірними Договорами.
Крім того, вважає, що звернення прокурора до суду у даній справі в інтересах держави в особі Костопільської міської ради є безпідставним, оскільки законодавство у сфері публічних закупівель чітко визначає Держаудитслужбу як орган державної влади, уповноважений здійснювати контроль за дотриманням процедури закупівлі, від укладання відповідного договору і до його повного виконання.
Вказаному органу - Держаудитслужбі - надані повноваження здійснювати моніторинг державних закупівель і реагувати на виявлені порушення, у тому числі, пред'являти підконтрольним установам обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень та звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених порушень.
В той же час наявність корпоративних відносин між Вараською міською радою та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними, а тому у даній справі Вараська міська рада не є належним позивачем. Тобто в Прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі Вараської міської ради. Відтак, звернення Прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі Вараської міської ради є безпідставним, а заявлені позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Процесуальні дії у справі
29.11.2024 позовна заява Керівника Вараської окружної прокуратури надійшла до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою від 02.12.2024 позовну заяву залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків - подання доказів сплати судового збору в сумі 7 267,20 грн.
04.12.2024 прокуратурою подано доказ сплати судового збору - платіжну інструкцію №2619 від 29.11.2024.
Ухвалою від 04.12.2024 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.01.2025.
06.01.2025 від ТОВ "РОЕК" надійшов відзив на позов.
06.01.2025 від Вараської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами без участі її представника.
Ухвалою від 08.01.2025 підготовче засідання відкладено на 21.01.2025.
09.01.2025 від органу прокуратури надійшла відповідь на відзив.
16.01.2025 від ТОВ "РОЕК" надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 21.01.2025 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 05.03.2025.
03.03.2025 від ТОВ "РОЕК" надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
05.03.2025 від Вараської окружної прокуратури надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 05.03.2025 клопотання ТОВ "РОЕК" задоволено частково, зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
24.12.2025 від Вараської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у даній справі, у зв'язку із закінченням перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюдненням повного тексту постанови від 21.11.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвалою від 29.12.2025 провадження у справі поновлено, призначено її розгляд на 27.01.2026.
Ухвалою від 20.01.2026 представнику ТОВ "РОЕК" надано можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 27.01.2026 представник прокуратури наголошував на ґрунтовності позову, просила суд позов задоволити в повному обсязі.
У свою чергу представник відповідача позов не визнав.
Судом досліджені докази по справі.
Представники прокуратури і відповідача виступили у судових дебатах.
У засіданні проголошено скорочене рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
КНП Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" проведено закупівлю UA-2021-09-22-005293-c за предметом: "Електрична енергія" та очікуваною вартістю 1 030 000 грн.
За результатами проведення закупівлі переможцем визначено ТОВ "РОЕК", з яким в подальшому укладено Договір на постачання електричної енергії №18045-ВЦ/38 від 01.11.2021 (далі - Договір).
Так, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п. 2.1 Договору).
Згідно з п.3.1. Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору. Відповідно до Додатку 1 датою початку постачання електричної енергії є 01.10.2021.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору.
Відповідно до п.5.2 Договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного суб'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
Після прийняття Споживачем комерційної пропозицій Постачальника внесення змін до них можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до п.13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після з його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, зокрема крім випадку: збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.uа - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за відповдний розрахунковий період, які оприлюднюються ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" згідно законодавства або інші документом органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.
Істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором.
Згідно Додатку №3 до Договору, ціна Договору склала 1 010 300,00 грн. Кількість електроенергії, яка повинна була бути поставлена - 222 943,7 кВт*год.
Згідно Додатку №2 до Договору, ціна за одинцю товару (кВт*год) становить 3,77636 грн без ПДВ.
Однак, в подальшому, на підставі даних з сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", між сторонами укладено 2 додаткові угоди, за наслідками яких ціну за одиницю товару збільшено на 11,6%, а саме:
- додатковою угодою №1/49 від 29.11.2021 визначено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 4,03334 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 05.11.2021 (на підтвердження наявності коливання ТОВ "РОЕК" надало інформацію з ДП "Оператор ринку" щодо ціни на електричну енергію на РДН за 13.10.2021 та 04.11.2021);
- додатковою угодою №2/50 від 30.11.2021 - 4,21668 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 10.11.2021 (на підтвердження наявності коливання ТОВ "РОЕК" надало інформацію з ДП "Оператор ринку" щодо ціни на електричну енергію на РДН за 04.11.2021 та 09.11.2021).
На виконання Договору TOB "РОЕК" поставило 129 257,74 кВт*год електричної енергії на загальну суму 683 034,51 грн, що підтверджується актами приймання-передавання:
- №480031322/10/1 за жовтень 2021 року - 66 026 кВт*год. на суму 360 664,92 грн з ПДВ за середньозваженим тарифом 4,55203 грн/кВт*год без ПДВ (кошти сплачені відповідно до платіжного доручення №478 від 11.11.2021);
- №480031322/11/1 за листопад 2021 року - 63 231,74 кВт*год. на суму 322 369,59 грн з ПДВ за середньозваженим тарифом 4,24852 грн/кВт*год без ПДВ (кошти сплачені відповідно до платіжного доручення №519 від 14.12.2021).
На переконання прокуратури, застосовання жовтні ціну на електроенергію - 4,55203 грн/кВт*год без ПДВ, яка не відповідає ціні, визначеній у комерційній пропозиції, що є Додатком №2 до Договору, суперечить п.2.1, 5.1, 5.2, 5.12 Договору, а отже положенням ст.ст. 629, 632, 712 ЦК України, а тому акт приймання-передавання №480031322/10/1 за жовтень 2021 року слід визнати недійсним. Також, укладаючи додаткову угоду №2/50 від 30.11.2021 до Договору та збільшуючи ціну товару на 11,6% від передбаченої правочином, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ця угоди підлягає визнанню недійсною в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з ТОВ "РОЕК" на користь позивача.
Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 ч.1 ст. 13-11 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у 3333справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).
У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;
- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов'язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Вараську міську раду.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Водночас згідно з ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Відповідно до п.5.1-5.3 Статуту КНП ВМР "Вараська багатопрофільна лікарня" (нова редакція), що затверджений рішенням Вараської міської ради №1178 від 22.12.2021 майно, яке знаходиться на балансі Підприємства, перебуває у комунальній власності Вараської міської територіальної громади і закріплюється за Підприємством на праві господарського відання. Майно Підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передбачені його Засновником, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства. Підприємство не має відчужувати або іншим способом розпоряджатись закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів без попередньої згоди Засновника.
Підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно третім особам (юридичним чи фізичним особам) крім випадків, прямо передбачених законодавством.
Пунктом 5.5.2 Статуту встановлено, що джерелами формування майна та коштів Підприємства зокрема є кошти місцевого та державного бюджетів (бюджетні кошти).
Окрім цього, п.7.1 Статуту встановлено, що контроль діяльності підприємства здійснює виконавчий комітет Вараської міської ради, який виконує функцію органу управління господарською діяльністю в межах та обсягах, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Засновником та власником КНП ВМР "Вараська багатопрофільна лікарня" відповідно до п.1.2 Статуту є Вараська міська рада.
Таким чином, Вараська міська рада, як засновник здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади і закріплене за підприємством на праві господарського відання.
Крім того, згідно плану закупівлі, джерелом її фінансування є місцевий бюджет.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №90 5/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов'язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.
Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №904/123/32, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (пп.5.50, 5.51) та від 21.12.2022 по справі №904/8332/21 (пункт 33).
Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.
Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.
Як доводить орган прокуратури, за час дії спірного договору ТОВ "РОЕК" поставлено значно меншу кількість товару, що могло створити перешкоди в реалізації міської ради покладених на неї завдань та функцій, що не відповідає державному інтересу.
За таких обставин керівник Вараської окружної прокуратури правомірно визначив Вараську міську раду позивачем у цій справі.
В той же час, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено окружною прокуратурою, мав право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.
Вараською окружною прокуратурою, відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Вараської міської ради відповідний лист №52-2460вих-24 від 22.11.2024, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні актів приймання-передачі та додатковової угоди до Договору постачання електричної енергії.
Згідно відповіді міської ради від 27.11.2024 №1520-2216-3110-37-05-24 претензійно-позовна робота Вараською міською радою щодо зазначеного питання не проводилась та до 31.12.2024 проводитись не буде. Відтак, окружною прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.
Відтак, окружною прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.
Спростовуючи дане твердження TOB "РОЕК" слід зауважити, що питання моніторингу процедури закупівлі врегульовано ст. 8 Закону "Про публічні закупівлі". Так, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державі політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи можуть проводити моніторинг процедури закупів протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
Вараській окружній прокуратурі про викладені у позовній заяві порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, які допущені під час підписання додаткових угод до Договору №18045-ВЦ/38 від 01.11.2021, стало відомо після фактичного виконання сторонами умов договору.
Отже, у зв'язку з закінченням строку дії договору на момент виявлені порушення, підстави для проведення органами Держаудислужби моніторингу закупівлі UA-2021-09-22-005293-c за предметом: "Електрична енергія" були відсутні.
Варто зауважити, що Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державної фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження використання активів. У випадках, коли вказаний орган не здійснює фінансовий контроль та, як наслідок, не виявив порушення законодавства, то право на звернення до суду із позовом у останнього не виникає.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у справі №824/753/16-а висловила наступну правову позицію: "Західний офіс Держаудитслужби не має права на звернення до адміністративного суду з позовом до непідконтрольної установи - Підприємства про стягнення збитків, завданих загальному фонду міського бюджету внаслідок споживання комунальних послуг понад затверджені ліміти, оскільки чинним законодавством такого права у контролюючого органу не передбачено, а відповідач не був підконтрольною установою стосовно позивача при проведенні позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності управління освіти Чернівецької міської ради.
Також слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зроблено правовий висновок про те, що закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.
У даній справі суду слід дослідити наявність підстав для визнання недійсними правочинам, оформленим у формі додаткової угоди №2/50 від 30.11.2021 та акту приймання-передачі №480031322/10/1 за жовтень 2021 року.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/546/21 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Отже, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Пункт 1 ч.2 ст. 11 ЦК України визначає, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ч.ч.1-3 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
У ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як зазначено в ч.1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з ч.4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Разом з тим п.2 ч.5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.
Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як встановлено з матеріалів справи, укладаючи Договір про постачання електричної енергії №18045-ВЦ/38 від 01.11.2021, КНП Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" (Замовник) та ТОВ "РОЕК" (Постачальник) дійшли згоди щодо усіх істотних умов, зокрема визначивши ціну за 1 кВт*год електричної енергії на рівні 3,77636 грн/кВт*год. без ПДВ - закріплено у Додатку №2 до Договору - Комерційна пропозиція.
Проте, в подальшому, між сторонами укладено ряд правочинів, якими підвищено ціну:
- у акті приймання-передавання №480031322/10/1 за жовтень 2021 року -на 20,53%;
- у додатковій угоді №2/50 від 30.11.2021 - на 11,6%.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
У п.54 - п.62 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 (провадження №12-57гс23) викладено правову позицію:
"Із системного тлумачення норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII (зокрема, ч.4, п.2 ч.5 ст. 41) вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку."
Отже, з огляду на висновки, викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, максимальний ліміт збільшеної вартості ціни електроенергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу №9063-ВЦ від 15.01.2021 не міг перевищувати 3,212 грн без ПДВ (2,11+10%) за 1 кВт*год.
Тому, суд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії у акті приймання-передавання №480031322/10/1 за жовтень 2021 року і додатковій угоді №2/50 по відношенню до погодженої у договорі ціни, здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.
Укладення вказаних угод призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору (3,77636 грн без ПДВ):
- у акті приймання-передавання №480031322/10/1 за жовтень 2021 року - на 20,53%: до 4,55203 грн/кВт*год без ПДВ;
- у додатковій угоді №2/50 від 30.11.2021 - на 11,6%: до 4,21668 грн/кВт*год без ПДВ;
Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону.
Також слід наголосити, що підвищення сторонами Договору ціни шляхом неодноразового укладання додаткових угод та "каскадного" підвищення ціни за одиницю товару суперечить меті Закону. Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п. 2 ч. 5 статті 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.
Звертаючись до питання можливості у суду розглядати вимогу щодо визнання недійсним такого документу, як акті приймання-передавання №480031322/10/1 за жовтень 2021 року, суд враховує висновки, викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №916/546/21, де зазначено, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Отже, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.
Надаючи оцінку акту приймання-передачі №480031322/10/1 за жовтень 2021 року, про недійсність якого, у тому числі, заявлено позов у цій справі, суд виснує, що цей акт є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, адже спрямований на підтвердження волевиявлення сторін щодо встановлення відмінної від договірної (більшої на 20,53%) вартості одиниці товару та має юридичні наслідки закупівля за кошти місцевого бюджету КНП "Вараська багатопрофільна лікарня" за завищеним тарифом електроенергії у ТОВ "РОЕК".
Отож суд вважає, що оскарження правочину, оформленого актом, у розумінні положень статті 202 ЦК України, у наведеному випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов'язків згідно з положеннями ст. 16 ЦК України. А отже, такий акт може бути визнаний недійсним, зокрема, на підставі ст. 215 ЦК України.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.06.2019 у справі № 927/352/18.
З огляду на що суд доходить висновку, що акт приймання-передавання №480031322/10/1 за жовтень 2021 року, а також додаткова угода №2/50 від 30.11.2021, укладені відповідачами у ході здійснення господарських правовідносин у межах Договору на постачання електричної енергії №18045-ВЦ/38 від 01.11.2021 підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача коштів у розмірі 77 786,85 грн.
Як встановлено з матеріалів справи, за період дії Договору, ТОВ "РОЕК" поставлено 129 257,74 кВт*год (66 026 кВт*год у жовтні 2021 року і 63231,74 кВт*год у листопаді 2021 року), тоді як КНП "Вараська багатопрофільна лікарні" оплачено 683 034,51 грн (360664,92 - за жовтень 2021 року по тарифу 4,552057 за 1 кВт*год без ПДВ і 322369,59 - за листопад 2021 року по тарифу 4,24852 за 1 кВт*год без ПДВ).
Враховуючи що акт приймання-передавання №480031322/10/1 за жовтень 2021 року і додаткова угода №2/50 від 30.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії №18045-ВЦ/38 від 01.11.2021 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором мали регулюватись по дійсним на момент поставки тарифам.
Так, у жовтні 2021 року тариф на електроенергію встановлено самою угодою на рівні 3,77636 грн за 1 кВт*год і КНП "Вараська багатопрофільна лікарні" за поставлені 66 026 кВт*год повинна була заплатити 299 205,53 грн (66 026*3,77636+20%).
У листопаді 2021 року тариф на електроенергію встановлено додатковою угодою №1/49 від 29.11.2021 на рівні 4,03334 грн/кВт*год без ПДВ за 1 кВт*год і КНП "Вараська багатопрофільна лікарні" за поставлені 63231,74 кВт*год повинна була заплатити 306 042,13 грн (63231,74*4,03334+20%).
Отже, позивачу належало сплатити за отриманий товар 605 247,66 грн, що на 77 786,85 грн менше фактично сплаченого.
Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов'язань фінансового характеру за оспорюваною угодою відповідачем було отримано грошові кошти на загальну суму 77 786,85 грн, які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем (підстава їх набуття відпала), то відповідач зобов'язаний повернути їх позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №918/323/23.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
При цьому згідно ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників справи не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.
Висновки суду.
За результатом розгляду спору суд дійшов висновку, що акт приймання-передавання №480031322/10/1 за жовтень 2021 року і додаткова угода №2/50 від 30.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії №18045-ВЦ/38 від 01.11.2021 укладені з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці правочини суд визнає недійсними. Також належить до задоволення позовна вимога про стягнення 77 786,86 грн з ТОВ "РОЕК" в дохід державного бюджету України на користь Вараської міської ради.
Розподіл судових витрат.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 7 267,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2619 від 29.11.2024, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів, у зв'язку з задоволенням позову.
Керуючись ст.ст. 129, 237-240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним акт приймання-передавання за жовтень 2021 року №480031322/10/1 за договором постачання електричної енергії №18045-ВЦ/38 від 01.11.2021, укладеним між Комунальним некомерційним підприємством Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
3. Визнати недійсною Додаткову угоду №2/50 від 30.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії №18045-ВЦ/38 від 01.11.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Вараської міської ради (майдан Незалежності, 1, м. Вараш, Рівненська обл., Вараський р-н, 34403, код ЄДРПОУ 35056612) кошти у сумі 77 786 (сімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 85 коп.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.
7. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" (вул. Енергетиків, 23, м. Вараш, Рівненська обл., Вараський р-н, 34401, код ЄДРПОУ 33992414) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.
7. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 30 січня 2026 року.
Суддя Бережнюк В.В.